Ухвала від 10.06.2025 по справі 136/988/25

Справа № 136/988/25

Провадження №11-сс/801/452/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 30.05.2025 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12025025060000067 за ч. 1 ст. 249 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 30.05.2025 клопотання дізнавача СД ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 задоволено та накладено у кримінальному провадженні № 12025025060000067 арешт на 489 (чотириста вісімдесят дев`ять) екземплярів риби виду «карась сріблястий»; підсак рибальський; дві пластикові ємності білого кольору об`ємом 30 л; матерчату сумку синього кольору; автомобіль марки AUDI A4 чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 .

Необхідність арешту майна обґрунтовано, зокрема, зберіганню речових доказів та недопущенні можливості їх втрати або знищення.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 30.05.2025 про накладення арешту на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання дізнавача про арешт майна у кримінальному провадженні 12025025060000067 від 27.05.2025 за ч.1 ст. 249 КК України.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання дізнавача безпідставно застосував вказаний захід забезпечення кримінального провадження, оскільки транспортний засіб, на який накладено арешт, не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України щодо речового доказу.

На його думку, органом досудового розслідування не доведено, що транспортний засіб - автомобіль марки AUDI A4 чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 використовувався для виконання об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 КК України. Крім того, санкція статті, за якою проводиться досудове розслідування не передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Також слідчим суддею не прийнято до уваги, що ні дізнавач, ні прокурор не довели, що ОСОБА_8 як власник автомобіля знала про його незаконне використання. Крім того, матеріали клопотання не підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 КК України.

Крім того, на момент звернення із клопотанням про арешт майна жодна особа не подала цивільний позов до ОСОБА_8 щодо відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Окрім цього, слідчий суддя, ухвалюючи рішення про арешт майна, вийшов за межі наданих йому повноважень - вирішив питання про місце зберігання частини тимчасово вилученого майна та надав дозвіл на реалізацію риби, при цьому питання щодо реалізації та технологічної обробки речових доказів, які піддаються швидкому псуванню вирішується слідчим суддею на підставі окремого клопотання органу досудового розслідування в порядку ст. 100 КПК України.

В судове засідання адвокат ОСОБА_7 не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлявся належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив, що не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустаттей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України разом з іншим, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

У відповідності до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Підрозділу дізнання відділу поліції №4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 27.05.2025 року за № 12025025060000067.

З наданих матеріалів провадження слідує, що 27.05.2025 по вул. Скакунській, 2 в м. Липовець Вінницького району Вінницької області проведено огляд місця події, в ході якого виявлено та тимчасово вилучено майно, а саме: 489 (чотириста вісімдесят дев`ять) екземплярів риби виду «карась сріблястий»; підсак рибальський; дві пластикові ємності білого кольору об`ємом 30 л; матерчату сумку синього кольору, автомобіль марки AUDI A4 чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою дізнавача від 27.05.2025 вищезазначене майно разом з автомобілем марки AUDI A4 чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Задовольняючи клопотання дізнавача в частині накладення арешту на 489 екземплярів риби виду «карась сріблястий»; підсака рибальського; дві пластикові ємності білого кольору об`ємом 30 л; матерчату сумку синього кольору, слідчий суддя у відповідності з вимогами ст.ст. 98, 170, 172, 173 КПК України обґрунтовано врахував, що тимчасово вилучене майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні та відповідає критеріям, визначеним у ст. 170 КПК України, має істотне значення для кримінального провадження, оскільки безпосередньо містить відомості щодо обставин злочину та може бути використане під час проведення судових експертиз, інших слідчих дій для з`ясування дійсних обставин події.

Разом з тим, на думку колегії суддів, розглядаючи клопотання про накладення арешту на все майно, слідчий суддя у відповідності до положень ст.ст.170, 173 КПК Українине в повній мірі з`ясував усі обставини, які є достатніми підставами для арешту автомобіля марки AUDI A4 чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 .

Зокрема, слідчим суддею не було враховано, що в даному клопотанні відсутні докази, що за допомогою автомобіля, належного ОСОБА_8 , здійснювався незаконний вилов риби та він є знаряддям вчинення злочину, передбаченогоч.1 ст. 249 КК України.

Як вбачається з клопотання, автомобіль використовувався для перевезення незаконно виловленої риби, тобто не використовувався для виконання об`єктивної сторони злочинного посягання.

В матеріалах провадження відсутні будь-які дані про заподіяння збитків кримінальним правопорушенням.

Крім того, даний автомобіль не належить особі, яка здійснювала незаконний рибний промисел.

За таких підстав, накладення арешту на це майно буде суперечити принципу розумності та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Отже, посилання в клопотанні, що накладення арешту на автомобіль, є необхідним з метою збереження речових доказів, є необґрунтованим, оскільки, в порушення вимогКПК України, не доведена необхідність застосування саме такої забезпечувальної цілі кримінального провадження, як арешт автомобіля і не доведена наявність ризиків, передбаченихст. 170 КПК України.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що накладення арешту на автомобіль, яке на праві власності належить ОСОБА_8 , без достатніх правових передумов для цього є порушенням майнового права особи, в чиїй власності перебуває вказаний транспортний засіб.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на вказаний в клопотанні автомобіль не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчим суддею не в повній мірі було дотримано вимогКПК України, в зв`язку з чим, необґрунтовано накладено арешт на автомобіль марки AUDI A4 чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 , власницею якого є ОСОБА_8 .

Твердження апелянта про те, що слідчий суддя, ухвалюючи рішення про арешт майна, вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме вирішив питання про місце зберігання частини тимчасово вилученого майна та надав дозвіл на реалізацію риби, при цьому питання щодо реалізації та технологічної обробки речових доказів, які піддаються швидкому псуванню вирішується слідчим суддею на підставі окремого клопотання органу досудового розслідування в порядку ст. 100 КПК України не заслуговують на увагу.

Оскільки вилучена в ході огляду місця події риба має скорочений термін зберігання та піддається швидкому псуванню, то слідчий суддя надав дозвіл на її реалізацію, що відповідає вимогам п.2 ч.6 ст. 100 КПК України, згідно якої речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню за рішенням слідчого судді передаються для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Передача майна указаної категорії для реалізації за рішенням слідчого судді передбачена також п.28 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді та задовольнити клопотання дізнавача частково, відмовивши в задоволенні накладення арешту на автомобіль марки AUDI A4 чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 .

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 30.05.2025 про арешт майна скасувати.

Клопотання дізнавач СД ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, яке 27.05.2025 було вилучене під час огляду місця події та яке є речовими доказами, а саме :

- 489 (чотириста вісімдесят дев`ять) екземплярів риби виду «карась сріблястий»;

- підсак рибальський;

- дві пластикові ємності білого кольору об`ємом 30 л;

- матерчату сумку синього кольору.

Підсак рибальський; дві пластикові ємності білого кольору об`ємом 30 л; матерчату сумку синього кольору передати на зберігання до вирішення питання по суті в кімнату зберігання речових доказів відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що в м. Липовець, вул. Г. Майдану, 75, Вінницького району Вінницької області.

Дозволити у порядку, встановленому чинним законодавством, передати 489 (чотириста вісімдесят дев`ять) екземплярів риби виду «карась сріблястий» СТ «Кооператор» (ЄДРПОУ 25845497) для подальшої їх реалізації.

В частині клопотання про накладення арешту на автомобіль марки AUDI A4 чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4