Ухвала від 13.06.2025 по справі 465/4894/25

465/4894/25

2/465/3096/25

У х в а л а

про залишення без руху

"13" червня 2025 р.

Суддя Франківського районного суду м.Львова Коліщук З.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» про перерахунок заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про перерахунок заборгованості за кредитним договором.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025, головуючим суддею у справі визначено Коліщук З.М.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя дійшла до такого висновку.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам статей175, 177 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до положень ч. 3 ст. 22 «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору за подання цього позову.

Разом з тим, судом не встановлено наявності у позивача пільг щодо сплати судового збору згідно ст.3,5 ЗУ «Про судовий збір», як споживача послуг.

Згідно зіст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5)будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимогст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до нормЗакону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюютьсяЗаконом України «Про захист прав споживачів».

У пункті 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно доЗакону України «Про захист прав споживачів»послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосуванняЗакону України «Про захист прав споживачів»до цих правовідносин можливе лише у тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільним кодексом України,Законом України «Про страхування»).

Закон України «Про захист прав споживачів»регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин, тому до спорів щодо виконання цього договоруЗакон України «Про захист прав споживачів»не може застосовуватись.

Відповідно до п. 1-1) ч. 1 ст.1 ЗУ "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Так, згідно з положеннями ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи договору №2393878 від 09.12.2020 позивач уклав кредитний договір з ТзОВ "Мілоан" про надання кредиту у сіму 3 000 грн строком на 15 днів з 09.12.2020. Відтак, сторонами укладено саме кредитний договір, а не договір про споживче кредитування, адже відсутні ознаки, передбачені Законом України «Про споживче кредитування», зокрема цільове використання коштів для особистих, сімейних або побутових потреб.

Крім того, відповідно до п.9.3 вищезазначеного договору зазначено, що на правовідносини сторін не поширюється дія Закону "Про споживче кредитування".

Таким чином, правовідносини за спірним кредитним договором від 09.12.2020 р. не є правовідносинами споживчого кредитування, а спір не є спором про захист прав споживачів, оскільки договір не є договором про надання споживчого кредиту, послуги, які були надані, не є послугами споживчого кредитування, а позивач не є споживачем і не користується правами споживача, в тому числі і на захист прав споживача, тобто звернувся до суду не за захистом своїх прав споживача, а за захистом своїх прав як сторона цивільного договору.

Таким чином, підстави, визначеніЗаконом України «Про захист прав споживачів», які передбачають пільги для сплати судового збору при поданні до суду позовної заяви, не пов`язані з предметом пред`явленого ОСОБА_1 позову до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Позивач заявив вимогу майнового характеру (стягнення коштів).

Порядок сплати та розмір судового збору визначеноЗаконом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 3028 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, Позивачу слід доплатити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру968,96 грн.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вимогст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин вказана позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст.175,177,185 ЦПК України,

постановив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» про перерахунок заборгованості за кредитним договором - залишити без руху.

Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Коліщук З.М.