Рішення

від 15.10.2010 по справі 22ц-10312/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц -10312/2010 Категорія - 53

Головуючий у першій інстан ції - Ільніцька К.М.

Доповідач - Заїкін А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2010 року м. Одеса

Колегія суддів судової п алати у цивільних справах ап еляційного суду Одеської обл асті в складі:

- головуючого судді - З аїкіна А.П.,

- суддів: - Мизи Л.М., Про цик М.В.,

з участю секретаря - Трош ина К.С.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні цивільну с праву за позовом ОСОБА_4 д о приватного малого підприєм ства «Альтаїр» про стягнення заробітної плати, середньог о заробітку за час затримки р озрахунку, грошової компенса ції за невикористану відпуст ку, відшкодування моральної шкоди, визнання неукладеним договору про повну колективн у матеріальну відповідальні сть, зобов' язання відповіда ча провести запис у трудовій книжці, за апеляційною скарг ою ОСОБА_4 на рішення Балт ського районного суду Одеськ ої області від 16 березня 2010 рок у, -

встановила:

У вересні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який у точнювала у листопаді 2007 р. та в ересні 2009 року і остаточно вка зала, що 01.07.03 р. вона передала ві дповідачу свої паспорт та тр удову книжку. Цього ж дня вона була допущена відповідачем до роботи продавцем за відря дною системою оплати праці і з заробітною платою від 500 грн . до 1000 грн. і більше в залежност і від виробітку, з проживання м та харчуванням, із розрахун ку 5 грн. в день, за рахунок відп овідача. Наказ від 01.07.03 р. про пр ийняття її на роботу з випроб увальним терміном та заробіт ною платою у розмірі 170 грн. вон а не підписувала. Сам наказ пі дписаний неповноважною особ ою - ОСОБА_5, в той час як дир ектором підприємства є - ОС ОБА_6 Договір про повну мате ріальну відповідальність ві д 11.06.03 р. вона не підписувала, ос кільки на цю дату вона ще не пр ацювала продавцем. Кожного м ісяця вона отримувала від ві дповідача продукти харчуван ня на суму - 210,50 грн. Середня заро бітна плата складає - 750 грн. 18.11.03 р. вона припинила працювати у відповідача. Розрахунок при звільненні вона не отримала . Паспорт та трудова книжка, бе з відповідних записів про ро боту, були повернуті відпові дачем у кінці листопада 2003 рок у. Незаконним утриманням пас порту, невиплатою заробітної плати та розрахунку при звіл ьненні, у тому числі, компенса ції за невикористану відпуст ку їй було завдано моральну ш коду, яка полягає у: - моральни х стражданнях у зв'язку з немо жливістю забезпечити своїм д ітям достатній рівень життя, харчування та виховання; - нем ожливості забезпечити та збе регти мінімальні життєві зв' язки, що потребує від неї дода ткових фізичних та розумових зусиль для організації норм ального свого життя та життя її дітей. Невнесення відпові дних записів у трудову книжк у ускладнило вирішення питан ня призначення її дітям-близ нюкам допомоги. Розмір відшк одування моральної шкоди скл адає - 15000 грн. На підставі ст. ст . 9, 21, 95 - 97, 111, 113, 115, 237-1, 238 КЗпП остаточно п росила: 1) стягнути з відповіда ча: - заробітну плату у розмірі - 3500,00 грн.; - середній заробіток з а затримку розрахунку з 18.11.03 р. п о лютий 2009 р. у розмірі - 52170,25 грн.; - к омпенсацію за невикористану відпустку у розмірі - 291,25 грн.; - в ідшкодування моральної шкод и у розмірі - 15000,00 грн.; 2) визнати н еукладеним Договір про повну колективну матеріальну відп овідальність від 11.07.03 р.; 3) зобов 'язати відповідача внести до трудової книжки відповідні записи про прийом та звільне ння з роботи.

У судовому засіданні поз ивачка та її представник під тримали позовні вимоги.

