Постанова від 29.05.2025 по справі 910/18202/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2025 р. Справа№ 910/18202/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025

у справі № 910/18202/23 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз»

про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест» (далі також - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» (далі також - ОСББ) з позовними вимогами про:

- визнання незаконними дій ОСББ «Лазурний блюз» щодо нарахування ТОВ «ФК «Еверест» як співвласнику щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку № 15-А по вулиці Ованеса Туманяна у місті Києві та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна зазначеного будинку, внесків на охорону зазначеного будинку;

- визнання неправомірним нарахований ОСББ «Лазурний блюз» щодо ТОВ «ФК «Еверест» борг у загальному розмірі 495 073,76 грн;

- зобов`язання ОСББ «Лазурний блюз» списати нарахований ТОВ «ФК «Еверест» борг у розмірі 495 073,76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/18202/23 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), ст. ст. 4, 11, 75 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), а також встановленими судом преюдиційними обставинами під час розгляду спору у справі №910/15120/20. Суд першої інстанції наголосив, що факт наявності у ТОВ «ФК «Еверест» основної заборгованості у розмірі 495 073,76 грн перед ОСББ «Лазурний блюз» є встановленим. Суд також зауважив, що позовні вимоги Товариства фактично спрямовані на перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/15120/20 за нововиявленими обставинами, та встановленню нових фактів щодо спору між сторонами, що вже був вирішений у судовому порядку.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/18202/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство вказує на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме, ч. 1 ст. 216 ЦК України, ст. 2 ГПК України.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що ТОВ «ФК «ЕВЕРЕСТ» ніколи не було власником об`єктів нерухомого майна (квартир №№ 1, 25, 29, 162, 172, 237,249, 281, 299) та нежитлових приміщень (приміщень №№ 643 645, 651, 652, 653) в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у місті Києві, а отже ніколи не був і співвласником цього багатоквартирного будинку.

Зауважує, що Апелянт не брав участі у розгляді справи №910/15120/20, не подавав відзиву на позовну заяву ОСББ та був лише «формальним учасником» під час розгляду Господарським судом міста Києва вказаної справи. Оскільки він фактично не брав участі у розгляді справи, норма ст. 75 ГПК України щодо преюдиційності фактів, встановлених під час судового розгляду, - не може бути застосована. Апелянт вважає, що суд першої інстанції надав оцінку висновкам суду у справі №910/15120/20, а не встановленим ним обставинам.

В апеляційній скарзі Товариство наголошує, що відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Скаржник вважає безпідставними висновки суду про те, що Товариством неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки останнє має беззаперечні докази того, що воно не було власником нерухомого майна за утримання якого відповідачем нараховано борг.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/18202/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18202/23.

13.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18202/23.

У процесі здійснення підготовчих дій відповідно до ст. 267 Господарського процесуального кодексу України головуючим суддею Іонніковою І.А. заявлено самовідвід від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/18202/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 заяву про самовідвід головуючого судді Іоннікової І.А. від розгляду справи № 910/18202/23 задоволено. Матеріали справи №910/18202/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 матеріали справи № 910/18202/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/18202/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/18202/23 та призначено розгляд справи на 29.05.2025. Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 12.05.2025.

12.05.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСББ, у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Вважає, що суд у повному обсязі дослідив обставини справи, суть спору, що виник між сторонами, повно і об`єктивно з`ясував всі обставин справи в їх сукупності та врахував, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наголошує на правильності висновків суду щодо недопущення порушення принципу res judicata, який встановлює неможливість повторного судового провадження.

Звертає увагу на те, що факти, встановлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Така позиція була викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі № 922/643/19.

У даному випадку обставини щодо правомірності дій ОСББ «Лазурний блюз» по нарахуванню та стягненню з ТОВ «ФК «Еверест» щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у місті Києві та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна зазначеного будинку, внесків на охорону зазначеного будинку було встановлено судами у справі №910/15120/20, та не потребують повторного доказування.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вказуючи на їх безпідставність та необгрунтованість, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

29.05.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» було нараховано ТОВ «Фінансова компанія «Еверест» борг щодо щомісячних внесків членів об`єднання та/або власників приміщень на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна, внески на охорону будинку (далі - «внески на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території») стосовно квартир №1, №25, №29, №162, №172, №237, № 249, № 281, №299, та приміщень №643, №645, №651, №652, №653 (далі також - спірне майно), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-а, за період з 01.09.2016 по 31.08.2020 включно на загальну суму 495 073,76 грн.

