Постанова від 11.06.2025 по справі 130/1846/24

Справа № 130/1846/24

Провадження № 22-ц/801/1324/2025

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 рокуСправа № 130/1846/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач),

суддів Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Ю. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 130/1846/24 за позовом ОСОБА_1 до Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою Тунік Юрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 7.04.2025, ухвалене у складі судді Заярного А. М. в приміщенні суду в м. Жмеринка, повний текст рішення складено 15.04.2025, -

в ст ан о в и в :

18.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (вх № 7884) до Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. «А», загальною площею 64,6 кв. м, житловою площею 37 кв. м; з верандою літ. «а»; літньою кухнею літ. «Б»; погребу літ «П/Б»; сараю літ. «В»; сараю з гаражем літ «Г»; сараю літ «Д»; жомової ями літ. «Е»; огорожі №1; воріт № 2; криниці №3, згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 11.12.2009.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ «А» загальною площею 64,6 кв. м, житловою площею 37 кв. м; з верандою літ. «а»; літньою кухнею літ. «Б»; погребу літ «П/Б»; сараю літ. «В»; сараю з гаражем літ «Г»; сараю літ «Д»; жомової ями літ. «Е»; огорожі №1; воріт №2; криниці №3, згідно Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 11.12.2009.

Спадкоємцями ОСОБА_3 є його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після смерті батька ОСОБА_1 фактично прийняла у спадщину, так як на момент смерті батька мешкала разом з ним та доглядала його, тобто з 2004 року вона стала користуватись зазначеним будинком, підтримувала його в належному стані.

Після смерті ОСОБА_3 залишився заповіт, відповідно до якого останній заповідав все належне йому майно дітям: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах. Так як при житті ОСОБА_3 не прийняв будинок в експлуатацію та не провів реєстрацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 , то ОСОБА_1 була змушена звернутись до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна по АДРЕСА_1 в порядку прийняття спадщини. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.02.2010 по справі № 2-120-2010 задоволено позов та визнано право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , яку вона отримала у спадок. Таким чином ОСОБА_1 отримала у спадщину 1/2 частину нерухомого майна, так як вона являється спадкоємцем за заповітом.

ОСОБА_2 у визначеному законом порядку спадщину не прийняв, не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини чи відмову від неї. З моменту смерті ОСОБА_3 минуло вже 20 років. Його син, ОСОБА_2 за всі ці роки не виявляв бажання прийняти спадщину після смерті батька та не здійснив жодних дій для її прийняття, не цікавився спадковим майном, не приїжджав на могилу до батька, натомість позивач користується будинком та доглядає за ним. Оскільки ОСОБА_2 протягом 20 років спадщину не прийняв, спадщина повинна спадкуватись за законом на загальних підставах.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 7.04.2025 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тунік Ю. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 5057 від 5.05.2025), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що при житті ОСОБА_3 не прийняв будинок в експлуатацію та не провів реєстрацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 , тому позивач зверталась до суду з позовом про визнання прав власності на частину нерухомого майна по АДРЕСА_1 в порядку прийняття спадщини. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.02.2010 по справі № 2-120-2010 визнано право власності на частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Рішенням суду встановлено, що оформити в нотаріальній конторі право власності на спадкове майно, після смерті батька, ОСОБА_1 не могла, оскільки на спадковий будинок відсутні правовстановлюючі документи, і їй відмовили у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з чим, що при житті ОСОБА_3 не провів реєстрацію нерухомого майна; висновок суду про відсутність у позивача порушеного права на прийняття спадщини так як відсутня відмова нотаріуса в оформленні частки спадкового майна не відповідає дійсним обставинам справи; інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 не звертався до нотаріуса чи уповноваженої особи із заявою про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини.

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

26.05.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов лист (вх № 5985) Гніванської міської ради, в якому міська рада просить справу розглядати у відсутності представника, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

У судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце її розгляду.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційноїінстанції необмежений доводамита вимогамиапеляційної скарги,якщо підчас розглядусправи будевстановлено порушеннянорм процесуальногоправа,які єобов`язковою підставоюдля скасуваннярішення,або неправильнезастосування нормматеріального права (частина перша, четверта статті 367 ЦПК України).

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_5 зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_6 /а. с. 6/.

Як вбачається з копії довідки головного спеціаліста відділу реєстрації актів цивільного стану Тернопільського обласного управління юстиції, 20.05.1970 у відділі реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » /а. с. 17/.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 7/.

Згідно з копією рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.02.2010 по справі № 2-120-2010 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину нерухомого майна по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку, зазначеного на плані літ. «А», загальною площею 64,6 кв. м, житловою площею 37 кв. м; з верандою літ. «а»; літньою кухнею літ. «Б»; погребу літ «П/Б»; сараю літ. «В»; сараю з гаражем літ «Г»; сараю літ «Д»; жомової ями літ. «Е»; огорожі №1; воріт № 2; криниці №3, згідно Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 11.12.2009 Жмеринським районним структурним підрозділом КП «ВООБТІ» (а.с.8-9). Дане рішення зареєстровано в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно, що стверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а. с. 10/.

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , станом на 11.12.2009 власником 1/2 частини будинку являється ОСОБА_1 /а. с. 14-16/.

Відповідно до копії довідки, виданої виконкомом Демидівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13.07.2009 № 882, згідно погосподарської книги №2, особовий рахунок № НОМЕР_3 , який знаходиться в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 18/.

Згідно копії висновку по забудові земельної ділянки, забудовник ОСОБА_3 , відповідно до якої при огляді забудови в АДРЕСА_1 , станом на 14.12.2009 порушень архітектурно будівельних норм не виявлено /а. с. 19/.

Відповідно до копії довідки Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області від 8.08.2022 № 474, ОСОБА_1 проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 /а. с. 20/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 являється власником 1/2 частини житлового будинку в АДРЕСА_1 /а. с. 22/.

Згідно копії Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась /а. с. 23/.

Відповідно до копії заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Демидівської сільської ради від 15.08.2022 ОСОБА_3 все своє майно заповідав дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах /а. с. 25/.

Згідно копії листа погосподарської книги головою двору житлового будинку в АДРЕСА_1 зазначений ОСОБА_3 /а. с. 26/.

Місцевим судом за клопотанням представника позивача була оглянута інвентаризаційна справа 424/330 на домоволодіння АДРЕСА_1 . Згідно указаної інвентаризаційної справи, інвентаризація домоволодіння на час звернення до суду (2024 рік), не проводилась.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку ані до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , ані до державного реєстратора з приводу державної реєстрації права власності за спадкодавцем на майно, яке набуто ним за життя не зверталась, позивачем не доведено порушення її прав, оскільки останньою не надано доказів факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права. Без відмови нотаріуса в оформленні частки спадкового майна, звернення до суду з цим позовом є передчасним. Суд також зазначив, що судове рішення не може підміняти рішення уповноваженого органу, до компетенції якого віднесене порушене питання.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

З огляду на те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України.

Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Щодо доведеності позивачем неприйняття спадщини ОСОБА_2 за заповітом та виникнення у позивача права на спадкування за законом.

Статтею 1223ЦК Українивстановлено,що правона спадкуваннямають особи,визначені узаповіті.У разівідсутності заповіту,визнання йогонедійсним,неприйняття спадщиниабо відмовивід їїприйняття спадкоємцямиза заповітом,а такожу разінеохоплення заповітомусієї спадщиниправо наспадкування зазаконом одержуютьособи,визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У частині першій статті 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом (постанова ВС від 10.01.2019 у справі № 484/747/17; від 7.06.2022 у справі № 175/4514/20; від 5.03.2025 у справі № 643/12963/23).

На підставі наявних у справі доказів, судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , так як на час відкриття спадщини проживала з ним.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

На аркуші справи 25 знаходиться копія заповіту від 15.08.2022, відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті робить заповітне розпорядження про те, що все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповідає дітям : ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах.

В позовній заяві позивач зазначає про те, що ОСОБА_2 у визначеному законом порядку спадщину не прийняв, як спадкоємець за заповітом, адже майже понад двадцять років не звертається до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, спадщину не оформляє, тому позивач як спадкоємець за законом першої черги (стаття 1261 ЦК України), яка прийняла спадщину після смерті батька, має право на спадкування всього домоволодіння АДРЕСА_1 .

Дійшовши висновку, що ОСОБА_3 після смерті батька у визначеному порядку не прийняв спадщину, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність в матеріалах справи доказів (зокрема, довідки про склад осіб, які проживали з спадкодавцем на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), довідки про місце реєстрації відповідача) на підтвердження обставини не проживання ОСОБА_2 разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини. Клопотання про витребування цих відомостей позивачем не заявлялось.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 81 ЦПК України).

Щодо використання позивачем досудового порядку захисту своїх прав.

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи (424/330) на будинок АДРЕСА_1 , збудовано 1949 року. /інв.спр. а.с. 12/

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 201/7012/18 зазначено про те, що «при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. Індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 5.08.1992, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації». Не врахувавши вказані висновки, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що спірне домоволодіння є самочинно збудованим.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця, спадкоємець має право, згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (із змінами) (далі Порядок № 1127), звернутись до суб`єкта державної реєстрації прав або державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію права власності спадкодавця, що було набуто останнім за життя.

Пунктом 66 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Отже, спадкоємці наділені правом вчинити певні юридичні дії, які б вчинив сам спадкодавець, якби був живим. На підставі заяви спадкоємців здійснюється внесення записів про права спадкодавця, якщо останні вже виникли та це підтверджено відповідними правовстановлюючими документами.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Отже, якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, право власності на яке спадкодавцем набуто за життя, але не було зареєстроване належним чином, нотаріус (реєстратор) перед видачею свідоцтва про право на спадщину вносить відомості про право власності спадкодавця на таке майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно шляхом проведення відповідної державної реєстрації права власності за заявою спадкоємця, і лише у випадку, коли таку реєстрацію неможливо провести на підставі представлених спадкоємцем на спадкодавця документів, така реєстрація можлива за наявності судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Звертаючись з позовом, позивач подала докази на підтвердження здійснення будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 у 1949 році, зокрема висновок по забудові земельної ділянки від 14.11.2009 № 12-11 Відділу містобудування та архітектури Жмеринської районної державної адміністрації /а .с. 19/; копію погосподарської книги /а. с. 26, 26 зв. ст/, копію технічного паспорта /а. с. 14-16/.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові в позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 не зверталась, відтак позов пред`явлений позивачем передчасно, адже позивачем не доведено порушення або невизнання її прав.

Аргументи апеляційної скарги про те, що підставою для звернення відразу до суду з даним позовом була відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок, про що зазначено і у рішенні Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.02.2010 по справі № 2-120-2010, яким визнано право власності позивача на частини домоволодіння АДРЕСА_1 , де встановлено, що оформити в нотаріальній конторі право власності на спадкове майно, після смерті батька, ОСОБА_1 не могла, оскільки на спадковий будинок відсутні правовстановлюючі документи, і їй відмовили у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з тим, що при житті ОСОБА_3 не провів реєстрацію нерухомого майна, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені обставини в рішенні від 12.02.2010 не встановлено судом.

У свою чергу, при обґрунтуванні позовних вимог, позивач посилається на довідку виконавчого комітету Демидівської сільської ради, складеної на основі відомостей погосподарської книги, яка є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності .

Отже, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, що у неї існують перешкоди для використання досудового порядку оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1 , як спадкоємцем за законом.

Про обов`язкове встановлення судами, у даній категорії справ, факту наявності у позивача перешкод для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку неодноразове звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах. Суд зазначав, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку ( Постанова ВС від 25.07.2023по справі№ 128/3465/21).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова ВС від 15.03.2023 в справі № 753/8671/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова ВС від 5.09.2019 в справі № 638/2304/17).

Крім цього, позивач просить визнати за нею право власності не на іншу 1/2 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, а на ціле домоволодіння АДРЕСА_1 , частина якого вже належить їй на праві власності.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовуються правильні висновки суду першої інстанції, враховуючи фактичні обставини справи.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Ураховуючи, що позивач є інвалідом другої групи та в силу пункту 9 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»є звільненою від сплати судового збору, то судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Тунік Юрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 7.04.2025 у даній справі залишити без змін.

Судові витрати у справі компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук

Повний текст постанови складено 12.06.2025