Рішення

від 07.12.2010 по справі 5020-10/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-10/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

іменем України

07 грудня 2010 року справа № 5020-10/274

Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу за позовом

Спільного українсько-російського підприємства «Контекст-інвест»

(вул. Комуністична, буд. 10-А, м. Севастополь, 99003)

до Севастопольського державного підприємства «Атлантика»

(вул. Правди, буд. 10, м. Севастополь, 99014)

про стягнення 35 000,00 грн.,

за участю представників сторін:

позивача  –Лушина В.В., протокол №2 від 10.11.2003;   

відповідача  – не з`явився.

          Спільне українсько-російське підприємство «Контекст-інвест»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фабрики знарядь лову Севастопольського державного підприємства «Атлантика»(далі –ФЗЛ СДП «Атлантика») про стягнення заборгованості в розмірі 35 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФЗЛ СДП «Атлантика»умов договору від 10.11.2009 а саме, обов'язку щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою від 25.11.2010 замінено відповідача у справі –Фабрику знарядь лову Севастопольського державного підприємства «Атлантика», на належного відповідача –Севастопольське державне підприємство «Атлантика»(далі –Відповідач).

Позивач у судовому засіданні 07.12.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

                    Відповідач заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову не заперечує /а.с.48-49/.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд

       ВСТАНОВИВ:

          Звертаючись до суду з позовом, в якості підстав для його задоволення Позивач зазначав, що між Спільним українсько-російським підприємством «Контекст-інвест»(Продавець) та Фабрикою знарядь лову Севастопольського державного підприємства «Атлантика»(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу від 10.11.2009 /а.с.8-9/ (далі –Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити Продавцю сіткоматеріали (далі –Товар), в асортименті і кількості, вказаних у рахунку (пункту 1.1 Договору).

Строк дії Договорів встановлений з моменту підписання сторонами і до виконання умов даного Договору (пункт 8.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору встановлені умови оплати товару, а саме, предоплата 50%, друга частина  - по факту отримання Товару.

          Факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за договорами підтверджується накладною №259 від 04.12.2009 /а.с.12/ на загальну суму 191 465,16 грн., яка підписана повноважними представниками обох сторін без зауважень, та скріплена печатками підприємств. Факт отримання Товару ФЗЛ СДП «Атлантика»підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 04.12.2009 серія ЯОЦ №842883 /а.с.13/.   

          ФЗЛ СДП «Атлантика»був виставлений рахунок №129/СП від 16.11.2009 на загальну суму 191 465,16 грн. /а.с.11/

          Однак, ФЗЛ СДП «Атлантика»у порушення умов пункту 4.3 Договору свої зобов'язання з оплати поставленого Товару виконав частково у розмірі 156 465,16 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 35 000,00 грн.

          Несплата зазначеної заборгованості з'явилась підставою для звернення Позивача до суду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003,  далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003,  далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

                    Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

           Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

                    Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

                    Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    З матеріалів справи вбачається, що у період виникнення заборгованості ФЗЛ СДП «Атлантика»було структурним підрозділом Севастопольського державного підприємства «Атлантика»без права юридичної особи. 09.04.2010 ФЗЛ СДП «Атлантика»було ліквідовано власником, що підтверджується наказом №270 від 09.04.2010 /а.с.17/.

                    Відповідно до пункту 10.5 положення про господарський структурний підрозділ  ФЗЛ СДП «Атлантика»відповідальність по зобов'язанням, що взяло на себе  ФЗЛ СДП «Атлантика»несе Севастопольське державне підприємство «Атлантика»/а.с.50-54/.

Судом встановлено, що до господарського суду міста Севастополя звернулось Відкрите акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго»з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Севастопольського державного підприємства «Атлантика». Ухвалою від 15 жовтня 2002 року господарський суд міста Севастополя порушив провадження у справі №5020-4/653 про банкрутство Севастопольського державного підприємства «Атлантика», ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Відповідно до статей 1, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство та вимоги яких можуть бути заявлені в межах ліквідаційної процедури.

Згідно з пунктом 8.14 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»,  відповідно до частини другої статті 14 Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються i вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів. Припис частини другої статті 14 Закону України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.

Отже, право вимоги стягнення заборгованості в сумі 35 000,00 грн., яка виникла у грудні 2009 року (після порушення справи про банкрутство Севастопольського державного підприємства «Атлантика») суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49,  82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.   Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Севастопольського державного підприємства «Атлантика»(вул. Правди, буд. 10, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 05773209, рахунок №26005426609001 у СФ КБ «Приватбанк», МФО 324935) на користь Спільного українсько-російського підприємства «Контекст-інвест»(вул. Комуністична, буд. 10-А, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 20734649, №26005301335508 у  Промінвестбанк, м. Севастополь, МФО 324515) заборгованість у розмірі 35 000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч  грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 350,00 грн. (триста п'ятдесят грн. 00 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00  грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                                                 О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України  

та підписано 13.12.2010.