Постанова від 03.06.2025 по справі 917/1923/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/1923/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

позивача Пихтіна Ю.А.,

відповідача Лобов М.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського", м. Кременчук, (вх. № 929 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2025 у справі № 917/1923/24 (повний текст якого складено та підписано у приміщенні господарського суду Полтавської області 09.04.2025, суддя С.В. Погрібна)

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська (Комарова), 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008

до Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського", вул. Лікаря О.Богаєвського, 60/1, м. Кременчук, Полтавська область, 39617

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулося до суду Полтавської області з позовом до Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" про стягнення заборгованості за Договором № 7041 на відпуск теплової енергії, а саме: 2 601 669,94 грн - основної заборгованості, 117 154,91 грн - 3 % річних, 239 080,33 грн - інфляційних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.03.2025 у справі № 917/1923/24 позов задоволено.

Стягнуто з Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лікаря О.Богаєвського, 60/1, ЄДРПОУ 01999613) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго (вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) 2 601 669,94 грн - основного боргу, 117 154,91 грн - 3 % річних, 239 080,33 грн - втрат від інфляційних процесів та 35 494,86 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- на виконання умов Договору № 7041, зокрема, у період з 01.11.2022 по 31.08.2023, позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу, також відповідні акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період були підписані сторонами, за вказаний за відпущену теплову енергію позивач нарахував відповідачу до сплати 4 167 615,08 грн.;

- відповідно до п. 33 Договору № 7041 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом, в разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами;

- за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи, встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7041;

- формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги № 869 від 01.06.2011 (далі Порядок № 869).

- відповідно до п. 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів не поширюється;

- стаття 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" містить заборону, тобто вимогу про зобов`язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів та стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення, проте позивач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких застосований до відповідача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022;

- застосування при обрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється відповідачу за укладеним між сторонами договором, будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", умовами Договору № 7041 не передбачено;

- умовами укладеного між сторонами договору не передбачено права чи обов`язку позивача самостійно встановлювати, змінювати чи здійснювати перерахунок тарифів на послуги з постачання теплової енергії відповідачу, отже визначення позивачем в рахунках на оплату (копії яких додані до позовної заяви), вартості теплової енергії за двоставковими тарифами на теплову енергію, які встановлені рішеннями Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладеного між сторонами договору, так і вимогам чинного законодавства України;

- за період з 01.11.2022 по 31.08.2023 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 4 167 615,08 грн, проте за вказаний період відповідачем сплачено лише 1 565 945,14 грн., отже за відповідачем станом на дату звернення з позовом до суду утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період за період з 12.2022 по 08.2023 в розмірі 2 601 669,94 грн., яка підлягає стягненню з останнього;

- наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат виконано арифметично правильно, згідно з приписами законодавства, а тому заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% в розмірі 117 154,91 грн. та інфляційних втрат в розмірі 239 080,33 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЗАЛІЗНИЧАВТОМАТИКА" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2025 у справі № 917/1923/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 справу № 917/1923/24 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- враховуючи положення пункту 6 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року (далі- Порядок №869) та пп. 9.1. п. 9. Постанови НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174 «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» (далі Порядок №1174), а також з огляду на той факт, що позивач проводить свою діяльність на території міста Кременчука, є неправильним твердження позивача про те, що застосовані ним тарифи визначаються лише рішеннями Полтавської обласної ради;

- обов`язок здійснити розрахунок окремого тарифу для Кременчуцької громади зумовлений пунктом 6 Порядку № 869, крім того, обов`язок позивача діяти відповідно до вимог Порядку №869 та розробити окремий тариф для громади міста Кременчука зумовлено також мораторієм на підвищення тарифів на теплову енергію протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, який було встановлено статтею 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», отже немає значення, чи встановлений у договорах, укладених між сторонами, обов`язок позивача змінювати свої тарифи чи ні, оскільки такий обов`язок на нього покладений нормами чинного законодавством;

- позивач, будучи обізнаним про те, що буде надавати свої послуги споживачам міста Кременчука, в порушення вимог законодавства (п.37 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), не ініціював розгляд питання про встановлення тарифів з постачання теплової енергії споживачам міста Кременчука, самостійно застосував двоставковий тариф, без жодного нормативного обґрунтування, без прийнятого уповноваженим органом рішення, а тому на даний час жодним чином не врегульоване питання щодо формування та застосування одноставкового чи двоставкового тарифу з постачання теплової енергії і постачання гарячої води споживачам міста Кременчук;

- виходячи із вимог чинного законодавства (ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування»), застосування тарифів на послугу з постачання теплової енергії ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» для споживачів м. Кременчука не може перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24 лютого 2022 року, навіть якщо ці послуги надавались іншим суб`єктом господарювання;

- будь-які доходи, отримані відповідачем, використовуються виключно для фінансування його діяльності та забезпечення виконання статутних завдань, тоді як накладення штрафних санкцій у сумі, що вказана позивачем є надмірним фінансовим тягарем для підприємства відповідача, адже витрати на сплату штрафних санкцій із бюджету фінансуватись не будуть;

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського", м. Кременчук, (вх. № 929 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2025 у справі № 917/1923/24 та призначено справу до розгляду на 03.06.2025 о 10:00 год.

Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу- протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали.

Позивачем та відповідачем зазначену ухвалу отримано відповідачем в електронні кабінети 24.04.2025 о 19:14 год., про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025).

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже ухвала Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 вважається врученою учасникам справи, зокрема, позивачу 29.04.2025, отже останнім днем для подання відзиву для вказаних учасників справи є 14.05.2025 включно.

01.05.2024, тобто в межах визначеного судом строку, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

- з огляду на положення статті 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пункту 3.2. Розділу з ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 рок, частини 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії», ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зобов`язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука;

- враховуючи вимоги частини 1 статті 1 Закону № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (в редакції Закону № 3220-IX від 30.06.2023), починаючи з 01.07.2023 року мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, діє виключно для категорії споживачів- «населення», тоді як відповідач відноситься до категорії споживачів - «інші споживачі», окрім цього, арифметичне порівняння розмірів двох різних тарифів у двох різних виконавців послуг, яке фактично уособлює позицію відповідача, не є підвищенням тарифу, заборонене вказаним законодавчим мораторієм;

- виходячи з положень ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та умов п. 33 договору № 7041 від 01.11.2022, у позивача відсутні підстави для постачання позивачу теплової енергії на умовах договорів про закупівлю теплової енергії за тарифами, які були встановлені для іншого суб`єкта господарювання ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», як і відсутні підстави для постачання теплової енергії за тарифами, які відрізняються від тих, що були встановлені саме для ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» Полтавською обласною радою.

В судове засідання 03.06.2025 з`явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, а також представник позивача, який проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, 01.11. 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Комунальним некомерційним медичним підприємством "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" було укладено Договір № 7041 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, за умовами пункту 1 якого позивач бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень відповідача за адресою: вул Лікаря Богаєвського, буд. 60/1 - адміністративний корпус, інфекційний корпус, аптека, гаражі, пральня лікувальний корпус №1, лікувальний корпус №2 (1 поверх), а відповідач зобов`язується своєчасно та повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 33 Договору № 7041 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом.

В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються з новими тарифами. Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання т ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 4 731,5 грн/Гкал (без ПДВ); умовнопостійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 146 257,50 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Пунктами 43 та 44 Договору №7041 передбачено, що даний договір діє по 31.12.2022, втім, якщо до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про його припинення, він буде вважатись продовженим на той самий строк.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення жодною із сторін договору до закінчення строку його дії заяв про припинення даного договору, а тому він вважається продовженим на той самий строк.

За вимогами статті 1 Закону України Про теплопостачання постачання теплової енергії господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У відповідності до статті 2 Закону України Про теплопостачання цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно норм статті 3 Закону України Про теплопостачання відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України Про теплопостачання теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України Про теплопостачання, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно статті 24 Закону України Про теплопостачання, одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору № 7041, зокрема, у період з 01.11.2022 по 31.08.2023, позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.

Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період були підписані сторонами.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, сторонами у даній справі не оспорюється обсяг отриманої теплової енергії за вказаний у позовній заяві період, тоді як спірним залишається питання правильність застосованих позивачем двоставкових тарифів.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.11.2022 по 31.08.2023 за відпущену теплову енергію позивач відповідачу нарахував до сплати 4 167 615,08 грн.

При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію за період з 01.11.2022 по 31.08.2023 діяли тарифи, встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся із позовом у даній справі про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором № 7041 на відпуск теплової енергії, у розмірі 2 601 669,94 грн., 3 % річних, 239 080,33 грн. інфляційних втрат.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Згідно з п. 16 Договору № 7041 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 18 Договору № 7041 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном або надсилаються на електронну адресу з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно з п. 19.1 Договору № 7041 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п. 22.3 Договору № 7041 проектне теплове навантаження на опалення будівлі відповідача складає 0,807243 Гкал/год, опалювальна площа 10 946,3 кв.м.

Пунктом 34 Договору № 7041 встановлено, що в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.

Згідно з п. 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

За вимогами п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до п. 33 Договору № 7041 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, застосування при обрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється відповідачу за укладеним між сторонами договором жодних інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", умовами вказаного Договору не передбачено.

Частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 13 Закону України Про ціни і ціноутворення державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Згідно норм частини 1 статті 15 Закону України Про теплопостачання державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

За вимогами статті 13 Закону України Про теплопостачання до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 37 частини 1 статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб`єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності встановлено, що ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.

Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії» № 1682 передбачено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані, зокрема, дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.

Зважаючи на вищевикладені вимоги чинного законодавства України, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зобов`язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука.

Як вже зазначалось, за спірний період (з 01.11.2022 по 30.09.2023) діяли тарифи, встановлені позивачеві рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022 для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7041.

Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго http://te.pl/ua/.

Формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги № 869 від 01.06.2011 (далі Порядок № 869).

Порядок № 869 застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п. 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Відповідно до п. 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води суб`єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб`єктів не поширюється.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, дана норма носить імперативний характер, тобто не передбачає дискрецію для суб`єктів формування тарифів на теплову енергію.

Отже позивачем цілком правомірно було застосовано при розрахунку заборгованості відповідача тарифи, встановлені рішенням Полтавської обласної ради №477 від 30.09.2022.

Щодо мораторію на підвищення тарифів колегія суддів зазначає про таке.

За вимогами частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон № 2479-IX), протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Частина перша статті 1 Закону № 2479-IX в редакції Закону № 3220-IX від 30.06.2023 викладена в такій редакції: "1. Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення".

Тобто, починаючи з 01.07.2023 року мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, діє виключно для категорії споживачів - «населення».

Разом з цим, відповідач відноситься до іншої категорії споживачів - «інші споживачі».

Закон № 2479-IX не містить вимог до постачальників, які здійснюють постачання теплової енергії за регульованими тарифами (до яких належить і відповідач), щодо вчинення певних дій, зокрема, щодо внесення змін до договорів, здійснення перерахунку наданих послуг тощо.

Крім того, виходячи зі змісту вищенаведеної норми, вона містить заборону вчинення певної конкретної дій - підвищення тарифів та стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб`єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.

Проте позивач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб`єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких застосований до відповідача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26.09.2024 по справі № 917/1389/23.

До того ж, арифметичне порівняння розмірів двох різних тарифів у двох різних Виконавців послуг, яке фактично уособлює позицію Відповідача, не є підвищенням тарифу, заборонене вказаним законодавчим мораторієм.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду у справах № 917/1116/23 від 22.10.2024, №917/1269/23 від 24.10.2024, № 917/1121/24 від 07.11.2024, №917/1122/23 від 19.11.2024, № 917/1031/23 від 19.11.2024, № 9147/1030/23 від 19.11.2024, № 917/1310/23 від 19.11.2024, № 917/1031/23 від 19.11.2024, №917/1310/23 від 19.11.2024 №917/1263/23 від 20.11.2024, № 917/1119/23 від 21.11.2024, №917/1115/23 від 27.11.2024, №917/1022/23 від 04.12.2024, №917/1118/23 від 05.12.2024, № 917/1155/23 від 11.12.2024, № 917/1265/23 від 17.12.2024, № 917/1112 від 18.12.2024, №917/1296/23 від 19.12.2024.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в

Крім того, слід зазначити, що п. 33 Договору №7041 встановлено, що у разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами, а відповідно до п. 46 договору №7041 у випадку зміни тарифу ТО повідомляє про це споживачу і розрахунок проводиться з моменту набуття чинності нових тарифів.

Частина перша статті 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази укладення додаткових угод до договору №7041 протягом опалювального періоду 2022-2023 років стосовно змін ціни.

Разом з цим, як правильно зазначив місцевий господарський суд, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено права чи обов`язку позивача самостійно встановлювати, змінювати чи здійснювати перерахунок тарифів на послуги з постачання теплової енергії відповідачу.

Отже колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що визначення позивачем в рахунках на оплату вартості теплової енергії за двоставковими тарифами на теплову енергію, які були встановлені Рішеннями Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладеного між сторонами по справі договору, так і вимогам чинного законодавства України.

Відповідачем в апеляційній скарзі зазначений висновок суду першої інстанції не спростовано і доводи апеляційної скарги в цій частині позову фактично дублюють доводи відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку щодо наявності достатніх правових підстав для стягнення з відповідача 2 601 669,94 грн. основної заборгованості.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає про таке.

Згідно статті 625 ЦК України та п. 39 договору № 7041 позивачем нараховано у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати за відпущену теплову енергію: 3 % річних в розмірі 117 154,91 грн з листопада 2022 по серпень 2023 року та втрати від інфляційних процесів в розмірі 239 080,33 грн з грудня 2022 року по серпень 2023 року (розрахунки 3 % річних та інфляційних додано до матеріалів позовної заяви, а.с. 70-72).

Відповідно до п. 39 Договору № 7041 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно статті 625 ЦК України.

Як встановлено статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про його арифметичну правильність та нормативну обґрунтованість.

Отже колегія суддів також погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в часині стягнення з відповідача 117 154,91 грн 3 % річних та 239 080,33 грн інфляційних. .

Відповідач в поданій апеляційній скарзі посилався на те, що заявлений розмір штрафних санкцій є надмірним великим для останнього, вказуючи, що апелянт є неприбутковою організацією і їх сплата не передбачена бюджетними фінансуваннями.

Щодо зазначених доводів апелянта колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).

За вимогами п.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, як свідчать матеріали справи, клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач в суді першої інстанції не заявляв. Не заявляв апелянт таке клопотання і в самій апеляційній скарзі. Доказів наявності обставин, з якими частина 1 статті 233 Господарського кодексу України та стаття 551 Цивільного кодексу України пов`язують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, відповідачем надано не було..

Отже доводи апеляційної скарги про надмірно великий розмір штрафних санкцій позбавленні правового підґрунтя.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаного рішення відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" (вх. № 929 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2025 у справі № 917/1923/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2025 у справі № 917/1923/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 12.06.2025.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко