Постанова

від 09.06.2025 по справі 910/8848/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2025 р. Справа№ 910/8848/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Демидової А.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,

представників сторін:

від позивача: не з`явились,

від відповідача: Сашин Д.О. (поза межами приміщення суду),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.К. "Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 (повний текст складено 24.01.2025)

у справі № 910/8848/24 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Контраст"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.К. "Груп"

про стягнення 482 917,36 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

16.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Контраст" (далі - ТОВ «Інвест Контраст») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.К. "Груп" (далі - ТОВ «К.С.К. «Груп») 482 917,36 грн, з яких 169 598,51 грн заборгованості за договором про надання послуг та нараховані на цю заборгованість 70 640,24 грн інфляційних втрат та 15 272,67 грн 3% річних, а також 153 652,45 грн заборгованості за договором підряду та нараховані на цю заборгованість 60 991,54 грн інфляційних втрат та 12 761,95 грн 3% річних.

На обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Інвест Констраст» посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором підряду на реставрацію об`єкта №22/02-А від 01.02.2021 та договором про надання послуг №14/01-1 від 14.01.2021 в частині повної оплати виконаних робіт та наданих послуг.

Позиція відповідача щодо позовної заяви.

ТОВ «К.С.К. «Груп» надало відзив на позовну заяву, у якому проти заявлених вимог заперечило, просило відмовити у їх задоволенні.

Відповідач зазначає, що за договором підряду №22/02-а від 01.02.2021 сплатив позивачу 659 237,88 грн, що значно перевищує суму підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (622 890,01 грн), а тому вимоги позивача в цій частині є безпідставними, в т.ч. щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо договору про надання послуг №14/01-1 від 14.01.2021 відповідач зазначає, що позивач подав позовну заяву з вимогами за цим договором з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Відповідач також вважає, що у позовній заяві позивач не довів надання послуг за відповідними актами, які не підписані відповідачем, надані позивачем листи обліку роботи не містять підпису відповідача (замовника); за весь час дії договору позивач не звертався до відповідача ні з листами, ні з претензіями щодо будь-яких оплат.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій навів заперечення проти поданого відповідачем відзиву, а також просив суд поновити строк позовної давності за заявленими ним вимогами за договором підряду.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, у яких щодо доводів позивача про призупинення оплат зазначив, що внаслідок внесення ДПС позивача до категорії ризикових, подані на реєстрацію податкові накладні були заблоковані, у зв`язку з чим відповідач недоотримав податковий кредит з ПДВ та був змушений призупинити платежі до моменту розблокування позивачем податкових накладних та зарахування відповідачу податкового кредиту, чого станом на дату подання заперечення позивач не зробив.

Крім цього, відповідач надав заперечення клопотання позивача про поновлення строку позовної давності.

Позивач також подав додаткові пояснення, на які відповідач подав заперечення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "К.С.К. "Груп" на користь ТОВ "Інвест Контраст" заборгованість у розмірі 323 250,96 грн, інфляційні втрати в розмірі 131 631,78 грн, 3% річних у розмірі 28 034,62 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 243,76 грн.

Дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд встановив обґрунтованість заявленого позову. Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначив, що відповідно до п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України). Отже, позивач не пропустив строк позовної давності для звернення з позовом у цій справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025, ТОВ "К.С.К. "Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі №910/8848/24 у повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити ТОВ "Інвест Контраст" у задоволенні позову в повному обсязі. Стягнути з ТОВ "Інвест Контраст" на користь ТОВ "К.С.К. "Груп" вартість судового збору в повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Скаржник зазначає про сплив строку позовної давності за договором про надання послуг №14/01-1 від 14.01.2021, про застосування якого він (відповідач) заявляв у відзиві на позовну заяву.

Стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних за договором про надання послуг №14/01-1 від 14.01.2021 апелянт вважає неправомірним, оскільки у зв`язку з пропуском строку позовної давності за основною вимогою про стягнення заборгованості спливла також і позовна давність і до похідних від цієї вимоги вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не пропустив строк позовної давності, скаржник вважає необґрунтованим, оскільки суд не зазначив, з якої дати починається перебіг позовної давності, який би доводив, що строк позовної давності не пропущено.

Апелянт відзначає, що в порушення норм процесуального права місцевий суд не розглянув подане позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності. Подання позивачем такого клопотання відповідач вважає визнанням ним (позивачем) пропуску строку позовної давності. Також скаржник вважає подане позивачем клопотання необґрунтованим, оскільки позивач не зазначив, яким саме чином введення спочатку карантину, а потім воєнного стану завадило йому звернутися з позовом.

Також неправомірним вважає скаржник оскаржуване рішення в частині стягнення з нього заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних за договором підряду №22/02-А від 01.02.2021, оскільки суд не надав оцінки внесенню ДПС України позивача до категорії ризикових, у зв`язку з чим відповідач недоотримав податковий кредит з ПДВ, а також був змушений призупинити платежі до моменту розблокування позивачем податкових накладних та зарахування відповідачу податкового кредиту; сума недоотриманого податкового кредиту складає 38 531,98 грн. Відповідач вважає, що на підставі п. 8.14 договору підряду може відстрочити оплату виконаних за цим договором робіт на суму відповідного податкового кредиту до проведення реєстрації податкових накладних.

Відповідач також зазначає, що умовами договору підряду не передбачена відповідальність за прострочення оплати за ст. 625 ЦК України, а тому нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

09.06.2025 позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, у якому також надав додаткові пояснення щодо строку позовної давності за позовними вимогами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8848/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ "К.С.К. "Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 до надходження матеріалів справи №910/8848/24.

06.03.2025 матеріали справи №910/8848/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "К.С.К. "Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі №910/8848/24. Розгляд справи призначено на 09.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 відкладено судове засідання до 19.05.2025.

Колегія суддів у судовому засіданні 19.05.2025 оголосила перерву у розгляді справи до 09.06.2025.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

14.01.2021 ТОВ "Інвест Контраст" (виконавець) та ТОВ "К.С.К. "Груп" (замовник) уклали договір про надання послуг №14/01-1 (далі - Договір про надання послуг), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, за завданням замовника надавати послуги будівельної техніки, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати вартість фактично наданих послуг на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.4 договору про надання послуг загальна вартість (сума) даного договору складає суму всіх підписаних нарядів-замовлень або актів наданих послуг/виконаних робіт.

Розрахунок за надані за цим договором послуги здійснюється на підставі виставлених рахунків (п. 3.1 Договору про надання послуг).

Відповідно до п. 3.2 Договору про надання послуг оплата послуг здійснюється замовником на підставі рахунку наданого виконавцем протягом 3 (трьох) банківських днів. Умови оплати послуг узгоджуються сторонами та зазначаються в рахунках.

На виконання вимог Договору про надання послуг, виконавець надав, а замовник прийняв послуги, що підтверджується актами надання послуг:

№5 від 31.01.2021 на суму 16 800,00 грн;

№21 від 31.03.2021 на суму 50 000,16 грн;

№22 від 31.03.2021 на суму 50 000,16 грн;

№23 від 31.03.2021 на суму 90 000,00 грн;

№24 від 31.03.2021 на суму 50 062,50 грн;

№25 від 31.03.2021 на суму 37 687,50 грн;

№26 від 31.03.2021 на суму 126 911,69 грн;

№27 від 31.03.2021 на суму 12 000,00 грн.

Відповідач надав суду копії виставлених позивачем рахунків на оплату наданих послуг:

№8 від 04.03.2021 на суму 50 000,16 грн;

№10 від 12.03.2021 на суму 97 000,18 грн;

№7 від 26.02.2021 на суму 50 000,16 грн;

№15 від 24.03.2021 на суму 50 062,50 грн;

№16 від 30.03.2021 на суму 37 687,50 грн;

№17 від 30.03.2021 на суму 126 911,69 грн;

№18 від 30.03.2021 на суму 12 000,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату зазначених рахунків, що підтверджується платіжними дорученнями:

№7649 від 26.02.2021 на суму 49 610,89 грн

№7670 від 04.03.2021 на суму 389,27 грн (рахунок № 7 від 26.02.2021);

а також заключними виписками:

від 05.03.2021 (рахунок №8 від 04.03.2021),

від 07.08.2024 та 17.05.2021 (рахунок №10 від 12.03.2021);

від 25.03.2021 (рахунок №15 від 24.03.2021).

01.02.2021 ТОВ "Інвест Контраст" (далі - підрядник) та ТОВ "К.С.К. "Груп" (далі - генпідрядник) уклали договір підряду №22/02-А (далі - Договір підряду), за умовами п. 1.1 якого генпідрядник доручає та оплачує, а підрядник зобов`язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, ресурсів (будівельних матеріалів, обладнання, устаткування тощо) та будівельної машинної техніки, відповідно до даного договору, проектної документації та законодавства виконати комплекс підрядних робіт з демонтажу віконних та дверних прорізів (Додаток № 1 до договору) та комплекс підрядних робіт з демонтажу монолітних та залізобетонних фундаментів (Додаток № 2 до договору), комплекс робіт з перенесення пам`ятника (Додаток № З до договору), комплекс робіт з перекладання частини стіни (Додаток № 4 до договору) код за ДК 016:2016-43.99 на об`єкті, в обсягах, за цінами та у строки, що визначені у Додатках до даного договору.