Зазначений борг із внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у загальному розмірі 495 073,76 грн виник на підставі розрахунків, виконаних ОСББ «Лазурний блюз», а саме:

- розрахунку заборгованості по квартирі №1 у розмірі 40 343,19 грн;

- розрахунку заборгованості по квартирі №25 у розмірі 39 190,25 грн;

- розрахунку заборгованості по квартирі №29 у розмірі 31 474,56 грн;

- розрахунку заборгованості по квартирі №162 у розмірі 22 519,68 грн;

- розрахунку заборгованості по квартирі № 172 у розмірі 31 094,40 грн;

- розрахунку заборгованості по квартирі №237 у розмірі 31 200,00 грн.;

- розрахунку заборгованості по квартирі №249 у розмірі 31 770,24 грн;

- розрахунку заборгованості по квартирі №281 у розмірі 32 129,28 грн.;

- розрахунку заборгованості по квартирі №299 у розмірі 17 112,96 грн.;

- розрахунку заборгованості по приміщенню №643 у розмірі 13 346,40 грн.;

- розрахунку заборгованості по приміщенню №645 у розмірі 63 859,20 грн.;

- розрахунку заборгованості по приміщенню №651 у розмірі 13 284,00 грн.;

- розрахунку заборгованості по приміщенню №652 у розмірі 63 765,60 грн.;

- розрахунку заборгованості по приміщенню №653 у розмірі 63 984,00 грн.

Звертаючись із позовом, Товариство стверджує, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартири №1, №25, №29, №162, №172, №237, №249, №281, №299 та приміщення №643, №645, №651, №652, №653 перебували у власності ТОВ «ФК «Еверест» лише 10 календарних днів з 31.08.2016 по 09.09.2016, а не період у 4 роки (з вересня 2016 року по серпень 2020 року), який прийняло ОСББ «Лазурний блюз» в якості розрахункового періоду при здійсненні розрахунку заборгованості. Тому за 10 календарних днів не могла утворитись заборгованість у розмірі 495 073,76 грн.

Товариство також зазначає, що набуло право власності на вищезазначені квартири та приміщення на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2016 у справі №202/5056/16-ц, відповідно до якого було звернуто стягнення на предмет іпотеки (квартири та приміщення) за договором іпотеки, посвідченим 07.09.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А., та зареєстрованим в реєстрі за № 4941. Однак, вже 09.09.2016 ТОВ «ФК «Еверест» передало дані квартири та приміщення до статутного капіталу ТОВ «Девелопмент Трейд» та ТОВ «Рітейл Сервіс Лтд» відповідно.

21.06.2017 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16894/16, яке набрало законної сили 10.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 та постановою Верховного Суду від 28.02.2018, визнано:

- недійсним іпотечний договір від 07.09.2006, укладений між АТ «МІК» «ІСІ» та ПАТ «Банк Форум», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстровим № 4939; недійсним договір іпотеки від 07.09.2006, укладений між АТ «МІК» «ІСІ» та ПАТ «Банк Форум», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстровим № 4941;

- відсутніми у ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Еверест» прав іпотекодержателя згідно з договорами іпотеки від 07.09.2006, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстровими номерами № 4939 та № 4941, щодо наступних об`єктів нерухомого майна та майнових прав на них: квартири, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-а - №№ 3, 1, 25, 29, 65, 138, 172, 162, 235, 237, 291, 299, 308, 249, 281, 323, 359, 324, 332, 380, 396, 419, 427, 527; нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-а - №№ 643, 644, 645, 649, 651, 652, 653; машиномісця (гаражі) у підземному паркінгу, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-а - №№ 134, 131, 132, 157, 220, 136, 204, 138, 158, 210, 240, 205, 139, 165, 222, 201, 166, 223, 254, 202, 256, 203, 239, 258, 230, 241, 260,234,242,237,167;

- недійсним рішення загальних зборів ТОВ «ФК «Еверест», оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Еверест» № 10-2016 від 06.09.2016, щодо формування статутного капіталу ТОВ «Рітейл Сервіс Лтд» шляхом передачі майна (нерухомості): нежитлових приміщень №№ 643, 644, 645, 651, 652, 653;

- недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Рітейл Сервіс Лтд», оформлене Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Рітейл Сервіс Лтд» №2 від 07.09.2016, щодо прийняття від ТОВ «ФК «Еверест» в якості внеску до статутного капіталу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-а - нежитлових приміщень №№ 643, 644, 645, 651, 652, 653;

- недійсним рішення загальних зборів ТОВ «ФК «Еверест», оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Еверест» №11-2016 від 06.09.2016, щодо формування статутного капіталу ТОВ «Девелопмент Трейд» шляхом передачі майна (нерухомості): квартир №№ 3, 1, 25, 29, 65, 69, 172, 162, 235, 237, 299, 308, 249, 281, 323, 359, 324, 332, 380, 396, 419, 427, 527;

- недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Девелопмент Трейд», оформлене Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Девелопмент Трейд» №2 від 07.09.2016, щодо прийняття від ТОВ «ФК «Еверест» в якості внеску до статутного капіталу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-а - квартир №№ 3, 1, 25, 29, 65, 69, 172, 162, 235, 237, 299, 308, 249, 281, 323, 359, 324, 332, 380, 396,419,427, 527.

13.03.2018 постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/14436/16, яка вступила у законну силу 13.03.2018, судом встановлено, що заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2016 у справі № 202/5056/16 станом на час здійснення реєстраційних дій не набрало законної сили.

Цією ж постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі №826/14436/16 визнано протиправним та скасовані рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Еверест», ТОВ «Рітейл Сервіс Лтд» та ТОВ «Девелопмент Трейд» на квартири, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд 15-а - №№1, 3, 25, 29, 65, 172, 162, 235, 237, 299, 308, 249, 281, 323, 359, 324, 332, 380, 396, 419, 427, 527, 69; нежитлові приміщення №№643, 644, 645, 651, 652, 653; машиномісця (гаражі) у підземному паркінгу №№ 134, 131, 132, 157, 220, 136, 240, 205, 139, 165, 222, 254, 239, 260, 167, 201, 202, 258, 234, 166, 256, 230, 242,223, 203, 241, 237.

Державна реєстрація права власності на квартири за ТОВ «ФК «Еверест» (реєстрація права власності за ТОВ «ФК «Еверест») була скасована в Державному речових прав на нерухоме майно лише 25.09.2020 на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/14436/16. Державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення за ТОВ «ФК «Еверест» (реєстрація права власності за ТОВ «ФК «Еверест») була скасована в Державному речових прав на нерухоме майно лише 01.10.2020 на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/14436/16.

18.12.2018 ухвалою Дніпровського апеляційного суду у справі №202/5056/16-ц прийнято відмову ТОВ «ФК «Еверест» від зустрічного позову до про зняття арешту, звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності, а заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2016 та додаткове рішення цього ж суду від 18.10.2016 визнано нечинним, провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «ФК «Еверест» про зняття арешту, звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності - закрито.

За викладених обставин, Товариство вважає дії ОСББ щодо нарахування внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за період з 01.09.2016 по 31.08.2020 у загальному розмірі 495 073,76 грн безпідставними та незаконними, оскільки, Товариство ніколи не було власником спірного майна, а отже ніколи не було і співвласником багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15-а.

Предметом спору у справі, що переглядається, фактично є вимога Товариства усунути невизначеність у правовідносинах, що склались між Товариством і ОСББ щодо нарахування та сплати щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку № 15-А по вулиці Ованеса Туманяна у місті Києві та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна зазначеного будинку, внесків на охорону зазначеного будинку.

Доводи Товариства зводяться до того, що у спірний період він не був законним власником майна, відповідно, не зобов`язаний нести тягар утримання цього майна.

Натомість, ОСББ вказує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/15120/20 позовні вимоги ОСББ «Лазурний блюз» задоволено повністю та вирішено стягнути із ТОВ «ФК «Еверест» в тому числі основну заборгованість у розмірі 495 073, 76 грн. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/15120/20 не скасовано судами вищих інстанцій. Одночасно, у межах розгляду справи №910/15120/20 вже надавалася оцінка правомірності нарахування ОСББ «Лазурний блюз» та стягнення з ТОВ «ФК «Еверест» заборгованості в розмірі 495 073,76 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку № 15-А по вулиці Ованеса Туманяна в м. Києві та прибудинкової території, на експлуатацію неподільного та загального майна зазначеного будинку, внеску на охорону за період вересень 2016р. - серпень 2020р. Тобто, таким рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/15120/20 встановлено відповідність нарахованих ОСББ «Лазурний блюз» сумам вимогам законодавства.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відмовивши у позові, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду.

За висновками Верховного Суду України, сформульованими у постанові від 21.11.2012 у справі 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

Колегія суддів зауважує, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує, що доводи Товариства фактично зводяться до того, що між ним та ОСББ відсутні будь-які правовідносини, оскільки Товариство не було власником нерухомого майна щодо якого йому нараховано внески за утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна зазначеного будинку, внесків на охорону зазначеного будинку.

Тобто, Товариство не вважає себе боржником.

Водночас, як мотивовано зазначено судом першої інстанції, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що він не є власником нерухомого майна.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у жовтні 2020 року до Господарського суду міста Києва ОСББ «Лазурний блюз» зверталось із позовом до ТОВ «ФК «Еверест» про стягнення заборгованості за щомісячні внески на утримання багатоквартирного будинку № 15-А по вулиці Ованеса Туманяна в м. Києві та прибудинкової території, на експлуатацію неподільного та загального майна зазначеного будинку, внеску на охорону за період вересень 2016 - серпень 2020, яка складається із суми основного зобов`язання - 495 073,76 грн, інфляційних втрат у розмірі 69 719,96 грн, 3% річних в розмірі 30 548, 46 грн.

Отже, усі свої доводи щодо відсутності у Товариства права власності на нерухоме майно, відсутності підстав для покладення на Товариство витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна зазначеного будинку, внесків на охорону зазначеного будинку мав викласти під час розгляду спору у справі №910/15120/20, оскільки ці обставини входили до предмету доказування у справі №910/15120/20.

Як встановлено під час апеляційного перегляду спору, Товариство своїм правом на участь у розгляді спору не скористалось. При цьому, в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 у справі № 910/15120/20 встановлено, що судом першої інстанції вчинялись усі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, а неотримання судових рішень, зокрема і оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі № 910/15120/20 та, відповідно, можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого відповідача, оскільки він мав можливість бути вчасно обізнаним про результат ухвалення судом рішення і при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, мав можливість своєчасно подати апеляційну скаргу.

Одночасно, під час розгляду спору у справі №910/15120/20 встановлено, що ТОВ «ФК «Еверест» є власником об`єктів нерухомого майна - квартир №№1, 3, 25, 29, 65, 172, 162, 235, 237, 299, 308, 249, 281, 323, 359, 324, 332, 380, 396, 419, 427, 527, 69 та нежитлових приміщень №№643, 644, 645, 651, 652, 653 в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у м. Києві, що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва.

Колегія суддів також враховує, що усі обставини на які посилається Товариство існували на час розгляду судом справи №910/15120/20.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/15120/20 позовні вимоги ОСББ «Лазурний Блюз» задоволено повністю, рішення набрало законної сили 22.04.2021, про що видано наказ від 23.04.2021. Рішення суду було чинним на час розгляду справи судом першої інстанції та залишається чинним на час апеляційного перегляду спору.

Як уже було зауважено колегією суддів, у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Відповідно, ухвалення судом рішення в справі про стягнення заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову фактично спрямованого на визнання відсутнім у кредитора права вимоги, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з боржника заборгованості.

Колегія суддів також вважає мотивованими посилання суду першої інстанції на необхідність дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

Як встановлено судом першої інстанції, у межах справи №910/18202/23 про визнання відсутнім заборгованості та зобов`язання вчинити дії, позивач наполягає на встановленні факту відсутності права власності у ТОВ «ФК «Еверест» на спірне майно, з огляду на:

- перебування спірного майна у власності ТО «ФК «Еверест» лише 10 днів з 31.08.2016 по 09.09.2016, у зв`язку з переданням майна до статутного капіталу ТОВ «Девелопмент Трейд» та ТОВ «Рітейл Сервіс ЛТД»;

- визнання недійсним договору іпотеки, посвідченим 07.09.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А., та зареєстрованим в реєстрі за № 4941 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/16894/16;

- подальше визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Еверест», ТОВ «Рітейл Сервіс Лтд» та ТОВ «Девелопмент Трейд» на спірне майно на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 у справі № 826/14436/16;

- визнання ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18.12.2018 у справі №202/5056/16-ц нечинним заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2016 року на підставі якого позивач набув право власності на спірні приміщення у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки (квартири та приміщення) за договором іпотеки, посвідченим 07.09.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А., та зареєстрованим в реєстрі за № 4941.

Однак, як мотивовано наголошено судом першої інстанції, викладені ТОВ «ФК «Еверест» обставини по суті спрямовані на перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/15120/20 за нововиявленими обставинами, та встановленню нових фактів щодо спору між сторонами, що вже був вирішений у судовому порядку.

За викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача, а також про те, що дії Товариства щодо подання позову суперечать принципу остаточності судового рішення (res judicata), яким вже було вирішено спір між сторонами з ідентичного питання (наявності заборгованості по внескам).

Отже, висновки суду про відсутність фактичних та відповідно правових підстав для задоволення позовних вимог є мотивованими.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ФК «ЕВЕРЕСТ» ніколи не було власником об`єктів нерухомого майна (квартир №№ 1, 25, 29, 162, 172, 237,249, 281, 299) та нежитлових приміщень (приміщень №№ 643 645, 651, 652, 653) в будинку №15-А по вулиці Ованеса Туманяна у місті Києві, а отже ніколи не був і співвласником цього багатоквартирного будинку, оскільки, як встановлено судом першої інстанції під час розгляду спору у справі, що переглядається, та не заперечується Товариством, після набуття права власності на нерухоме майно ним було проведено державну реєстрацію права власності спірного майна, яка була скасована лише у 2020 році за рішенням суду. Тобто фактично Товариству нараховано борг за несвоєчасне внесення щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна зазначеного будинку, внесків на охорону зазначеного будинку у той час, коли Товариство вважалось титульним володільцем майна, а отже було його безпосереднім володільцем.

Безпідставним є посилання заявника на ч. 1 ст. 216 ЦК України, оскільки під час розгляду позовних вимог у справі №910/16894/16 не було вирішено питання про застосування наслідків недійсності правочину, у зв`язку з чим, лише у 2020 році було скасовано відповідну державну реєстрацію права власності за Товариством, і не за його зверненням, а на підставі рішення суду. Тобто зареєструвавши за собою відповідне право власності на спірне нерухому майно, Товариство є його фактичним володільцем до моменту скасування такої реєстрації, незалежно від результатів розгляду спору у справі №910/16894/16, а тому зобов`язане нести витрати, пов`язані з утриманням такого майна.

Безпідставними є доводи Товариства про неможливість застосування ст. 75 ГПК України до обставин, встановлених під час розгляду справи №910/15120/20.

Твердження скаржника про те, що Товариство не реалізувало надане йому законом право на участь у розгляді спору внаслідок власної ж недбалості не є обставиною, яка унеможливлює застосування ст. 75 ГПК України. Товариство було відповідачем у справі, тому ухвалене за результатами розгляду такого спору рішення містить обставини, встановлені щодо Товариства.

Безпідставними є також посилання Товариства на те, що відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України від 25 грудня 1997 року №9-зп/1997).

У справі, що переглядається суд розглянув позовні вимоги Товариства, надав їм оцінку та відмовив у їх задоволенні.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еверест» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/18202/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/18202/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18202/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.06.2025.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко