Постанова від 26.05.2025 по справі 910/13162/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2025 р. Справа№ 910/13162/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

представники сторін - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025

у справі № 910/13162/24 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-ГРУПП"

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКВ-ГРУПП" (далі - позивач; ТОВ "СКВ-ГРУПП"; Товариство; заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (надалі - відповідач; ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд"; ПрАТ "ХК Київміськбуд"; апелянт; скаржник) про стягнення заборгованості у розмірі 996 266,59 грн, з яких: 684 438,13 грн - основного боргу, 54 392,19 грн - 3% річних та 257 436,27 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 956/з від 27.10.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 позовні вимоги ТОВ "СКВ-ГРУПП" - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ТОВ "СКВ-ГРУПП" 684 438 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн 13 коп. - основного боргу, 53 942 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок дві) грн 14 коп. - 3% річних, 250 886 (двісті п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 58 коп. - інфляційних втрат та 14 839 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як зазначено місцевим господарським судом, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 87 845,44 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1210 від 10.02.2022, № 1078 від 11.02.2022 та виписками по рахунку позивача, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" утворилась заборгованість у розмірі 684 438,13 грн. Також суд першої інстанції вказав, що обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 53 942,14 грн, розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди: з 26.02.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 231 367,88 грн, з 08.03.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 268 859,66 грн, з 18.03.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 184 210,59 грн, та сума інфляційних втрат у розмірі 250 886,58 грн за періоди: з 26.02.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 231 367,88 грн, з 08.03.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 268 859,66 грн, з 18.03.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 184 210,59 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 по справі № 910/13162/24 та відмовити у позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процесуальних та матеріальних норм права, з неповним дослідженням обставин справи, що призвело до необґрунтованого та невірного висновку місцевого господарського суду про задоволення позову.

Апелянт зазначає, що надані до матеріалів справи тільки копії видаткових накладних не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку та неповно підтверджують заборгованість (необхідний пакет документів, передбачений п. 5.4 договору, - до матеріалів справи не доданий).

Також скаржник вказав, що до матеріалів справи не надано доказів несплати ПрАТ "ХК Київміськбуд" коштів позивачу за поставлений товар.

Окремо відповідач акцентував, що невиконання чи/або прострочення зобов`язань ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" сталося чи могло статися з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами (обставиною непереборної сили) (лист Торгово-промислової палати України вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022).

Додатково апелянт звернув увагу на те, що судом І-ої інстанції задоволено стягнення інфляційних втрат та 3% річних, що є надмірним тягарем для ПрАТ "ХК "Київміськбуд", непомірним фінансовим навантаженням для діяльності останнього, та в той же час не є прямими збитками позивача. Зазначає, що є наявні підстави для зменшення їх розміру.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025, апеляційна скарга відповідача у справі № 910/13162/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13162/24. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13162/24 призначено на 14.04.2025.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 заяву ТОВ "СКВ-ГРУПП" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ТОВ "СКВ-ГРУПП" 20 000 (двадцять тисяч) грн - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, враховуючи, що судом частково задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.

Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, суд першої інстанції виснувався про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване додаткове рішення прийнято з порушенням процесуальних та матеріальних норм права.

На думку апелянта даний спір не є складним, не потребує багато витраченого часу, тобто заявлена сума не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат в нинішніх умовах війни країни та складності ведення господарської діяльності підприємств, відповідно заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеною. Крім того, відповідач подавав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/13162/24. Об`єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/13162/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/13162/24 призначено на 14.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 розгляд апеляційних скарг ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/13162/24 відкладено на 26.05.2025.

Представники сторін в судове засідання 26.05.2025 не з`явились. Про час та місце розгляду справи останні були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 16.04.2025 про доставку електронного документа в електронні кабінети сторін.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність від сторін обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Також судова колегія вказує, що відзивів на апеляційні скарги від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 27.10.2021 між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКВ-ГРУПП" (постачальник) укладено договір поставки № 956/з (скорочено - Договір), умовами якого передбачено, що постачальник в порядку і на умовах, передбачених даним договором, протягом 2021-2022 років, зобов`язується поставити та передати у власність вентиляційне обладнання для об`єктів замовника (товар), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна ціна цього договору становить 5 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20 %) - 833 333,33 грн.

Ціна за одиницю товару обумовлена у специфікації на поставку товару (додаток 1 до даного договору) та відображається у видаткових накладних постачальника (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору, замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів від дати поставки товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного договору.

У п. 5.4 Договору сторони погодили, що датою поставки товару вважається день, в який товар фактично переданий від постачальника до замовника на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів, до якого входять: товарно-транспортна накладна, сертифікат (паспорт) якості виробника, видаткова накладна, гарантійні документи та документи, що гарантують якість та відповідність поставленого товару.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що замовник зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі, відповідно до розділу 4 цього договору, здійснювати оплату вартості товару.

Додатком № 1 до договору поставки № 956/з від 27.10.2021 сторони погодили специфікацію на поставку товару.

В матеріалах справи наявна довіреність № 8968 від 27.01.2022, видана Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" інженеру-консультанту (будівництво) Дивнич А.Й. на отримання цінностей (вентилятор, припливно-витяжна установка, теплова завіса, заслонка повітряна утеплена, щит управління) від Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-ГРУПП".

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 772 283,57 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000005 від 28.01.2022 на суму 21 944,59 грн, № РН-0000006 від 28.01.2022 на суму 159 666,04 грн, № РН-0000007 від 28.01.2022 на суму 28 412,58 грн, № РН-0000008 від 28.01.2022 на суму 109 190,11 грн, № РН-00000-12 від 07.02.2022 на суму 984,68 грн, № РН-0000013 від 07.02.2022 на суму 984,68 грн., № РН-0000014 від 07.02.2022 на суму 984,68 грн., № РН-0000015 від 07.02.2022 на суму 984,68 грн, № РН-0000016 від 07.02.2022 на суму 984,68 грн, № РН-0000017 від 07.02.2022 на суму 156 718,99 грн, № РН-0000018 від 07.02.2022 на суму 5 795,22 грн, № РН-0000019 від 07.02.2022 на суму 22 771,68 грн, № РН-0000020 від 07.02.2022 на суму 10 910,48 грн, № РН-0000021 від 07.02.2022 на суму 25 434,73 грн., № РН-0000022 від 07.02.2022 на суму 26 710,42 грн, № РН-0000023 від 07.02.2022 на суму 4 684,26 грн, № РН-0000024 від 07.02.2022 на суму 10 910,48 грн, № РН-0000026 від 17.02.2022 на суму 66 622,57 грн, № РН-0000027 від 17.02.2022 на суму 58 794,01 грн, № РН-0000028 від 17.02.2022 на суму 58 794,01 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а також товарно-транспортними накладними № РН-0000005 від 28.01.2022, № РН-0000006 від 28.01.2022, № РН-0000007 від 28.01.2022, № РН-0000008 від 28.01.2022 та податковими накладними № 5 від 28.01.2022, № 6 від 28.01.2022, № 7 від 28.01.2022, № 8 від 28.01.2022, № 3 від 07.02.2022, № 4 від 07.02.2022, № 5 від 07.02.2022, № 6 від 07.02.2022, № 7 від 07.02.2022, № 8 від 07.02.2022, № 9 від 07.02.2022, № 10 від 07.02.2022, № 11 від 07.02.2022, № 12 від 07.02.2022, № 13 від 07.02.2022, № 14 від 07.02.2022, № 15 від 07.02.2022, № 19 від 17.02.2022, № 20 від 17.02.2022, № 21 від 17.02.2022, разом з квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, як зазначав позивач у позові, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 87 845,44 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1210 від 10.02.2022, № 1078 від 11.02.2022 та виписками по рахунку позивача, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" утворилась заборгованість у розмірі 684 438,13 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 07/10/24-07 від 07.10.2024, в якій позивач просив відповідача сплатити на поточний рахунок ТОВ "СКВ-ГРУПП" заборгованість у розмірі 684 438,13 грн не пізніше, ніж у 7-денний термін з дня отримання претензії, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 07.10.2024 та накладною АТ «Укрпошта» № 0421200042056.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 684 438,13 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача 54 392,19 грн - 3% річних за періоди: з 18.02.2022 по 21.10.2024, з 28.02.2022 по 21.10.2024, з 10.03.2022 по 21.10.2024 та 257 436,27 грн - інфляційних втрат: за періоди з 18.02.2022 по 21.10.2024, з 28.02.2022 по 21.10.2024 та з 10.03.2022 по 21.10.2024.

18.11.2024 до господарського суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на позовну заяву, в якому відповідач зокрема зазначав, що позивачем надано тільки копії видаткових накладних, які не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку, а заборгованість підтверджують неповно. Також, відповідач звернув увагу, що позивачем не надано доказів несплати відповідачем коштів позивачу за поставлений товар, а тому на думку відповідача, позивачем не доведено наявну заборгованість. Крім того, відповідач акцентував про настання форс-мажорних обставин, внаслідок введення 24.02.2022 в Україні воєнного стану.

Подібні за змістом твердження наведені апелянтом у апеляційній скарзі.

З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи, колегією суддів зазначається, що згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вже зазначалось, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 772 283,57 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а також товарно-транспортними накладними та податковими накладними, разом з квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, в матеріалах справи наявна довіреність № 8968 від 27.01.2022, видана Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" інженеру-консультанту (будівництва) Дивнич А.Й. на отримання цінностей (вентилятор, припливно-витяжна установка, теплова завіса, заслонка повітряна утеплена, щит управління) від Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-ГРУПП", на підставі якої представником відповідача підписані вказані видаткові накладні без зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.1 Договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 банківських днів від дати поставки товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4 даного договору.

Тобто, враховуючи умови п. 4.1 договору та приписи ст. 530 ЦК України, за видатковими накладними від 28.01.2022 строк оплати настав 25.02.2022, та, починаючи з 26.02.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; за видатковими накладними від 07.02.2022 строк оплати настав 07.03.2022, та, починаючи з 08.03.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання; за видатковими накладними від 17.02.2022 строк оплати настав 17.03.2022, та, починаючи з 18.03.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 87 845,44 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1210 від 10.02.2022, № 1078 від 11.02.2022 та виписками по рахунку позивача, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" утворилась заборгованість у розмірі 684 438,13 грн.

Доказів сплати відповідачем коштів за отриманий від позивача товар по Договору у більшому розмірі матеріали не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, відповідачем було порушено умови Договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 684 438,13 грн (772 283,57 грн - 87 845,44 грн) підлягають задоволенню.

Поряд із цим, колегія суддів вказує, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, видаткові накладні (у даному випадку) є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судова колегія вказує, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в частині зазначення обов`язкових в них реквізитів.

На дане слушно звернув увагу й місцевий господарський суд.

При цьому, зазначені вище видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень та заперечень щодо поставленого товару, що, в свою чергу, є підставою для оплати за поставлений товар.

З цих підстав колегія суддів критично оцінює твердження апелянта про те, що видаткові накладні не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку, не вказують на отримання товару замовником від постачальника та не є підтвердженням існуючої заборгованості у відповідача перед позивачем.

Щодо посилань скаржника на невиконання чи/або прострочення зобов`язань ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" за Договором з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами (обставиною непереборної сили), зокрема, з огляду на викладену інформацію у листі Торгово-промислової палати України вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, то судова колегія вказує, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась та наразі триває.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 (адреса посилання: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf), Торгово-промислова палата України, на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини починають діяти з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом із тим відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

У статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (нова редакція), Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Тобто виключно сертифікатом (а не листом) відповідної торгово-промислової палати можуть бути підтверджені форс-мажорні обставини, які підтверджували б факт неможливості виконання конкретного зобов`язання.

Поряд з цим, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі № 905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, що не доведено суду відповідачем.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.3, 9.4 Договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором у випадку настання форс-мажорних обставин, а саме: стихійного лиха, військових дій, терористичних актів, блокад і страйків тощо за умови, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань за цим договором.

Якщо виконання зобов`язань за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.

Початок та період дії вказаних обставин підтверджує сторона, яка зазнала дії таких обставин, довідкою відповідного органу.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретно щодо правовідносин між ТОВ "СКВ-ГРУПП" та ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" за Договором. При цьому, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 та довести наявність відповідних форс-мажорних обставин.

Крім того матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" позивача про настання форс - мажорних обставин у строк, визначений п. 9.3 Договору, як і не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди, якою продовжено виконання сторонами своїх зобов`язань за договором поставки внаслідок дії обставин непереборної сили.

За наведеного апеляційним господарським судом відхиляються аргументи відповідача в цій частині.

Крім того, позивач у позові просив стягнути з відповідача 54 392,19 грн - 3% річних за періоди: з 18.02.2022 по 21.10.2024, з 28.02.2022 по 21.10.2024, з 10.03.2022 по 21.10.2024 та 257 436,27 грн - інфляційних втрат: за періоди з 18.02.2022 по 21.10.2024, з 28.02.2022 по 21.10.2024 та з 10.03.2022 по 21.10.2024.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми, позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при їх обчисленні позивачем, останнім допущено арифметичну помилку.

Так, судова колегія вважає вмотивованими висновки суду попередньої інстанції, що відповідна частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню згідно арифметично правильних розрахунків 3% річних та втрат від інфляції, проведених та визначених господарським судом, що за періоди: з 26.02.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 231 367,88 грн, з 08.03.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 268 859,66 грн, з 18.03.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 184 210,59 грн становить - 53 942,14 грн 3% річних, та за періоди: з 26.02.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 231 367,88 грн, з 08.03.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 268 859,66 грн, з 18.03.2022 по 21.10.2024 нарахованих на суму боргу 184 210,59 грн складає - 250 886,58 грн інфляційних втрат.

В частині доводів скаржника про наявність підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення 3% річних та втрат від інфляції, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 233 ГК України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Разом з тим, інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо права суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. Втім, відповідне зменшення відсотків річних Верховний Суд допустив у вказаній справі з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.

Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Суд встановив, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено. Суд допустив зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості.

Отже, справа № 902/417/18 не є подібною до справи, яка розглядається, оскільки в зазначених справах встановлено різні фактичні обставини.

При цьому підлягає урахуванню те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

У справі, яка переглядається, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір, передбачений законодавством (частиною 2 статті 625 ЦК України), отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних.

Враховуючи наведені висновки стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором з оплати товару, судовою колегією відхиляються, як необґрунтовані, заперечення апелянта у цих межах.

Щодо оскарження додаткового рішення.

Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 позовні вимоги ТОВ "СКВ-ГРУПП" - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ТОВ "СКВ-ГРУПП" 684 438 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн 13 коп. - основного боргу, 53 942 (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сорок дві) грн 14 коп. - 3% річних, 250 886 (двісті п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 58 коп. - інфляційних втрат та 14 839 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

03.02.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-ГРУПП" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив господарський суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 910/13162/24 та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн.

У відзиві на позов відповідач, висловлюючись щодо заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу, зазначив твердження аналогічні тим, що викладені у апеляційній скарзі.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 заяву ТОВ "СКВ-ГРУПП" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ТОВ "СКВ-ГРУПП" 20 000 (двадцять тисяч) грн - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо заявлена до відшкодування сума судових витрат істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що 08.08.2024 між Адвокатським об`єднанням «Нота права» (виконавець; повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКВ-ГРУПП" (клієнт; замовник) укладено договір № 08/08/24-01 про надання правової допомоги, відповідно до якого АО «Нота права» зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу на умовах та обсязі, визначених цим договором.

Для надання правничої допомоги та виконання отриманих доручень клієнтом надаються наступні повноваження адвокатам АО «Нота права», зокрема складання необхідних процесуальних документів (наприклад позовна заява/заперечення, зустрічний позов, заяви, клопотання, письмові заперечення, апеляційні, касаційні скарги, тощо) та подання їх в установленому законом порядку, без будь-яких обмежень; представництво інтересів клієнта в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, судових, правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими та службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами, з питань, що стосуються отриманого від клієнта доручення по цьому договору, без будь-яких обмежень.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору розмір гонорару, порядок та строки його сплати, порядок та розмір покриття фактичних витрат адвокатів АО «Нота права», пов`язаних з виконанням цього договору, порядок приймання-передачі наданої правової допомоги визначаються сторонами у додатковій угоді до цього договору.

08.08.2024 між Адвокатським об`єднанням «Нота права» та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКВ-ГРУПП" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 08/08/24-01 про надання правової допомоги від 08.08.2024, відповідно до п. 1.1 якої розмір гонорару (оплати) за юридичні (правові) послуги встановлюється за погодженням між Адвокатом та Клієнтом і складає орієнтовно 40 000 (сорок тисяч) грн. (сума може бути змінена в залежності від кількості витраченого часу та складністю питання, що відображається в акті виконаних робіт).