Згідно з п. 4.6 договору підряду оплата ціни договору здійснюється генпідрядником на користь підрядника у наступному порядку: генпідрядник сплачує підряднику аванс в розмірі 150 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 25 000,00 грн. протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку від підрядника. Акт №КБ-2в та довідку №КБ-3 підрядник передає генпідряднику не пізніше 20-го (двадцятого) числа звітного місяця із урахуванням сум авансу, сплаченого генпідрядником відповідно до п. 4.6.1 договору. Генпідрядник протягом 10 (десяти) днів після отримання акта перевіряє його реальність та підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт.

Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання акта приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) із урахуванням сум авансу, сплаченого генпідрядником відповідно до п. 4.6.1 договору.

Згідно з актами №КБ-2в та довідками №КБ-3 за червень 2021 року на суму 186 343,70 грн, за липень 2021 року на суму 176 771,68 грн та за серпень 2021 року на суму 259 774,63 грн підрядник виконав, а генпідрядник прийняв роботи за договором підряду.

Відповідач частково оплатив виконані роботи платіжними дорученнями:

№7582 від 19.02.2021 на суму 30 000,00 грн;

№7596 від 22.02.2021 на суму 15 000,00 грн;

№7595 від 22.02.2021 на суму 120 000,00 грн;

№7631 від 25.02.2021 на суму 55 435,86 грн;

№7874 від 24.03.2021 на суму 24 610 грн;

№8060 від 16.04.2021 на суму 94 429,50 грн;

№8061 від 16.04.2021 на суму 88 385,84 грн;

№9200 від 13.09.2021 на суму 41 376,36 грн.

Оскільки відповідач не у повному виконав свої грошові зобов`язання за договорами про надання послуг та підряду, позивач просить суд стягнути з відповідача 169 598,51 грн заборгованості за договором про надання послуг та нараховані на цю заборгованість 70 640,24 грн інфляційних втрат та 15 272,67 грн 3% річних, а також 153 652,45 грн заборгованості за договором підряду та нараховані на цю заборгованість 60 991,54 грн інфляційних втрат та 12 761,95 грн 3% річних.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд встановив, що сторони спору уклали договори про надання послуг №14/01-1 від 14.01.2021 (позивач є виконавцем, а відповідач - замовником) та підряду №22/02-А (позивач є підрядником, а відповідач - генпідрядником).

Щодо вимог позивача за договором про надання послуг.

Стаття 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Суд встановив, що за договором про надання послуг позивач надав відповідачу послуги загальною вартістю 440 462,19 грн, про що сторони підписали відповідні акти надання послуг, перелік яких наведено вище за текстом цієї постанови.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №8 від 04.03.2021 на суму 50 000,16 грн; №10 від 12.03.2021 на суму 97 000,18 грн; №7 від 26.02.2021 на суму 50 000,16 грн; №15 від 24.03.2021 на суму 50062,50 грн; №16 від 30.03.2021 на суму 37 687,50 грн; №17 від 30.03.2021 на суму 12 6911,69 грн; №18 від 30.03.2021 на суму 12 000,00 грн.

Оскільки у п. 3.2 договору про надання послуг сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється замовником на підставі рахунку, наданого виконавцем протягом 3 (трьох) банківських днів, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих послуг є таким, що настав.

Відповідач надані йому послуги оплатив частково у сумі 247 063,00 грн (платіжні доручення №7649 від 26.02.2021 на суму 49 610,89 грн та №7670 від 04.03.2021 на суму 389,27 грн, заключні виписки від 05.03.2021 (50 000,16 грн), від 07.08.2024 (90 000,00 грн), від 17.05.2021 (7 000,18 грн) та від 25.03.2021 (50 062,50 грн); за повідомленням позивача 16.01.2021 відповідач також сплатив 16 800,00 грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості за договором про надання послуг у розмірі 176 599,19 грн не надав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг в розмірі 169 598,51 грн правомірно визнана місцевим судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Щодо позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, а також наведених ним доводів незгоди з висновками місцевого суду апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Ц України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЦК України класифікує позовну давність на загальну (ст. 257 ЦК України) та спеціальну (ст. 258 ЦК України). Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Натомість у ст. 258 ЦК України передбачено низку вимог, до яких застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України) та чотири роки (ч. 5 ст. 258 ЦК України).

Ключовим наслідком спливу (пропуску) позовної давності, згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, є наявність підстав для відмови у позові у разі застосування такого права стороною у спорі.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Законом України №540ІХ від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки позовної давності (ст. 257, 258 ЦК України), продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон №540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у т.ч. передбачена ст. 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови №211, тобто 12.03.2020. А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування ст. 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності).

Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №914/1560/20 та ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №910/18489/20).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено в т.ч. пунктом 19 наступного змісту: « 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану". 30.01.2024 зазначений Закон набрав чинності.

Посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 колегія суддів до уваги не бере, оскільки правовідносини у названій справі та справі, що розглядається, не є подібними. Крім того, колегія суддів зазначає, що скаржник помилково ототожнює строк позовної давності та процесуальний строк. Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК

України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

За цих же підстав не може бути поновлено строк позовної давності (про що позивач просив суд першої інстанції).

Отже, за наведених вище обставин правомірним є висновок суду першої інстанції, що, звертаючись з позовною заявою 16.07.2024, позивач не пропустив строк позовної давності (законодавцем такий строк був спочатку подовжений, а потім взагалі зупинений), а тому не можуть бути застосовані наслідки пропуску такого строку (про що просить відповідач у відповідному клопотанні).

Щодо доводів скаржника про те, що стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних за договором про надання послуг №14/01-1 від 14.01.2021 є неправомірним, оскільки у зв`язку з пропуском строку позовної давності за основною вимогою про стягнення заборгованості, спливла також і позовна давність і до похідних від цієї вимоги вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів оцінює критично та звертається до сталих та послідовних висновків Верховного Суду з цього приводу.

Так, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (з урахуванням положень законодавства щодо позовної давності).

Крім того, як зазначено вище, позивач не пропустив строк позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань є обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим судом розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що цей розрахунок є арифметично вірним, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 70 640,24 грн інфляційних втрат та 15 272,67 грн 3% річних.

Щодо вимог позивача за договором підряду.

Відповідно до ст. 785 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Частиною 3 ст. 785 ЦК України визначено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Суд встановив, що позивач як підрядник виконав, а відповідач як генпідрядник прийняв роботи за договором підряду загальною вартістю 622 890,01 грн, що підтверджується відповідними Актами №КБ-2в та Довідками № КБ-3.

Відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково у розмірі 469 237,56 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, перелік яких наведено вище за текстом цієї постанови.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за договором підряду у розмірі 153 652,45 грн відповідач суду не надав.

Щодо доводів відповідача про те, що внаслідок внесення Державною податковою. службою позивача до категорії ризикових подані на реєстрацію податкові накладні були заблоковані, у зв`язку з чим відповідач недоотримав податковий кредит з ПДВ та був змушений призупинити платежі до моменту розблокування позивачем податкових накладних та зарахування відповідачу податкового кредиту, чого станом на дату подання заперечення позивач не зробив, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, згідно з умовами п. 8.14 договорі підряду у відповідача є таке право. Так, згідно з цим пунктом договору у разі несвоєчасної реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних генпідрядник має право відстрочити оплату виконаних робіт підрядником на суму відповідного податкового кредиту до моменту проведення такої реєстрації.

Однак відповідач на надав суду будь-яких доказів, які достеменно свідчили би про настання для нього передбачених п. 8.14 договору підряду обставин, які надають право на відстрочення оплати виконаних робіт.

Тому суд оцінює відповідні доводи апеляційної скарги критично.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду є обґрунтованою.

Позивач також заявив вимогу стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за невиконання обов`язків за договором підряду.

З огляду умови п. 4.6 договору підряду щодо оплати виконаних робіт та строки передачі актів №КБ-2в та довідок №КБ-3, останні акт №КБ-2в та довідка №КБ-3 мали бути передані відповідачу не пізніше 20.08.2021, підписані до 30.08.2021, а строк на оплату - до 09.09.2021.

Отже, правомірним є нарахування позивачем інфляційних втрат за період прострочення з 10.09.2021 по 30.04.2024, а 3% річних - з 14.09.2021 по 20.06.2024.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим судом розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий розрахунок є арифметично вірним. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 60 991,54 грн інфляційних втрат та 12 761,95 грн 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за договором підряду.

Щодо доводів відповідача про те, що умовами договору підряду не передбачена відповідальність за прострочення оплати за ст. 625 ЦК України, а тому нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним, колегія суддів зазначає таке. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань. 3% річних та інфляційні нарахування не є неустойкою у розумінні ЦК України та не потребують дотримання форми правочину, визначеної ч. 2 ст. 547 ЦК України щодо в т.ч. неустойки як виду забезпечення виконання зобов`язання, а отже нараховуються і стягуються в силу закону в разі заявлення кредитором такої вимоги.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що місцевий суд в порушення норм процесуального права не розглянув подане позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності колегія суддів зазначає, що дійсно, хоч суд і не розглянув зазначене клопотання, однак він вирішив (правильно) питання про застосування у цьому спорі позовної давності, встановивши, що її не пропущено, що мало б наслідком залишення такого клопотання без розгляду. Але сам по собі не розгляд клопотання не вплинув на правильність остаточно прийнятого рішення та не є таким, що має наслідком обов`язкове скасування оскаржуваного рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К.С.К. "Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі №910/8848/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 у справі №910/8848/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/8848/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.06.2025.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

А.М. Демидова