Ухвала від 10.06.2025 по справі 910/7003/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

10.06.2025Справа № 910/7003/25Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд Плюс" про забезпечення позову до його подачі,

особа, яка може набути статус позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд Плюс"

особа, яка може набути статус відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗСС Холдінг"

про стягнення 8 119 448,48 грн,

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники учасників справи:

від особи, яка може набути статус позивача: Студенець Олександр Анатолійович - у порядку самопредставництва;

від особи, яка може набути статус відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

02.06.2025 через "Електронний суд" (зареєстровано судом 03.06.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд Плюс" (далі - ТОВ "Агробуд Плюс") подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову до його пред`явлення шляхом накладення арешту на грошові кошти та/або інше майно Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСС Холдінг" (далі - ТОВ "ЗСС Холдінг") в межах ціни позову у розмірі 8119448,48 грн та заборони останньому вчинення дій, спрямованих на відчуження нерухомого та рухомого майна, у тому числі корпоративних прав.

В обґрунтування своєї заяви ТОВ "Агробуд Плюс" посилається на те, що 31.03.2025 між ним та ТОВ "ЗСС Холдінг" було укладено договір купівлі-продажу №3132025/М, на виконання умов якого заявником було перераховано відповідачу 6 240 000,00 грн попередньої оплати. Однак обумовлений договором товар не було поставлено, а попередня оплата не повернута.

Позовні вимоги у майбутньому позові обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "ЗСС Холдінг" зобов`язань за договором купівлі-продажу №3132025/М від 31.03.2025 в частині передання товару.

Заявник вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, ТОВ "ЗСС Холдінг" матиме можливість у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. Таким чином, існує реальна загроза того, що ТОВ "ЗСС Холдінг", розуміючи наявність обов`язку, може відчужити своє майно або вивести активи, що унеможливить фактичне виконання судового рішення в майбутньому.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 розгляд заяви ТОВ "Агробуд Плюс" про забезпечення позову до його подачі призначено в судовому засідання на 10.06.2025.

10.06.2025 у судовому засіданні представник ТОВ "Агробуд Плюс" підтримав заяву про забезпечення позову до його подачі вимоги, просив суд задовольнити.

У призначене засідання ТОВ "ЗСС Холдінг" явку своїх представників не забезпечило, хоча про дату час та місце розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову було повідомлене належним чином.

Розглянувши заяву ТОВ "Агробуд Плюс" про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 ГПК України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1); заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4).

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

З наведеного вище вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Предметом майбутнього позову є вимога ТОВ "Агробуд Плюс" про стягнення з ТОВ "ЗСС Холдінг" 6 240 000,00 грн попередньої оплати, 717 600,00 грн неустойки, 121 848,48 грн штрафу, 1 040 000,00 грн витрат на сплату ПДВ, у зв`язку з неналежним виконанням останнім зобов`язань за договором купівлі-продажу №3132025/М від 31.03.2025 в частині своєчасного передання товару.

Отже, предметом позову є вимоги майнового характеру, а тому в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Однак суд звертає увагу заявника на те, що вказане обґрунтування не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме собою можливе неналежне виконання договірного зобов`язання не підтверджує обставину ухилення відповідача від виконання рішення суду у майбутньому, ускладнення/унеможливлення його виконання.

Судом взято до уваги твердження заявника про те, що перераховані на користь ТОВ "ЗСС Холдінг" кошти спрямовані на покупку товару для належного виконання ТОВ "Агробуд Плюс" зобов`язань за державним контрактом №218 від 20.03.2025, призначеного для оборонних потреб Збройних Сил України, а тому має суспільну важливість і значення для державної безпеки. Однак суд вважає зазначені доводи необґрунтованим, з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Статтею 618 ЦК України визначено, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Так, з матеріалів заяви випливає, що 20.03.2025 між Військовою частиною та ТОВ "Агробуд Плюс" було укладено державний контракт про закупівлю №218, предметом якого є поставка товару (вироби з дроту) у кількості 6 722 комплектів по ціні 7000,00 грн (без ПДВ) за одиницю товару. При цьому, спірний договір, укладений між ТОВ "Агробуд Плюс" та ТОВ "ЗСС Холдінг", містить аналогічний предмет, лише у меншій кількості (800) та за меншою ціною - 6 500,00 грн (без ПДВ).

Однак Військова частина не є стороною договору, який було укладено ТОВ "Агробуд Плюс" з ТОВ "ЗСС Холдінг", і відповідно, ТОВ "ЗСС Холдінг" не є стороною вказаного Державного контракту.

Крім цього, положеннями державного контракту обов`язок щодо поставки товарів оборонного призначення покладено саме на ТОВ "Агробуд Плюс" та не встановлює відповідальність для ТОВ "ЗСС Холдінг" (особи, яка може набути статус відповідача).

Таким чином, між Військовою частиною та ТОВ "ЗСС Холдінг" не виникло зобов`язальних правовідносин, а відтак й положення державного контракту не є обов`язковими для останнього. Будь-які посилання заявника на положення державного контракту, зокрема щодо характеру та важливості товару, не беруться судом до уваги, оскільки не стосуються спірних правовідносин, які виникли на підставі окремого правочину, укладеного між ТОВ "Агробуд Плюс" та ТОВ "ЗСС Холдінг", та не входять до предмета доказування в межах справи за майбутнім позовом заявника.

Суд зазначає, що обрані позивачем способи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами, непропорційно порушують інтереси відповідача та можуть мати ризики зупинення його діяльності, що може негативно вплинути на виконання рішення у майбутньому або нанести неправомірні збитки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд Плюс" про забезпечення позову до його подачі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з негайно після її оголошення та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений статтею 256 ГПК України.

СуддяСергій МУДРИЙ