Згідно п. 1.2 цього договору вартість юридичних (правових) послуг включає в себе наступне:

- підготовка досудової претензії до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 956/з від 27.10.2021;

- підготовка документів, складання та подача до суду позовної заяви про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-ГРУПП» заборгованості за договором поставки № 956/з від 27.10.2021;

- підготовка та подача до суду необхідних процесуальних документів (за потреби), представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-ГРУПП» в Господарському суді міста Києва під час розгляду справи № 910/13162/24.

Сторони погодили оплату Замовником адвокатського гонорару за результатом виконаних робіт.

Відповідно до п. 1.3 зазначеного договору виконання робіт за договором оформлюється Актом приймання-передачі наданих юридичних (правових) послуг, що підписується Сторонами, за результатом виконання усіх юридичних (правових) послуг, передбачених п. 1.2 цієї Угоди.

29.01.2025 Адвокатським об`єднанням «Нота права» та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКВ-ГРУПП" складено та підписано акт приймання-передачі наданих правових послуг відповідно до укладеної додаткової угоди № 1 від 08.08.2024 до договору № 08/08/24-01 про надання правової допомоги від 08.08.2024, відповідно до якого виконавець передає, а замовник приймає юридичні (правові) послуги в межах договору - додаткової угоди № l, а саме:

- підготовка досудової претензії до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 956/3 від 27.10.2021;

- підготовка документів, складання та подача до суду позовної заяви про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ-ГРУПП» заборгованості за договором поставки № 956/з від 27.10.2021;

- підготовка та подача до суду в рамках розгляду справи № 910/13162/24 відповіді на відзив відповідача на позовну заяву.

Сторони погодили оплату замовником адвокатського гонорару за виконану роботу в сумі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн, що має бути внесена протягом 30 (тридцяти) робочих днів після підписання цього Акта.

При цьому, розрахунок проводився відповідно до ставок адвокатського гонорару АО «Нота права»: одна година роботи адвоката при складанні документів (заяв, скарг, розрахунків) у господарському процесі - 3 500,00 грн (п. 2 акта).

На підготовку документів, а саме досудової претензії, позовної заяви, відповіді на відзив витрачено 10 год. 00 хв., що = 3500 * 10 = 35 000,00 грн. При цьому, сторони домовилися, що відправлення поштової кореспонденції, виїзди адвоката не тарифікуються погодинно, а включені в загальну суму 35 000,00 грн (п. 3 акта).

В матеріалах справи наявний ордер № 1730692 від 21.10.2024 на представництво інтересів позивача адвокатом Любченко Т.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.07.2020 № 9257/10).

Колегія суддів вказує, що у даному випадку судом першої інстанції враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема розумності, співмірності та пропорційності.

В межах вказаного судовою колегією враховується, що подання позовної заяви обумовлено виключно діями та бездіяльністю самого відповідача, внаслідок чого Товариство змушено було захищати свої права та інтереси в суді, в єдиний ефективний та доступний спосіб захисту своїх порушених відповідачем прав.

Судовою колегією враховується, що за п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 4 - 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на зазначені вище докази, що підтверджують надання виконавцем правничої допомоги клієнту, з урахуванням правил пропорційності розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції вважає вмотивованими висновки місцевого господарського суду про те, що позивачем подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих ним послуг і виконання робіт та їх вартості, наведено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки про співмірність та розумність судових витрат у цій справі з урахуванням предмета спору, складності відповідної роботи, що є підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у сумі 20 000 грн.

Зважаючи на наведене, на переконання колегії суддів обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення та покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (з заявлених 35 000 грн), оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співромірності та справедливості.

Водночас, судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта щодо завищення заявленої позивачем суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в межах, що визначена та стягнута згідно оскаржуваного додаткового рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням процесуальних та матеріальних норм права, з неповним дослідженням обставин справи, що призвело до необґрунтованого та невірного висновку місцевого господарського суду про задоволення позову, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/13162/24 відповідають фактичним обставинам справи, не суперечать чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/13162/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі № 910/13162/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд".

4. Справу № 910/13162/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.06.2025.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак