Постанова

від 06.06.2025 по справі 420/17907/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року

м. Київ

справа № 420/17907/24

касаційне провадження № К/990/12920/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Градовський Ю.М.; судді - Турецька І.О., Шевчук О.А.)

у справі № 420/17907/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97»

до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» (далі - ТОВ «ШЛЯХОВИК-97»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Південне МУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 лютого 2024 року № 082340701 та від 26 лютого 2024 року № 083340701.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13 листопада 2024 року адміністративний позов задовольнив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 березня 2025 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в задоволенні адміністративного позову, дійшовши висновку про фіктивний характер господарських операцій, щодо яких виник спір.

ТОВ «ШЛЯХОВИК-97» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на реальності оспорюваних поставок.

Верховний Суд ухвалою від 28 березня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ШЛЯХОВИК-97».

07 квітня 2025 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ШЛЯХОВИК-97» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 15 лютого 2024 року № 72/34-00-07-01/03446334.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання дизпалива та скрапленого газу в Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР НАФТА ТОРГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРІ-МАР» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначав про наявність порушень податкового законодавства третіми особами, які мають господарські відносини з контрагентами платника, зокрема в частині місць навантаження пального, яке постачалося ТОВ «ШЛЯХОВИК-97», (неможливість перевірки акцизних складів за такими адресами, відсутність ліцензій на право зберігання пального тощо), що, на думку Південного МУ ДПС по роботі з ВПП, свідчить про сумнівність реального перевезення вантажів, а також відповідач звертав увагу на те, що деякі з указаних третіх осіб є фігурантами кримінальних проваджень.

На підставі зазначеного акта перевірки Південним МУ ДПС по роботі з ВПП 26 лютого 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 083340701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 108827182,00 грн за основним платежем та 27206795,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 082340701, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за травень 2021 року на 43631832,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, зокрема товарно-транспортних накладних, не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд першої інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; платіжних інструкцій; накладних-вимог; оборотів рахунків 901, 701, 631, 203 за квітень та травень 2021 року; оборотно-сальдової відомості за рахунками 26; планових калькуляцій на приготування 1 т сумішей різного типу; реєстру податкових накладних за травень 2021 року.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не зазначено обґрунтувань про здійснення ТОВ «ШЛЯХОВИК-97» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

При цьому позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31 липня 2024 року № 7935/24-72 за результатами проведення судової економічної експертизи, відповідно до якого документально підтверджується наявність у ТОВ «ШЛЯХОВИК-97» підстав для формування податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР НАФТА ТОРГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРІ-МАР» у травні 2021 року в загальній сумі 96506663,00 грн. Також експерт вказав про те, що списання платником до складу собівартості виробництва продукції вартості пального (дизельного пального, газу), придбаних у травні 2021 року в зазначених вище постачальників, є документально обґрунтованим.

Слід зазначити, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, можуть бути застосовані саме до того платника, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами (більш того контрагентами контрагентів) своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника з протиправним характером діяльності його постачальників і, відповідно, недостовірності задекларованих даних податкового обліку таким платником.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 07 березня 2023 року у справі № 826/12074/15, від 04 квітня 2023 року у справі № 826/13553/15, від 21 квітня 2023 року у справі № П/811/3574/15, від 31 жовтня 2023 року у справі № 804/2641/16.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що П`ятий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України cуд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року скасувати.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року залишити в силі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХОВИК-97» витрати зі сплати судового збору в розмірі 60560,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова