Постанова від 05.06.2025 по справі 924/159/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 924/159/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

скаржника: ОСОБА_1.

Позивача: Корицька І.А.

Відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025

(головуючий - Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., Маціщук А.В.)

у справі №924/159/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

про стягнення 5 384 003,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку із запланованою відпусткою судді Баранця О.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.05.2025.

Короткий зміст позовних вимог

2. Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі- ПрАТ"Рівнеобленерго", позивач) звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (далі - АТ "Хмельницькобленерго", відповідач) про стягнення 5. 384. 003,04 грн заборгованості, з яких 4. 870.162,19 грн дивідендів, 358. 437,34 грн інфляційних нарахувань, 155. 403,51 грн 3% річних.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.07.2024 задоволено клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів. Долучено до матеріалів справи докази в т.ч. виписку з Переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів за акціями/доходу за цінними паперами станом на 12.06.2024. Задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі №924/159/24. Зупинено провадження у справі №924/159/24 до набрання законної сили судових рішень у справах №№ 990/99/23, 990/102/23, 990/100/23, 990/120/23, 990/123/23 .

4. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанцій, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просив частково скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

5. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 01.07. 2024 закрито.

6. Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що в межах правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, саме щодо доцільності зупинення провадження у даній справі, ні в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення ні в резолютивній питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника не вирішувалося. Отже, ухвала Господарського суду Хмельницької області про зупинення провадження у справі не є судовим рішенням, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі - скаржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду змінити. Виключити з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду абзаци: " В той же час, Скаржник, вважаючи себе на даний час єдиним діючим бенефіціаром Позивача (докази чого відсутні в матеріалах справи) який і має право на виплату дивідендів, не позбавлений можливості звернутися із самостійном позовом до Відповідача (в разі не виплати йому дивідендів) про стягнення заборгованості із виплати дивідендів. Або ж подати обгрунтовану заяву по залучення його в дану справу третьою особою із самостійними вимогами або без самостійних вимог на стороні Позивача.

В той же час, Скаржник заперечуючи проти зупинення провадження по даній справі (вказуючи що на даний час саме він є бенефеціаром Позивача), з огляду на те, що запровадження санкцій до кінцевих бенефеціарних власників Позивача, не впливає на розгляд даної справи в цілому, не зазначив, в чому саме полягає порушення його прав в правовідносинах по даній справі.

Посилання на те, що кошти, які є предметом спору по даній справі у разі їх стягнення стануть чистим прибутком Позивача, а відтак і дивідандами апелянта, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки у разі їх стягнення вказані кошти стануть лише валовим доходом (за мінусом витрат від якого і формується чистий прибуток), а отже і не стануть автоматично дивідендами апелянта. В той же час, у разі їх стягнення в майбутньому, дані кошти всерівно стануть валовим доходом Позивача (в іншій період), а отже матимуть можливість сформувати дохід Позивача (в інший період). Тобто, коли б не надійшли ці кошти (як і інші кошти з інших правовідносин Позивача), вони в сукупності з витратими будуть формувати чистий прибуток, з котрого у разі прийняття відповідного рішення можуть бути отримані і дивіденди за певний (відповідний) період. З усього вищевказаного вбачається, що надходження Позивачу валового доходу (у разі задоволення відповідного Позову) у даний період (2025 рік) чи наступний не впливає безпосередньо на права Скаржника, адже в будь-якому випадку такі кошти (раніше чи пізніше) стануть джерелом формування чистого прибутку з котрого особи, що мають відповідне право за законом зможуть отримати і дивіденди у разі прийняття відповідного рішення щодо їх виплат. "

8. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 254, п. 3 ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 269 ГПК України. Скаржник зазначає, що апеляційний суд, в порушення вимог ГПК України та позиції Верховного Суду, навів висновки та судження, які суперечать попереднім висновкам цього ж суду та які фактично призвели до розгляду по суті вимог, заявлених особою, яка не залучена до участі у справі та які не є предметом позову. Такі висновки апеляційного суду є неприйнятними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною, оскільки ОСОБА_1 не є учасником справи і ухвала суду першої інстанції ніяким чином не стосується прав та обов`язків ОСОБА_1 , просить закрити касаційне провадження або за наявності підстав залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.

10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, заперечує проти касаційної скарги та вважає підстави касаційного оскарження скаржника необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству. Відповідач зазначає, що спірні правовідносини у справі № 924/159/24 стосуються лише ПрАТ "Рівнеобленерго" та АТ "Хмельницькобленерго", та ніяким чином не впливають на права, обов`язки та/або інтереси ОСОБА_1 , як акціонера позивача. Таким чином відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

11. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та скаржника, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

13. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

14. Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

15. Вказана стаття визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

16. Тобто у частині 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, враховуючи предмет та підстави позову.

17. При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

18. У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або викласти судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

19. В свою чергу, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

20. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання з огляду на зазначене не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

21. За таких обставин чинний ГПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішив місцевий господарський суд питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

22. Рішення є таким, що прийнято про права / інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права / інтереси та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права / інтереси та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

23. Вказані правові висновки є усталеними в практиці Верховного Суду та викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/З, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Верховного Суду Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11, від 25.10.2024 у справі № 910/6178/20, від 21.07.2020 у справі №914/1971/18, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, в яких вказано, що рішення є таким, яке прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

24. Разом з цим за змістом пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

25. Отже, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

26. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі № 12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

27. Право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

28. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, предметом позовних вимог у справі №924/159/24 є вимоги позивача (кредитора, акціонера) до відповідача (боржника, емітента акцій) про стягнення заборгованості, з якої 4 870 162,19 грн дивідендів, 358 437,34 грн інфляційних нарахувань та 155403,51 грн 3% річних.

29. Як вказувалось, суд першої інстанції зупинив провадження у справі у зв`язку з тим, що обставини встановлені у справах №№ 990/99/23, 990/102/23, 990/100/23, 990/120/23, 990/123/23, впливають на вирішення спору у справі, що розглядається Судом, оскільки предметом спору у справі № 924/159/24 є вимоги про стягнення заборгованості з невиплачених дивідендів, а в межах справи № 924/159/24 суд позбавлений можливості дослідити підстави стягнення дивідендів.

30. Як вбачається з матеріалів справи, до апеляційної інстанції звернувся ОСОБА_1 , як особа, що не бере участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та обов`язки.

31. Апеляційним судом встановлено, що звертаючись із скаргою скаржник зазначає, що він з 12.05.2023 прямо володіє 4250000 акціями позивача, а разом зі своїми афілійованими особами (мамою та дружиною) володіє 5753112 акціями позивача, що становить 99,9999% від всіх голосуючих акцій позивача. Отже, як вказує скаржник, з 12.05.2023 він став новим кінцевим бенефіціарним власником позивача та збирається провести загальні збори акціонерів позивача та прийняти рішення про виплату дивідендів. Тому, будь-яке не доотримання чистого прибутку позивачем порушує його право на отримання дивідендів. Як виснував скаржник, невиплачені відповідачем дивіденди своєму акціонеру позивачу, після 12.05.2023, прямо порушують права акціонера позивача - ОСОБА_1 , зважаючи, що невиплачені дивіденди є чистим прибутком позивача, а відтак підлягають розподілу.

32. Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд встановив, що:

- оскаржуваною ухвалою у справі вирішується спір в межах правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, саме щодо доцільності зупинення провадження у даній справі, натомість, ні в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, ні в резолютивній питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника не вирішувалося;

- будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги, оскільки ухвала Господарського суду Хмельницької області про зупинення провадження у справі не є таким судовим рішенням, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі - скаржника.

33. У касаційній скарзі скаржник зазначає, про те, що ухвала апеляційного суду містить неприйнятні висновки та просить виключити їх з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду, а саме виключити таке:

- " В той же час, Скаржник, вважаючи себе на даний час єдиним діючим бенефіціаром Позивача (докази чого відсутні в матеріалах справи) який і має право на виплату дивідендів, не позбавлений можливості звернутися із самостійном позовом до Відповідача (в разі не виплати йому дивідендів) про стягнення заборгованості із виплати дивідендів. Або ж подати обгрунтовану заяву по залучення його в дану справу третьою особою із самостійними вимогами або без самостійних вимог на стороні Позивача.

В той же час, Скаржник заперечуючи проти зупинення провадження по даній справі (вказуючи що на даний час саме він є бенефеціаром Позивача), з огляду на те, що запровадження санкцій до кінцевих бенефеціарних власників Позивача, не впливає на розгляд даної справи в цілому, не зазначив, в чому саме полягає порушення його прав в правовідносинах по даній справі.

Посилання на те, що кошти, які є предметом спору по даній справі у разі їх стягнення стануть чистим прибутком Позивача, а відтак і дивідандами апелянта, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки у разі їх стягнення вказані кошти стануть лише валовим доходом (за мінусом витрат від якого і формується чистий прибуток), а отже і не стануть автоматично дивідендами апелянта. В той же час, у разі їх стягнення в майбутньому, дані кошти всерівно стануть валовим доходом Позивача (в іншій період), а отже матимуть можливість сформувати дохід Позивача (в інший період). Тобто, коли б не надійшли ці кошти (як і інші кошти з інших правовідносин Позивача), вони в сукупності з витратими будуть формувати чистий прибуток, з котрого у разі прийняття відповідного рішення можуть бути отримані і дивіденди за певний (відповідний) період. З усього вищевказаного вбачається, що надходження Позивачу валового доходу (у разі задоволення відповідного Позову) у даний період (2025 рік) чи наступний не впливає безпосередньо на права Скаржника, адже в будь-якому випадку такі кошти (раніше чи пізніше) стануть джерелом формування чистого прибутку з котрого особи, що мають відповідне право за законом зможуть отримати і дивіденди у разі прийняття відповідного рішення щодо їх виплат. "

34. Проаналізувавши інформацію зазначену у вказаних абзацах ухвали апеляційного суду, касаційний суд вказує на те, що доводи касаційної скарги про суперечність та неприйнятність зазначених абзаців відхиляються касаційним судом. Так, фактично у зазначених абзацах апеляційний суд здійснював оцінку аргументів та доводів, на які вказував сам ОСОБА_1 . До того ж такі доводи та аргументи було відхилено апеляційним судом, зважаючи на те, що обставин, на які вказував ОСОБА_1 , є недоведеними суду, тоді як не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку із сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, при чому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

35. Отже, зазначене в ухвалі апеляційного суду у вказаних абзацах мотивування є оцінкою аргументів та доводів, викладених ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, і таке мотивування відповідає положенням ст.ст. 86, 236, 237, 238 ГПК України.

36. З урахуванням вищезазначеного, касаційний суд зазначає, що апеляційний суд встановивши всі необхідні в даному випадку обставини справи, вказавши на те, що ухвала суду першої інстанції не є таким судовим рішенням, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі - скаржника, зробив правильні висновки про наявність підстав для закриття апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

37. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 , наведені у касаційній скарзі про порушення апеляційним судом вимог ч. 2 ст. 254, п. 3 ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 269 ГПК України ГПК України, що свідчить про дотримання апеляційним господарським судом вказаних вимог процесуального законодавства.

38. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, ухвалу апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

41. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

42. Враховуючи викладене, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №924/159/24 залишити без задоволення, ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, необхідно залишити без змін.

Судові витрати

43. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №924/159/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

О.О. Мамалуй