Ухвала від 06.05.2025 по справі 757/35736/19-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35736/19-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілого ОСОБА_12 ,

розглянувши під час підготовчого судового засідання кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 209, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.366, ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Печерського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.02.2016 за № 42016000000000473 стосовно вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 209, ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч .5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, на стадії підготовчого судового провадження.

Від захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про повернення обвинувального акту.

В обгрунтування клопотання захисник зазначає, зокрема, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України в цілому та вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, що формулювання обвинувачення висунуте щодо кожного з обвинувачених є неконкретним, оскільки не зазначено, які незаконні дії, що містять ознаки шахрайства, кожного з обвинувачених містять склад злочину, в якому вони обвинувачуються, а також не вказано щодо наявності умислу, зокрема, ОСОБА_11 та в чому він виявлявся. Також захисник вказує на те, що у обвинувальному акті відсутні відомості про спосіб завдання потерпілому шкоди, яка відповідає вартості човнів, враховуючи, що човни були поставлені, а зобов`язання виконані.

Захисники клопотання підтримали, просили задовольнити. Обвинувачені підтримали думку захисників.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання захисника, зазначила, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, а обвинувачення сформульовано чітко.

Представник потерпілого поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить наступних висновків.

Статтею 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність, що в силу ч. 2 ст. 9 КПК України передбачає обов`язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

У відповідності до п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України суд за результатами проведення підготовчого судового засідання повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Судом береться до уваги, що обвинувальний акт згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору, не лише у разі недотримання при складанні обвинувального акта вимог ст. 291 КПК України, а і взагалі вимог цього кодексу.

Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи позбавляє її права на ефективний захист.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Разом з цим, ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

У пункті 3 (а) ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення

Європейський суд з прав людини у п. 59 справи «Матточчіа проти Італії» (рішення від 25 липня 2000 року, заява №23969/94) зазначає, що пункт 3 (а) ст.6 Конвенції вказує на необхідність приділяти особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі, тому що саме з моменту вручення обвинувального акту підозрюваний офіційно повідомляється про фактичні та юридичні підстави для його обвинувачення (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Камасінські проти Австрії» від 19 грудня 1989 року, серія А, №168, п.79). Обвинувачений має бути повідомлений негайно і детально про причину обвинувачення, тобто реальні факти проти нього, які становлять основу обвинувачення, та про характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих фактів. У кримінальних справах вимога надання повної та докладної інформації стосовно обвинувачення проти підсудного є суттєвою передумовою для забезпечення справедливого провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, заява №25444/94, п. 51-52).

З огляду на те, що обсяг детальної інформації, про яку йдеться у цьому положенні, змінюється залежно від конкретних обставин кожної справи, у будь-якому разі обвинуваченому має надаватися достатня інформація, необхідна для того, щоб повністю зрозуміти зміст висунутого проти нього обвинувачення з метою підготовки належного захисту. У зв`язку з цим достатність інформації має оцінюватися згідно з пунктом 3 (b) ст.6 Конвенції, який надає кожному право на необхідний час та заходи щодо підготовки захисту, а також у контексті більш загального права на справедливе судове провадження, яке містить у собі пункт 1 ст.6 Конвенції (п.60 рішення у справі «Матточчіа проти Італії»).

Також, як вбачається з позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні умисних дій, які виразились у заволодінні майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою, що передбачено ч. 4 ст. 190 КК України, а ОСОБА_11 обвинувачується, зокрема, у вчиненні умисних дій, які виразились у пособництві ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у заволодінні майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, що передбачено ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.

Так, у вказаному обвинувальному акті викладено фактичні обставини та вказано на правову кваліфікацію кримінального правопорушення, зокрема за ч. 4 ст. 190 КК України. При викладенні фактичних обставин справи, які на думку обвинувачення є встановленими, здійснюється опис дій учасників - зустрічі, дії, тощо.

Разом з тим, формулювання самого обвинувачення, зокрема, щодо ОСОБА_11 фактично відсутнє, оскільки замість формулювання обвинувачення у обвинувальному акті щодо нього відтворено зміст, викладений у фактичних обставинах справи, та вказано на кваліфікацію дій.

Однак, аналіз положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК дає підстави для висновку, що фактичні обставини кримінального правопорушення не є тотожними з поняттям «формулювання обвинувачення», відтак не можуть бути ідентичними.

Крім того, суд погоджується з доводами сторони захисту, що обвинувальний акт не містить відмостей про форму вини ОСОБА_11 , а саме, що він мав умисел на отримання від "пособництва", яке йому інкримінується, певної вигоди чи доказів її отримання в будь-якій її формі, враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 190 КК України - це корисливий злочин.

Разом з тим, обвинувальний акт не містить посилань, за яких мотивів ОСОБА_11 було вчинено інкриміноване йому діяння, передбачене ч. 4 ст. 190 КПК України, оскільки в обвинувальному акті відсутня будь-яка інформація щодо отримання ним чи то готівкових коштів, чи коштів в електронному вигляді.

Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення, зокрема, стосовно ОСОБА_11 , є неконкретним та містить суперечності, зокрема, щодо обставин, які впливають на ступінь тяжкості інкримінованого діяння, що в подальшому може негативно вплинути на судовий розгляд, з урахуванням того, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відсутність конкретного викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та свідчить про порушення права на захист обвинуваченого. Надалі це позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченим суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України та розглянути кримінальне провадження у його межах.

За таких обставин розгляд справи без належного та чіткого формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для повернення обвинувального акту у даному провадженні, оскільки він не відповідає наведеним вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, обвинувальний акт з додатками необхідно повернути прокурору для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 369, 371, 376 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту - задовольнити

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000473 від 15.02.2016 стосовно вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, повернути прокурору Офісу Генерального прокурора для усунення недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з моменту її проголошення.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3