Постанова від 12.06.2025 по справі 910/14354/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2025 р. Справа№ 910/14354/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025

у справі № 910/14354/24 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа»

про стягнення 118 965,70 грн

ВСТАНОВИВ:

14.11.2024 Сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря» (далі - СВК «Зоря») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» (далі - ТОВ «Стар Ком Уа») 118 965,70 грн на відшкодування збитків.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.07.2019 між ТОВ «Стар Ком Уа» (постачальник) та СВК «Зоря» (покупець) був укладений Договір № 190711-02/СК поставки нафтопродуктів (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар) у відповідності з умовами, визначеними цим Договором.

На виконання умов Договору, відповідачем був поставлений, а позивачем прийнятий товар - паливо дизельне (ДТ-З-К5, Клас К5, Сорт F, 2710194300), в кількості 16 795 л. за ціною 35,42 грн без ПДВ за 1 л., на загальну суму 713 794,22 грн (594 828,52 грн без ПДВ та ПДВ у розмірі 118 965,70 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № СК220304-006 від 04.03.2022 та видатковою накладною № 220414-0001 від 04.03.2022, підписаними сторонами та скріпленими відбитками їх печаток, та довіреністю № 7 від 04.03.2022 (строк дії до 31.03.2022).

Пунктами 5.1 та 5.3 Договору сторони погодили, що оплата товару за цим Договором проводиться Покупцем в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в день поставки Товару, що відповідає даті підписання товарно-транспортної та/або видаткової накладної (на розсуд Постачальника). Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

У випадку порушення Покупцем строків оплати, зазначених в п. 5.1 Договору, Постачальник має право встановити ціну за Товар, актуальну на дату його оплати (п. 5.4. Договору).

Оскільки позивачем не було здійснено оплату в день отримання товару за вищезазначеною видатковою накладною, 14.04.2022 відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 220414-01 від 14.04.2022 товару - паливо дизельне в кількості 16 795 л. за збільшеною ціною 39,72 грн без ПДВ за 1 л. на загальну суму 713 794,22 грн (667 097,40 грн без ПДВ та ПДВ у розмірі 46 696,82 грн).

Вказаний рахунок був оплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 135 від 14.04.2022 на суму 713 794,22 грн (призначення платежу: оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 220414-01 від 14.04.2022 у т.ч. ПДВ 7,00% - 46 696,82 грн) та випискою банку від 11.12.2024, копії яких надані в матеріали справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач в порушення вимог пп. 187.1. сь. 187 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за першою подією - відвантаження товару, яке відбулось 04.03.2022, на загальну суму 713 794,22 грн, у тому числі ПДВ 118 965,70 грн, з урахуванням ціни товару за 1 л. у розмірі 35,42 грн без ПДВ, в результаті чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 118 965,70 грн в установлений строк, яка вже не може бути реалізовано, у зв`язку із закінченням цього строку, згідно п. 198.6 та п. 201.10 Податкового кодексу України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував про відсутність доказів звернення позивача зі скаргою, обумовленої положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, та посилаючись на те, що відповідно до рахунку № 220414-01 від 14.04.2022 та платіжної інструкції № 135 від 14.04.2022 сума ПДВ у складі ціни придбаного позивачем дизельного палива становила 46 696,82 грн, у зв`язку з чим сума реальних збитків у даному випадку не може бути більшою за суму сплаченого ПДВ.

Також відповідач посилався на пп. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та зазначав, що у випадку подання позивачем разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період скарги на дії відповідача податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення ним правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Проте таких доказів позивачем суду не надано.

Крім того, порушення передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для застосування до такого платника податків штрафів у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, проте доказів на підтвердження накладення на відповідача штрафів за порушення норм податкового законодавства позивачем також не надано.

Таким чином, на переконання відповідача, позивачем не доведено завдання йому збитків та неправильно враховано суму сплаченого ПДВ в ціні товару, яка є базою для визначення розміру податкового кредиту з ПДВ, на який позивач мав би право зменшити свої податкові зобов`язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14354/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря» на відшкодування збитків у розмірі 46 696,82 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 925,23 грн та судовий збір у розмірі 1 188,56 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальні витрати позивача при виконанні договору та передачі товару за видатковою накладною від 04.03.2022 становлять суму ПДВ у ціні товару і становлять 46 696,82 грн.

Суд виснував, що право на віднесення суми податку до податкового кредиту виникає у позивача з дати реєстрації в ЄРПН податкової накладної, отже невиконання відповідачем зобов`язань щодо оформлення та реєстрації податкової накладної позбавило позивача права включити суму податку на додану вартість у розмірі 46 696,82 грн до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.

При цьому суд послався на практику Об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18.

Не погодившись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» звернулось через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 по справі № 910/14354/24 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення в задоволеній частині ухвалено з порушенням норм матеріального права.

За доводами скаржника, покупець у відповідності до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України має право додати до податкової декларації скаргу на продавця у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Однак, позивач подання такої скарги не довів.

Скаржник також вказував, що порушення, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для застосування до нього штрафів у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, проте позивачем не надано доказів на підтвердження накладення на відповідача штрафів за порушення норм податкового законодавства.

На переконання скаржника, позивачем не доведено збитків, завданих відповідачем при виконання договору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14354/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 27.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14354/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025. Постановлено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14354/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

17.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити ТОВ «Стар Ком Уа» у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі №910/14354/24.

Також позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач вказував, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про реєстрацію ТОВ «Стар Ком Уа» податкової накладної в ЄРПН на суму 713 794,22 грн.

Отже, відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, є протиправною поведінкою іншого контрагента.

На переконання позивача, позиція суду першої інстанції про те, що це є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача є правильною.

Також позивач звертав увагу, що подання/не подання заяви із скаргою на продавця до податкової декларації з ПДВ не поновлює прав позивача та не відшкодовує завданого збитку, адже не призводить до формування податкового кредиту покупцем товарів/послуг.

За доводами позивача, чинне законодавство не передбачає реєстрації покупцем податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. З огляду на положення ст.201 ПК, саме на продавця покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що таке податкове зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №906/824/21, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 03.12.2018 у справі №908/76/18.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, останнім не було складено та направлено на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну на суму 713 794,22 грн.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Відхиляючи доводи апелянта про відсутність у позивача права на стягнення коштів на відшкодування збитків, колегія суддів звертає увагу на сталу правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, згідно з якою належним способом захисту для покупця при таких обставинах може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з правовою позицією касаційного суду, тож підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

За умовами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн позивачем до матеріалів справи долучено копії: договору про надання правничої допомоги № 10.04/25 від 10.04.2025, укладеного між адвокатом Малєнко О.В. та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Зоря»; ордеру серії СЕ № 1104006 виданого 17.04.2025 адвокату Малєнко О.В.; акту виконаних робіт № 1 від 16.04.2025 на суму 5 000,00 грн; рахунку-фактури № 1-1 від 16.04.2025 на суму 5 000,00 грн.

Заперечень проти заявлених позивачем витрати на професійну правничу допомогу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходило.

Колегія суддів зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідає укладеному між позивачем та адвокатом Малєнко О.В. договору та вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підтверджений документально, є співмірним часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн відповідають критеріям ст. 126 ГПК України, є розумно необхідними, належно обґрунтованими, документально доведеними, та покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14354/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 у справі № 910/14354/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Ком Уа» (01601, м. Київ, Печерський Узвіз, буд. 3; ідентифікаційний код 41213910)

на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря» (59316, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, с. Ставчани, вул. Головна, буд. 52; ідентифікаційний код 03801675)

5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи № 910/14354/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко