Рішення від 12.06.2025 по справі 538/2530/24

Справа №538/2530/24

Провадження по справі №2/538/252/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кунець М.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Дугніст А.В.,

номер справи 538/2530/24,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Волторніста С.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Волторніст Сергій Миколайович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

I. Стислий виклад позиції сторін.

1.1 ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 листопада 2005 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, актовий запис № 03, який у подальшому рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2009 року був розірваний. Від спільного проживання сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких з відповідача за рішенням суду стягнуто аліменти. Оскільки, відповідач не піклується про дітей, про їх духовний і фізичний розвиток, не цікавиться їхнім життям, не забезпечує необхідного харчування, має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 139 219,67 грн., що в цілому оцінюється як ухилення від виховання дітей батьком, свідомим нехтуванням своїми обов`язками, тому позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

1.2. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог, так як після розірвання шлюбу позивачка створювала умови, які перешкоджали участі відповідача як батька у вихованні спільних дітей і відповідач змушений був звертатися до Лохвицької РДА про визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними. Крім того, на даний час відповідач офіційно працевлаштований та сплачує аліменти. Бажає й надалі приймати участь у вихованні дітей та піклуванні про них. Вважає, що позивачкою не доведено свідомого, умисного ухиляння ним від виконання своїх батьківських обов`язків, що може бути підставою для позбавлення його батьківських прав. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

II. Заяви та інші процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою суду від 24.12.2024 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

13 січня 2025 року ухвалою суду за клопотанням третьої особи замінено Службу в справах дітей виконавчого комітету Лохвицької міської ради на Виконавчий комітет Лохвицької міської ради, як орган опіки та піклування, зобов`язавши останнього надати висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітньої дитини.

Ухвалою суду від 11.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

2.2. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник Волторніст С.М. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просили суд їх задовольнити. Додатково пояснили, що відповідач, ще перебуваючи з позивачкою в зареєстрованому шлюбі, не дуже приймав участь у вихованні та утриманні сина ОСОБА_4 . Ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не спілкується і не піклується про його виховання. Після розірвання шлюбу з 2009 року взагалі перестав спілкуватися із своїм сином ОСОБА_4 , свідомо його ігноруючи та уникаючи зустрічей з ним. Відповідач покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової та іншої участі у вихованні неповнолітнього сина.

2.3. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та зазначили, що всі обставини, викладені у позові не відповідають дійсності. Пояснили, що з моменту розлучення відповідача з позивачкою, остання створювала умови, та постійно, умисно перешкоджала участі відповідача у вихованні спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті неправомірних дій з боку позивачки, відповідач вимушений був звернутися за захистом своїх прав, та прав своїх малолітніх дітей до Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області про визначення способу участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, що свідчить про активне постійне перешкоджання позивачкою в участі відповідача, батька дітей, у їх вихованні в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. І лише звернення до органів місцевої влади дало можливість в якійсь мірі гарантувати права дітей та батька на спілкування, участь у вихованні та піклуванні про своїх дітей.

Щодо заборгованості зі сплати аліментів, відповідач пояснив, що позивачка достеменно знала, що вказана заборгованість виникла не в результаті ухилення від сплати аліментів, а стала наслідком життєвих обставин, коли він не мав можливості офіційно працевлаштуватися. З листопада 2022 року він офіційно працевлаштований в КП «Добробут-Сервіс» Лохвицької міської ради та регулярно сплачує аліменти.

2.4. Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона працює в магазині позивачки на посаді продавця, а з відповідачем вони є односельцями. Вказала, що декілька раз бачила відповідача ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4 в магазині, де вона працює, коли вони заходили до нього, одначе не бачила, щоб вони спілкувалися між собою як батько із сином, жодного разу не бачила їх разом. У ситуації, коли неповнолітній ОСОБА_4 попросив у батька, відповідача у справі, купити йому кави, останній йому відмовив, одначе в той момент і собі він нічого в магазині не придбавав. Ні разу не бачила, щоб відповідач проводив час з сином, тільки бачила їх в магазині, в інших місцях не бачила.

2.5. Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що відповідач є її сином. Зазначила, що вона має сім внуків і всіх їх дуже любить. В період, коли син був у Києві, то внук ОСОБА_4 прибігав до неї додому, але, щоб про це не знали його мати - позивачка, та його вітчим, чоловік позивачки, ОСОБА_10 , якого люди в селі побоюються через його агресивну

поведінку, через те, що вони забороняли йому спілкуватися із сином - відповідачем. Вона його завжди пригощала. Вказала, що її син, відповідач по справі, не є агресивною людиною, не зловживає спиртними напоями. Зауважила, що відповідач спілкувався з внуком ОСОБА_4 щодо його навчання. До того ж пояснила, що син не їздив до внука на випускний, так як не знав про це, тому що йому про це ніхто не повідомив.

2.6. Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною відповідача, з яким перебувають одинадцять років у шлюбі. Від шлюбу мають спільну десятирічну доньку. Відповідач не зловживає алкогольними напоями, не є агресивною людиною, є гарним батьком та сім`янином. Вважає, що її чоловік, відповідач у справі, не заслуговує на позбавлення його батьківських прав відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , так як він цікавиться сином, надавав кошти для придбання йому ноутбуку, одначе йому у спілкуванні із сином чинять перепони позивачка та її чоловік, вітчим дитини, ОСОБА_10 , в зв`язку з чим вони змушені були звертатися для вирішення цього питання до Лохвицької міської ради. Інші свідки не виявили бажання давати показання в цій справі, позаяк бояться позивачки та її чоловіка ОСОБА_10 .

2.7. Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні зазначила, що вона товаришує із сім`єю відповідача, якого знає з дитинства, проживає по сусідству поряд, також знає і позивачку добре, так як проживають в одному селі. Знає відповідача як добру людину, який завжди готовий допомогти. Їй не відомо, щоб останній притягувався до будь якої відповідальності, в стані алкогольного сп`яніння не бачила його, нічого поганого не може сказати про нього. Переконана, що не слід відповідача позбавляти батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , так як дітей він любить, діти, а саме син ОСОБА_14 та ОСОБА_4 бігали до батька, відповідача по справі. На сьогодні дітям забороняють спілкуватися з відповідачем позивачка та її чоловік ОСОБА_10 , якого люди в селі бояться.

2.8. Допитана в судовому засіданні в якості свідка неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначив, що проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_10 , якого також вважає своїм батьком. Щодо спілкування зі своїм біологічним батьком ОСОБА_2 вказав, що не часто спілкується з останнім, лише «привіт та пока». Одначе, зазначив, що його батько ОСОБА_2 ніколи відносно нього не застосовував насилля, агресивної поведінки, не ображав його, не допускав аморальної поведінки. Щодо сплати аліментів відповідачем, то йому не відомо як батько їх платить і яку суму, оскільки мама йому про це не розповідає, буває часом на ринку придбаває йому одяг. В його розумінні позбавлення батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього необхідне через те, що останній, як він вважає, неналежним чином займається його вихованням і цікавиться його життям, і у випадку, якщо з батьком щось станеться, не хоче здійснювати за ним догляд, у разі виникнення у нього такого обов`язку як у сина.

2.9. Представник виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, як орган опіки та піклування, в судове засідання не з`явилася, однак подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи та надала висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд, заслухавши учасників процесу, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 19 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, актовий запис № 03.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2009 року шлюб було розірвано та вирішено питання про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частина заробітку (доходу), але не менше мінімуму встановленого законодавством, до досягнення дітьми повноліття(а.с. 10, 17).

Від спільного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 13.04.2006, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 29.02.2008 року (а.с. 8, 9).

Згідно постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 06.03.2018 ОСОБА_2 встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а.с. 11 ).

Постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 06.03.2018 ОСОБА_2 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2-398 від 14.10.2009 (а.с. 12).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 станом на 01 листопада 2024 року становить 139 219, 67 грн. (а.с. 13-14).

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.05.2011, за заявою ОСОБА_1 , відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст.164 КК України за відсутністю в його діях ознак складу відповідного злочину (а.с. 102 -105).

Із копії розпорядження голови Лохвицької районної адміністрації від 05.08.2010 №255 «Про визначення способу участі у вихованні дітей та спілкування з ними» вбачається, що позивачку ОСОБА_1 зобов`язано надавати можливість відповідачу ОСОБА_2 брати дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до себе на постійне місце проживання для спілкування та виховання кожної першої та третьої суботи та неділі щомісяця з 10.00 до 17.00 години, без права ночівлі, узгодивши з матір`ю дітей (а.с. 46, 68).

Згідно характеристики, наданої старостою Гирявоісковецького старостинського округу виконавчого комітету Лохвицької міської ради від 31.01.2025, ОСОБА_2 працює, проживає з батьками, дружиною та неповнолітньою донькою. За місцем проживання на території села зарекомендував себе з позитивної сторони, користується повагою серед сусідів та односельців, завжди готовий прийти на допомогу. Приймає активну участь у громадському житті на території села. За характером товариський, комунікабельний, врівноважений. Компрометуючих матеріалів на ОСОБА_2 Гирявоісковецький старостинський округ немає (а.с. 62).

Згідно характеристики, наданої КП «Добробут-сервіс» Лохвицької міської ради від 31.01.2025 № 01-13/03, ОСОБА_2 за час роботи на відповідному підприємстві зарекомендував себе з позитивної строни. Ставиться до роботи з відповідальністю, обов`язки виконує добросовісно. З колегами доброзичливий. Стриманий, спокійний, тактовний з оточуючими, не схильний до правопорушень. Трудолюбивий та відповідальний. Ввічливий до старших, на зауваження реагує адекватно. Відповідальний та вимогливий до себе та інших (а.с. 63).

З довідки про склад сім`ї від 31.01.2025 № 20, виданої Гирявоісковецьким старостинським округом виконавчого комітету Лохвицької міської ради, вбачається, що ОСОБА_2 проживає разом з дружиною, неповнолітньою донькою та батьками (а.с. 64).

З довідки про доходи від 03.02.2025 № 5 вбачається, що ОСОБА_2 працює в комунальному підприємстві «Добробут-сервіс» Лохвицької міської ради з 01.11.2022 і по сьогодні і займає посаду робітника з благоустрою та за період з листопада по грудень 2022 року йому нараховано заробітну плату в розмірі 14 037,17 грн., в тому числі утримано аліменти в розмірі 4 281, 34 грн. (а.с. 65).

Із довідки про доходи від 03.02.2025 № 4 вбачається, що ОСОБА_2 працює в комунальному підприємстві «Добробут-сервіс» Лохвицької міської ради з 01.11.2022 і по сьогодні і займає посаду робітника з благоустрою та за період з січня по грудень 2023 року йому нараховано заробітну плату в розмірі 103 217, 91 грн., в тому числі утримано аліменти в розмірі 39 912, 58 грн. (а.с. 66).

З довідки про доходи від 03.02.2025 № 3 вбачається, що ОСОБА_2 працює в комунальному підприємстві «Добробут-сервіс» Лохвицької міської ради з 01.11.2022 і по сьогодні і займає посаду робітника з благоустрою та за період з січня по грудень 2024 року йому нараховано заробітну плату в розмірі 117 037, 99 грн., в тому числі утримано аліменти в розмірі 46 829, 18 грн. (а.с. 67).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 24.10.2024 встановлено, що в позивачки від першого шлюбу є двоє дітей, старший син проживає за кордоном, а менший проживає з позивачкою та її другим чоловіком, який повністю забезпечує її сина та займається його вихованням. Крім цього, в позивачки ОСОБА_1 та її другого чоловіка ОСОБА_10 є також двоє спільних дітей, які проживають разом з ними (а.с. 15).

Такий же склад сім`ї позивачки підтверджується й довідкою про склад сім`ї від 21.10.2024 № 313, виданої Гирявоісковецьким старостинським округом виконачого комітету Лохвицької міської ради (а.с. 16).

Із довідки від 21.10.2024 № 140, виданої відділом освіти виконавчого комітету Лохвицької міської ради Гирявоісковецькою загальноосвітньою школою I-III ступенів, вбачається, що позивачка дійсно особисто займалася вихованням сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач, як батько, участі не брав у вихованні дитини протягом усього періоду його навчання у школі, батьківські збори не відвідував, не долучався до роботи батьківського комітету (а.с. 18).

Із довідки від 29.10.2024 № 568, виданої Державним навчальним закладом «Гадяцьке вище професійне аграрне училище», вбачається, що біологічний батько підлітка ОСОБА_2 контакту із керівниками групи та адміністрацією закладу освіти не підтримував, успішністю та поведінкою хлопця не цікавився, з викладачами не спілкувався, батьківські збори не відвідував. Усі організаційні питання стосовно навчання ОСОБА_4 вирішували разом з його матір`ю та вітчимом ОСОБА_10 (а.с. 19).

Відповідно до письмового висновку виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, як органу опіки та піклування, від 27.01.2025 № 25, останні вважають недоцільним та таким, що суперечить інтересам неповнолітньої дитини, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 (а.с. 48-53).

IV. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайвищому забезпеченню інтересів дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» (CASE OF MAMCHUR v. UKRAINE) від 16 липня 2015 року).

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від

виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстави позбавлення батьківських прав, передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачкою не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини тощо.

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

Висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданим виконавчим комітетом Лохвицької міської ради 29.01.2025, який затверджено Рішенням № 25 від 27.01.2025 року виконавчого комітету Лохвицької міської ради зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка застосовується до батьків, виконавчий комітет Лохвицької міської ради, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним та таким, яке суперечить інтересам неповнолітньої дитини, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача, по відношенню до неповнолітнього сина має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду ( ч. 5, 6 ст. 19 СК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітнього сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Відповідач офіційно працевлаштований в КП «Добробут-Сервіс» Лохвицької міської ради та сплачує аліменти на утримання сина, що підтверджується наданими довідками про доходи за 2022-2024 роки. До кримінальної чи до будь якої іншої відповідальності ОСОБА_2 не притягувався, має постійне місце проживання.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21).

Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі №607/15704/22).

Суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04), у якій він наголошував на тому, що факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Із поведінки відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що він не втратив бажання налагодити спілкування з сином ОСОБА_4 , вважає себе його рідним батьком, заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

На переконання суду така поведінка свідчить про його інтерес до неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Також, матеріалами справи і дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується й той факт, зокрема розпорядженням голови районної державної адміністрації від 05.08.2010 № 255 «Про визначення способу участі у вихованні дітей та спілкування з ними», що позивачка чинила перешкоди у спілкуванні відповідача з їхніми дітьми.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками відповідачем, які б були підставою застосування відносно нього крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Позивачкою не було надано належних та достатніх доказів того, що відповідач злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

До того ж, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, судом приймається до уваги, що сам факт заперечення відповідачем проти позовної заяви про позбавлення батьківських прав, свідчить про його інтерес до дитини, бажання бути з ним, виховувати його та піклуватися про нього.

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його сином, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у цьому випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, вимоги позивачки про стягнення судових витрат на її користь задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Волторніст Сергій Миколайович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Лохвицької міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Виконавчий комітет Лохвицької міської ради (вул. Перемоги, 1, м.Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 44304413).

Повний текст рішення виготовлено 13 червня 2025 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