Ухвала від 10.06.2025 по справі 243/23/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3492/25 Справа № 243/23/23 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

УХВАЛА

про зупинення провадження

10 червня 2025 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони справи:

позивач Слов`янська окружна прокуратура в інтересах Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 від імені та в інтересах діє адвокат Статіва Олена Володимирівна, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2024 року, ухвалене суддею Воронковим Д.В. у м.Слов`янськ Донецької області, повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2024 року позовні вимоги керівника Слов`янської окружної прокуратури, який діє в інтересах Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки задоволені частково.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь власника земельної ділянки відповідно до ч.2 ст.83Земельного КодексуУкраїни - територіальної громади Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1424256200:06:000:0866, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 відімені тав інтересахдіє адвокатСтатіва ОленаВолодимирівна оскаржив рішення в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, застосувавши наслідки пропуску строку позовної давності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:Дундар І.О. (суддя-доповідач), Гудими Д.А., Краснощокова Є.В., Крата В.І., Пархоменка П.І., ухвалою від 18 квітня 2025 року передав справу №367/8835/16-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зокрема в ухвалі Верховного Суду зазначено, що у справі №911/3315/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку «Голосіївський», Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння, прокурор обґрунтовував порушення інтересів держави у незаконному вибутті земельної ділянки, що знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства та належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачі її у приватну власність. Прокурор зазначив, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме НПП «Голосіївський».

У цій справі (№911/3315/17) постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 року касаційний суд, навівши також і власні мотиви та правове обґрунтування підстав для задоволення позовних вимог погодився з рішенням Господарського суду Київської області від 15 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 березня 2019 року, яким позов задоволений. Витребувано з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі КМУ земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0129.

Касаційний господарський суд вважав правильними висновки судів про те, що право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок прийняття рішення органом місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами). Погодився з тим, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388ЦК України у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування вимог ЛК України та ЗК України. Касаційний суд вказав, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ТОВ «Грінінвест» на підставі статті 388 ЦК України.

Таким чином, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурор правомірно звернувся з позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08 квітня 2012 року на підставі статей 122, 149ЗК України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду України - НПП «Голосіївський».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/3312/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку «Голосіївський», Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8, Коцюбинської селищної ради, про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, погодився з рішенням Господарського суду Київської області від 15 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2018 року, яким витребувано із незаконного володіння ТОВ «Грінінвест» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 93 711,00 грн (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17).

Такого ж висновку щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права - витребування земельної ділянки дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/3447/17 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінінвест» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства екології та природних ресурсів України та Національного природного парку «Голосіївський» (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі № 911/3447/17).

Касаційний суд у справі №911/3447/17 вважав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що прокурор правомірно звернувся з позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08 квітня 2012 року на підставі статей 122, 149ЗК України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду України - НПП «Голосіївський».

Натомість, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 367/4128/16-ц (провадження №61-21333св21) за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», в якій прокурор просив витребувати земельну ділянку, оскільки вона відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме НПП «Голосіївський», вказано, що: «зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки. […] вимога прокурора про витребування земельної ділянки на підставі статті 388ЦК України неє належнимспособом захиступрава власника.[…]обрання неналежногоспособу захисту не перешкоджає прокурору заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2022 року у справі №367/4140/16-ц (провадження №61-4293св21), вказавши, що задоволення порушеного права має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, а не з позовом про витребування її у власність територіальної громади.

У вказаних справах господарської юрисдикції (№911/3315/17, №911/3312/17, №911/3447/17) та цивільної юрисдикції (367/4128/16-ц, 367/4140/16-ц) однакові підстави позову, а саме: рішеннями Коцюбинської селищної ради від 24-25 грудня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» затверджено проекти землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельних ділянок для вказаних цілей. На підставі зазначених рішень фізичним особам видані державні акти на право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; судовими рішеннями за позовом прокурора м. Ірпеня визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» та встановлено, що спірні земельні ділянки знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірні рішення Коцюбинської селищної ради не відповідають вимогам земельного законодавства;

У справі, що переглядається №367/8835/16-ц: перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів Українизвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ), про усунення перешкод у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 . В обґрунтування позову вказав, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року №2188/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2014 (справа №367/2521/13) за позовом прокурора м. Ірпеня визнано недійсними вказане рішення Коцюбинської селищної ради. Цим рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства. На даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку «Голосіївський». Спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення, була і залишається землями лісогосподарського призначення; суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив та вказав, що спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме, національного природного парку «Голосіївський», з урахуванням інформації ВО «Укрдержліспроект» була і залишається землями лісогосподарського призначення, розпорядником якої є Кабінет Міністрів України. Апеляційний суд також вказав, що ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. У справі, яка переглядається, предметом вирішення суду є негаторний позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою; колегія суддів вважає, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірної земельної ділянки у контексті зазначених обставин справи спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку.

За таких обставин, на переконання колегії суддів касаційного суду, враховуючи природу спірних правовідносин, задоволення порушеного права має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, а не з позовом про витребування її у власність територіальної громади, як вказує Касаційний господарський суд.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, §61, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, §123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).

Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, §36, від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, №20372/11, §65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, §93, від 21 жовтня 2013 року).

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).

Оскільки у практиці Касаційного цивільного та Касаційного господарського судів у складі Верховного Суду за подібної природи спірних правовідносин має місце неоднакове застосування положень ЦК України щодо обраного прокурором способу захисту, то забезпечити єдність такої практики неможливо без застосування повноважень Великої Палати Верховного Суду. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передає цю справу для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 року у справі №911/3315/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі №911/3312/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі №911/3447/17 та вказати, що: «зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов».

Заслухавши суддю-доповідача щодо зупинення провадження по справі за ініціативою суду до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №367/8835/16-ц, вислухавши думку представника Донецької обласної прокуратури Лушер Н.М., яка заперечувала проти зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для зупинення апеляційного провадження, з огляду на наступне.

У справі,що переглядаєтьсяв апеляційномупорядку,суд першоїінстанції частковозадовольнив вимогипрокурора,заявлені у віндикаційному позові в порядку ст.388 ЦК України та витребував у ОСОБА_2 на користь власника земельної ділянки відповідно до ч.2 ст.83Земельного КодексуУкраїни - територіальної громади Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої на даний час виконує Миколаївська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0 га з кадастровим номером 1424256200:06:000:0866, що розташована на території Миколаївської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області, тоді як у справі №367/8835/16-ц,яка переданана розглядВеликої ПалатиВерховного Суду для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 року у справі №911/3315/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі №911/3312/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі №911/3447/17 із зазначенням, що: «зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов».

Тобто усправі №367/8835/16-ц,яка переданана розглядВеликої ПалатиВерховного Судубуде вирішуватисьпитання щодоналежного обранняпрокурором способузахисту порушеногоправа усправах зподібними правовідносинами,чи впорядку подачі віндикаційного,чи впорядку подачісаме негаторногопозову,який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.

У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України зазначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власноїі ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись п.10 ч.1 ст.252, п.14 ч.1 ст.253, ст.ст.260,381 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

УХВАЛИВ

Зупинити за ініціативою суду апеляційне провадження у справі №243/23/23 за позовом керівника Слов`янської окружної прокуратури, який діє в інтересах Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, повноваження якої виконує Миколаївська міська військова адміністрація до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки, до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №367/8835/16-ц.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: В.П. Зубакова

О.І. Корчиста