Рішення від 12.06.2025 по справі 200/1715/25

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року Справа№200/1715/25

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2025 року нарахування та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, яку вказано в довідці № 21-85-116 Донецької обласної прокуратури від 04.11.2020 р. про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, у щомісячному розмірі 51646,14 грн, з урахуванням фактично виплачених сум;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату різниці суми між нарахованою та фактично отриманою пенсією, починаючи з 01.01.2025 року, разово та однією сумою.

17 березня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28 березня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

31 березня 2025 року від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з травня 2008 року Пенсійним фондом України в Київському районі міста Донецька йому довічно була призначена пенсія за вислугою років на підставі ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.

На виконання вказаного рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у справі № 200/2033/21-а, яке набрало законної сили 30.06.2021 року, з 01.10.2020 року ГУ ПФУ в Донецькій області розмір пенсії позивача було переглянуто і з вказаної дати він склав 51646,14 грн.

В січні 2025 року позивачу сплачено зменшену пенсію в сумі 31607,81 грн.

23.01.2025 та 18.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявами про скасування рішення щодо зменшення розміру пенсії з наступною її виплатою визначеною судом в сумі 51646,14 грн та компенсуванням різниці у виплаті, здійсненої з 01.01.2025 року.

Листом № 3283-1882/П-02/8-0500/25 від 07.02.2025 р. позивача повідомлено, що розмір нарахованої пенсії за вислугу років не змінився, проте розмір пенсії до виплати з 01.01.2025 визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану у розмірі 31607,81 грн.

Позивач вважає, що такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька області, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма орган державної влади.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про прокуратуру», забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX (далі Закон №4059) передбачено, що пенсії, призначені (перераховані) відповідно до […] законів України […] "Про прокуратуру" […] (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

На виконання статті 46 Закону № 4059, Кабінет Міністрів України 03 січня 2025 року ухвалив відповідну постанову №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» (далі Постанова № 1), якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Зокрема: до частини пенсії, що перевищує 10 прожиткових мінімумів (далі ПМ) та не перевищує 11 прожиткових мінімумів (25971 грн.), застосовується коефіцієнт 0,5; до частини пенсії, що перевищує 11 ПМ та не перевищує 13 ПМ (30693 грн.) 0,4; до частини пенсії, що перевищує 13 ПМ та не перевищує 17 ПМ (40137 грн.) 0,3; до частини пенсії, що перевищує 17 ПМ та не перевищує 21 ПМ (49581 грн.) 0,2; до частини пенсії, що перевищує 21 ПМ (49581 грн.) 0,1.

Постановою № 1 встановлено чіткі повноваження Головного управління у процедурі застосування коефіцієнтів при виплаті пенсій призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Бездіяльності, протиправних дій чи дій, які б свідчили про перевищення повноважень, Головним управлінням не допущено.

Відповідач зазначає, що не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату пенсійного забезпечення понад встановлені законодавцем межі. Бюджетне фінансування для виплати позивачу пенсійного забезпечення у розмірі, заявленому у позові, Головному управлінню не передбачено.

Відповідач вважає, що доводи позивача у позовній заяві зводяться до неправомірності дій Кабінету Міністрів України, що полягають у прийнятті Постанови № 1 у чинній редакції.

Постанова № 1 є чинною, у встановленому законом порядку протиправною не визнавалася.

Відтак, починаючи з січня 2025 року виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться у розмірі 31607,81 грн, нарахованому згідно Постанови № 1.

Відповідачем також заявлено клопотання про залучення третьої особи - Міністерства соціальної політики України, в обґрунтування якого відповідач зазначив, що проєкт постанови № 1 розроблений Мінсоцполітики відповідно до статті 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік з урахуванням складної макрофінансової ситуації, яка є наслідком збройної агресії Російської Федерації проти України, пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. У разі винесення рішення про задоволення позовних вимог, його реальне виконання залежатиме від дій Мінсоцполітики, як органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення, та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду. Крім того, розробником проєкту постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану (далі постанова № 1) є Мінсоцполітики. Отже, рішення у цій справі впливатиме на інтереси Мінсоцполітики, а незалучення Мінсоцполітики до участі у справі позбавить його можливості реалізувати права учасника справи. Участь Мінсоцполітики у розгляді справи сприятиме всебічному та повному дослідженню обставин справи та надасть можливість врахувати позицію державного органу, відповідального за цю сферу правовідносин.

Перевіряючи доводи сторін щодо обставин виникнення спірних правовідносин, суд встановив наступне.

Згідно рішення про перерахунок пенсії № 914250196957 від 28.02.2024 року, з 01.03.2024 розмір пенсії позивача становив 51646,14 грн.

Листом відповідача від 07.02.2025 № 3283-1882/П-02/8-0500/25 позивача повідомлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану встановлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України Про прокуратуру (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та 3 не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1. Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ Про Державний бюджет України на 2025 рік встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2 361 грн.

Розрахунок пенсії позивача:

-частина пенсії: До 10 ПМ 23610 грн, понижуючий коефіцієнт 1, сума до виплати - 23610 грн;

-частина пенсії: Від 10 до 11 ПМ 2361 грн, понижуючий коефіцієнт 0,5, сума до виплати - 1180,50 грн;

-частина пенсії: Від 11 до 13 ПМ 4722 грн, понижуючий коефіцієнт 0,4, сума до виплати - 1888,80 грн;

-частина пенсії: Від 13 до 17 ПМ 9444 грн, понижуючий коефіцієнт 0,3, сума до виплати - 2833,20 грн;

-частина пенсії: Від 17 до 21 ПМ 9444 грн, понижуючий коефіцієнт 0,2, сума до виплати - 1888,80 грн;

-частина пенсії: Більше 21 ПМ 2065,14 грн, понижуючий коефіцієнт 0,1, сума до виплати - 206,51 грн;

Всього: 31607,81 грн.

Згідно листа відповідача від 24.02.2025 № 4553-3904/П-02/8-0500/25, позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 14.10.2014 №1697-VIІ Про прокуратуру, яка на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 по справі №200/2033/21-а виплачується без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до статті 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану (далі - постанова №1), яка набрала законної сили з 01.01.2025. Пунктом 1 цієї постанови встановлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії, призначені, зокрема, відповідно до Закону №1697, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсійних виплат осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) та забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО, безпосередньо брали участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з воєнною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій у разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб (пункт 2 постанови №1).

Згідно з даними електронної пенсійної справи позивач не відноситься до категорії осіб, зазначених в пункту 2 постанови №1, тому розмір пенсійної виплати з січня 2025 року автоматизованим способом переглянуто з урахуванням пункту 1 постанови №1.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обставини виникнення спірних правовідносин та застосування при визначенні розміру пенсії позивача з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, визначених Постановою Кабінет Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, підтверджуються відповідачем та доказами наявними у матеріалах адміністративної справи, а тому вони не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Щодо клопотання відповідача відносно залучення третьої особи.

Згідно із ч. 4ст. 49 КАС України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Відповідно до ч. 5ст. 49 КАС України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, підставою для залучення особи до участі у справі у якості третьої особи є наявність реальної можливості впливу рішення суду, яке буде ухвалене за результатами розгляду справи, на права чи обов`язки такої особи.

При цьому суду слід достеменно визначити, на які саме права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі, і про це має бути зазначено у заяві особи, яка звертається з приводу здійснення такого залучення.

Відтак, суд установив, що відповідачем у клопотанні не зазначено обґрунтованих мотивів, як судове рішення буде стосуватись прав, обов`язків та інтересів безпосередньо Міністерства соціальної політики України безпосередньо у спірних правовідносинах.

Суд також вважає, що той факт, що головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» є Міністерство соціальної політики України, а Пенсійний фонд України відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня, не свідчить про необхідність залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України, оскільки цей факт не означає, що рішення у цій справі безпосередньо вплине на права, свободи або інтереси Міністерства соціальної політики України.

Отже, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залучення третьої особи у справі задоволенню не підлягає.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" президент України В. Зеленський постановив ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (далі Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.

19 листопада 2024 року прийнятоЗакон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX, який набрав чинності 01.01.2025 (далі Закон № 4059-IX).

Статтею 46 Закону №04059-ІХ установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), в тому числі відповідно доЗакону України «Поо прокуратуру»(з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконаннястатті 46 Закону № 4059-IX, Кабінет Міністрів України 03.01.2025 прийняв Постанову № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі Постанова № 1), якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій.

Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), в тому числі відповідно доЗакону України «Про прокуратуру», (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

-до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

-до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

-до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

-до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

-до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Станом на момент проведення перерахунку пенсії позивача чинним є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, ч. 20 ст. 86 якого в редакції Закону№ 76-VIII від 28.12.2014 було визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Водночас, слід урахувати, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 (Справа № 3-209/2018(2413/18, 2807/19)) вирішено питання щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положеннячастини двадцятоїстатті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами (далі - Закон), яким передбачено, що "умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положеннячастини двадцятоїстатті 86 Закону суперечитьстатті 6,пункту 14частини першої статті 92 Конституції України.

Конституційний Суд України виснував, щочастина двадцятастатті 86 Закону не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, натомість застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Таким чином, п. 3 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 (Справа № 3-209/2018(2413/18, 2807/19)) установлено такий порядок виконання цього Рішення:

-частина двадцятастатті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцятастатті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.

Ураховуючи викладене, ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визначено наступні підстави для перерахунку пенсій прокурорів:

-підвищення заробітної плати прокурорським працівникам;

-у зв`язку з призначенням на вищу посаду; збільшенням вислуги років; присвоєнням почесного звання або наукового ступеня; збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (працюючим пенсіонерам органів прокуратури);

-при звільненні з роботи;

-за кожні два відпрацьовані роки.

Означений перелік є вичерпним.

Окремо слід акцентувати увагу на тому, що визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України за висновком Конституційного Суду України порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні, а регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватись законом України, а не актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, №1697-VII (в редакціїЗаконів України №911-VІІІ від 24.12.2015 рокута№1774-VIII від 06.12.2016), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн. визначеноЗаконом України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"таЗаконом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Однак, як слідує з п. 1 та 2 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни №911-VІІІ від 24.12.2015 року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цьогоЗаконущодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, згідно з п. 1 Прикінцевих Положень ЗаконуУкраїни від 06.12.2016 року №1774-VIIIцей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.

Ураховуючи викладене, обмеження пенсії максимальним розміром на позивача не поширюється.

Аналогічного висновку дійшов Донецький окружний адміністративний суд у рішенні від 30 березня 2021 року у справі №200/2033/21-а, яке набрало законної сили 21.12.2021 на підставі ухвали апеляційного суду про відому у відкритті апеляційного провадження, вирішуючи питання щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Таким чином,Законом України «Про Державний бюджету України на 2025 рік»тапостановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»установлено додаткові підстави для обмеження пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Суд не може погодитись із викладеним, оскільки у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до статті 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Отже, Законом України «Про прокуратуру»не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тож до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положеннястатті 46 Закону № 4059-IXта Постанови № 1.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 виснувала, що відповідно достатті 7 КАСсуд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України. У разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відтак, застосування при виплаті пенсії позивачу, призначеної відповідно доЗакону України «Про прокуратуру», приписів Постанови № 1 є протиправним.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2025 року нарахування та виплату пенсії за вислугу років з розрахунку від суми місячної заробітної плати, яку вказано в довідці № 21-85-116 Донецької обласної прокуратури від 04.11.2020 р. про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, суд зазначає, що означена довідка до суду сторонами не надавалась, тому не може бути досліджена судом, водночас, сума пенсійної виплати підтверджена іншими доказами наявними у матеріалах справи.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату одноразово та однією сумою, суд зазначає, що в контексті заявлених позовних вимог, відповідна сума недоплаченої пенсії тільки підлягає обчисленню на підставі рішення суду, відтак позовні вимоги щодо встановлення способу виплати є передчасними.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно дослідивши доводи відповідача та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вони доводів позовної заяви та висновків суду не спростовують.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, згідно квитанції про сплату судового збору № 9653-3226-7706-2973 від 15.03.2025 року.

Водночас, адміністративний позов подано до суду за допомогою засобів програмного забезпечення підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Відповідно до положень ч. 3ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (надалі Закон № 3674-VI), при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, при зверненні до суду з адміністративним позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028 грн х 0,4 х 0,8).

Згідно ч.ч. 3, 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір у розмірі 968,96 грн з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір у розмірі 968,96 грн з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 242,24 грн).

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2025 року нарахування та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (Дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 12 червня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко