Постанова від 11.06.2025 по справі 910/835/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/835/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 (суддя Чебикіна С. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (судді: Андрієнко В. В. - головуючий, Шапран В. В., Буравльов С. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнштейн"

до: 1) Державної служби геології та надр України, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія"

про визнання недійсними результатів електронного аукціону, договору купівлі-продажу, спеціального дозволу та угоди.

Короткий зміст і підстави заяви

1. У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Файнштейн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просило:

- визнати недійсними результати електронного аукціону, проведеного 09.11.2021 та оформленого протоколом від 24.01.2022 № SUE001-UA-20210920-95753, переможцем якого обрано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія", із продажу спеціального дозволу на користування надрами - шахтоділянка, виділена на пласті F1 в межах ділянки "Красноармійська перспектива" (номер лоту №-UA-20210920-95753);

- визнати недійсним договір від 17.02.2022 № 10/16-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля шахтоділянки, виділеної на пласті F1 в межах ділянки "Красноармійська перспектива", яка знаходиться у Покровському районі Донецької області, укладений між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія";

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 23.03.2023 № 5487, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія";

- визнати недійсною угоду від 23.03.2023 № 5487 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (горючі тверді), укладену між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія".

Разом з позовом позивач подав до суду заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію спеціального дозволу на користування надрами № 5487, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" 23.03.2023;

- заборонити вчиняти Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" (ЄДРПОУ: 43744612) певні дії, а саме: користуватися надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища шахтоділянки, виділеної на пласті F1 в межах ділянки "Красноармійська перспектива", розташованої на відстані 8,8 км на північний захід від міста Покровськ, Покровського району, Донецької області.

2. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивач внаслідок непослідовних дій Державної служби геології та надр України був позбавлений права отримати спеціальний дозвіл на користування надрами - шахтоділянка, виділена на пласті Fl в межах ділянки "Красноармійська перспектива", розташована на відстані 8,8 км на північний захід від міста Покровськ, Покровського району, Донецької області, вид корисної копалини: кам`яне вугілля, вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, 5 років, натомість спеціальний дозвіл на користування надрами від 23.03.2023 № 5487 видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" на підставі договору від 17.02.2022 № 10/16-21.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі № 320/7348/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024, визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України в частині невидачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Файнштейн" спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля шахтоділянки, виділеної на пласті F1 в межах ділянки "Красноармійська перспектива", розташованої у Покровському районі Донецької області; визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 21.01.2022 № 34 "Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами"; зобов`язано Державну службу геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Файнштейн" спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам`яного вугілля шахтоділянки, виділеної на пласті F1 в межах ділянки "Красноармійська перспектива", розташованої у Покровському районі, Донецької області.

Крім того, позивач зазначає, що незважаючи на судові рішення у справі № 320/7348/23, за умови невиконання рішення суду Державною службою геології та надр України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" продовжує проводити геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовища шахтоділянки, виділеної по пласту F1 в межах ділянки "Красноармійська перспектива", розташованої на відстані 8,8 км на північний захід від міста Покровськ, Покровського району, Донецької області, спеціальний дозвіл щодо користування якої має бути виданий позивачу.

Відтак, позивач стверджує, що зважаючи на ухилення Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" від виконання судового рішення у справі № 320/7348/23, яке набрало законної сили, а також активне геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія", права на яку мають бути передані позивачу, наявні об`єктивних сумнівів щодо сумлінної та законної поведінки відповідачів у разі можливого задоволення Господарським судом міста Києва позовних вимог про визнання недійсними результатів електронного аукціону, договору купівлі-продажу, спеціального дозволу на користування надрами та угоди про умови користування надрами, що істотно ускладнить та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнштейн" про забезпечення позову задоволено повністю, з метою забезпечення позову суд ухвалив: 1) зупинити дію спеціального дозволу на користування надрами № 5487, виданого Державною службою геології та надр України (03057, місто Київ, вулиця Цедіка Антона, будинок 16; ЄДРПОУ: 37536031) Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" (85302, Донецька область, Покровський район, місто Покровськ, вулиця Прокоф`єва, будинок 111; ЄДРПОУ: 43744612) 23.03.2023; 2) заборонити вчиняти Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" (85302, Донецька область, Покровський район, місто Покровськ, вулиця Прокоф`єва, будинок 111; ЄДРПОУ: 43744612) дії, а саме: користуватися надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища шахтоділянки, виділеної на пласті F1 в межах ділянки "Красноарміиська перспектива", розташованої на відстані 8,8 км на північний захід від міста Покровськ, Покровського району, Донецької області.

4. Судові рішення мотивовано тим, що у випадку звернення до суду з вимогами немайнового характеру не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

На думку судів попередніх інстанцій, очевидна небезпека заподіяння шкоди інтересам позивача полягає в тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" продовжує проводити геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовища шахтоділянки, виділеної по пласту F1 в межах ділянки "Красноармійська перспектива", розташованої на відстані 8,8 км на північний захід від міста Покровськ, Покровського району, Донецької області, що призведе до неможливості в майбутньому проводити позивачем геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовища шахтоділянки, виділеної по пласту F1 в межах ділянки "Красноармійська перспектива", розташованої на відстані 8,8 км на північний захід від міста Покровськ, Покровського району, Донецької області, який за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі № 320/7348/23 залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 має переважне право на отримання спеціального дозволу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Державна служба геології та надр України просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 910/835/25, відмовити в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнштейн" про забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник вважає, що:

1) задоволення заяви про забезпечення позову фактично вирішує спір, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову;

2) заявник не навів належного доказового обґрунтування поданої заяви, що свідчить про відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову;

3) в ухвалі суду не наведено обґрунтувань щодо неможливості відновлення порушених прав позивача, якщо вони взагалі будуть порушені;

4) суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, перебрав на себе повноваження Державної служби геології та надр України, які є виключними повноваженнями служби, чим порушив принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституції України) є розмежуванням повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Файнштейн" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" просить касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 910/835/25 задовольнити.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 910/835/25, призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

9. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

10. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

11. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

12. Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно.

13. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

14. Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

15. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

16. Колегія суддів відзначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

17. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

18. Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсними результатів електронного аукціону, договору купівлі-продажу, спеціального дозволу та угоди.

Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.

20. Колегія суддів відзначає, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21 та інших.

21. Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При цьому, зокрема, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.

22. Як зазначалось, у заяві про забезпечення позову заявник просив суд:

- зупинити дію спеціального дозволу на користування надрами № 5487, виданого Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" 23.03.2023;

- заборонити вчиняти Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" певні дії, а саме: користуватися надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища шахтоділянки, виділеної на пласті F1 в межах ділянки "Красноармійська перспектива", розташованої на відстані 8,8 км на північний захід від міста Покровськ, Покровського району, Донецької області.

23. Колегія суддів у розгляді цього питання ураховує, що позивач у цій справі, звертаючись з відповідною заявою, має намір захистити свої права як переможець електронного аукціону на отримання спеціального дозволу на користування надрами, який натомість видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія".

24. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного спеціального дозволу на користування надрами та заборони вчиняти Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська вуглевидобувна компанія" певні дії, а саме: користуватися надрами з метою геологічного вивчення, може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, оскільки призведе до неможливості в майбутньому проводити позивачем геологічне вивчення, що в разі задоволення позовних вимог, буде вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнштейн" звернення до суду з новим позовом, якщо позов, з яким він має звернутись до суду, буде задоволено, а тому колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що заявник не навів належного доказового обґрунтування поданої заяви та обґрунтувань щодо неможливості відновлення порушених прав позивача.

25. Верховний Суд також вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що задоволення заяви про забезпечення позову фактично вирішує спір, оскільки вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, тому є належними, співмірними та адекватними.

26. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про те, що суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, перебрав на себе повноваження Державної служби геології та надр України, оскільки заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

27. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення прийнято з дотриманням норм процесуального права, тому відсутні підстави для їх скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

28. Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Згідно з частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

31. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

32. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

33. Враховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнштейн" про забезпечення позову у цій справі, а тому наразі немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

34. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 910/835/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай