Постанова від 20.05.2025 по справі 906/968/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року Справа № 906/968/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Філіпова Т.Л.

суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача Радомишильської районної спілки споживчих товариств - дир. Данильченко І.А., адв. Черниш М.М.

відповідача Департаменту реєстрації Житомирської міської ради - не з`явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Фрай" - адв. Горлов Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Радомишильської районної спілки споживчих товариств

на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 р.

постановлене у м. Житомир, повний текст складено 13.03.2025 р.

у справі № 906/968/24 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Радомишильської районної спілки споживчих товариств

до відповідача Департаменту реєстрації Житомирської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Фрай"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 03.03.2025 р. у справі № 906/968/24 Господарський суд Житомирської області відмовив у задоволенні позову Радомишильської районної спілки споживчих товариств до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Радомишильська районна спілка споживчих товариств звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Вважає оскаржуване рішення таким, що винесене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, винесене при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, без урахуванням висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Пояснює, що матеріалами справи підтверджено, що Радомишльська райспоживспілка є первісним власником нежитлового приміщення Універмагу площею 6128,70 м. кв, розташованого у м. Радомишль Житомирської області, по вул. В. Житомирська 1/2, збудованого за власні кошти. Такі обставини підтверджені свідоцтвом про право власності на приміщення Універмагу та витягом з держреєстру про реєстрацію права власності, але не враховані судом першої інстанції.

Пояснює, що спір щодо права власності на приміщення Універмагу було вирішено лише у 2018 р., коли рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.04.2018 р. у справі № 8/84-НМ, яке залишено в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 р., було відмовлено в задоволенні позову СТ «Жиско» про визнання за ним права власності на зазначене приміщення Універмагу. Тобто - єдиним легітимним власником Універмагу залишилась Радомишльська Райспоживспілка.

Зауважує, що судом першої інстанції не враховано, що постановою Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 910/11305/18 беззаперечно та остаточно визнано недійсними електронні торги, проведені 08.08.2018 р. Державним підприємством «Сетам» щодо продажу приміщення Універмагу загальною площею 6 128,70 кв.м., яке знаходиться за адресою Житомирська область м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2. Вважає встановленим за таких обставин, що ТОВ «ТЦ «Фрай» з 10.02.2021 р. не є власником спірного приміщення Універмагу.

Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано судову практику, зокрема, практику Верховного Суду, яка однозначно свідчить що свідоцтво про право власності само по собі не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 р. у справі № 906/968/24 в повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Радомишльської райспоживспілки в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Фрай" подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти доводів апеляційної скарги.

Пояснює, що підставами для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень стало те, що резолютивна частина постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 910/11305/18 не містить усіх необхідних правових висновків, передбачених Законом, а саме: судом не вирішено питання про визнання права власності на об`єкт спірного нерухомого майна за заявником. Крім того, на спірний об`єкт нерухомого майна ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 р. накладено заборону будь-яким особам вчиняти дії щодо реєстрації права власності.

Вважає, що державний реєстратор, мотивуючи оскаржувану відмову, прийняв вірне рішення, діючи послідовно та у чіткій відповідності з нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначивши, що подані заявником документи не дають змогу встановити набуття прав позивачем у даній справі.

Зазначає, що реєстратором було враховано наявність зареєстрованого обтяження (заборони на вчинення реєстраційних дій), пояснень з приводу чого позивач в тексті позовної заяви взагалі не надає.

Вважає, що єдиним способом захисту з метою повернення майна у власність позивача у даній справі був позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, в задоволенні якого було позивачу вже відмовлено, і подальші дії позивача, які мали наслідком пред`явлення позову у даній справі, є маніпуляціями законом з метою досягнення бажаного результату в непередбачений законом спосіб (не за належною вимогою), а також способом просити суд вживати заходи забезпечення позову, що безпідставно і робить позивач.

Доводить, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Просить апеляційну скаргу Радомишльської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 р. залишити без змін.

Представники скаржника/позивача в судовому засіданні 20.05.2025 р. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задоволити. Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач Департамент реєстрації Житомирської міської ради відзиву на апеляційну скаргу не подав і не забезпечив явку представників у судове засідання 20.05.2025 р., тоді як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 69 у т. 2/.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача/скаржника та представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради Баренко Євгена Олександровича від 30.11.2021 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державний реєстратор відмовив у державній реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення з реєстраційним номером 88159218250, розташоване за адресою Житомирська обл., Житомирський р-н м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, буд. 1/2 за Радомишльською спілкою споживчих товариств /а.с. 6 у т.1/.

Як вбачається з цього рішення державного реєстратора, заява Радомишльської районної спілки споживчих товариств про державну реєстрацію прав та їх обтяжень була прийнята 26.11.2021 р.

Копія такої заяви Радомишльської районної спілки споживчих товариств суду не надана, в матеріалах справи відсутня, тому факт подання заяви та доданих до неї документів колегія суддів оцінює, керуючись нормами ст..74, ч.1 ст.75 ГПК України, враховуючи змість оспорюваного рішення про відмову у державній реєстрації.

Зі змісту рішення державного реєстратора вбачається, що до заяви Радомишльська районна спілка споживчих товариств долучила постанову Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 910/11305/18.

Відповідно до постанови від 10.02.2021 р. у справі № 910/11305/18 за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств до Державного підприємства «Сетам» та Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ «Фрай» про визнання недійсними електронних торгів Верховний Суд задоволив касаційну скаргу Радомишльської районної спілки споживчих товариств, скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 р. у справі № 910/11305/18 та ухвалив нове рішення про задоволення позову. Так, Верховний Суд ухвалив рішення про визнання недійсними електронних торгів, проведених 08.08.2018 р. Державним підприємством «Сетам», щодо продажу приміщення універмагу загальною площею 6128,70 кв.м. за адресою: Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2, та оформлених протоколом електронних торгів.

Відмовляючи у державній реєстрації прав на нерухоме майно державний реєстратор Виконавчого комітету Житомирської міської ради Баренко Євген Олександрович встановив, що резолютивна частина постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 910/11305/18, не містить усіх необхідних правових висновків, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: судом не вирішено питання про визнання права власності на об`єкт спірного нерухомого майна за заявником, тоді як норма п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Окрім того, державний реєстратор врахував, що на спірний об`єкт нерухомого майна ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 р. накладено заборону будь-яким особам вчиняти дії щодо реєстрації права власності.

Стверджуючи про неправомірність рішення державного реєстратора, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про визнання протиправними дій Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Житомирської області, які полягають у відмові Радомишльській районній спілці споживчих товариств у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення Універмагу, який розташований в м. Радомишль Житомирської області по вул. В. Житомирська, буд.1/2, та зобов`язання Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Житомирської області здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення Універмагу, який розташований в м. Радомишль Житомирської області, вул. В. Житомирська, 1/2, за Радомишльською районною спілкою споживчих товариств.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.11.2024 р., сформованої на запит суду першої інстанції, власником спірного об`єкту нерухомості станом на день подання позову та станом на день прийняття оспорюваного рішення державним виконавцем зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Фрай" /а.с. 81 87 у т.1/.

Відмовивши у задоволенні позову суд першої інстанції виснував про правомірність рішення державного реєстратора Баренка Є.О. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 61933267 від 30.11.2021 р. щодо нерухомого майна - Універмагу, площею 6128,70 кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2, оскільки судом не встановлено, що державний реєстратор порушив норми ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 24, п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до норм статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, частини 2 статті 4 ГПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2019 р. у справі № 686/8227/17 та від 03.12.2020 р. у справі № 910/1421/20. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 р. у справі № 752/900/15-ц, захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі у редакції станом на 30.11.2021 р. дата рішення про відмову у державній реєстрації прав) загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

У частині 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені підстави для відмови в державній реєстрації прав. За змістом п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для відмови в державній реєстрації прав, зокрема, є неможливість встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження поданими документами.

Крім того, підставою для відмови в державній реєстрації прав також є наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п.5 ч.1 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Особа, яка вважає, що її права у сфері державної реєстрації порушено, може оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України, його територіального органу або до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 821/1504/17.

Обґрунтовуючи позовну вимогу, Радомишльська районна спілка споживчих товариств доводить, що є власником приміщення універмагу загальною площею 6128,70 кв.м., що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2, натомість реєстрація спірного нерухомого майна за ТОВ «ТЦ «Фрай» відбулася на підставі свідоцтва № 729 від 10.08.2018 р., яке було видано приватним нотаріусом Мельниченко Н.М. для ТОВ «ТЦ «Фрай» як для переможця електронних торгів, проведених 08.08.2018 р. Державним підприємством «Сетам» щодо продажу приміщення універмагу та оформлених протоколом електронних торгів, тоді як Верховний Суд визнав недійсними такі електронні торги відповідно до постанови від 10.02.2021 р. у справі № 910/11305/18. Саме таке рішення суду, на думку позивача, є підставою для державної реєстрації права на нерухоме майно за Радомишльською районною спілкою споживчих товариств.

Колегія суддів встановила, що державний реєстратор, відмовляючи у реєстрації, виснував, що резолютивна частина постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 910/11305/18, не містить усіх необхідних правових висновків, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: судом не вирішено питання про визнання права власності на об`єкт спірного нерухомого майна за заявником.

Такий висновок державного реєстратора відповідає дійсності, що підтверджено змістом постанови Верховного Суду як мотивувальною, так і резолютивною частиною, яка не містить рішення про визнання права власності на спірне майно. Отже, державний реєстратор виніс рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно і такі підстави для відмови відповідають нормам ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Зазначено також, що відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Натомість згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, державна реєстрація прав є лише фактом визнання та підтвердження наявного в особи права, а не правовою підставою його виникнення.

Крім того, реєстратором враховано факт існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно не скасованої державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за третьою особою, при розгляді заяви позивача про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірного нерухомого майна державний реєстратор не мав змоги здійснити державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості за останнім.

Одночасно реєстратор в оспорюваному рішенні зазначив про що на спірний об`єкт нерухомого майна ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 р., накладено заборону вчиняти дії щодо реєстрації права власності будь-яким особам.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяженнями речових прав на нерухоме майно є зокрема, арешт, інші обтяження відповідно до закону, і підставами для відмови в державній реєстрації прав є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.11.2024 р. /а.с. 81 87 у т.1/ на спірний об`єкт нерухомого майна 20.09.2018 р. був накладений арешт на підставі ухвали Господарського суду Житомирської області від 18.09.2018 р. Таке обтяження було припинено 19.09.2024 р. на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 20.10.2020 р. у справі № 906/730/18. Також на спірний об`єкт нерухомого майна 20.08.2018 р. була накладена заборона будь-яким особам вчиняти дії щодо реєстрації права власності на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 р. Таке обтяження було припинено 17.09.2024 р. на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 р. у справі № 910/11305/18.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до норм ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ГПК України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, державний реєстратор керуючись нормами ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмовляючи у державній реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно, правомірно врахував наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

За таких встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Баренка Є.О. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 61933267 від 30.11.2021 р. щодо нерухомого майна приміщення універмагу площею 6128,70 кв.м за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів зазначає, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

За результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 р. у справі № 906/968/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і не встановлено підстав для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Розподіляючи судові витрати (на правничу допомогу) за розгляд справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів враховує наступне.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «ТЦ «Фрай» зазначила, що очікує понести судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом рішення у даній справі, на професійну правничу допомогу адвоката (адвокатів), точний розмір яких та докази на їх підтвердження будуть надані в подальшому.

02.05.2025 р., до початку судового засідання, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Фрай" подала клопотання у якому зокрема зазначила, що третя особа очікує понести витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000,00 грн. До клопотання долучено рахунок та детальний опис робіт (наданих послуг), акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 02.05.2025 р. /а.с. 83 у т.2/. У випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги, просить стягнути такі витрати з позивача та користь ТОВ "ТЦ "Фрай".

07.05.2025 р. позивач Радомишильська районна спілка споживчих товариств подав заперечення на клопотання третьої особи про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу. Вважає, заяву ТОВ ТЦ «Фрай» про стягнення на його користь з позивача витрат в сумі 20000,00 грн. необгрунтованою, явно завищеною, та неспіврозмірною з розглядом справи № 906/968/24 в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що реальна сума витрат на правничу допомогу становить 2500,00 грн.

З метою розподілу судових витрат (витрат на правничу допомогу) колегією суддів встановлено наступне.

Нормами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, відповідно до норм частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказів.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріалами справи підтверджено, що представництво третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Фрай" у даній справі здійснювалось адвокатом Горловим Єгором Сергійовичем підставі договору про надання правничої допомоги від 10.10.2024 р. № 201 /а.с. 247 у т.1/ та ордеру від 10.10.2024 р. /а.с. 88 у т.1/ та адвокатом Стаховим Андрієм Олексійовичем на підставі договору про надання правничої допомоги від 10.10.2024 р. № 1010 /а.с. 248 у т.1/ та ордеру від 10.10.2024 р. /а.с. 67 у т.1/.

Умови договору про надання правничої допомоги від 10.10.2024 р. № 201 /а.с. 247 у т.1/, який укладений адвокатом Горловим Єгором Сергійовичем та ТОВ «ТЦ «Фрай» як клієнтом та умови договору про надання правничої допомоги від 10.10.2024 р. № 1010 /а.с. 248 у т.1/, який укладений адвокатом Стаховим Андрієм Олексійовичем та ТОВ «ТЦ «Фрай» як клієнтом, є ідентичними і відповідно до п. 1 договорів клієнт доручає, а адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цією угодою, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги (якщо така оплата передбачена договором) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 2 договорів правнича допомога надається в частині ознайомлення із матеріалами судової справи № 906/968/24, вчинення процесуальних дій, пов`язаних із залученням клієнта до цієї справи у відповідному процесуальному статусі, включаючи представництво інтересів в суді.

Згідно з п. 3 договорів договір діє до його розірвання у встановленому порядку. Використання цього договору адвокатом підтверджує, що він є чинним і адвокат має усі повноваження на його виконання.

Відповідно до п. 4 договорів оплата за надання правничої допомоги узгоджується сторонами у рахунку та детальному описі робіт (надання послуг) акті наданих послуг до договору про надання правничої допомоги в ході виконання цього договору.

Апеляційному суду наданий рахунок та детальний опис робіт (наданих послуг), акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 02.05.2025 р. /а.с. 83 у т.2/, за змістом якого адвокат Горлов Є.С., адвокат Стахов А.О. та ТОВ «ТЦ «Фрай» погодили, що за договором про надання правової допомоги за представництво інтересів у суді апеляційної інстанції (складання та подання відзиву, представництво на судових засіданнях, інше) підлягає сума 20000,00 грн.

Ухваливши у даній постанові про покладення судових витрат на скаржника на підставі ст.129 ГПК України, колегія суддів врахувала результат апеляційного перегляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 912/1025/20, від 07.11.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 р. у справі № 922/2685/19 та є усталеною практикою. Наведені висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.4 ст.236 ГПК України.

Отже, при визначенні суми відшкодування колегія суддів виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено, що третьою особою на стадії апеляційного перегляду справи був поданий відзив на апеляційну скаргу /а.с. 76 - 80 у т.2/. Також представник третьої особи брав участь у судовому засіданні 20.05.2025 р. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Такі надані адвокатами послуги, а саме - підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, а також участь представника в судовому засіданні були необхідними відповідно до вимог господарського процесуального законодавства та реальними.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що представництво інтересів третьої особи як у першій так і в апеляційній інстанції здійснювалося тими самими адвокатами Горловим Є.С. та Стаховим А.О., в процесі апеляційного перегляду справи позиція сторін, зокрема, третьої особи не змінювалася, відповідно, представники третьої особи не могли бути необізнаними про позиції сторін у спорі та про законодавство, застосоване до спірних правовідносин. Колегія суддів звертає увагу, що зміст відзиву на апеляційну скаргу фактично узгоджується із позицією третьої особи у суді першої інстанції та змістом заяв по суті спору, поданих суду першої інстанції. Таким чином, є очевидним, що правова позиція третьої особи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу вже була сформована на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, та не зазнала змін; додаткові обставини чи нові докази на стадії апеляційного перегляду не вивчались; справа не є складною, оскільки судова практика з такого виду спорів є усталеною, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається, відповідно, підготовка відзиву на апеляційну скаргу об`єктивно не потребувала значних затрат часу. Тому колегія суддів погоджується із обґрунтованими доводами позивача щодо неспівмірності заявленої суми судових витрат.

За таких встановлених обставин, керуючись принципами реальності та пропорційності витрат на професійну правову допомогу адвоката, застосувавши критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних вищенаведених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування витрат на правничу допомогу є неспівмірним, тому вважає належною до відшкодування суму 4000,00 грн. як компенсацію вартості виконаної роботи за представництво адвоката в суді апеляційної інстанції. Решта суми залишається за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Фрай".

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Радомишильської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 р. у справі № 906/968/24 залишити без змін.

Стягнути з позивача Радомишильської районної спілки споживчих товариств (12201, Житомирська обл., Радомишльський р-н, м. Радомишль, вул. 9 січня, буд. 12, код ЄДРПОУ 01749361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Фрай" (12201, Житомирська обл., Житомирський р-н, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, буд. 1/2, код ЄДРПОУ 42297216) 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 906/968/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 12.06.2025 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.