Рішення від 12.06.2025 по справі 912/1023/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 рокуСправа № 912/1023/25

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/1023/25

за позовом Фізичної особи - підприємця Мосінзова Геннадія Олександровича, АДРЕСА_1

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир", с. Станкувате, Голованівський район, Кіровоградська область, 26608

про стягнення 29 376,84 грн

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Мосінзова Геннадія Олександровича (далі - ФОП Мосінзов Г.О.) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" (далі - ПСП "Мир") з вимогами про стягнення 29 376,84 грн заборгованості, із яких: 24 149,40 грн основного боргу, 1 040,08 грн 3% річних та 4 187,36 грн інфляційних втрат, а також 2 422,40 грн судового збору та 12 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом №1/П1/Д1 від 02.01.2023 в частині оплати послуг.

Ухвалою суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №912/1023/25. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

05.05.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, вказує, що основним документом на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна, зазначає про сумнів щодо надання позивачем послуг на загальну суму 24 149,40 грн за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 25.10.2023. У відзиві заявлено клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу до 4 000,00 грн.

12.05.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказується на необґрунтованість тверджень відповідача щодо сумнівів надання послуг. Позивач вважає, що відповідач проявляє недобросовісну поведінку. До відповіді додано товарно - транспортні накладні. Клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивач вважає не обґрунтованим, з урахуванням поданої відповіді на відзив просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в загальному розмірі 14 000,00 грн.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За приписами ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

02.01.2023 ФОП Мосінзов Г.О., як перевізник, та ПСП "Мир", як замовник, уклали договір про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом №1/П1/Д1 (далі - Договір, а.с. 12-13), за умовами якого:

- перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажів (п. 1.1);

- обов`язки перевізника: забезпечити своєчасне подання придатного для перевезення автотранспорту для навантаження вантажу, розпочати перевезення у час відправлення вантажу та дотримувати визначений договором строк доставки вантажу (п. 2.2); надавати замовнику акт наданих послуг (п. 2.4);

- розрахунки між перевізником і замовником здійснюються на підставі наданого перевізником замовнику рахунку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника (п. 4.1);

- розрахунок здійснюється замовником перевізнику по факту за надані послуги, на підставі актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 банківських днів з дня їх підписання (п. 4.2);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 7.1);

- строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31.12.2023, а за невиконаними зобов`язаннями, до повного їх виконання. У випадку, якщо будуть відсутні заперечення з боку обох Сторін, даний Договір вважається пролонгованим на наступний рік (п. 7.2).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою відповідача.

Відповідно до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 25.10.2023 (а.с. 14), складеного між сторонами та підписаного представниками обох сторін, ФОП Мосінзов Г.О. надав ПСП "Мир" послуги з вантажних автомобільних перевезень с. Станкувате - м. Біла Церква/Вапнярка на суму 24 149,40 грн. У вказаному акті зазначено, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

У підписаному сторонами додатку до вказаного акта зазначений реєстр ТТН, в якому містяться такі відомості: державний номер автомобіля, на якому здійснювали перевезення вантажу, номер ТТН, дата та місце завантаження, дата та місце розвантаження, номенклатура, відстань, вага вивантаженого товару, тарифи та сума, яка підлягає оплаті замовником (а.с. 14 на звороті).

За результатами виконання Договору складено товарно-транспортні накладні на перевезення соняшника, а саме: №276 та №276а від 11.10.2023, посилання на які містить додаток до акта №20 від 25.10.2023 (а.с. 33, 33 на звороті).

16.01.2025 позивач направив відповідачу претензію з вимогою виконати свої зобов`язання та оплатити надані послуги в сумі 24 149,40 грн (а.с. 15).

Вказана претензія вручена відповідачу 15.02.2025 (а.с. 16).

Як вказує позивач, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, не оплатив послуги з перевезення у вказаному розмірі, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

В силу вимог ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений Договір є договором перевезення вантажу.

Так, згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1).

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 909 ЦК України установлені також вимоги до форми такого договору, а саме договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі і його укладення підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Поряд з цим, за ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Зокрема, відносини між автомобільними перевізниками та замовниками транспортних послуг регулюються серед іншого також положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997.

Так, за змістом ст. 1 вказаного Закону під внутрішніми перевезеннями розуміються перевезення вантажів територією України без перетину державного кордону України, а послугою з перевезення вантажів є перевезення вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

У відповідності до ст. 50 названого Закону договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

За п. 1 названих вище Правил договором про перевезення вантажів є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно матеріалів справи підтверджено фактичне надання позивачем відповідачу послуг з перевезення на загальну суму 24 149,40 грн, що засвідчено підписаними сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 25.10.2023, додатком до нього з реєстром ТТН та оформленими товарно-транспортними накладними №276 та №276а від 11.10.2023 (а.с. 14, 33).

Відповідач отримані послуги не оплатив, ставить під сумнів надання послуг за вказаним актом.

Разом з тим, у вказаному акті зазначено об`єм та вартість наданих послуг і згідно наявної в акті відмітки замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не мав.

У підписаному сторонами та скріпленому печаткою відповідача додатку до акта вказаний перелік ТТН з відмітками по вантажно-розвантажувальним операціям.

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 25.10.2023, складення якого відповідає умовам Договору, вказують на виконання ФОП Мосінзовим Г.О. зобов`язань з перевезення на суму 24 149,40 грн.

Надані до справи товарно-транспортні накладні містять необхідні відмітки, у тому числі по вантажно-розвантажувальним операціям.

Отже, позивачем надано допустимі докази на підтвердження надання послуг з перевезення вантажу.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що розрахунок здійснюється Замовником Перевізнику по факту за надані послуги, на підставі актів приймання-передачі надання послуг на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Таким чином, Договором чітко визначено строк оплати та початок його перебігу, який обраховується з дати підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

Матеріалами справи встановлено, що тарифи погоджені в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 25.10.2023, щодо яких відповідач не висловив жодних зауважень під час підписання такого акта (а.с. 14).

Всі необхідні банківські реквізити для перерахування грошових коштів безпосередньо відображено в Договорі та в акті здачі-приймання робіт (надання послуг).

Тому, за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 25.10.2023 у відповідача виник обов`язок сплатити надані послуги протягом 10 (десяти) банківських днів.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження оплати відповідачем послуг з перевезення вантажів на суму 24 149,40 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 24 149,40 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1 040,08 грн 3% річних та 4 187,36 грн інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивач нараховує на суму простроченого зобов`язання 24 149,40 грн:

3% річних за період з 09.11.2023 по 16.04.2025, що становить 1 040,08 грн;

інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по березень 2025 року, що становить 4 187,36 грн.

Вказані нарахування є правильними та відповідають фактичному періоду прострочення, з урахування строку оплати згідно Договору.

Отже, позовні вимоги про стягнення 1 040,08 грн 3% річних та 4 187,36 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги ФОП Мосінзова Г.О. доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню 24 149,40 грн основного боргу, 1 040,08 грн 3% річних та 4 187,36 грн інфляційних втрат.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Також позивач заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно наданих до суду документів, 13.01.2025 між ФОП Мосінзовим Г.О. (Клієнт) та адвокатом Поліщуком М.Д. (далі - Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір про надання правової допомоги, а.с. 17), за умовами п. 1. якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе обов`язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта.

Вартість однієї години робочого часу Адвоката становить 1 000,00 грн (п. 4.1. Договору про надання правової допомоги).

За умовами п. 4.2. Договору про надання правової допомоги за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги, кількість потрачених годин та її вартість.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2026 (п. 7. Договору про надання правової допомоги).

Відповідно до акта приймання наданих послуг №4 від 16.04.2025 Адвокатом надана правова допомога на суму 12 000,00 грн відповідно до Договору про надання правової допомоги, а саме написання та подання позовної заяви про стягнення з ПСП "Мир" заборгованості за договором №1/П1/Д1 від 02.01.2023 (а.с. 18).

Крім того, згідно з актом №8 від 09.05.2025 Адвокатом надана правова допомога на суму 2 000,00 грн відповідно до Договору про надання правової допомоги, а саме написання та подання відповіді на відзив (а.с. 34).

Договір та акти підписано сторонами.

Надані послуги оплачено позивачем згідно квитанцій №2 від 14.04.2025, №8 від 09.05.2025, що свідчить про прийняття послуг з правової допомоги (а.с. 18 на звороті, 34 на звороті).

Таким чином, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 14 000,00 грн.

До справи подано ордер серії АА №1514248 від 04.04.2025 на надання правничої допомоги ФОП Мосінзову Г.О. адвокатом Поліщуком М.Д. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 001130 від 09.03.2021 (а.с. 7-8).

Суд встановив, що позовна заява та відповідь на відзив у даній справі підписані та подані безпосередньо адвокатом Поліщуком М.Д.

Вказане за висновком суду підтверджує реальність надання адвокатом Поліщуком М.Д. правової допомоги позивачеві у справі та понесення витрат на таку допомогу.

Разом з тим, критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру заявлених витрат на правничу допомогу, вважає співмірним та достатнім покладення судових втрат на професійну правничу допомогу в розмірі, що не перевищує 4 000,00 грн.

Відповідач вважає явно завищеними вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн, вказує, що така сума складає більше ніж третину від суми документально підтверджених позовних вимог, що свідчить про неспівмірність цієї суми. Також відповідач зазначає, що дана справа не є складною, практика розгляду відповідних спорів є сталою, обсяг доказів є незначним, а тому підготовка позовної заяви не може займати 12 годин для адвоката з належним рівнем підготовки.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 у справі №912/1025/20 дійшли висновку, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив таке: Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Суд зазначає, що позовна заява у даній справі за своїм предметом та підставами позову є не складною, матеріали справи не об`ємні. Дана категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка потребує застосування висновків Верховного Суду. Практика щодо розгляду даної категорії спору є сталою та не потребує значного часу для її дослідження.

Крім того, суд бере до уваги, що справа розглядалась без виклику сторін, судові засідання не проводились.

Також суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу (14 000,00 грн) становить 47,66 % від заявленої до стягнення суми 29 376,84 грн.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати в сумі 14 000,00 грн є завищеними по відношенню до відповідача.

На підставі викладеного таприймаючи до уваги обставини, про які наведено вище, категорію і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, ураховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що витрати на правову допомогу позивача підлягають відшкодуванню відповідачем в розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-77, 126, 129, 233, 236-241, 247-252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Мир" (с. Станкувате, Голованівський район, Кіровоградська область, 26608, ідентифікаційний код 00152566) на користь Фізичної особи - підприємця Мосінзова Геннадія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 24 149,40 грн основного боргу, 1 040,08 грн 3% річних, 4 187,36 грн інфляційних втрат, а також 2 422,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам (до електронних кабінетів, зокрема, адвокату Поліщуку М.Д.).

Повне рішення складено 12.06.2025.

Суддя В.Г. Кабакова