Ухвала від 12.06.2025 по справі 203/3964/25

Справа № 203/3964/25

Провадження № 2-з/0203/24/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Казак С.Ю., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Герасимчука Сергія Сергійовича про забезпечення позову до його подачі,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла вище зазначена заява представника ОСОБА_1 , в якій заявник посилався на те, що остання має намір звернутись до Центрального районного суду міста Дніпра із позовом до КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР із позовом про скасування наказу №255 від 15.05.2025 року в частині оголошення лікарю акушеру-гінекологу догани, як незаконного.

Також в заяві зазначено, що 02.06.2025 року ОСОБА_1 отримано листа голови Первинної профспілкової організації КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР від 02.06.2025 року №4, відповідно до якого вона запрошена на засідання профкому 04.06.2025 року о 13-00 г., з приводу розгляду подання в.о. генерального директора КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР від 02.06.2025 року «Про отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України».

З вказаним поданням та доданими до нього документами ОСОБА_1 не ознайомлена, а тому позбавлена можливості належним чином реалізувати своє право на захист та ефективно брати участь у розгляді питання щодо останнього.

Звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України може відбуватись лише після застосування дисциплінарного стягнення та якщо це не перший випадок невиконання трудових обов`язків. Якщо догана буде скасована судом, звільнення за цією підставою буде неправомірним. Тому, до моменту ухвалення судового рішення за майбутнім позовом про скасування наказу №255 від 15.05.2025 року існує реальна загроза порушення трудових прав ОСОБА_1 , зокрема звільнення з підстави, яка прямо грунтується на ще не перевіреній судом правомірності застосування догани.

Враховуючи встановлений ч.2 ст.43 КЗпП України п`ятнадцятиденний строк для розгляду подання профспілковою організацією, тобто до 16.06.2025 року, надання останньою згоди на звільнення до вирішення судом рішення у справі про скасування наказу про оголошення догани, призведе до протиправного звільнення ОСОБА_1 та неможливості ефективного захисту права і відновлення становища, що існувало до порушення.

Посилаючись на вказані обставини, представник ОСОБА_1 в порядку забезпечення позову просив заборонити Первинній профспілковій організації КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР розглядати подання в.о. генерального директора КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР від 02.06.2025 року №11/1392, а також заборонити в.о. генерального директора КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМРта/або іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які дії стосовно винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу №255 від 15.05.2025 року, до набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування цього наказу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, ч.1 ст.152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч.1,6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України.

Відповідно до роз`яснень наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними і адекватними із заявленими позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Перевіряючи доводи заяви, суд враховує, що догана та звільнення з посади застосовується, як окремий вид дисциплінарних стягнень, передбачених ст.147 КЗпП України.

Тому, заходи забезпечення позову, які запропоновані заявником та стосуються вирішення питань щодо можливого звільнення ОСОБА_1 , не є співмірними та адекватними із вимогами, які остання має намір заявити, звернувшись до суду із позовом про скасування наказу про оголошення догани, а їх невжиття не призведе до утруднення або неможливості виконання рішення суду в разі задоволення відповідного позову.

Винесення в подальшому можливого наказу про звільнення, не позбавить ОСОБА_1 права на захист порушеного права в судовому порядку шляхом пред`явлення позову щодо оскарження відповідного наказу та поновлення на роботі.

Крім того, задоволенням такої заяви про забезпечення позову, з підстав незаконності оспорюваного наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, фактично буде ухвалене рішення без розгляду цивільної справи по суті, що суперечитиме вимогам ч.10 ст.150 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.149-153,258-260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Герасимчука Сергія Сергійовича про забезпечення позову до його подачі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та можебути оскарженняучасниками справишляхом подачіапеляційної скаргидо Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.Ю.Казак