Ухвала від 11.06.2025 по справі 440/1949/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

. 11 червня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/1949/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Петрової Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Крюківського районного суду м. Кременчук, Автозаводського районного суду м. Кременчук про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач-1), Крюківського районного суду м. Кременчук (далі відповідач-2), Автозаводського районного суду м. Кременчук (далі відповідач-3) якій просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови видавати позивачці довідку про отримання помісячно від 17.02.2009р. - 2025року соціальну допомогу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області видавати позивачці довідку про виплату помісячно: соціальну допомогу, а не довідку про доходи (на вимогу для пред`явлення на вимогу);

- визнати протиправними дії Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області справа № 537/1816/24, 537/3797/23, 537/857/23, 537/1658/20 щодо винесеної вимоги ОСОБА_1 : сплатити судовий збір відповідно до ч.3 ст. 7 ЗУ « Про державний бюджет» визначено установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку для працездатних осіб -3028 гривень;

- зобов`язати Крюківський районний суд м. Кременчук Полтавської області щодо ОСОБА_1 , пенсіонер за віком, отримувач соціальних допомоги, не робити припущення ОСОБА_1 отримує доходи, та є працююча пенсіонер за віком зобов`язувати сплачувати судовий збір, так як відсутні доходи, по факту не працююча, а ОСОБА_1 є отримувач: соціальних допомог, які не є доходом;

- визнати протиправними дії Автозаводського районного суду м. Кременчук справа №524/7611/16, щодо винесеної вимоги ОСОБА_1 сплатити судовий збір відповідно до ч.3 ст. 7 ЗУ « Про державний бюджет» визначено установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку для працездатних осіб -3028 гривень;

- зобов`язати Автозаводський районний суд м. Кременчук щодо ОСОБА_1 пенсіонер за віком, отримувач соціальних допомоги, не робити припущення ОСОБА_1 отримує доходи та є працююча пенсіонер за віком, зобов`язувати сплачувати судовий збір, так як відсутні доходи, по факту не працююча, а ОСОБА_1 є отримувач: соціальних допомог, які не є доходом;

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, пишуть припущення що позивач ОСОБА_1 , пенсіонер за віком, отримує пенсію доходи розміром 2970 грн. з надмірним стажем 7 років - 72.27грн, не працює за станом здоров`я 71 рік, прожитковий мінімум 2361грн., а не 3028 грн. соціальна допомога менша за прожитковий мінімум 3028 грн. на 58 гривень;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рішенні 916310162035 від 04.10.2024 писати: Соціальна допомога так як пенсія:1032.41 із 2970грн. = 1937.59 більше доплат, а це є соціальна допомога 2970 грн. і менша за прожитковий мінімум 3028 грн. -58 грн. це з понаднормовим стажем 7 років.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі №440/1949/25 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

30.04.2025 матеріали судової справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду.

Справа №440/1949/25 передана судді Петровій Л.М. відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01 травня 2025 року

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

23 травня 2025 року до суду надійшов оригінал позовної заяви із документами, доданими до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог; копій доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи, яка була повернута позивачу ухвалою від 18 лютого 2025 року.

У період з 26 травня 2025 року по 08 червня суддя у справі Петрова Л.М. перебувала у відпустці.

Відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Так, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Як встановлено судом позивач оскаржує дії суддів, що полягають у прийнятті процесуальних рішень при здійсненні ними правосуддя.

Так, положеннями частини першої статті 124 Конституції України регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з нормами частин першої та третьої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до пункту 4.2 Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001, яким роз`яснено, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

З огляду на зазначене, суд вважає, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно до ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги до Крюківського районного суду м. Кременчук та Автозаводського районного суду м. Кременчук не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому в даному випадку поняття справа, яку не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Частиною шостою статті 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено права фізичної чи юридичної особи звернення до суду з позовом до суддів щодо оскарження їх дій при прийнятті процесуальних рішень під час здійснення ними правосуддя, то суд приходить до висновку, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищезазначені справи.

Вирішення судами справ щодо здійснення дій, повноважень, які відповідно до Конституції України належать іншим гілкам влади, означало би порушення конституційного принципу поділу державної влади закріпленого в статті 6 Конституції України.

Така правова позиція послідовно висловлюється Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 22 січня 2018 року у справі №9901/380/18, від 26 червня 2018 року у справі №9901/651/18, від 12 грудня 2018 року у справа №9901/952/18.

З урахуванням викладеного, оскільки позов в цій частині не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства і вказаний спір не відноситься до юрисдикції судів, у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, пишуть припущення що позивач ОСОБА_1 , пенсіонер за віком, отримує пенсію доходи розміром 2970 грн. з надмірним стажем 7 років - 72.27грн, не працює за станом здоров`я 71 рік, прожитковий мінімум 2361грн., а не 3028 грн. соціальна допомога менша за прожитковий мінімум 3028 грн. на 58 гривень та зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рішенні 916310162035 від 04.10.2024 писати: Соціальна допомога так як пенсія:1032.41 із 2970грн. = 1937.59 більше доплат, а це є соціальна допомога 2970 грн. і менша за прожитковий мінімум 3028 грн. -58 грн. це з понаднормовим стажем 7 років судом встановлено наступне.

13.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головуючого Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Дяченко Івана Івановича, Головуючого Полтавського апеляційного суду Дряниці Юрія Володимировича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. В переліку позовних вимог позову міститься позовна вимога, заявлена до того самого відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: "Визнати протиправні дії Управління Пенсійного фонду у Полтавській області які видають Довідку про доходи пенсіонерам за віком, і в ній пишуть видану розмір помісячної пенсії ,яка не є доходом. А в рішенні від 04.10.2024 про перерахунок пенсії пишуть що я не працюю, і у мене прожитковий мінімум для не працюючих - 2361 грн. , а суди першої, другої інстанції включають в розрахунок на сплату судового збору прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 грн. і вимагають сплату судового збору, або залишають без розгляду це є позбавлення мене на судовий захист, із-за не спроможності сплатити судовий збір. В Закон України пенсіонери за віком за розгляд судових справ не сплачуть судовий збір та зобов?язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, видавати довідку про отримання соціальної допомоги, зобов?язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рішенні 916310162035 від 04.10.2024 писати: Соціальна допомога так як пенсія:1032.41 із 2970грн. = 1937.59 більше доплат, а це є соціальна допомога 2970 грн. і менша за прожитковий мінімум 3028 грн. -58 грн. це з понаднормовим стажем 7 років."

За результатами судового розгляду справи №440/6568/25 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головуючого Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Дяченко Івана Івановича, Головуючого Полтавського апеляційного суду Дряниці Юрія Володимировича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, позивач вже звертався з аналогічною позовною вимогою щодо визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, пишуть припущення що позивач ОСОБА_1 , пенсіонер за віком, отримує пенсію доходи розміром 2970 грн. з надмірним стажем 7 років - 72.27грн, не працює за станом здоров`я 71 рік, прожитковий мінімум 2361грн., а не 3028 грн. соціальна допомога менша за прожитковий мінімум 3028 грн. на 58 гривень та зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рішенні 916310162035 від 04.10.2024 писати: Соціальна допомога так як пенсія:1032.41 із 2970грн. = 1937.59 більше доплат, а це є соціальна допомога 2970 грн. і менша за прожитковий мінімум 3028 грн. -58 грн. це з понаднормовим стажем 7 років та з цього питання була постановлена ухвала, яка набрала законної сили.

За правилами частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На підставі вищенаведеного, суд вважає за необхідне відмови у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 19, 170, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Крюківського районного суду м. Кременчук, Автозаводського районного суду м. Кременчук про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати ініціатору звернення разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяЛ.М. Петрова