Рішення від 09.06.2025 по справі 638/5550/25

Справа № 638/5550/25

Провадження № 2/638/4072/25

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2025 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про скасування наказу про дисциплінарне стягнення,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про скасування наказу про дисциплінарне стягнення, в обґрунтування якого зазначила, що з 20.04.1992 року працює в НТУ «ХПІ» на посаді викладача кафедри іноземних мов, а з 01.02.2000 року і дотепер на посаді старшого викладача цієї ж кафедри.

Наказом ректора НТУ «ХПІ» Сокола Є.І. від 27 грудня 2024 року № 2294 С до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за, як сформульовано у наказі, «порушення трудової дисципліни та неналежне виконанням посадових обов`язків щодо дотримання етичних норм поведінки під час проведення освітнього (навчального) процесу». Підставою для застосування дисциплінарного стягнення стала скарга студентки групи ХТ-423а ОСОБА_2 від 11.12.2024 року, яку вона подала для розгляду завкафедри іноземних мов НТУ «ХПІ» ОСОБА_3 . Позивач вважає, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення незаконним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

По-перше, в наказі міститься посилання на те, що позивач висловлювалася відносно скаржниці без дотримання правил етичної поведінки, зневажливо до неї ставилася, виказувала дискримінаційне відношення до студентки, яка навчається за програмою подвійного диплому та тимчасово перебуває на території Німеччини. Проте, з тексту наказу неможливо встановити, у чому саме виявилося «дискримінаційне відношення». У своїй скарзі ОСОБА_2 звинуватила позивача у дискримінації за місцем народження, проте навіть якщо виходити з наданого скаржницею цитування, нічого дискримінаційного у цій фразі немає, оскільки, як зазначає позивач, вона спитала у студентки, де вона знаходиться, з метою встановлення, чи був в неї стабільний доступ до інтернету, тобто умови для навчання. B оскаржуваному наказі «дискримінаційне відношення» пов`язане з навчанням перебуванням ОСОБА_2 у Німеччині. Таким чином, враховуючи відсутність в оскаржуваному наказі чіткого зазначення, у чому саме виявилася дискримінація, позивач стверджує, що дискримінації не було.

По-друге, в оскаржуваному наказі написано, що позивач висловлювалася відносно скаржниці без дотримання правил етичної поведінки, проте з тексту наказу неможливо визначити, які саме висловлювання були визнані неетичними. Щодо висловлювання про місто проживання студентки, то воно не може однозначно трактуватися як образливе. Щодо вислову, що скаржниця хоче вижати з двох країн все та отримати диплом з України не навчаючись, то це відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 ігнорувала навчання з предмету протягом семестру. У позивача, як викладача, були підстави надати загальну критичну оцінку ставленню студентки до навчання, проте критика викликала у неї емоційну реакцію. Щоб отримати оцінку (найвищу, для отримання стипендії), вона спровокувала конфлікт, вдалася до скарг на позивача з наклепом та перекрученням фактичних обставин, тобто до психологічного тиску на позивача. Як наслідок, на іспит 19.12.2024 року ОСОБА_2 не з`явилася, у зв`язку з чим виникла академічна заборгованість з англійської мови. Проте, як з`ясувалося з повідомлення проректора ОСОБА_4 від 17.01.2025 року, ще до винесення догани проректор розпорядженням від 25.12.2024 року відсторонив позивачку від приймання іспиту у скаржниці і доручив прийняти іспит завкафедри іноземних мов ОСОБА_3 , оцінка була внесена «заднім числом». Все відбувалося таємно від позивача, що свідчить про особливу зацікавленість керівництва у семестрових оцінках ОСОБА_2 .

По-третє, на підтвердження начебто висловлювань скаржниця надала аудіозапис, проте він зроблений незаконно, без відома та дозволу позивача на розповсюдження і використання, тому посилання на нього при перевірці скарги є незаконними.

По-четверте, у своїй скарзі ОСОБА_2 зазначила, що позивач використала слово «вижрати», що не відповідає дійсності, оскільки було сказано слово «вижати». При цьому, ніхто з тих, хто приймав участь у розгляді скарги, не звернув увагу, що згідно аудіозапису такого слова («вижрати») позивач не вживала. У цій частині скарга навмисно, для справляння посиленого враження, містить наклеп. Як наслідок, скарга не перевірялася належним чином або зазначений факт навмисно не був прийнятий до уваги.

По-п`яте, на незаконність наказу вказує порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а саме застосовуючи стягнення, відповідач виходив з презумпції правильності та обґрунтованості скарги ОСОБА_2 , фактично керувався тільки тим, що написано у скарзі та аудіозаписом розмови під час проведення заняття 29.11.2024 року.

Позивач зазначає, що студентка ОСОБА_2 , маючи на меті спровокувати конфліктну ситуацію, заздалегідь приготувала та налаштувала прилади для таємного аудіо- та відео- запису, без відома та дозволу викладача та присутніх на занятті інших студентів, таємно зробила аудіозапис, який в подальшому незаконно був використаний як підстава для дисциплінарного стягнення. У цьому позивач вбачає порушення своїх прав й, відповідно, порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

По-шосте, у оскаржуваному наказі зазначено, що однією з підстав його винесення є протокол та відеозапис моніторингової зустрічі з використанням відеозв`язку представників та студентів НТУ «ХПІ», проте, інформацію про проведення моніторингової зустрічі від позивача було приховано, її статус конкретно не був визначений. Відповідачем участь позивача не була передбачена, тоді як ОСОБА_2 була на ній присутня в режимі відеоконференції, їй була надана можливість усно висловити додаткові пояснення. Тим самим скаржниця була поставлена у більш вигідне становище, порівняно з викладачем.

Підсумовуючи, позивач зазначила, що розгляд скарги був проведений упереджено, її дійсною метою було відсторонити позивача від приймання екзамену у ОСОБА_2 та її ідентифікації, а також для псування професійної репутації, психологічного тиску на позивача.

Окрім того, при застосуванні дисциплінарного стягнення не було враховано вимоги статті 149 КЗпП, зокрема, обставини того, що позивач працює 32 роки, за час роботи в НТУ «ХПІ» не було скарг щодо неї від студентів щодо неетичної поведінки, дискримінації, необ`єктивного оцінювання. 3і 170 студентів, у яких вона викладала в осінньому семестрі 2024-2025 навчального року, тільки одна студентка подала скаргу. Також не врахований ступінь тяжкості вчиненого проступку. Як зазначено вище, фактично дисциплінарне стягнення застосовано за одну-дві фрази, неетичність якої/яких не є беззаперечними. Також не враховані складні умови, в яких позивач, як і всі мешканці Харкова, вимушена працювати, а саме з 24 лютого 2022 року позивач постійно перебуває у Харкові, проводить заняття під звуки обстрілів, вибухів, повітряних тривог, а навесні 2024 року ще й в умовах тривалих відключень електрики.

З метою захисту трудових прав ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, в якому просила суд визнати незаконним та наказ ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 27 грудня 2024 року № 2294 С про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

У відзиві на позовну заяву НТУ «ХПІ» проти позовних вимог заперечувало та просило відмовити, оскільки факт вчинення дисциплінарного правопорушення, що виразилося у зневажливому ставленні старшого викладача кафедри іноземні мови ОСОБА_1 до студентки групи ХТ - 423а ОСОБА_2 , без дотримання правил етичної поведінки, підтверджується доказами та не заперечується самою позивачкою. ОСОБА_1 не заперечує факту спілкування зі студенткою з застосуванням певних висловів, однак вважає ці вислови абсолютно прийнятними у спілкуванні викладача та студента. Так, 11.12.2024 року студентка групи ХТ - 423а ОСОБА_2 , яка навчається за програмою подвійних дипломів DSG2 у Магдебурзькому університеті ім. Отто фон Геріке, м. Магдебург, Німеччина та за індивідуальним навчальним планом в НТУ «ХПІ», згідно наказу № 2069 СТ від 01.10.2024 р., звернулася до завідувачки кафедри іноземні мови ОСОБА_5 зі скаргою, до якої надала аудіозапис спілкування з викладачем, щодо упередженого ставлення до неї старшого викладача кафедри іноземні мови ОСОБА_1 , яке мало місце під час занять. 11.12.2024 року завідувачка кафедри іноземні мови ОСОБА_5 через корпоративну електронну пошту звернулася до викладача цієї кафедри ОСОБА_1 та просила надати пояснення з приводу інциденту, що стався 29.11.2024 року. До електронного листа було додано аудіозапис спілкування викладача зі студенткою під час проведення пари 29.11.2024 року. Відповіді на зазначений лист завідувачка кафедри від позивача не отримала. 19.12.2024 року ОСОБА_6 зі своєї електронної пошти надіслала лист, в якому повідомила, що бажає ознайомитися зі скаргою студентки. 19.12.2024 р. завідувачка кафедри іноземної мови ОСОБА_5 надіслала через корпоративну електронну пошту кафедри ОСОБА_1 скаргу ОСОБА_2 з проханням надати письмові пояснення. 20.12.2024 року завідувачкою кафедри іноземні мови ОСОБА_5 знову було направлено повідомлення до ОСОБА_1 з проханням надати письмові пояснення стосовно скарги студентки ОСОБА_2 до 24.12.2024 року. Проте, позивач не бажала надавати ніяких пояснень, зухвало спілкувалася зі своїм керівником - завідувачкою кафедри, що зумовило останню звернутися до керівництва. Так, 20.12.2024 року завідувачка кафедри іноземних мов ОСОБА_5 звернулася зі службовими записками до директора ННІ міжнародної освіти ОСОБА_7 , який є її безпосереднім керівником та до начальника юридичного відділу Молчанової Ю.Ю. для врегулювання ситуації, що склалася з приводу скарги студентки, оскільки ОСОБА_1 ігнорує розпорядження свого керівника, не надає пояснення з приводу скарги, не відвідує засідання кафедри. 20.12.2024 р. директор ННІ міжнародної освіти Горовий Д.А. звернувся (через електронну корпоративну пошту) до ОСОБА_1 з проханням надати пояснення до 24.12.2024 р., на що також отримав відмову ОСОБА_1 в наданні пояснень. Таким чином, починаючи з 11.12 2024 р. по 24.11.2024 р. ОСОБА_1 не надано у будь-який спосіб пояснення щодо скарги студентки ОСОБА_2 . Для того, щоб з`ясувати дійсні обставин під час проведення заняття 29.11.2024 року було призначено та проведено моніторингову зустріч з використанням відеозв`язку представників та студентів НТУ «ХПІ». Під час цієї зустрічі виступили студенти, які були присутніми на парі 29.11.2024 року, та які підтвердили факт того, що спілкування студентки ОСОБА_2 та викладача ОСОБА_1 дійсно мали місце саме у такій формі як зазначає студентка. Також для перевірки фактів порушення з боку старшого викладача кафедри іноземні мови ОСОБА_1 положень Кодексу етики академічних відносин та доброчесності НТУ «ХПІ» було створено комісію з академічної етики, якою було досліджено скаргу студентки ОСОБА_2 від 11.12.2024 року, відеозвернення студентки, аудіозапис спілкування студента з викладачем, звернення завідувачки кафедри іноземні мови ОСОБА_5 та директора ННІ МО Горового Д.А. до ОСОБА_1 з вимогою надання пояснень на скаргу студентки до 24.12.2024 року включно, відповідь ОСОБА_1 про відмову у наданні пояснень, акт від 25.12.2024 року про відсутність пояснень від ОСОБА_1 , протокол № 1 від 25.12.2024 року моніторингової зустрічі з використанням відеозв`язку представників та студентів НТУ «ХПІ», відеозапис моніторингової зустрічі з використанням відеозв`язку представників студентів НТУ «ХПІ» та довідку про графік занять в осінньому семестрі 2024 року старшого викладача Новік С.А., Правила внутрішнього розпорядку НТУ «ХПІ», Кодекс етики НТУ «ХПІ», положення про кафедру, функціональні обов`язки старшого викладача кафедри іноземних мов ОСОБА_8 , наказ т.в.о. ректора НТУ «ХПІ» Труша О.О. про направлення на навчання за кордон від 01.10.2024 року № 2069CT, індивідуальний навчальний план ОСОБА_2 . За результатом роботи, члени комісії прийшли до висновку, що старший викладач ОСОБА_1 під час проведення заняття 29.11.2024 року висловлювалася відносно студентки ОСОБА_2 без дотримання правил етичної поведінки, зневажливо до неї ставилася, явно виказувала дискримінаційне відношення до студентки, яка навчається за програмою подвійного диплому та тимчасово перебуває на території Німеччини. У зв`язку з викладеним 27.12.2024 року ректором НТУ «ХПІ» винесено наказ № 2294 С про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Наказ було своєчасно, у строки передбачені Кодексом законів про працю України, доведено до відома ОСОБА_1 . Питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності не розглядалося органом профспілкової організації, оскільки ОСОБА_1 не є членом профкому та не займає керівні посади в ППО. Відповідач вважає, що наказ винесено законно та обґрунтовано, з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що, по-перше, відповідачем не надано доказів, що саме ОСОБА_2 звернулася зі скаргою, оскільки остання звернулася із заявою на ім`я завкафедри іноземних мов ОСОБА_5 , тоді як у відзиві написано, що скаргу у паперовому вигляді ОСОБА_2 передала співробітнику НТУ «ХПІ» ОСОБА_9 , який «на той час» перебував у Німеччині, для подальшої її передачі до університету. Отримавши скаргу у паперовому вигляді ОСОБА_9 терміново попередив про цей факт завкафедри іноземних мов ОСОБА_5 та «направив їй через соціальний месенджер заяву ОСОБА_2 разом з аудіозаписом до моменту її офіційної реєстрації через канцелярію університету». Відповідачем підтверджено, що заява ОСОБА_2 первинно надійшла до НТУ «ХПІ» засобами електронної комунікації 12.12.2024 року. Відповідачем не надано пояснень, у який спосіб встановлювався факт, що підпис на заяві належить саме ОСОБА_2 . Відповідачем не надано доказів, що ОСОБА_9 мав відповідно до законодавства повноваження, зокрема, на підставі довіреності, здійснювати представництво студентки ОСОБА_2 , надавати заяви замість неї, або від її імені. На переконання позивача, вказане дає підстави стверджувати, що ОСОБА_2 особисто, у встановленому законом порядку, до канцелярії НТУ «ХПІ» заяву не подавала. Відповідачем не надано доказів надходження заяви від ОСОБА_2 та ідентифікації особи, яка надіслала скаргу. Вказана скарга позивачу для ознайомлення не надавалася, до відзиву не додана. Про наявність електронної заяви ОСОБА_2 в оскаржуваному наказі не зазначено. Щодо долученого від відзиву відеозвернення, то особа на відео не ідентифікована, позивачу невідомо, чи є людина на відео ОСОБА_2 , оскільки вона не пред`явила документ, який би посвідчував її особу. Людина на відеозверненні показує папір з написаним від руки текстом, проте з нього неможливо визначити, що в ньому написано, й взагалі ідентифікувати цей документ. Відповідачем не надано доказів, коли саме створене відеозвернення. Жодного разу ОСОБА_2 не була присутня на заняттях в режимі відеозв`язку, відеозаписи усних завдань вона не надсилала. Позивач не знає її в обличчя і їй невідомо, чи саме ОСОБА_2 спілкувалася з нею на парі 29.11.2024 року. На екзамені 19.12.2024 мала бути проведена її ідентифікація, проте на екзамен ОСОБА_2 не з`явилася. На «моніторінговій зустрічі» 25.12.2024 року чути тільки голос людини, яка сказала, що вона ОСОБА_2 , проте ніхто з присутніх не зустрічі не поставив питання про її ідентифікацію або хоча б встановлення відеозв`язку. Про розгляді скарги, зазначене відеозвернення позивачу не пред`являлося, про його існування вона дізналася тільки з оскаржуваного наказу, а про його зміст - отримавши відзив. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідачем був порушений порядок розгляду скарги, оскільки позивач мала бути ознайомлена з доказами, що звернення надійшло саме від ОСОБА_2 .

Крім того, позивач зазначила, що 12.12.2024 року ОСОБА_5 з вимогою надати пояснення з приводу скарги до неї не зверталася, при розгляді скарги позивачу про службову записку завкафедри іноземних мов ОСОБА_3 не повідомляли, про неї немає зазначення в оскаржуваному наказі. Відповідач у відзиві не зазначив конкретні дії, які би свідчили про дискримінаційне відношення до ОСОБА_2 з боку позивача.

Позивач наголошує, що на останньому занятті семестру 29.11.2024 р. студентка, виявляючи неповагу, вимагала, щоби до неї було особливе ставлення, оскільки в неї мало часу, вона навчається за програмою подвійних дипломів. Вона говорила, що «хоче» скласти екзаменаційне завдання на цій останній парі 29.11.2024 року і отримати семестрову оцінку достроково, за рейтингом, при цьому вона взагалі не розуміла, які є вимоги до екзаменаційного завдання, де вони викладені, який порядок складання. Вона навіть не розуміла, що порядок складання завдань встановлює викладач. ОСОБА_2 сперечалася, провокувала конфлікт на парі протягом 40 хвилин, тим самим позбавивши інших студентів можливості скласти або обговорити їх завдання на парі, як це було заплановано. Їй було нагадано, що вона за будь-яких умов не могла отримати оцінку за рейтингом, оскільки вона не виконувала завдання протягом семестру. У своїй скарзі ОСОБА_2 навмисно надала неправдиві відомості, вказавши, що викладач відмовилася від перевірки її завдання. Проте, вона надіслала перероблені слайдову та письмову частини завдання, які позивач перевірила. На екзамені ОСОБА_2 мала складати усну частину. Відповідно, оцінка їй була б виставлена на екзамені за все завдання у цілому. У заяві ОСОБА_2 навмисно, для посилення звинувачень, приписала позивачу слово, яке вона не говорила, а саме «вижирати», проте у відзиві не надано пояснень щодо цієї обставини. Позивач наголошує, що заява ОСОБА_2 - офіційний документ, який перебував на розгляді комісій, посадових осіб. Тому позивач вважає, що оскаржуваний наказ був прийнятий на основі наклепницьких висловів ОСОБА_2 . Зазначене, на переконання позивача, також свідчить про те, що для відповідача не мало значення, що насправді говорила позивач, потрібно було забезпечити, щоб екзамен у скаржниці приймала саме ОСОБА_5 .

Щодо моніторингової зустрічі, позивач зазначає, що ця моніторингова зустріч об`єктивно не могла бути призначена для з`ясування дійсних обставин, оскільки в ній не передбачалася участь викладача. Не визначено, з якою метою на зустріч були запрошені замдиректора ННІ ХТ, завкафедри біотехнології, біофізики і аналітичної хімії, куратор групи ХТ-423а, які саме дійсні обставини вони могли би допомогти встановити. Також не визначено, з яких підстав начальник юридичного відділу проводила опитування студентів. Як вбачається з відеозапису моніторингової зустрічі, усі запрошені на неї студенти на відеозв`язок не виходили, було чути тільки їх голоси. Ідентифікація студентів, у тому числі ОСОБА_2 , не проводилася. Пояснення усно надали тільки 2 студенти. Студент ОСОБА_10 на парі 29.11.2024 не був присутній, відповідно, він не міг стверджувати, що спілкування було «саме у такій формі як зазначає студентка». Його свідчення не стосувалися суті скарги ОСОБА_2 , вони є наклепом і нічим не підтверджені. На дату моніторингової зустрічі ОСОБА_10 мав академічну заборгованість з предмету позивача, тому його пояснення були обумовлені сподіваннями, що внаслідок конфлікту, який створила ОСОБА_2 , і яка фактично екзамен не складала, і в нього екзамен буде прийнятий формально. Зі студентом ОСОБА_11 аудіозв`язок не був встановлений, він начебто надіслав письмове повідомлення, яке було зачитано замість нього іншим учасником зустрічі, але про це у протоколі не зазначено. До відзиву не додано в якості доказу його письмове повідомлення. ОСОБА_11 не був присутній на парі 29.11.2024 року протягом усієї розмови з ОСОБА_2 , тому він не може бути свідком усієї розмови і правильно зрозуміти її зміст. На зустрічі ОСОБА_9 , використовуючи абстрактні фрази («Таке! відношення»), звинуватив позивача у некоректній поведінці, але сам він вдавався до розповсюдження незаконного аудіозапису, таємно зробленого ОСОБА_2 . Пропонуючи відсторонити позивача від приймання іспиту у ОСОБА_2 , він втрутився у її діяльність як викладача. Така поведінка ОСОБА_9 не тільки є некоректною, але й незаконною. Позивач звернула увагу, що ОСОБА_12 при проведенні опитування вдавалася до психологічного тиску на студентів, зокрема, вона наполегливо і неодноразово у своїх питаннях застосовувала слово «дорікання», таким чином вже звинувачувала позивача. У той же час ОСОБА_2 ОСОБА_12 опитувала поверхово і формально. Позивач вважає, що її не запросили на зустріч навмисно, оскільки у разі її присутності на зустрічі були би з`ясовані дійсні обставини, пояснення студентів були би іншими. Щодо індивідуального плану студента ОСОБА_2 , позивач зазначила, що при розгляді скарги не було жодного посилання на існування цієї обставини.

У запереченні на відповідь НТУ «Харківський політехнічний інститут» проти позовних вимог заперечував та просив відмовити. Щодо доводів позивача у відповіді на відзив відповідач зазначив наступне. Стосовно звернення студентки, то факт надходження листа від ОСОБА_2 на електронну пошту НТУ «ХПІ» підтверджується доказами, які долучено до заперечення. Щодо відеозвернення студентки та ненадання його позивачу під час притягнення її до дисциплінарної відповідальності, то при розгляді скарги студентки перевірявся факт порушення працівником етичних норм. Закон не зобов`язує роботодавця ознайомлювати працівника з текстом скарги (заяви чи звернення) та додатками до нього. Отже, НТУ «ХПІ» виконано всі обов`язки передбачені законом при вирішенні питання наявності чи відсутності у діях працівника складу дисциплінарного правопорушення. Щодо звернення завідувачки кафедри ОСОБА_5 до начальника юридичного відділу зі службовою запискою, то завідувачка кафедри звернулася до юридичного відділу після того, коли отримала від викладача ОСОБА_1 відмову у наданні пояснень. Звернення стосувалося того, щоб юристи (в межах своїх посадових обов`язків) надали юридичну допомогу щодо подальших дій. Щодо того, у чому саме виявилося дискримінаційне відношення позивача відносно студентки, то дискримінаційне відношення просліджується у висловах позивача: «Ааа з Запоріжжя, Ви навіть не з Харкова!», та «А проблема в тому, що ми тут сидимо під бомбьожками, виходять викладачі Вам на пари» далі викладачем змінено інтонацію та зневажливо імітовано відповідь студентки «А у мене подвійний диплом». Відповідач наголошує, що викладач є посередником між студентами та навчальним матеріалом, тому викладач повинен бути готовим до виконання ролі порадника, помічника, консультанта, комунікатора, партнера. Відтак для нього вельми актуальним елементом коригування своїх взаємин із студентами не лише у дидактичній площині, але й суто міжособистісних взаєминах, що невід`ємні від загального навчально-виховного процесу, є критичний погляд на свою персону збоку. Щодо зазначеного студенткою у заяві слова «вижрати», то при розгляді скарги ОСОБА_2 комісією з академічної етики детально вивчено аудіо файл, на підставі якого приймався до уваги вислів викладача у такому контексті: «Ви хочете ВИЖАТИ з двох країн все. Ви хочете ВИЖАТИ диплом з України, не навчаючись». Щодо посилань позивача про те, що відеозапис та протокол моніторингової зустрічі 25.12.2024 року не можуть підтверджувати дійсні обставини, бо на цю зустріч не було запрошено позивача, то моніторингова зустріч проводилася університетом після того як ОСОБА_1 не надала пояснення щодо скарги студентки. Жодного нормативно закріпленого обов`язку присутності ОСОБА_1 на цій зустрічі не передбачено. ОСОБА_1 не заперечує того факту, що вона розмовляла зі студенткою ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ця розмова зафіксована на аудіозаписі. ОСОБА_1 вже після оголошення догани у своїй переписці з НТУ «ХПІ» зазначила, що не відмовляється від жодного слова та не вбачає у таких висловах жодних порушень. Щодо посилань позивача на те, що їй не було відомо, що ОСОБА_14 навчалася за індивідуальним планом, то на сайті НТУ «ХПІ» у загальному доступі мається інформація про порядок навчання студентів за програмою подвійних дипломів. На засіданні кафедри іноземних мов НТУ «ХПІ» від 15.10.2024 року було доведено до відома всім викладачам перелік студентів, які навчаються за програмою подвійних дипломів.

Ухвалою суду від 31 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

В судовому засіданні позивач позовні вимог підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив.

Представник відповідача Молчанова Ю.Ю. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, з підстав, викладених у відзиві та запереченні.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 квітня 1992 року ОСОБА_1 прийнято на посаду викладача кафедри іноземних мов Харківського політехнічного інституту.

28 жовтня 1994 року позивачка переведена на тій же посаді зі збереженням умов праці до Харківського державного політехнічного університету, створеного на базі Харківського політехнічного інституту, який ліквідовується.

З 01 лютого 2000 року ОСОБА_1 переведено на посаду старшого викладача цієї ж кафедри іноземних мов.

З 15 жовтня 2000 року назву Харківського державного політехнічного університету змінено на Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут».

Вказані обставини підтверджуються записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 .

Сторонами визнається і матеріалами справи підтверджується, що старший викладач ОСОБА_1 29 листопада 2024 року проводила заняття з англійської мови в режимі відеоконференції у групи студентів ХТ-423А НТУ «ХПІ».

Дослідженням аудіозапису заняття від 29 листопада 2024 року встановлено, що викладач ОСОБА_1 обговорювала зі студенткою групи ОСОБА_2 питання, що стосувалися навчального процесу, зокрема викладач зробила студентці зауваження щодо неналежного виконання навчального плану, а саме надіслання студенткою остаточної презентації без дотримання встановлених вимог (необхідність надсилання остаточної презентації одним пакетом документів), та попередила студентку про те, що у разі ненадання презентації відповідно до встановлених вимог, іспиту студентка не отримає. Також викладач робить студентці зауваження, що потрібно відвідувати заняття, а не сперечатися. На відтинку аудіозапису 3:20-3:30 викладач ОСОБА_1 у відповідь на слова студентки ОСОБА_2 про те, що вона навчається за подвійним дипломом, зазначає наступне: «Ви хочете вижати з двох країн все. Ви хочете вижати диплом з України не навчаючись». Відразу після цього відбувається наступний діалог (В викладач, С студент):

В.: З якого Ви міста?

С.: Взагалі, із Запоріжжя.

В.: А, з Запоріжжя… Ви навіть не з Харкова.

С.: А в чому проблема?

В.: А проблема в тому, що ми тут сидимо під бомбьожками, виходять викладачі до вас на пари…. А в мене подвійний диплом!

С.: Ну вибачте, я поступила на програму подвійного диплому в ХПІ.

В.: Ну і що? Так подвійний, це що за одним навчаюсь, за другим не навчаюсь?.

В подальшому викладач зауважує студентці, що та не розуміє порядок організації навчального процесу та правил виконання навчального плану, оскільки вперше за семестр з`явилася на заняття. На запитання викладача, чому студент звільнила себе від виконання завдань, ОСОБА_2 відповідає, що думала, що можна просто скинути і розповісти презентацію.

У заява від 11 грудня 2024 року студентка ОСОБА_2 зазначила наступне:

«[…] Викладач [ ОСОБА_1 ] допустила наступні дії, які я вважаю такими, що принижують мою гідність та створюють ворожу атмосферу під час навчального процесу:

- публічне приниження та необґрунтовані звинувачення. Викладачка заявила, що я «хочу вижрати з двох країн все, хочу отримати диплом з України не навчаючись»;

- дискримінація за місцем народження. На мою відповідь що я з Запоріжжя, вона саркастично заявила: «Ааа… З Запоріжжя? Ви навіть не з Харкова!»

[…] На підтвердження своїх слів додаю: скріншот листування з викладачкою, аудіозапис її висловлювань».

На відеозверненні особа жіночої статі, яка представилася як студентка групи група ХТ НОМЕР_2 а НТУ «ХПІ», учасниця програми подвійного диплому DSG-2, ОСОБА_2 , звернулася до керівництва НТУ «ХПІ» із заявою з проханням її розглянути.

Заява ОСОБА_2 зареєстрована в НТУ «ХПІ» 12 грудня 2024 року.

11 грудня 2024 року об 11:00 год. завідувач кафедри іноземних мов НТУ «ХПІ» ОСОБА_5 на електронну пошту ОСОБА_1 надіслала листа з проханням надати пояснення ситуації, що відбулася на її занятті, до якого долучила аудіозапис у форматі .mp3 розміром 4Mb.

19 грудня 2024 року в період часу з 13:59 год. до 15:27 год. ОСОБА_1 електронною поштою надіслала завідувача кафедри іноземних мов НТУ «ХПІ» ОСОБА_5 декілька повідомлень, в яких зазначила, що поки вона не отримала скаргу обговорювати немає чого (повідомлення у відповідь на запрошення на засідання кафедри 20.12.2024 року о 09:00 год.). Зазначила, що не прибуде на засідання, оскільки вважає, що такий розгляд скарг і обговорення питання без попереднього з`ясування обставин з нею це мобінг (цькування). Просила надати пояснення, чому розгляд скарги відбувається публічно, а не посадовою особою, якій вона надана. Зазначила, що аудіофайл не отримувала, про скаргу дізналася 19.12.2024 року. Вважає скаргу необґрунтованою. Надала інформацію щодо скаржниці відвідала 3 заняття у вересні, потім з`явилася на останнє заняття у листопаді, домашні завдання протягом семестру не надсилала, вимагала поставити їй підсумкову оцінку до екзамену у листопаді.

19 грудня 2024 року о 15:25 год. ОСОБА_5 надіслала на електронну пошту ОСОБА_1 скаргу студентки та просила надати пояснення.

20 грудня 2024 року завідувач кафедри іноземних мов НТУ «ХПІ» ОСОБА_5 звернулася до директора ННІ міжнародної освіти НТУ «ХПІ» ОСОБА_15 зі службовою запискою, в якій зазначила, що 11 грудня 2024 року до неї звернулася студентка групи ХТ-423а ОСОБА_14 , яка також є учасницею програми подвійних дипломів DSG-2, з аудіофайлом (через директора Німецького освітнього центру Мешкова Д.В.) стосовно ситуації, що склалася на занятті з англійської мови 29.11.2024 зі старшим викладачем ОСОБА_1 12.12.2024 надійшов текст скарги від студентки ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 12.12.2024 за допомогою корпоративної пошти запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення з приводу зазначеної скарги. До 19.12.2024 року від викладача пояснень щодо скарги студентки не надійшло. До викладача було додаткове звернення через кафедральну пошту, на що ОСОБА_1 надала відповідь, в якій зазначила у відмові надання пояснень з приводу скарги. У зв`язку з цим ОСОБА_5 просила директора ННІ міжнародної освіти для врегулювання вказаної ситуації та з`ясування фактичних обставин, в межах посадових обов`язків витребувати письмові пояснення з приводу скарги студентки для вирішення питання з наявності чи відсутності складу дисциплінарного правопорушення.

Того ж дня завідувач кафедри іноземних мов НТУ «ХПІ» ОСОБА_5 звернулася до начальника юридичного відділу НТУ «ХПІ» Юлії Молчанової, в якій просила в межах посадових обов`язків взяти на розгляд питання щодо з`ясування наявності чи відсутності складу дисциплінарного правопорушення.

20-22 грудня 2024 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 відбулося листування електронною поштою щодо скарги студентки ОСОБА_2 та необхідності надання пояснень за скаргою у строк до 24 грудня 2024 року, під час якого ОСОБА_1 зауважила, що розгляд скарги на засіданні кафедри був призначений ще до її ознайомлення зі скаргою; повідомила, що надсилала ОСОБА_5 зауваження щодо порушення своїх прав. Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що вважає, що студентка штучно створила конфлікт з метою складання іспиту іншому викладачу, оскільки не склала у семестрі жодного завдання, виходила тільки на 3 пари у вересні, вимагала поставити їй оцінку за іспит достроково. ОСОБА_1 зазначила, що не розуміє в чому саме порушення етичних норм. Наголосила ОСОБА_7 , що той вже вважає її винною, погрожував доганою, тобто виявив упередженість. ОСОБА_1 розцінила такий підвищений інтерес до скарг на неї як бажання помститися за 2 позови до НТУ «ХПІ», які були вирішені на її користь. Зазначила, що пояснення будуть надані в той спосіб, який буде вважати ефективним для захисту своїх прав.

Згідно з Актом комісії у складі співробітників кафедри «Іноземні мови» від 25 грудня 2024 року, станом на 25.12.2024 року від ст. викладача кафедри «Іноземні мови» ОСОБА_1 не надійшли пояснення стосовно скарги студентки групи ХТ 423 а ОСОБА_2 .

Відповідно до Довідки № 66-11/5 від 26.12.2024 за підписом начальника відділу діловодства та канцелярії НТУ «ХПІ» ОСОБА_16 , до 25 грудня 2024 року до поштової скриньки НТУ «ХПІ» не надходив лист від ОСОБА_1 щодо заяв і пояснень стосовно скарги студентки ОСОБА_2

25 грудня 2024 року проведено моніторингову зустріч з використанням відеозв`язку представників та студентів Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (з відеофіксацією), за результатами чого складено Протокол № 1 від 25 грудня 2024 року.

Відповідно до п. 1 Протоколу №1 від 25 грудня 2024 року на порядок денний винесено питання щодо з`ясування дійсних обставин подій під час проведення заняття о 14:30 год. 29 листопада 2024 року старшим викладачем кафедри іноземних мов ОСОБА_1 . Розглядання заяви-скарги студентки НТУ «ХПІ» групи ХТ-423а ОСОБА_2 на старшого викладача кафедри іноземних мов ОСОБА_1 про некоректну поведінку з боку викладача по відношенню до студентки.

Дослідженням Протоколу № 1 та відеозапису засідання встановлено, що під час моніторингової зустрічі слухали начальника юридичного відділу НТУ «ХПІ» ОСОБА_12 , студентів групи ХТ-423a ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 . ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , а також керівника освітнього центру «Німецький технічний факультет НТУ «ХПІ», координатора програм подвійних дипломів ОСОБА_9 .

Студент ОСОБА_17 сказав, що не пам`ятає чи був присутній на занятті, проте на навідне запитання ОСОБА_12 повідомив, що викладач та студент сперечалися, проте не може сказати чи були ці суперечки образливі; викладач дорікала студентці, що вона сидить в Німеччині, а викладач у Харкові під обстрілами.

Студенти ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 сказали, що не були присутні на занятті 29 листопада 2024 року.

Студент ОСОБА_11 на аудіо- та відеозв`язок не вийшов.

Як зазначає ОСОБА_1 і не спростовано відповідачем, студент ОСОБА_11 не був присутнім на занятті 29 листопада 2024 року протягом усієї розмови з ОСОБА_2 .

Студентка ОСОБА_2 на моніторинговій зустрічі підтвердила обставини, на які вона посилалася у скарзі. Уточнила, що викладач використала слово «вижати».

Керівник освітнього центру «Німецький технічний факультет НТУ «ХПІ», координатора програм подвійних дипломів ОСОБА_9 попросив відповідальних осіб вжити всіх необхідних заходів для притягнення викладача до відповідальності.

Наказом ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» 25 грудня 2024 року № 532 ОД «Про створення Комісії з академічної етики для розгляду скарги» для розгляду скарги ОСОБА_2 , студентки групи ХТ-423а, створено Комісію з академічної етики у складі ОСОБА_4 - голова комісії, проректор; Акіменка Дмитра Олексійовича - член комісії, начальник відділу кадрів; ОСОБА_20 - член комісії, т.в.о. голови студентського самоврядування «Студенстький Альянс»; ОСОБА_21 - член комісії, доцент кафедри українознавства, культурології та історії науки; ОСОБА_12 - член комісії, начальник юридичного відділу; ОСОБА_22 член комісії, завідувачка кафедри педагогіки та психології управління соціальними системами імені акад. І.А. Зязюна; ОСОБА_23 - член комісії, голова профкому.

Відповідно до Пропозиції Комісії з академічної етики (яка створена наказом № 532ОД від 25.12.2024 року) за результатами розгляду скарги студентки ОСОБА_2 , Комісія вважає, що старший викладач ОСОБА_1 в силу своїх обов`язків та вимог чинного законодавства повинна дотримуватись педагогічної етики, поважати гідність, права свободи та інтереси всіх учасників освітнього процесу, однак під час освітнього (навчального) процесу, в присутності інших студентів допустила публічне використання дискримінаційних висловлювань по відношенню до ОСОБА_2 , у зв`язку з цим комісія надала пропозицію щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, як більш м`якого заходу дисциплінарного стягнення.

Наказом ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» 27 грудня 2024 року № 2294 С «Про дисциплінарне стягнення» застосовано до старшого викладача кафедри «Іноземні мови» ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Попереджено ОСОБА_1 про недопустимість порушення посадових обов`язків в частині дотримання етичних норм поведінки.

Відповідно до змісту вказаного наказу ОСОБА_1 , старший викладач кафедри «Іноземні мови», 29 листопада 2024 року під час проведення заняття (іноземна мова) висловлювалася відносно студентки ОСОБА_2 , група ХТ 423а, без дотримання правил етичної поведінки, зневажливо до неї ставилася, виказувала дискримінаційне відношення до студентки, яка навчається за програмою подвійного диплому та тимчасово перебуває на території Німеччини, чим порушила вимоги статті 54 Закону України «Про освіту», статті 58 Закону України «Про вищу освіту», пункт 2.1 розділу 2 Правил внутрішнього розпорядку НТУ «ХПІ», підпункти 2.3.2, 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2, розділ 5 Кодексу етики академічних взаємовідносин та доброчесності НТУ «ХПІ», пункт 2.4 розділу 2 та пункт 3.9 розділу 3 функціональних обов`язків старшого викладача кафедри іноземних мов ОСОБА_1 .

Підставами прийняття наказу про застосування дисциплінарного стягнення зазначено: скарга студентки ОСОБА_2 ; відеозвернення студентки ОСОБА_2 ; аудіозапис спілкування ОСОБА_2 зі старшим викладачем ОСОБА_1 під час проведення заняття; звернення завідувачки кафедри ОСОБА_5 та директора ННІ МО Горового Д.А. до ОСОБА_1 вимогою надання пояснень на скаргу студентки до 24.12.2024 року включно; відповідь ОСОБА_1 про відмову у наданні пояснень; акт від 25.12.2024 року про відсутність пояснень від ОСОБА_1 ; протокол № 1 від 25.12.2024 року моніторингової зустрічі з використанням відеозв`язку представників та студентів НТУ «ХПІ»; відеозапис моніторингової зустрічі з використанням відеозв`язку представників та студентів НТУ «ХПІ»; довідка про графік занять в осінньому семестрі 2024 року старшого викладача ОСОБА_1 ; наказ т.в.о. ректора НТУ «ХПІ» Труша О.О. про направлення на навчання за кордон від 01.10.2024 року № 2069CT; пропозиція Комісії з академічної етики від 26.12.2024 року за результатами розгляду скарги студентки ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержанні власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Відповідно до оскаржуваного наказу, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статті 54 Закону України «Про освіту», статті 58 Закону України «Про вищу освіту», пункт 2.1 розділу 2 Правил внутрішнього розпорядку НТУ «ХПІ», підпункти 2.3.2, 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2, розділ 5 Кодексу етики академічних взаємовідносин та доброчесності НТУ «ХПІ», пункт 2.4 розділу 2 та пункт 3.9 розділу 3 функціональних обов`язків старшого викладача кафедри іноземних мов ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники закладу вищої освіти зобов`язані, зокрема, дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України та державних символів України; дотримуватися статуту закладу вищої освіти, законів, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Правил внутрішнього розпорядку НТУ «ХПІ» науково-педагогічні працівники зобов`язані, зокрема, додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються в університеті, прививати їм любов до України, виховувати їх в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України; додержуватися законів, Статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно з підпунктами 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2, розділ 5 Кодексу етики академічних взаємовідносин та доброчесності НТУ «ХПІ» толерантність і повага до людської гідності є одним із основних принципів спілкування в університетському середовищі. Члени університетської спільноти дотримуються принципів рівності, справедливості, рівних можливостей, уникають і не допускають жодної форми дискримінації, фаворитизму, персоналізації, переслідування, сексуальних домагань, зловживання владою.

Пункт 2.4 розділу 2 та пункт 3.9 розділу 3 функціональних обов`язків старшого викладача кафедри іноземних мов ОСОБА_1 покладає на останню відповідальність за дотримання академічних свобод і прав студентів і співробітників кафедри.

В оскаржуваному наказі не зазначено, які саме висловлювання ОСОБА_1 , було розцінені ректором НТУ «ХПІ», як зневажливі, дискримінаційні та такі, що сказані без дотримання правил етичної поведінки. Проте, враховуючи зміст Пропозиції Комісії з академічної етики, на підставі якої винесено наказ, можна дійти висновку, що такими висловлюваннями визнано наступні:

1) «Ви хочете вижати з двох країн все. Ви хочете вижати диплом з України, не навчаючись»;

2) «Ааа з Запоріжжя, Ви навіть не з Харкова!»;

3) «А у мене подвійний діплом» - розцінено як зневажлива імітація відповіді студентки;

4) «Ну і що? Так подвійний це що? За одним навчаюсь, за другим не навчаюсь?» - розцінено як грубе з підвищенням голосу спілкування;

5) «Ви взагалі не розумієте як ми тут навчаємося...» - розцінено дискримінаційне відношення до осіб, які перебувають за межами міста Харкова;

З такими оцінками висловлювань викладача ОСОБА_1 , зробленими відповідачем, суд погодитися не може з наступних підстав.

Щодо першого висловлювання, то відповідач ані в оскаржуваному наказі, ані в інших матеріалах дисциплінарного провадження, зокрема у пропозиції Комісії, не аргументував в чому проявлялася зневажливість, дискримінація чи порушенням правил етичної поведінки у цьому вислові. На переконання суду, враховуючи контекст спілкування та доречні зауваження викладача, адресовані студентці у зв`язку з виконання навчальної програми без дотримання встановлених вимог щодо оформлення, позивач, говорячи про те, що студентка хоче «вижати» диплом з України не навчаючись, не допустила зневажливого та неетичного спілкування зі студенткою, а лише зробила зауваження про те, що студент здобуває диплом в українському університеті без достатніх зусиль. Дієслово «вижати» не є брутальним чи зневажливим. Це слово є русизмом, а правильною українською формою цього слова є «витиснути». У контексті розмови зі студенткою має значення - впливаючи різними способами на кого-, що-небудь, одержувати щось. Оскільки студентка ОСОБА_2 не виконала вимоги щодо оформлення презентації, тому суд погоджується з поясненням позивача, наданими в судовому засіданні про те, що таке ставлення студента до виконання навчального плану надавало викладачу ОСОБА_1 право в межах проведення навчальної і методичної роботи зі своєї дисципліни, керувати роботою студента з дисципліни, з метою покращення успіхів студента в дисципліні, зробити зауваження студентці саме в такій формі, враховуючи, що викладач в цьому випадку не допустила використання зневажливих та брутальних слів, неетичного чи дискримінаційного висловлювання.

Крім того, суд звертає увагу, що під час розгляду скарги ОСОБА_2 відповідач залишив поза увагою ту обставину, що студентка у своїй скарзі зазначила завідомо недостовірну інформацію, а саме слово, яке ОСОБА_1 не вживала - «вижрати» (вочевидь є брутальним). При цьому в подальшому без жодних пояснень з боку скаржниці та відповідної оцінки зі сторони комісії, це слово в наступних матеріалах дисциплінарного провадження (протокол моніторингової зустрічі, пропозиція Комісії) трансформувалося у слово «вижати». Оцінку непідтвердженій інформації, зазначеній у скарзі ОСОБА_2 , а саме щодо слова «вижрати», відповідачем не надано.

Щодо другого висловлювання, то відповідач також ані в оскаржуваному наказі, ані в інших матеріалах дисциплінарного провадження, зокрема у пропозиції Комісії, не аргументував в чому проявлялася зневажливість, дискримінація чи порушенням правил етичної поведінки у цьому вислові. Вочевидь зазначені слова не були ані зневажливими, ані неетичними. Суд не вбачає дискримінації за походженням у цих словах ОСОБА_1 , оскільки ані під час цього висловлювання, ані в подальшому під час спілкування зі студенткою, викладач не висловила жодного слова чи натяку, який би давав підстави вважати, що позивач надає перевагу студентам, які мають походження з м. Харкова, перед студентами, які народилися в м. Запоріжжя, ставиться упереджено до студентів, які походять не з м. Харкова. Під час судового розгляду також не встановлено, в чому проявлялося дискримінаційне ставлення до студентки ОСОБА_2 саме за цією ознакою. Ці слова є оціночними, а тому не дають підстав однозначно стверджувати про прояв дискримінації щодо студента за походженням. Доводи відповідача про те, що позивач допустила дискримінаційне ставлення до студента, вживши ці слова, ґрунтуються виключно на припущеннях, належним чином не аргументовані та не доведені жодним належним та допустимим доказом. Судом враховано, що загальновідомою є та обставина, що НТУ «ХПІ» є визнаним на теренах України закладом вищої освіти, має багату історію, заснований близько 140 років тому, у ньому навчаються студенти з усієї України, а не тільки з м. Харкова. Позивач працювала в університеті з 1992 року, тобто понад 30 років, тому вочевидь за цей період викладала свій навчальний предмет усім без винятку студентам, які входили до відповідних груп (як студентам з м. Харкова, так і студентам з інших населених пунктів України, без поділу на групи за походження). Відповідач не навів аргументів, що для ОСОБА_1 притаманним є надання переваги особам, які походять з м. Харкова, що є формою дискримінації, зокрема не надав доказів надходження щодо ОСОБА_1 за весь період її роботи в університеті обґрунтованих скарг від інших студентів за цією ознакою. Враховуючи викладене, за відсутності явних та очевидних проявів дискримінаційного ставлення до студентки ОСОБА_2 , які б не допускали подвійного тлумачення, суд вважає, що відсутність у діях ОСОБА_1 дискримінаційного ставлення до студентки ОСОБА_2 презюмується, а відповідачем цю презумпцію не спростовано.

Щодо третього висловлювання, то суд також не може погодитися, що цитуючи слова студентки про те, що вона навчається за програмою подвійного диплому, ОСОБА_1 допустила зневажливе висловлювання, оскільки жодного слова, яке би давало підстави вважати інакше, викладачем вжито не було. Фактично у провину ОСОБА_1 поставлено не саму фразу: «А у мене подвійний диплом!», а інтонацію, в якій вона була сказана, а саме відповідачем розцінено цю фразу як «зневажлива імітація відповіді студентки». З такою оцінкою відповідача слів позивача суд погодитися не може, оскільки вони є оціночними, залежать від суб`єктивного критерію сприйняття мовлення та інтонації особи. Для однієї особи ця інтонація може видатися зневажливою, а для іншої ні. Проте, досліджений в судовому засіданні аудіозапис з фрагментом цієї фрази не дає підстав однозначно та з урахуванням стандарту доказування «балансу вірогідностей» стверджувати, що викладач, цитуючи студента, зневажливо імітувала її відповідь. Суд наголошує, що рішення суду повинно ґрунтуватися на фактичних, а не на оціночних обставинах, які необхідно встановити на підставі відповідних доказів. Належних, достовірних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 у цьому випадку проявила зневагу до студентки ОСОБА_2 відповідачем не надано, доводи ґрунтуються на припущеннях.

Щодо четвертого висловлювання, розціненого відповідачем, як грубе з підвищенням голосу спілкування, то суд не може погодитися з такою оцінкою відповідача фактичних обставин справи, оскільки дослідженням аудіозапису заняття 29.11.2024 року встановлено, що вона говорила емоційно, проте не підвищувала голос настільки, щоб це давало відповідачу підстави розцінювати це як грубе з підвищенням голосу спілкування. У словах ОСОБА_1 відсутнє зневажливе ставлення до ОСОБА_2 , що виключає порушення етичних норм. У даному випадку відповідач знову ставить у провину позивачу не самі по собі слова, а тон, в якому вони були сказані. Проте, як і в попередньому випадку, такий висновок відповідача є оціночним, а наявні в матеріалах справи докази, зокрема аудіозапис заняття, не дають підстав однозначно та з урахуванням стандарту доказування «балансу вірогідностей» стверджувати, що викладач говорила ці слова з грубим підвищенням голосу.

Щодо п`ятої фрази, то у даному випадку відповідач помилково розцінив слова викладача як дискримінаційне відношення до осіб, які перебувають за межами міста Харкова, оскільки з контексту розмови та подальшого тлумачення слів власне позивачем, що зафіксовано на аудіозапису, встановлено, що слова ОСОБА_1 : «Ви взагалі не розумієте як ми тут навчаємося» були сказані не у зв`язку з тим, що викладач знаходиться у м. Харкові, а студент у Німеччині, а у зв`язку з тим, що студентка не обізнана з правилами виконання навчального плану, зокрема щодо порядку подання презентації та порядку її оцінювання. Так, ОСОБА_1 сказала цю фразу ОСОБА_2 в такому контексті: «Ви мали скинути презентацію ще до іспиту, а читати Ви будете її на іспиті. А от до іспиту, якщо не буде відповідати мінімальним вимогам, не буде прийнята. Ви взагалі не розумієте, як ми тут навчаємося. Ви взагалі цього не розумієте. Що і як потрібно надсилати, що таке нечетабельний текст. Ви взагалі нічого не розумієте. Тому що Ви вперше з`явилися за семестр». Очевидно, що слова «ми тут навчаємось» були застосовані не щодо місцезнаходження викладача, а щодо власне навчального процесу, а слово «ми» стосувалося усіх учасників навчального процесу (викладач та студенти), а не лише викладача. Проте, відповідач, розцінюючи ці слова ОСОБА_1 залишив поза увагою контекст, в якому вони були сказані, що призвело до помилково їх тлумачення як дискримінаційного відношення до осіб, які перебувають за межами міста Харкова.

Оскаржуваний наказ та інші матеріали, на підставі яких він був прийнятий, не свідчать про те, що будь-які інші слова чи поведінка ОСОБА_1 була розцінена відповідачем як зневажлива, дискримінаційна чи неетична поведінка.

Судом враховано, що за змістом частини другої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки тощо.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року у справі № 713/265/15-ц (провадження № 61-135св17), від 16 травня 2018 року у справі № 1519/2-667/11 (провадження № 61-13895св18), від 07 травня 2018 року у справі № 243/8522/17 (провадження № 61-13316св18).

Особи, трудовим обов`язком яких є виховання, повинні бути не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й людьми високої духовності та моральних переконань. Особистий приклад викладача, його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні впливу на молодь, становлять ту виховну силу, яку не можна замінити підручниками. Працівник, який виконує виховні функції, повинен постійно дивитися за собою, відчувати, що його поведінка перебуває під контролем тих, кого він виховує, а також суспільства в цілому (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 495/47/18 (провадження № 61-44378св18)).

Підвищена відповідальність педагогічних працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливих відносинах та виконують специфічні функції, які не обмежуються лише формальним виконанням трудових обов`язків вчителя (педагога, вихователя), а й здійснюють виховну функцію, не властиву іншим категоріям працівників.

Проте, встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи не дають підстав стверджувати, що ОСОБА_1 під час спілкування зі студенткою ОСОБА_2 на занятті 29 листопада 2024 року не дотрималася зазначених вище обов`язків викладача закладу вищої освіти, проявила недостойну поведінку, яка б скомпрометувала її перед студентами чи іншими особами, порушила моральні норми чи дискредитувала себе як педагог.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджені в судовому засіданні докази не дають підстав стверджувати, що ОСОБА_1 порушила вимоги статті 54 Закону України «Про освіту», статті 58 Закону України «Про вищу освіту», пункт 2.1 розділу 2 Правил внутрішнього розпорядку НТУ «ХПІ», підпункти 2.3.2, 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2, розділ 5 Кодексу етики академічних взаємовідносин та доброчесності НТУ «ХПІ», пункт 2.4 розділу 2 та пункт 3.9 розділу 3 функціональних обов`язків, що свідчить про відсутність в її діях складу дисциплінарного проступку.

Таким чином, оскільки відповідачем, на якого покладається тягар доказування правомірності притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку як єдиної підстави дисциплінарної відповідальності, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваного наказу про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Доводи представника позивача про те, що дискримінація з боку ОСОБА_1 проявлялася у доріканні ОСОБА_2 в тому, що вона отримує два дипломи, ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені жодним доказом. З дослідженого в судовому засіданні аудіозапису встановлено, що зауваження позивача на адресу студента були висловлені виключно внаслідок неналежного, як вважала викладач, ставлення студентки до виконання навчального плану.

Крім того, судом враховано, що під час дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 не було забезпечено повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Так, ще від початку надходження скарги ОСОБА_2 відповідач діяв непослідовно, що відобразилося в наступному.

Як вбачається зі скарги ОСОБА_2 , вона надійшла до НТУ «ХПІ» у визначеному університетом порядку разом з аудіозаписом 12 грудня 2024 року. Сторонами визнається, що спочатку, а саме 11 грудня 2024 року, скарга надійшла до куратора програми подвійних дипломів ОСОБА_9 у не передбачений внутрішніми правилами реєстрації кореспонденції спосіб безпосередньо від студентки. Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що до посадових обов`язків ОСОБА_9 не входять повноваження щодо прийняття та передавання подібних заяв/скарг. У зв`язку з цим сторона відповідача наполягала на тому, щоб розглядалося саме електронне звернення, зареєстроване 12 грудня 2024 року, а не від 11 грудня 2024 року. Проте, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_9 , діючи без відповідних на те повноважень, у спосіб, який не передбачений Положенням про систему корпоративної комунікації НТУ «ХПІ», розповсюдив отриману скаргу та аудіозапис до неї, шляхом надіслання завідувачу кафедри іноземних мов ОСОБА_5 . Остання, незважаючи на те, що матеріали до неї надійшли з порушенням визначеного порядку згідно з Положенням, не проігнорувала їх, а навпаки надіслала отриманий аудіозапис ОСОБА_1 (11 грудня 2024 року об 11:00 год.) та попросила надати пояснення щодо нього. Тобто, фактично ОСОБА_5 зажадала пояснень від ОСОБА_1 щодо скарги ОСОБА_2 , додатком та невід`ємною частиною якої є аудіозапис до неї, ще до офіційного надходження скарги до НТУ «ХПІ». Вказані обставини ставлять під обґрунтований сумнів неупередженість посадових осіб відповідача, які виявили підвищену зацікавленість до скарги, незважаючи на суттєві порушення під час її надходження.

Крім того, про непослідовність в діях відповідача свідчить ненадання ОСОБА_1 можливості бути присутньою під час моніторингової зустрічі 25 грудня 2025 року, результати якої в подальшому стали підставою накладення дисциплінарного стягнення. Так, представник відповідача в судовому засіданні повідомила, що в НТУ «ХПІ» немає чіткого нормативного закріплення порядку скликання моніторингових зустрічей, відповідно не визначено чіткого обов`язку запрошення особи на таку зустріч. Як свідчить зміст протоколу моніторингової зустрічі, вона була проведена з метою з`ясування дійсних обставин подій під час проведення заняття о 14:30 год. 29 листопада 2024 року. Однією з найголовніших засад, яка забезпечує об`єктивний та всебічний розгляд справи, зокрема і дисциплінарного провадження, є загальновідомий принцип римського права «Audiamur et altera pars» - Хай буде вислухана інша сторона. У даному випадку відповідач запросив за моніторингову зустріч скаржника ОСОБА_2 , хоча безумовного обов`язку для її запрошення внутрішніми документами відповідача не встановлено, а також інших студентів, проте з невідомих причин не зробив тих самих дій щодо викладача ОСОБА_1 , стосовно якої була подана скарга ОСОБА_2 . Тобто, на моніторингову зустріч були запрошені усі учасники навчального процесу, за винятком викладача. На переконання суду, вказана обставина вочевидь не сприяла забезпеченню з`ясування дійсних обставин подій під час проведення заняття о 14:30 год. 29 листопада 2024 року, оскільки позбавила ОСОБА_1 можливості поставити запитання як ОСОБА_2 , так і іншим студентам, спростувати або підтвердити їх твердження, висловити заперечення щодо прийняття пояснень студентів, які не були присутні на занятті та очевидцями спілкування.

При цьому, варто враховувати, що результати моніторингової зустрічі повністю без зауважень прийняті до уваги Комісією з академічної етики, яка на підставі зібраних матеріалів, зокрема відеозапису та протоколу моніторингової зустрічі, визнала дії ОСОБА_1 дисциплінарним проступком та рекомендувала накласти дисциплінарне стягнення.

Внаслідок незабезпечення присутності ОСОБА_1 , моніторингова зустріч не повною мірою встановила дійсні та об`єктивні обставини. Зокрема, на зустрічі, а в подальшому у Пропозиції Комісії з академічної етики, враховано на підтвердження вини ОСОБА_1 пояснення студента ОСОБА_10 щодо спілкування викладача з ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 категорично заперечувала, що вказаний студент був присутнім на занятті 29.11.2024, відтак не міг бути свідком спілкування викладача зі студентом, підтвердити або спростувати обставини, викладені у скарзі. Інший студент, пояснення якого були враховані Комісією, ОСОБА_11 також не був присутнім на занятті, відтак не міг бути свідком спілкування викладача зі студентом, підтвердити або спростувати обставини, викладені у скарзі. До того ж, під час моніторингової зустрічі він не надавав особисто (усно) ті пояснення, які Комісія з академічної етики поклала в основу Пропозиції від 26 грудня 2024 року. Доказів того, що вказані студенти були присутні під час заняття 29 листопада 2024 року відповідач не надав.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що за участі ОСОБА_1 на моніторинговій зустрічі студенти не надали б взагалі ніяких свідчень, оскільки зазначені вище студенти взагалі не були очевидцями обставин, які стосувалися дисциплінарної відповідальності позивача, тому а-пріорі не могли надавати пояснення з приводу обставин, викладених у скарзі ОСОБА_2 . Крім того, частина наданих ними пояснень ґрунтувалася на їхніх припущеннях та оціночних судженнях, і взагалі не стосувалася обставин, які були поставлені в провину ОСОБА_1 , проте з невідомих причин була врахована Комісією з академічної етики при наданні оцінки дій викладача. Позиція ОСОБА_2 викладена у скарзі, тому присутність ОСОБА_1 на засіданні комісії жодним чином не вплинула на уже викладені студенткою в письмовому вигляді пояснення щодо обставин спілкування під час заняття 29 листопада 2024 року.

Крім того, вивченням протоколу та відеозаписом моніторингової зустрічі встановлено, що студент ОСОБА_17 , надаючи пояснення, зазначив, що викладач та студент сперечалися, проте він не може сказати чи були ці суперечки образливими. І лише на навідні запитання ОСОБА_12 , яка виконувала роль модератора зустрічі, студент ОСОБА_17 надав відповідь, що «викладач дорікала, що вона сидить у Харкові під обстрілами, а ОСОБА_2 в Німеччині». Проте, враховуючи зміст дослідженого в судовому засіданні аудіозапису заняття 29.11.2024, суд критично сприймає такі пояснення студента, оскільки вони ґрунтуються не на повідомленні про фактичні обставини спілкування між викладачем та студентом, а на власному інтерпретуванні обставин і висновках студента щодо подій, які відбулися на занятті 29.11.2024 року. Як свідчить аудіозапис заняття, ОСОБА_1 не дорікала ОСОБА_2 , що остання знаходиться в Німеччині, а викладач у м. Харкові. ОСОБА_1 лише зробила зауваження ОСОБА_2 з приводу того, що викладачі, незважаючи на постійні обстріли м. Харкова, належним чином виконують свою роботу, проводять заняття зі студентами, тоді як студентка ОСОБА_2 , не маючи перешкод, пов`язаних з веденням активних чи можливих бойових дій, не відвідувала заняття протягом навчального семестру та не виконала належним чином вимоги навчальної програми, зокрема щодо надання презентації.

Та обставина, що результат цієї моніторингової зустрічі покладено в основу Пропозиції Комісії з академічної етики та визнано підставою накладення дисциплінарного стягнення, дає підстави стверджувати, що моніторингова зустріч була етапом дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 , а тому її права, зокрема щодо надання безпосередніх пояснень, зауважень та заперечень, повинні були бути дотриманими.

Зазначені обставини зумовили неповне, необ`єктивне та однобічне з`ясування відповідачем дійсних обставин, що мало внаслідок незаконне притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у виді догани.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності без достатніх підстав, оскільки в її діях відсутній склад дисциплінарного проступку, у зв`язку з чим наказ ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 27 грудня 2024 року № 2294 С про застосування до старшого викладача кафедри «Іноземні мови» ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани підлягає скасуванню.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про скасування наказу про дисциплінарне стягнення - задовольнити.

Скасувати наказ ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 27 грудня 2024 року № 2294 С про застосування до старшого викладача кафедри «Іноземні мови» ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Стягнути з Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», код ЄДРПОУ 02071180, адреса місцезнаходження: вул. Кирпичова, 2, м. Харків, 61002, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 13 червня 2025 року.

Суддя І.П. Латка