Відповідач та його предс тавник позов не визнали, пояс нивши, що заробітна плата поз ивачці нараховувалась та вип лачувалась кожного місяця. В ідпустка надавалась тривалі стю 7 днів. Боргів у підприємс тва перед позивачкою не має. Т рудова книжка підприємству н е надавалась, весь час знаход илася у позивачки. Не запереч ують, що при її наданні будуть зроблені відповідні записи. Договір про повну колективн у матеріальну відповідальні сть було укладено під час при йняття на роботу. Під час робо ти виникла нестача. Рішенням суду матеріальні збитки стя гнуто з позивачки. Права пози вачки не були порушені, а тому ніякої моральної шкоди їй з б оку підприємства завдано не було.

Рішенням Балтського рай онного суду Одеської області від 19.03.10 р. позов задоволено час тково. Стягнуто з приватного малого підприємства "Альтаі р" на користь ОСОБА_4 компе нсацію за невикористану відп устку в сумі - 100,48 грн. В іншій ча стині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі О СОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення її позову з тих п ідстав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріально го та процесуального права: - в порушення ч. 2 ст. 36, п. 2 ч. 6 ст.130 ЦПК не було залучено до участі у с праві в якості третьої особи виробничий кооператив "Вост ок", який здійснював підбір пр одавців для відповідача. У зв 'язку з чим не були з'ясовані о бставини щодо укладання труд ового договору; - договір про п овну матеріальну відповідал ьність нею не підписувався, о скільки на час його підписан ня вона ще не працювала у відп овідача; - не надано оцінки від повіді територіальної інспе кції з охорони праці; - не врах овано, що продукти харчуванн я отримувалися нею не як заро бітна плата, а на виконання об ов'язку роботодавця щодо заб езпечення продавців безкошт овним харчуванням; - порушено ст. ст. 24, 29, 116, 117, 130, 131, 135-1, 135-2, 237-1 КЗпП.

Заслухавши суддю-допові дача, вислухавши осіб, які при йняли участь у судовому засі данні, обговоривши доводи ап еляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність за стосування судом першої інст анції норм матеріального та процесуального права при при йнятті рішення, колегія судд ів дійшла висновку, що апеляц ійна скарга підлягає задовол енню частково, виходячи із та ких підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК передбач ено, що рішення суду повинно б ути законним та обґрунтовани м. Законним є рішення, яким суд , виконавши всі вимоги цивіль ного судочинства, вирішив сп раву згідно із законом. Обґру нтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з' ясованих обставин, на які сто рони посилалися як на підста ву своїх вимог і заперечень, п ідтверджених тими доказами, які були досліджені в судово му засіданні.

Ухвалене судом першої ін станції рішення зазначеним в имогам не відповідає.

Приймаючи рішення про ча сткове задоволення позову, с уд першої інстанції виходив з того, що сторони не оспорюва ли того факту, що позивачка з 0 1.07.03 р. працювала у відповідача продавцем. Трудова книжка зн аходиться у позивачки, пропо зиція відповідача надати тру дову книжку для її заповненн я залишилась без відповідног о реагування з боку позивачк и. Доводи позивачки, що середн ій розмір заробітної плати б ув встановлений у розмірі 750 г рн. не підтверджений доказам и. Відповідно до відомостей, н аданих УПФУ в Овідіопольсько му районі та Державною подат ковою інспекцією Овідіополь ського району, заробітна пла та ОСОБА_4 складає - 383,14 грн. З аборгованість по заробітній платі перед позивачкою з бок у відповідача відсутня, а том у відсутні підстави для задо волення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Укладен ня договору про повну матері альну відповідальність було визнано позивачкою. Разом з т им, відповідачем не надано до казів, що позивачці надавала сь відпустка за фактично від працьований час. Підстав для стягнення моральної шкоди н е вбачається, оскільки відпо відачем не допущено порушень прав позивачки, які призвели до моральних страждань, втра ти нормальних життєвих зв'яз ків і вимагали б від останньо ї додаткових зусиль для орга нізації свого життя (а. с. 197 - 198).

Колегія суддів вважає, що повністю погодитися з таким и висновками суду першої інс танції не можна. Суд першої ін станції дійшов цього висновк у з порушенням норм матеріал ьного та процесуального прав а, висновки суду не відповіда ють обставинам справи.

Стаття 213 ЦПК вимагає від с уду повно та всебічно з'ясува ти обставини, на які сторони п осилаються як на підставу св оїх вимог і заперечень, дослі дити всі докази в їх сукупнос ті.

Суд першої інстанції пор ушив вимоги вказаних норм пр оцесуального права. Не було д ано повної, обґрунтованої оц інки всім наявним в матеріал ах справи доказам в їх сукупн ості, не враховано відповідн их роз'яснень Пленуму Верхов ного Суду України, а звідси не правильно було встановлені ф актичні обставини справи та відповідні їм правовідносин и.

Судом встановлено, що нак азом від 01.07.03 р. (а. с. 192) позивачка була прийнята безстроково на роботу до відповідача прода вцем. Трудова книжка позивач ки була здана на підприємств о. Відповідний запис про прий ом на роботу у трудову книжку позивачки не внесений (а. с. 29 - 30 ). Вказаним наказом передбаче но, що розмір заробітної плат и позивачки становить не ниж че 170 грн., в той час як законода вством України мінімальний р озмір заробітної плати склад ав 185 грн. При прийомі на роботу з позивачкою та іншими прода вцями було укладено договір про повну матеріальну відпов ідальність (а. с. 12). Під час робо ти з вини позивачки та інших п родавців сталася нестача, як а була стягнута з них рішення м Овідіопольського районног о суду Одеської області від 27. 02.04 р. (а. с. 82 - 86). Протягом липня - жо втня 2003 року позивачці нарахо вана заробітна плата (а. с. 130 - 131, 1 38 - 139) у загальному розмірі - 1532,54 гр н. За час роботи позивачка отр имала заробітну плату грошим а у розмірі - 1238,76 грн. (а. с. 65) та отр имала продукти харчування на суму - 888,75 грн. (а. с. 64, 67). У відпустц і позивачка не знаходилась, і з заявою про надання оплачув аної відпустки або грошової компенсації до відповідача н е зверталась. 18.10.03 р. (а. с. 82) позива чка припинила виходити на ро боту, однак із заявами про її з вільнення з роботи та провед ення повного розрахунку до в ідповідача не зверталась. Ві дповідач наказу про звільнен ня позивачки з роботи не вида вав. Позивачка отримала у від повідача трудову книжку напр икінці листопада 2003 р. без запи сів про її прийом на роботу та про звільнення з роботи (а. с. 30 ). З 19.05.04 р. позивачка декілька ра зів працевлаштувалась на інш і роботи (а. с. 30 - 31). До суду з позо вом звернулась 07.09.07 р. (а. с. 3), тобт о через 3 роки 10 місяців 20 днів п ісля того, як припинила виход ити на роботу. На час зверненн я з позовом до суду та на час у хвалення рішення трудова кни жка знаходиться у позивачки.

На підставі встановлен ого, колегія суддів вважає, що між сторонами склалися труд ові правовідносини, пов'язан і із укладанням трудового до говору, веденням трудової кн ижки та внесенням до неї відп овідних записів, оплатою пра ці найманого працівника. Вка зані правовідносини врегуль овані відповідними законода вчими нормами, які містяться у Кодексі Законів про працю У країни, Законі України "Про оп лату праці", Законі України "Пр о відпустки".

Частиною 3 ст. 10 ЦПК передб ачено, що кожна сторона повин на довести ті обставини, на як і вона посилається як на підс таву своїх вимог або запереч ень, крім випадків, встановле них законом.

Статтями 21, 23, 24 КЗпП пер едбачено, що трудовий догові р є угода між працівником і вл асником підприємства, устано ви, організації або уповнова женим ним органом чи фізично ю особою, за якою працівник зо бов'язується виконувати робо ту, визначену цією угодою, з пі дляганням внутрішньому труд овому розпорядкові,а власник підприємства, установи, орга нізації або уповноважений ни м орган чи фізична особа зобо в'язується виплачувати праці вникові заробітну плату і за безпечувати умови праці, нео бхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним догов ором і угодою сторін. Працівн ик має право реалізувати сво ї здібності до продуктивної і творчої праці шляхом уклад ання трудового договору на о дному або одночасно на декіл ькох підприємствах, в устано вах, організаціях, якщо інше н е передбачене законодавство м, колективним договором або угодою сторін. Трудовий дого вір може бути: безстроковим; н а визначений строк, встановл ений за погодженням сторін; т аким, що укладається на час ви конання певної роботи. Трудо вий договір укладається, як п равило, у письмовій формі. Укл адення трудового договору оф ормляється наказом чи розпор ядженням власника або уповно важеного ним органу про зара хування працівників на робот у. Трудовий договір вважаєть ся укладеним і тоді, коли нака з чи розпорядження не були ви дані, але працівника фактичн о було допущено до роботи.

Статтею 36 КЗпП передбаче ні підстави припинення трудо вого договору.

На підставі встановлени х судом фактичних обставин с прави та вищевказаних положе нь трудового законодавства к олегія приходить до висновку , що між сторонами в усній форм і був укладений безстроковий трудовий договір про наданн я відповідачем позивачці роб оти продавцем. Укладення тру дового договору було оформле но наказом від 01.07.03 р. Дія трудов ого договору не припинена.

Частина 1 ст. 94, ст. ст. 95, 115 КЗп П, ст. ст. 1, 2, 3, 15, 23, 24 Закону України "Про оплату праці" встановлен о, що заробітна плата - це вина города, обчислена, як правило , у грошовому виразі, яку за тр удовим договором власник або уповноважений ним орган вип лачує працівникові за викона ну ним роботу. Основна заробі тна плата не може бути нижчою встановленого законодавств ом мінімального розміру заро бітної плати нижче якого не м оже проводитися оплата за ви конану роботу. Заробітна пла та виплачується у грошових з наках, що мають законний обіг на території України. Колект ивним договором, як виняток, м оже бути передбачено частков у виплату заробітної плати н атурою. Оплата праці проводи ться в першочерговому порядк у. Всі інші платежі здійснюют ься підприємством після вико нання зобов'язань щодо оплат и праці. Заробітна плата випл ачується працівнику регуляр но у робочі дні у строки, які в становлені колективним дого вором, але не менше двох разів на місяць, через проміжок час у, який не може перевищувати ш істнадцяти календарних днів .

Пунктом 5 постанови Плен уму Верховного Суду України № 13 від 24.12.99 р. "Про практику засто сування судами законодавств а про оплату праці" передбаче но, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавс твом для працівників підприє мств, установ, організацій ус іх форм власності, є мінімаль ними державними гарантіями і тому при договірному регулю ванні вони не можуть бути пог іршені. У будь-якому випадку о плата праці при виконанні пр ацівником місячної (годинної ) норми праці не може бути нижч ою від встановленої законом мінімальної заробітної плат и.

Згідно наявних у мате ріалах справи індивідуальни х відомостей про застрахован у особу (а. с. 130 - 131) та відомостей з центральної бази даних Дер жавного реєстру фізичних осі б ДПА України (а. с. 138 - 139) протягом липня - жовтня 2003 року позивачц і нарахована заробітна плата у загальному розмірі - 1532,54 грн., що становить 383,14 грн. кожного м ісяця і є більшим ніж встанов лений законодавством мініма льний розмір заробітної плат и. Іншого розміру заробітної плати позивачка не довела. За час роботи позивачка отрима ла заробітну плату грошима у сумі - 1238,76 грн. (а. с. 65) та продукта ми харчування на суму - 888,75 грн. ( а. с. 67), що не протиричіть діючо му законодавству, оскільки п родукти харчування були отри мані за взаємною згодою стор ін. Загалом розмір отриманої заробітної плати становить - 2127,51 грн. = 1238,76 грн. + 888,75 грн., що є біль шим за розміром ніж розмір на рахованої заробітної плати. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачко ю із сплати заробітної плати відсутня.

Згідно ст. ст. 74, 75, 79, 83 КЗпП гр омадянам, які перебувають у т рудових відносинах з підприє мством надаються щорічні від пустки із збереженням на їх п еріод місця роботи і заробіт ної плати. Щорічна основна ві дпустка надається працівник ам тривалістю не менше 24 кален дарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічуєть ся з дня укладення трудового договору. Перша основна відп устка повної тривалості у пе ршій рік роботи надається пр ацівникові після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємств і. У разі звільнення працівни ка йому виплачується грошова компенсація за всі невикори стані дні щорічної відпустки . За бажанням працівника част ина щорічної відпустки замін юється грошовою компенсаціє ю. При цьому тривалість надан их працівникові щорічної та додаткових відпусток не пови нна бути менше ніж 24 календарн их дні.

Таким чином, трудове зако нодавство пов'язує право на о тримання грошової компенсац ії за невикористану відпустк у із звільненням працівника, або за його бажанням за части ну відпустки. Виходячи з наве деного, та враховуючи, що труд овий договір між сторонами н е припинений, позивачка прип инила виходити на роботу, але з роботи не звільнена, із заяв ою про виплату грошової комп енсації до відповідача не зв ерталась, вимога про стягнен ня грошової компенсації за н евикористану відпустку не пі длягає задоволенню.

Висновок суду першої інстанції про відмову у задо воленні вимог позивачки щодо внесення відповідних записі в про прийом на роботу є помил ковим.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3, 2.4 Інструкції про порядок веде ння трудових книжок на підпр иємствах, в установах і орган ізаціях, затвердженої Наказо м Мінпраці, Мінюсту і Мінсоцз ахисту від 29.07.93 р., трудові книжк и ведуться на всіх працівник ів підприємств. При влаштува нні на роботу працівники зоб ов'язані подавати трудову кн ижку, оформлену в установлен ому порядку. Записи в трудові й книжці при прийнятті на роб оту вносяться власником або уповноваженим ним органом пі сля видання наказу, але не піз ніше тижневого строку.

Виходячи із встановлени х судом обставин та вищевказ аних положень законодавства щодо ведення трудової книжк и, вимоги позивачки щодо внес ення відповідних записів під лягають задоволенню частков о. Відповідача необхідно зоб ов'язати при наданні позивач кою трудової книжки внести д о неї відповідний запис про п рийом на роботу.

Згідно ч. 1 ст. 116, ст. 117 КЗп П при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства прова диться в день звільнення. Якщ о працівник у день звільненн я не працював, то всі суми, що н алежать йому від підприємств а, установи, організації, мают ь бути виплачені не пізніше н аступного дня після пред'явл ення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Праці вник не обмежений у часі щодо звернення із вимогою про вип лату належних йому сум, він мо же звернутися не тільки на на ступний день після звільненн я, а й у будь-який інший день за його бажанням. В разі невипла ти з вини власника або уповно важеного ним органу належних звільненому працівникові су м у строки, зазначені в ст. 116 КЗ пП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, уста нова, організація повинні ви платити працівникові його се редній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що позивачк а припинила роботу 18.10.03 р., трудо вий договір між сторонами не припинений. Законодавство п ов'язує право на отримання се реднього заробітку за час за тримки проведення розрахунк у при звільненні з роботи. За т аких обставин, вимоги про стя гнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Статтею 237-1 КЗпП передбаче но, що відшкодування власник ом або уповноваженим ним орг аном моральної шкоди працівн ику провадиться у разі, якщо п орушення його законних прав призвели до моральних стражд ань.

Таким чином, відшкодуван ня моральної шкоди є похідни м від порушення трудових пра в позивачки. Судом встановле но, що заборгованості по заро бітній платі перед позивачко ю не існує, грошова компенсац ія за невикористану відпустк у та середній заробіток за ча с затримки розрахунку стягне нню не підлягають. Доказів то го, що утримання відповідаче м паспорту під час роботи поз ивачки, відсутність у трудов ій книжці запису про прийом н а роботу призвели до порушен ня прав позивачки суду не над ано. Навпаки, позивачка ствер джувала, що відсутність запи су про звільнення з роботи ус кладнило вирішення питання п ро призначення допомоги її д ітям.

За таких обставин вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підляг ає. Відшкодування моральної шкоди з інших, ніж утримання п аспорту та порушення трудови х прав (невиплата заробітної плати; розрахунку при звільн енні, у тому числі, компенсаці ї за невикористану відпустку ; невнесення відповідних зап исів у трудову книжку), підста в ОСОБА_4 не вимагала.

Рішенням Овідіопольськ ого районного суду Одеської області від 27.02.04 р., яке є чинним , встановлено, що позивачка з 0 1.07.03 р. була прийнята на роботу д о відповідача продавцем і пр оробила до 18.10.03 р. У відповіднос ті до вимог ст. 135-2 КЗпП з позива чкою було укладено письмовий договір про колективну мате ріальну відповідальність (а. с.82 - 86).

Відповідно до ст. 61 ЦПК обс тавини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не д оказуються при розгляді інши х справ, у яких беруть участь т і самі особи або особа, щодо як ої встановлено ці обставини.

За таких обставин, не під лягають задоволенню вимоги п озивачки про визнання неукла деним договору про повну кол ективну матеріальну відпові дальність від 11.07.03 р. Крім того, колегія суддів приймає до ув аги, що такий спосіб захисту п рав не передбачений ст. 16 ЦК Ук раїни.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, п . п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інста нції апеляційний суд має пра во скасувати рішення суду пе ршої інстанції і ухвалити но ве рішення по суті позовних в имог. Підставою для ухваленн я нового рішення суду є невід повідність висновків суду об ставинам справи, порушення н орм матеріального або процес уального права. Норми матері ального права вважаються пор ушеними або неправильно заст осованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не зас тосовано закон, який підляга в застосуванню. Порушення но рм процесуального права можу ть бути підставою для скасув ання рішення, якщо це порушен ня призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки висновки суду п ершої інстанції не відповіда ють фактичним обставинам спр ави та неправильно застосова ні норми матеріального права , порушено норми процесуальн ого права, що призвело до непр авильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що ріш ення суду першої інстанції н еобхідно скасувати і ухвалит и нове рішення про часткове з адоволення позовних вимог. З врахуванням положень ст. 11 ЦП К та заявлених позивачкою ви мог, відповідача необхідно з обов'язати, при наданні позив ачкою відповідачу трудової к нижки, внести до неї відповід ний запис про прийом на робот у, доводи позивачки в цій част ині є обґрунтованими. Інші до води ОСОБА_4 є безпідставн ими.

Відповідно до ст. ст. 79 - 81, 88 Ц ПК, з врахуванням того, що позо в задоволено частково - задов олена одна вимога із семи, під лягає стягненню:

- з приватного малого під приємства «Альтаїр» (ідентиф ікаційний код - 25416500, місцезнахо дження - 67820, Одеська область, Ов ідіопольський район, село Пр илиманське, вулиця Краснофло тська, 183) судові витрати: - на ко ристь держави: - судовий збір у розмірі - 10,79 грн. = (51,00 грн. + 25,50 грн.) : 7; - витрати на інформаційно-те хнічне забезпечення розгляд у справи у розмірі - 21,43 грн. = (30,00 гр н. + 120,00 грн.) : 7;

- з ОСОБА_4 на користь д ержави: - витрати на інформаці йно-технічне забезпечення ро згляду справи у розмірі - 8,58 грн . = (30,00 грн. + 120,00 грн.) - (120,00 грн. + 21,42 грн.).

Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п . п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК Укр аїни колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частк ово.

Рішення Балтського райо нного суду Одеської області від 16 березня 2010 року - скасуват и.

Позов ОСОБА_4 до прива тного малого підприємства «А льтаїр» про стягнення заробі тної плати, середнього зароб ітку за час затримки розраху нку, грошової компенсації за невикористану відпустку, ві дшкодування моральної шкоди , визнання неукладеним догов ору про повну колективну мат еріальну відповідальність, з обов' язання відповідача пр овести запис у трудовій книж ці - задовольнити частково.

Зобов'язати приватне мал е підприємство "Альтаір" при н аданні ОСОБА_4 трудової кн ижки внести відповідний запи с про прийом на роботу.

В решті позову відмовити .

Стягнути з приватного м алого підприємства «Альтаїр » (ідентифікаційний код - 25416500, м ісцезнаходження - 67820, Одеська о бласть, Овідіопольський райо н, село Прилиманське, вулиця К раснофлотська, 183) на користь д ержави судові витрати: - судов ий збір у розмірі - 10,79 грн.; - витр ати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ и у розмірі - 21,43 грн..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витра ти: - витрати на інформаційно-т ехнічне забезпечення розгля ду справи у розмірі - 8,58 грн..

Рішення суду набирає зак онної сили з моменту проголо шення, однак може бути оскарж ене в касаційному порядку до Верховного Суду України про тягом двадцяти днів з дня наб рання законної сили.

Головуючий: А. П. Заїк ін

Судді: Л. М. Миза

М. В. Про цик