Постанова

від 05.06.2025 по справі 917/777/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/777/20(440/1449/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: Лазурович С.C.,

ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України": Гетьман Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 (колегія суддів у складі: головуючий - Россолов В.В., Гетьман Р.А., Хачатрян В.С..)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2025 (суддя Білоусов С.М.)

у справі № 917/777/20(440/1449/20)

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника

в межах справи № 917/777/20

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна"

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - Податковий орган) 17.03.2020 звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі.

2. Позов мотивовано тим, що рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі №1640/2911/18 та від 12.03.2019 у справі №440/4633/18 задоволено адміністративні позови Податкового органу про стягнення з відповідача податкового боргу. Податковий орган здійснив опис майна відповідача до податкової застави та направив платіжні вимоги до банків, у яких відкрито рахунки відповідача, для стягнення податкового боргу. Однак платіжні вимоги повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача.

Хід розгляду справи

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.05.2021 відкрито провадження у справі №917/777/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника.

5. Постановою Верховного Суду від 01.10.2021 скасовано зазначені рішення та постанову адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій, направлено справу на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

6. Під час нового розгляду справи ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 передано справу до Господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду в межах провадження у справі №917/777/20 про банкрутство Боржника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. Боржник створений згідно з наказом Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України" і наказу Державної служби автомобільних доріг України від 05.03.2002 №93 (пункт 1.1 статуту Боржника).

8. Засновником Боржника є Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (пункт 1.4 статуту Боржника).

9. Підприємство засноване з метою одержання прибутку, задоволення потреб фізичних і юридичних осіб, територіальних громад і держави у безпечних та якісних автомобільних дорогах загального користування, його роботах, послугах і товарах, а також сприяння розвитку дорожньої галузі України (пункт 2.1 статуту Боржника).

10. Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 з метою забезпечення діяльності дочірніх підприємств наказано передати частину майна і коштів Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" дочірнім підприємствам, серед яких у пункті 18 додатку до вказаного наказу зазначено Боржника.

11. Згідно з актом передачі майна в оперативне управління на виконання зазначеного наказу Державної служби автомобільних доріг України за Боржником закріплено майно станом на 31.03.2002 у сумі 47463541 грн.

12. У розділі 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" визначено, що у державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії.

13. Згідно з пунктами 1.2, 8.2 статуту Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" її засновником є Державне агентство автомобільних доріг України. У державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії зі забороною їх відчуження, використання для формування статутних капіталів будь-яких суб`єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії.

14. Боржник зареєстрований як юридична особа, взятий на облік як платник податків у Податковому органі, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

15. 05.12.2016 Податковий орган виніс податкову вимогу форми Ю №3997-17 на загальну суму 5569422,35 грн. Боржник отримав зазначену податкову вимогу 08.12.2016, у судовому порядку її не оскаржив.

16. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі №1640/2911/18, яке набрало законної сили 24.11.2018, стягнуто кошти з рахунків Боржника на суму податкового боргу в загальному розмірі 7848952,40 грн (з яких 7544103,05 грн - заборгованість із податку на додану вартість, 304849,35 грн - заборгованість із податку на прибуток підприємств).

17. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі №440/4633/18, яке набрало законної сили 12.04.2019, стягнуто кошти з рахунків Боржника на суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2905893,89 грн.

18. На підставі статті 89 Податкового кодексу України Податковий орган прийняв рішення про опис майна у податкову заставу №10398/10/16-01-17-32 від 06.12.2016, згідно з яким податкові керуючі Податкового органу здійснили опис майна Боржника у податкову заставу на суми:

- 5569511,99 грн, про що 28.12.2016 внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 51165610, що підтверджується актом опису майна від 27.12.2016 №86/16-01-17-12 та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- 5639930,60 грн, про що 16.02.2017 внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 51488778, що підтверджується актом опису майна від 13.02.2017 №1/16-01 та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- 13004220,47 грн, про що 26.03.2019 внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 58815402, що підтверджується актом опису майна від 22.03.2019 №5/16-31-50-17-35 та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- 13606930,13 грн, про що 20.02.2020 внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 64889909, що підтверджується актом опису майна від 18.02.2020 №1/16-31-50-10-34 та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

19. Податковий орган направив до банків, що обслуговують платника податків - Боржника, платіжні вимоги для стягнення податкового боргу (інкасові доручення) від 06.11.2019 №№88-91, 94-104, 106-113 та від 06.05.2019 №№526-533, 536, 537, 540-545, 547-550, 552, 554-556. Зазначені платіжні вимоги повернуто без виконання на підставі пункту 2.18 глави 2, пунктів 9.8, 9.9 глави 9, пунктів 11.5, 11.7, 11.11 глави 11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, у зв`язку з: відсутністю коштів на рахунках Боржника; надходженням інкасового документа після іншого виконавчого документа, ніж той, для забезпечення якого першочергово накладено арешт, і на рахунку немає інших (крім арештованих) коштів.

20. На момент звернення Податкового органу до суду з позовом у цій справі Боржник має податковий борг у загальній сумі 14387198,93 грн, що підтверджується розрахунком суми податкового боргу, розрахунком пені та витягами з інтегрованих карток платника податків.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

21. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.01.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025, у задоволенні позову відмовлено.

22. Судові рішення мотивовано наявністю підстав для відмови в задоволенні позовних вимог відповідно до положень статей 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", оскільки в статутному фонді Боржника частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, у зв`язку з чим відсутні підстави для надання Податковому органу дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна відповідача.

23. Апеляційний господарський суд також зауважив, що з огляду на дію мораторію, встановленого статтею 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), надання дозволу на звернення стягнення за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі, є неприпустимим поза межами справи про банкрутство.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

24. Податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

25. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

26. Податковий орган вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", статтю 95 Податкового кодексу України, абзац 2 частини 6 статті 41 КУзПБ за відсутності висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

27. Посилаючись на положення пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, Податковий орган наголошує, що отримання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, по своїй суті є наступним, передбаченим нормами чинного законодавства України заходом, спрямованим на погашення боржником податкової заборгованості. При цьому податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого в податкову заставу, а рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, приймається на підставі рішення суду. Податкове законодавство не передбачає заборони щодо вилучення органом стягнення та подальшого продажу майна, яке перебуває в режимі господарського відання, для погашення податкового боргу платника. Можливість продажу такого майна підтверджується положеннями пункту 95.9 статті 95 Податкового кодексу України.

28. Податковий орган стверджує, що предметом цього спору є лише надання дозволу контролюючому органу на погашення суми податкового боргу Боржника за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, а не продаж вказаного майна шляхом проведення аукціону чи його реалізації.

29. Також Податковий орган зазначає, що дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а не податковим органом. У разі звернення податкового органу з позовом до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі, застосуванню підлягає саме Податковий кодекс України, який встановлює механізм і процедуру такого погашення, а не вказаний Закон.

30. Податковий орган зауважує, що відповідно до абзацу 2 частини 6 статті 41 КУзПБ розгляд питання задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника (в даному випадку Податкового органу) здійснюється саме в межах провадження у справі про банкрутство.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

31. Боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

32. Відзив мотивовано тим, що з моменту порушення щодо Боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин Боржника, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном. Відповідно, на регулювання спірних правовідносин у цій справі поширюються вимоги КУзПБ, а не Податкового кодексу України.

33. Натомість всі аргументи, наведені в касаційній скарзі, стосуються осіб, що не перебувають у процесі банкрутства, однак наведені скаржником норми та судова практика не підлягають застосуванню щодо Боржника.

34. Також Боржник зауважив, що відповідні вимоги Податкового органу до Боржника визнано ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 у справі №917/777/20 про банкрутство Боржника.

Позиція Верховного Суду

35. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційних скарг.

36. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком вирішення спору за позовом Податкового органу до Боржника про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі.

37. Звернення контролюючих органів до суду з наведеного питання передбачено підпунктом 20.1.341 пункту 20.1 статті 20 і пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, що визначають права контролюючих органів та порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

38. Так, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

39. Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації (пункт 95.7 статті 95 Податкового кодексу України).

40. Однак сфера дії Податкового кодексу України визначена у статті 1 цього Кодексу. В силу пункту 1.3 зазначеної статті Кодексу він не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу, зокрема, з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ.

41. Відповідно до пункту 87.10 статті 87 Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з КУзПБ без застосування норм Податкового кодексу України.

42. Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

43. Відповідно до цього Кодексу щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута (частина 1 статті 6 КУзПБ).

44. Системний аналіз положень КУзПБ надає підстави для висновку, що провадження у справа про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, ухваленій у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

45. Провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є, зокрема, почергове, пропорційне у межах черги і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

46. Для належного забезпечення погашення різних категорій вимог у конкурсному процесі визначальним є принцип конкурсного імунітету, за якого після порушення справи про неплатоспроможність майнові активи боржника підпадають під захист закону від стягнень основної маси його кредиторів. За цим принципом забороняється задоволення вимог з майна боржника поза межами конкурсного процесу, а вимоги виявлених кредиторів задовольняються на колективній основі за правилами, що визначають пропорційний розподіл майнових активів боржника на користь усієї сукупності кредиторів з урахуванням черговості цих вимог.

47. Принцип конкурсного імунітету кредиторів означає, що кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше як у межах відкритого провадження у справі про банкрутство, кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури, що здійснюється під судовим контролем суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідного боржника.

48. Відповідно до положень частин 1, 2 статті 41 КУзПБ одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

49. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій (частина 3 статті 41 КУзПБ).

50. Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина 6 статті 41 КУзПБ).

51. Водночас активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю контролюючого органу, уповноваженого відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень (частина 10 статті 41 КУзПБ).

52. Наведене кореспондується з підпунктом 93.1.3 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України, згідно з якою майно платника податків звільняється з податкової застави з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

53. Виявлення кредиторів врегульовано статтею 45 КУзПБ, згідно з частиною 1 якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

54. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування належать до грошових зобов`язань. Вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) задовольняються у третю чергу (пункт 3 частини 1 статті 64 КУзПБ).

55. Тобто з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення та задоволення вимог кредиторів до боржника може здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі про банкрутство.

56. Проте заявлені в цій справі вимоги Податкового органу спрямовані на отримання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна Боржника, що перебуває у податковій заставі, поза передбаченими КУзПБ процедурами із застосуванням натомість порядку погашення податкових зобов`язань, встановленого у статті 95 Податкового кодексу України, який не підлягає застосуванню щодо Боржника, зокрема, в силу пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України.

57. Подібний за змістом висновок щодо неприпустимості надання дозволу на звернення стягнення за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі, поза межами справи про банкрутство сформульований у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №908/671/18 (908/737/21), на яку слушно послався апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові.

58. Доводи касаційної скарги суперечать наведеним вище нормам права, зокрема, щодо сфери дії Податкового кодексу України та порядку погашення вимог кредиторів у процедурі банкрутства, а також викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду постанові висновкам щодо їх застосування до подібних правовідносин.

59. Безпідставним є посилання Податкового органу в касаційній скарзі на те, що розгляд визначеного ним у позові питання здійснюється саме в межах провадження у справі про банкрутство відповідно до абзацу 2 частини 6 статті 41 КУзПБ. Верховний Суд звертає увагу, що хоча розгляд заявлених Податковим органом позовних вимог здійснюється відповідно до вимог статті 7 КУзПБ у позовному провадженні тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, однак зазначений спір не стосується непозовного провадження, врегульованого КУзПБ. Відповідно, вирішення зазначеного спору не є задоволенням забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника в розумінні абзацу 2 частини 6 статті 41 КУзПБ, адже вирішення специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, до яких слід віднести розгляд грошових вимог кредиторів до боржника та їх погашення в порядку черговості, здійснюється господарським судом саме в непозовному провадженні справи про банкрутство.

60. З огляду на викладене Верховний Суд відсутні підстави для висновку про неправильне застосування апеляційним господарським судом положень статті 95 Податкового кодексу України та абзацу 2 частини 6 статті 41 КУзПБ до спірних у цій справі правовідносин.

61. Зважаючи на те, що наведене є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову Податкового органу як такого, що суперечить вимогам КУзПБ щодо процедури погашення грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, недоречним є посилання господарських судів першої та апеляційної інстанцій у контексті спірних у цій справі правовідносин на положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Відповідно, Верховний Суд не вбачає правових підстав для формування в цій справі правової позиції для застосування положень зазначеного Закону, зокрема, у співвідношенні з положеннями Податкового кодексу України.

62. Верховний Суд приймає до уваги, що не може бути скасоване правильне по суті та законне рішення з одних лише формальних міркувань, позаяк помилкове посилання на положення вказаного Закону в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду з викладених у цій постанові мотивів.

64. Касаційну скаргу належить залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат

65. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 21.01.2025 у справі №917/777/20(440/1449/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков