Постанова від 11.06.2025 по справі 924/902/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року Справа № 924/902/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Рудик В.М.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Крушанівське" (вх.№920/25 від 28 лютого 2025 року) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року та апеляційну скаргу Староушицької селищної ради на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року у справі №924/902/24

за позовом Староушицької селищної ради

до Фермерського господарства "Крушанівське"

про:

1) стягнення 70872,43 грн. заборгованості за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га згідно договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2007 року, зареєстрованого у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 01 серпня 2007 року за №0407755150005;

2) розірвання договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2007 року, укладеного між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією (на сьогодні - Староушицькою селищною радою) та Фермерським господарством "Крушанівське";

3) зобов`язання фермерського господарства "Крушанівське" повернути Староушицькій селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га

ВСТАНОВИВ:

Староушицька селищна рада звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Фермерського господарства "Крушанівське" про стягнення 70872,43 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га згідно договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2007 року, зареєстрованого у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 01 серпня 2007 року за №0407755150005; розірвання договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2007 року, укладеного між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією (на сьогодні - Староушицькою селищною радою) та Фермерським господарством "Крушанівське" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га, який зареєстровано у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 01 серпня 2007 року за №0407755150005; зобов`язання Фермерського господарства "Крушанівське" повернути Староушицькій селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року у справі №924/902/24 частково задоволено позов Староушицької селищної ради до Фермерського господарства "Крушанівське" про стягнення 70872,43 грн. заборгованості за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га згідно договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2007 року, зареєстрованого у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 01 серпня 2007 року за №0407755150005; розірвання договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2007 року, укладеного між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією (на сьогодні - Староушицькою селищною радою) та Фермерським господарством "Крушанівське"; зобов`язання фермерського господарства "Крушанівське" повернути Староушицькій селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га.

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Крушанівське" (32390, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Крушанівка, код ЄДРПОУ 33651310) на користь Староушицької селищної ради (32385, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт. Стара Ушиця, вул. Українська, буд. 5, код ЄДРПОУ 03308388) 60872 (шістдесят тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 43 копійки заборгованості за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га згідно договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2007 року та 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 75 копійок витрат зі сплати судового збору.

Розірвано договір оренди земельної ділянки (земельна ділянка з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га) від 03 липня 2007 року, укладений між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Крушанівське", зареєстрований у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України 01.08.2007 за №0407755150005.

Зобов`язано Фермерське господарство "Крушанівське" повернути територіальній громаді в особі Староушицької селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому Фермерське господарство "Крушанівське" отримало їх в оренду.

Провадження в частині стягнення 10000 (десяти тисяч) заборгованості за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га - закрито.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач ФГ "Крушанівське" у період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2024 року систематично не виконував умови договору оренди земельної ділянки в частині повної та своєчасної сплати орендної плати. Внаслідок цього утворилась заборгованість у розмірі 70 872,43 грн. З матеріалів справи встановлено, що розмір орендної плати, який мав бути сплачений відповідачем за зазначений період, становить 95915,54 грн, тоді як фактично сплачено лише 25043,11 грн. Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в повному обсязі, а матеріали справи таких доказів не містять.

Суд першої інстанції зазначив, що істотна різниця між сумою, на яку мав право розраховувати позивач при укладенні договору, та фактично отриманою сумою свідчить про істотність порушення умов договору оренди відповідачем. Це є підставою для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Ураховуючи встановлені обставини та перебування спірної земельної ділянки у фактичному володінні та користуванні ФГ "Крушанівське", місцевий суд дійшов висновку, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади є повернення їй зазначеної земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року у справі №924/902/24 стягнуто з Фермерського господарства "Крушанівське" (32390, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Крушанівка, код ЄДРПОУ 33651310) на користь Староушицької селищної ради (32385, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, смт. Стара Ушиця, вул. Українська, буд. 5, код ЄДРПОУ 03308388) 6056 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач - ФГ "Крушанівське" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року у справі №924/902/24, скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року у справі №924/902/24 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що самостійно розрахувати розмір заборгованості ФГ "Крушанівське" перед Староушицькою селищною радою без проведення звірки неможливо, оскільки по різному представники сторін трактують розмір орендної плати та умови договору.

Скаржник стверджує, що поведінка сторін договору, передусім орендодавця, підтверджує те, що ним не було доведено належним чином зміна умов договору оренди землі, про що і стверджував відповідач неодноразово у судових засіданнях у суді, та ця зміна суттєво збільшила обов`язок відповідача сплачувати орендну плату, що певний проміжок часу відповідачу було не відомо в період 2020 - 2024 років, що і допустило сумарну заборгованість відповідача перед позивачем, хоча ця поведінка відповідача не може свідчити про свідому недоплату відповідачем розміру оренди землі, оскільки будь-яких додаткових угод позивачем не пропонувалось на підпис відповідачу, а про зміну розміру орендної плати стало відомо лише при подачі даного позову до суду позивачем.

На переконання апелянта, розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га навпаки не призведе до мети Староушицької селищної ради отримувати розмір орендної плати, а навпаки призведе до додаткових витрат у вигляді замовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004, аби виділити частину земельної ділянки для обслуговування права власності відповідача для обслуговування свої гідроспоруд та додаткових дій стосовно надання в оренду новосформованих земельних ділянок в оренду.

Листом №924/902/24/1297/25 від 05 березня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

13 березня 2025 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/902/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 березня 2025 року у справі №924/902/24 залишено без руху апеляційну скаргу Фермерського господарства "Крушанівське" (вх.№920/25 від 28 лютого 2025 року) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року у справі №924/902/24. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 13626 грн. та докази реєстрації ФГ "Крушанівське" Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

01 квітня 2025 року від ФГ "Крушанівське" через "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору на суму 13626 грн. та відповідь №8577183 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 квітня 2025 року у справі №924/902/24 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Крушанівське" (вх.№920/25 від 28 лютого 2025 року) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року у справі №924/902/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на "07" травня 2025 р. об 10:45год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. Зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року у справі №924/902/24 до закінчення апеляційного перегляду.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року у справі №924/902/24 частково задоволено заяву Староушицької селищної ради про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Крушанівське" на користь Староушицької селищної ради 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд Хмельницької області дійшов висновку про часткове задоволення заяви селищної ради, оскільки матеріали справи №924/902/24 не містять доказів надання правничої допомоги адвокатом Рудиком В.М. в обсязі 5 год. вартістю 10000 грн. при підготовці позову до суду, в т.ч. підготовки позовної заяви, позаяк позовна заява з додатками сформована і підписана посадовими особами Староушицької селищної ради. Обсяг решти часу, витраченого адвокатом для надання правничої допомоги у справі, становить 10 год., з яких: 3 год. на підготовку додаткових пояснень; 7 год. на підготовку до судових засідань та участь у судових засіданнях у справі №924/902/24, не є співмірним з кількістю матеріалів, опрацьованих і підготовлених кваліфікованим спеціалістом, яким є адвокат як професіонал в галузі права, та обсягом наданих послуг і виконаних робіт.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року, Староушицька селищна рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року у справі №924/902/24 в частині відмови у задоволені заяви про стягнення судових витрат та ухвалити нове, яким заяву задовольнити повністю.

Селищна рада зауважує, що як видно зі змісту Договору від 08 липня 2024 року сторони обумовили ним надання таких юридичних послуг, як складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Водночас, підписаний між сторонами акт від 29 січня 2025 року засвідчує надання Адвокатським об`єднанням Селищній раді такої послуги, як підготовка позову до суду, якою охоплено консультацію Клієнта та отримання інформації щодо обставин спору, вивчення та правовий аналіз отриманих від клієнта документів, підготовка позовної заяви. З огляду на дану обставину, а також на той факт, що Староушицька селищна рада звернулася до суду з позовом 07 жовтня 2024 року, є очевидним, що позивач у справі замовив таку послугу, як підготовка позову до суду та підтвердив її отримання саме від АО "Юридична компанія Рудик та партнери". При цьому, факт підписання позовної заяви Староушицьким селищним головою не спростовує викладені обставини.

Також апелянт вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, Господарський суд Хмельницької області необгрунтовано не взяв до уваги час, який адвокат витратив на підготовку до судових засідань та прибуття у суд для участі у судовому засіданні. На підготовку до кожного із судових засідань, згідно акту від 29 січня 2025 року, адвокатом в середньому витрачено менше 15 хвилин.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 березня 2025 року у справі №924/902/24 залишено без руху апеляційну скаргу Староушицької селищної ради на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року у справі №924/902/24. Зобов`язано апелянта протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати належні докази надсилання копії апеляційної скарги ФГ "Крушанівське".

07 квітня 2025 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про поштове відправлення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 квітня 2025 року у справі №924/902/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Староушицької селищної ради на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року у справі №924/902/24. Об`єднано апеляційні скарги Фермерського господарства "Крушанівське" та Староушицької селищної ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року у справі №924/902/24 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження.

18 квітня 2025 року від представника Староушицької селищної ради адвоката Рудика В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач вважає оскаржувані відповідачем рішення законними та обґрунтованими, прийнятими у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судові рішення у справі залишити без змін.

Позивач звертає увагу суду, що ФГ "Крушанівське" було стороною (відповідачем) у справі №924/717/20, відтак керівник господарства не міг не знати про рішення суду від 10 листопада 2020 року. Керівництвом селищної ради із головою ФГ "Крушанівське" Притуляком Василем Петровичем неодноразово проводилися зустрічі, на яких останньому наголошувалося на необхідності погасити існуючу заборгованість з орендної палати за користування земельною ділянкою площею 15,6955 га. Однак під час таких зустрічей Притуляк В.П. стверджував, що обов`язок сплачувати орендну плату в розмірі визначеному рішення господарського суду у нього виникне лише після внесення відповідних змін до договору від 03 липня 2007 року додатковою угодою, підписаною із селищною радою.

Крім того, Староушицька селищна рада у липні 2024 року вперше звернулася у Господарський суд Хмельницької області із аналогічним позовом до ФГ "Крушанівське" (справа №924/665/24). При цьому, на адресу відповідача поштою надсилалися позовна заява із додатками, зокрема копією рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року у справі №924/717/20. Однак ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08 серпня 2024 року позовну заяву Староушицької селищної ради було повернуто без розгляду. Відтак, твердження представника апелянта, що він дізнався про існування рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року у справі №924/717/20 лише у листопаді 2024 року не заслуговують на увагу.

Щодо наявності на земельній ділянці нерухомого майна, власником якого є відповідач, селищна рада зазначає, що як видно з пункту 2 Договору від 03 липня 2007 року земельна ділянка загальною площею 15,6955 га складається з 3,6838 га під водою, 11,6299 га під прибережними захисними смугами та 0,3818 га під гідротехнічними спорудами (греблями). З викладеного є очевидним, що нерухоме майно ФГ "Крушанівське" розташоване на незначній частині (0,3818 га) земельної ділянки, яку позивач намагається повернути. На сьогодні Староушицька селищна рада розглядає можливість виокремити земельну ділянку площею 0,3818 га та, за наявності відповідного клопотання ФГ "Крушанівське", передати її в користування останнього для обслуговування нерухомого майна.

05 травня 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Староушицької селищної ради Рудика Вадима Миколайовича надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 травня 2025 року у справі №924/902/24 задоволено заяву представника Староушицької селищної ради Рудика Вадима Миколайовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №924/902/24.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Філіпової Т.Л. судове засідання у справі №924/902/24 07 травня 2025 року не відбулось.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 травня 2025 року у справі №924/902/24 розгляд апеляційних скарг призначено на 28 травня 2025 р. об 11:30 год.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Бучинської Г.Б. судове засідання у справі №924/902/24 28 травня 2025 року не відбулось.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 червня 2025 року у справі №924/902/24 розгляд апеляційних скарг призначено на 11 червня 2025 року об 10:15 год.

В судовому засіданні 11 червня 2025 року, яке проводилось в режимі відеоконференції у відповідності до статті 197 ГПК України, представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /т.2, а.с.86/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарги слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 липня 2007 року між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та фермерським господарством Крушанівське, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір), згідно пункту 1 якого, орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 20 червня 2007 року №431/2007 передає, а орендар приймає у платне користування земельну ділянку водного фонду (ставок), що розташована на території Грушківської сільської ради для рибогосподарських потреб.

Згідно пункту 2 Договору в оренду передаєтьсяземельнаділянка загальною площею 15,6955 га, в тому числі 3,6838 га під водою, 11,6299 га під прибережними захисними смугами, 0,3818 га під гідротехнічними спорудами (греблями). Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які могли б перешкоджати її ефективному використанню.

Договір укладається на строк 40 років починаючи з дати його реєстрації. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором, а також при зміні власника землі або орендаря, якщо інше не передбачено в договорі. При переході права власності на землю від власника землі до іншої особи договір оренди зберігає чинність для нового власника (пункт 3 Договору).

Пунктом 4 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Грушківської сільської ради в розмірі 1218,32 грн. на рік. Загальна сума оренди становить 51132,80 грн. Періодичність внесення орендної плати - щомісячно до 30 числа наступного за звітний період на розрахунковий рахунок Грушківської сільської ради. Орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. Розмір орендної плати переглядається щороку у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо: погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Категорія земель землі водного фонду (пункт 5 Договору).

У разі припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 7 Договору).

Пунктом 9 Договору визначено інші права та обов`язки сторін, зокрема орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати, а орендар у відповідності з пунктом 4 цього договору зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. В разі припинення або розірвання цього договору орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у пункті 7 цього договору (пункт 10 Договору).

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, засвідчення факту державної реєстрації в Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" в книзі реєстрації договорів оренди землі (пункт 13 Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Договір зареєстрований в Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 01 серпня 2007 року за №0407755150005.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6822481500:05.002:0004.

Фермерському господарству "Крушанівське" з 27 грудня 2013 року на праві власності належить гідроспоруда загальною площею 587,6 кв.м по вул. Шевченка, 75 в с. Рункошів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (номер запису про право власності 4112579), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15312076 від 27 грудня 2013 року та свідоцтвом про право власності на нерухове майно індексний номер 15611859 від 27 грудня 2013 року.

Також, Фермерському господарству "Крушанівське" з 27 грудня 2013 року на праві власності належить гідроспоруда загальною площею 399 кв.м по вул. Шевченка, 76 в с. Рункошів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (номер запису про право власності 4110787), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15605867 від 27 грудня 2023 року та свідоцтвом про право власності на нерухове майно індексний номер 15605580 від 27 грудня 2013 року.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року у справі №924/717/20 за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Хмельницької обласної державної адміністрації в особі Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації до Фермерського господарства Крушанівське внесено зміни до договору оренди землі від 03 липня 2007 року, укладеного між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією Хмельницької області та Фермерським господарством "Крушанівське" та викладено положення пункту 4 договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати відповідає розміру земельного податку та становить 23 917, 60 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот сімнадцять грн. 60 коп.) у рік, що становить 5 (п`ять) відсотків від вартості земельної ділянки, яка відповідно до середньої вартості одного гектара ріллі по Хмельницькій області станом на 01 січня 2020 року становить 30477 грн, а в цілому вся площа 478 351,75 грн".

Земельна ділянка з кадастровим номером 6822481500:05.002:0004 площею 15,6955 га перебуває у комунальній власності Староушицької селищної ради на підставі Закону України від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", право власності зареєстровано 13 вересня 2021 року за номером 43981109, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №275062272 від 16 вересня 2021 року.

Староушицька селищна рада стверджує, що упродовж 2020 року розмір орендної плати за Договором становив 4348,07 грн. за період з 01 січня 2020 року по 02 грудня 2020 року та 1829,79 грн. з 03 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з яких відповідачем сплачено 4440 грн.; за 2021 рік 23917,60 грн., з яких відповідачем сплачено 4947,59 грн.; за 2022 рік 26309,36 грн., з яких відповідачем сплачено 5879,59 грн.; за 2023 рік 27505,24 грн., з яких відповідачем сплачено 6413,59 грн., за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року 12005,51 грн., з яких відповідачем сплачено 3362,34 грн., а заборгованість становить 70872,43 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі №910/8357/18, від 22 вересня 2022 року у справі №924/1146/21, від 06 жовтня 2022 року у справі №922/2013/21, від 17 листопада 2022 року у справі №904/7841/21).

Предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровими номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га, в т.ч. 3,6838 га під водою, 11,6299 га під прибережними захисними смугами, 0,3818 га під гідротехнічними спорудами (греблями), для рибогосподарських потреб, що перебуває у комунальній власності Староушицької територіальної громади в особі Староушицької селищної ради, стягнення заборгованості з орендної плати.

Положення статей 13, 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Судами враховується, що станом на момент укладення спірного договору оренди розпорядником земельної ділянки була Кам`янець-Подільська районна державна адміністрація Хмельницької області.

Разом з тим, на даний час змінено правове регулювання у цій сфері Законом України від 28 квітня 2021 року №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", що набрав чинності 27 травня 2021 року.

Цим Законом перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до Договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи, виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

З врахуванням вищевикладеного, земельна ділянка з кадастровими номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га перебуває у комунальній власності Староушицької територіальної громади в особі Староушицької селищної ради, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №275062272 від 16 вересня 2021 року.

За змістом частини 1 статті 317, частини 1 статті 319, частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

У справі, що розглядається, предметом позову є вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 70872,43 грн. зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2024 року включно, розірвання договору оренди землі від 03 липня 2007 року та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Староушицькою селищною радою стверджується про порушення Фермерським господарством "Крушанівське", як орендарем, права позивача, як орендодавця, на отримання орендної плати у встановленому розмірі за користування земельною ділянкою комунальної власності внаслідок її систематичної недоплати, що є істотним порушенням умов договору оренди землі та підставою для його розірвання та, відповідно, повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України, стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається судами з матеріалів справи, 03 липня 2007 року між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Фермерським господарством "Крушанівське", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендар прийняв у платне користування земельну ділянку водного фонду (ставок) з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004 площею 15,6955 га, що розташована на території Грушківської сільської ради (тепер Староушицька селищна рада) для рибогосподарських потреб на 40 років. Даний договір зареєстрований у Кам`янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 01 серпня 2007 року за №0407755150005.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Приписами статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендодавця, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Положення аналогічного змісту закріплені також у пункті 9 Договору.

В свою чергу, відповідно до статті 25 вищевказаного Закону та пункту 9 Договору орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Як передбачено частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами 1-3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Сторонами спірного договору у пункті 4 було узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі. Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Грушківської сільської ради в розмірі 1218,32 грн. на рік. Загальна сума оренди становить 51132,80 грн. Періодичність внесення орендної плати - щомісячно до 30 числа наступного за звітний період на розрахунковий рахунок Грушківської сільської ради.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року у справі №924/717/20, яке набрало законної сили 03 грудня 2020 року, внесено зміни до договору оренди землі від 03 липня 2007 року, укладеного між Кам`янець-Подільською районною державною адміністрацією Хмельницької області та Фермерським господарством "Крушанівське" та викладено положення пункту 4 договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати відповідає розміру земельного податку та становить 23917, 60 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот сімнадцять грн. 60 коп.) у рік, що становить 5 (п`ять) відсотків від вартості земельної ділянки, яка відповідно до середньої вартості одного гектара ріллі по Хмельницькій області станом на 01 січня 2020 року становить 30477 грн, а в цілому вся площа 478351,75 грн".

Згідно частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Наведені норми права передбачають, що зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому якщо договір змінений судом, то зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №921/530/21).

З доводів Староушицької селищної ради вбачається, що упродовж 2020 року розмір орендної плати за Договором становив 4348,07 грн. за період з 01 січня 2020 року по 02 грудня 2020 року та з урахуванням зміни розміру орендної плати за рішенням господарського суду від 10 листопада 2020 року - 1829,79 грн. за період з 03 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року; за 2021 рік 23917,60 грн.; за 2022 рік 26309,36 грн.; за 2023 рік 27505,24 грн.; за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року 12005,51 грн. Розмір орендної плати, починаючи з 2022 року, обчислений з урахуванням індексів інфляції згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі". За 2021 рік коефіцієнт індексації становив 1,1 для земель несільськогосподарського призначення; за 2022 рік 1,15 для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); за 2023 рік 1,051 для всіх категорій земель і видів угідь. Водночас, з 01 січня 2020 року по 31 травня 2024 включно відповідач систематично недоплачує орендну плату у встановленому розмірі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 70872,43 грн., з яких заборгованість за 2020 рік становить 1737,83 грн., за 2021 рік 18970,01 грн., за 2022 рік 20429,77 грн., за 2023 рік 21091,65 грн., за 2024 рік 8643,17 грн.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що на виконання умов Договору відповідачем сплачено орендну плату у 2020 році у розмірі 4440 грн., у 2021 році 4947,59 грн., у 2022 році 5879,59 грн.; у 2023 році 6413,59 грн., за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року включно 3362,34 грн. Крім того, 13 січня 2025 року відповідачем на розрахунковий рахунок позивача перераховано 10000 грн.

Доказів сплати орендної плати в іншому розмірі, погашення заборгованості в повному обсязі, яка є предметом спору, відповідач не надав, а матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовної вимоги Староущицької селищної ради про стягнення з ФГ "Крушанівське" заборгованості зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період з 03 грудня 2020 року по 31 травня 2024 року включно у сумі 60872,43 грн. та про закриття провадження в частині 10000 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Фермерське господарство "Крушанівське" у апеляційній скарзі не заперечує щодо розміру заборгованості з орендної плати за спірну земельну ділянку.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом статей 30 та 31 Закону України "Про оренду землі" зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України "Про оренду землі", а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Заявляючи позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 03 липня 2007 року, Староушицька селищна рада посилається на істотність порушення договору ФГ "Крушанівське", що виразилось у систематичній недоплаті орендної плати майже упродовж 4 років поспіль.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 наголосила, що порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору".

Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі №910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміни в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Враховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 Цивільного кодексу України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 Цивільного кодексу України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 Цивільного кодексу України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає загальне правило частини другої статті 651 Цивільного кодексу України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2007 року, укладеного між Староушицькою селищною радою та ФГ "Крушанівське", з огляду на істотне порушення його умов відповідачем.

У справі, що розглядається, встановлено систематичну недоплату орендної плати з боку орендаря протягом тривалого періоду з 2020 по 2024 рік включно. Фактична сума, сплачена відповідачем, становить лише 25043,11 грн із 95915,54 грн, які мали бути сплачені за умовами договору. Різниця між нарахованою та фактично сплаченою сумою складає 70?872,43 грн, що підтверджено письмовими доказами, дослідженими судом. Такий рівень виконання зобов`язань (близько 26%) є непропорційно низьким і прямо свідчить про істотне порушення, що завдало орендодавцю значних майнових втрат і фактично позбавило його очікуваних результатів договору.

Ці обставини свідчать про неодноразове та систематичне порушення умов договору з боку відповідача впродовж щонайменше чотирьох бюджетних періодів, що негативно вплинуло на наповнення місцевого бюджету та унеможливило ефективне планування видатків громади. У даному випадку позивач орган місцевого самоврядування, який діє в інтересах громади, зазнав значних втрат унаслідок невиконання відповідачем умов договору, а саме недоотримання бюджетних надходжень у розмірі понад 70 тис. грн, що є істотним для місцевого бюджету сільської ради.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не вжив заходів до усунення порушень, не надав жодних доказів об`єктивної неможливості виконання зобов`язань чи спроб врегулювати ситуацію шляхом реструктуризації боргу або перегляду умов договору. Вказане свідчить про недобросовісну поведінку відповідача як сторони зобов`язального правовідношення.

Крім того, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №?918/391/23, оцінка істотності порушення повинна здійснюватися з урахуванням усіх обставин справи та наслідків для сторони, яка зазнала порушення. У даному випадку така оцінка підтверджує, що позивач, як територіальна громада, фактично був позбавлений переваг, які мав отримати, передавши земельну ділянку в оренду.

Збереження договірних відносин з таким орендарем не відповідатиме інтересам територіальної громади як власника земельних ділянок, які визначаються доцільністю та ефективністю використання майна, а також не сприятиме досягненню максимального економічного ефекту задля соціально-економічного розвитку територіальної громади.

З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що порушення умов договору є істотним, а тому позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про несплату орендної плати в повному розмірі через необізнаність з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року у справі №924/717/20, яким змінено умови договору в частині розміру орендної плати, з огляду на відсутність належним доказів на підтвердження такої обставини. Із судового рішення у справі №924/717/20 вбачається, що "Відповідач свого представника до суду не направив, письмового відзиву не подав. Належність повідомлення даного учасника справи про дату, час і місце судового засідання підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення йому відповідної ухвали суду." ФГ "Крушанівське" не було позбавлене можливості оскаржити у встановленому законом порядку зазначене рішення через неповідомлення останнього, проте таких дій вчинено не було, що свідчить про належну обізнаність апелянта з рішенням, яким було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки.

Крім того, Староушицька селищна рада у липні 2024 року вже зверталася до Господарського суду Хмельницької області із аналогічним позовом до ФГ "Крушанівське" (справа №924/665/24). Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08 серпня 2024 року позовну заяву Староушицької селищної ради було повернуто без розгляду. Відтак, твердження представника апелянта, що він дізнався про існування рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року у справі №924/717/20 лише у листопаді 2024 року не заслуговують на увагу.

Щодо вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку.

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України "Про оренду землі".

Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

За умовами пункту 10 договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2007 року після припинення дії договору оренди орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав, передбачених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України для розірвання договору оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні.

Враховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2007 року та перебування спірної земельної ділянки у фактичному володінні та користуванні ФГ "Крушанівське", місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади є повернення їй спірної земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду.

Щодо знаходження на спірній земельній ділянці гідротехнічних споруд, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом "ґ" частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України визначено, що до земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №401/2975/20 зазначено, що приналежність до головної речі самостійно не реєструють як окремий об`єкт нерухомого майна. У такому випадку державному реєстратору необхідно відмовити в державній реєстрації права власності на об`єкт, який є приналежністю головної речі.

Важливе значення для вирішення судами справ, пов`язаних із виникненням, зміною та припиненням права власності, відповідно до чинного законодавства, має правильне визначення правового режиму майна.

Відповідно до пункту 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом МНС України від 03 квітня 2012 року №661, гідротехнічна споруда інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Незалежно від цільового призначення будь-яка гідротехнічна споруда це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою, аніж обслуговування водного об`єкта, є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкта.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №903/906/16 вказано, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт.

З огляду на вищенаведене, а також на правовий статус гідротехнічної споруди як приналежності водного об`єкта, власником гідротехнічної споруди може бути лише особа, яка є власником земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт з гідротехнічною спорудою.

Оскільки гідротехнічна споруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом, її не може бути відокремлено від нього без втрати цільового призначення, відповідно вона не може перебувати у приватній власності, крім випадків, визначених законом.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №125/1227/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 наведено висновок про те, що за змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Отже, при дослідженні судом обставин наявності в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави законом не передбачено. Вказаний висновок є усталеним у судовій практиці Верховного Суду.

Таким чином, сама лише наявність в матеріалах справи свідоцтв про право власності ФГ "Крушанівське" на гідроспоруди не впливає на висновок суду про задоволення позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року у справі №924/902/24.

ФГ "Крушанівське" також оскаржено додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року у справі №924/902/24, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь Староушицької селищної ради 6056 грн. судового збору за розгляд немайнових вимог. Водночас, апеляційна скарга ФГ "Крушанівське" не містить жодних доводів щодо помилковості такого рішення, а тому апеляційна скарга в цій частині є необгрунтованою.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року у справі №924/902/24.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року у справі №924/902/24 позов було задоволено частково.

05 лютого 2025 року до місцевого суду від позивача Староушицької селищної ради надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/902/24 у розмірі 30000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року у справі №924/902/24 частково задоволено заяву Староушицької селищної ради про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Крушанівське" на користь Староушицької селищної ради 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу є судовими витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Згідно з частиною 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 ГПК України).

Частина 1 статті 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем повідомлено суд про те, що у зв`язку з розглядом даної справи він очікує понести витрати в сумі 30000 грн. на професійну правничу допомогу.

Як зазначив місцевий суд, під час судового засідання 27 січня 2025 року представником позивача усно заявлено про те, що докази про розмір судових витрат, які позивачем сплачено чи має бути сплачено у зв`язку з розглядом справи, будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Заява позивача про розподіл судових витрат, згідно з якою останній просить стягнути з відповідача 30000 грн. витрат на правову допомогу адвоката надійшла до суду 05 лютого 2025 року.

З огляду на викладене, заяву подано в межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що до заяви додано копії договору №01-24/юо про надання правової (професійної правничої) допомоги від 08 липня 2024 року з Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Рудик та партнери" в особі керуючого партнера Рудика В.М., акту про надання послуг за договором №1 від 29 січня 2025 року, рахунку-фактури №1 від 29 січня 2025 року.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №910/16223/18).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18 виснував, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19).

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів Староушицької селищної ради у справі №924/902/24 здійснював адвокат Рудик В.М. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВХ №1083325 від 25 листопада 2024 року, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги.

08 липня 2024 року між Староушицькою селищною радою, як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Рудик та партнери" в особі керуючого партнера Рудика В.М., як виконавцем, укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №01-24/юо (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується надати клієнту необхідну правову допомогу з представництва інтересів клієнта у судовій справі за позовом Староушицької селищної ради до Фермерського господарства "Крушанівське" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 15,6955 га, кадастровий номер 6822481500:05:002:0004, розірвання договору оренди землі від 03 липня 2007 року та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 15,6955 га з кадастровим номером 6822481500:05:002:0004, а клієнт зобов`язується сприяти виконавцеві у здійсненні його функцій і оплачувати послуги виконавця в порядку і на умовах, визначених даним договором.

Послуги надаються виконавцем клієнту шляхом здійснення усного та письмового консультування з юридичних питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта; підготовки до розгляду справи судом, збір доказів; особистого представництва т захисту інтересів клієнта у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (пункт 2.1 Договору).

За надання правової допомоги клієнт сплачує виконавцеві гонорар. Гонорар, що підлягає сплаті, вираховується виходячи із кількості відпрацьованих адвокатським об`єднанням, його партнерами та співробітниками годин. Вартість однієї години роботи виконавця за даним договором становить 2000 гривень (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.2 Договору клієнт сплачує виконавцеві гонорар на підставі рахунку-фактури за результатами надання виконавцем професійної правничої допомоги клієнту протягом 30 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

29 січня 2025 року Староушицькою селищною радою та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Рудик та партнери" в особі керуючого партнера Рудика В.М. підписано акт №1 про надання послуг за договором №01-24/юо від 08 липня 2024 року.

Згідно поданого акту Староушицькій селищній раді надано послуги у господарській справі №924/902/24, а саме:

-підготовка позову до суду (консультація клієнта та отримання інформації щодо обставин спору, вивчення та правовий аналіз отриманих від клієнта документів, підготовка позовної заяви) 5 год. 10 000 грн.;

-підготовка додаткових письмових пояснень 3 год. 6 000 грн.;

-підготовка до судового засідання та участь 20 грудня 2024 року у судовому засіданні 1 год. 2 000 грн.;

-підготовка до судового засідання та участь 23 грудня 2024 року у судовому засіданні 30 хв. 1 000 грн.;

-підготовка до судового засідання та участь 16 січня 2025 року у судовому засіданні 2,5 год. 5 000 грн.;

-прибуття до суду, підготовка до судового засідання та участь 27 січня 2025 року у судовому засіданні 3 год. 6 000 грн., а всього на загальну суму 30 000 грн.

Загальна кількість годин роботи співробітників АО "Юридична компанія "Рудик та партнери" - 15 год.

Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Рудик та партнери" Староушицькій селищній раді виставлено рахунок-фактуру №1 від 29 січня 2025 року про сплату послуг за надання правової допомоги згідно договору №01-24/юо від 08 липня 2024 року у судовій справі №924/902/24 на суму 30 000 грн. (15 годин вартістю 2000 грн. за годину).

Процесуальні документи, наявні у справі підтверджують надання правової допомоги Староушицькій селищній раді у цій справі адвокатом Рудиком В.М. Надані позивачем докази підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі.

Разом з тим, надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд в тому числі і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №902/1051/19 та від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №905/1795/18 і від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Колегія суддів зазначає, що спір про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та відповідно повернення такої ділянки, є спором незначної складності - за відсутності особливостей у такому спорі. При цьому судова практика щодо спірних правовідносин є сталою.

Зібрані та надані суду докази не мають значного обсягу, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. Колегією суддів звертається увага, що до позовної заяви на підтвердження наявності заборгованості, крім договору та рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року у справі №924/717/20, було додано розрахунок заборгованості та копії звітів про рух коштів на рахунках. Очевидно, що збір таких доказів не потребував багато часу.

Місцевий господарський суд помилково зазначив, що матеріали справи №924/902/24 не містять доказів надання правничої допомоги адвокатом Рудиком В.М. в обсязі 5 год. вартістю 10000 грн. при підготовці позову до суду, в т.ч. підготовки позовної заяви, позаяк позовна заява з додатками сформована і підписана посадовими особами Староушицької селищної ради.

Колегія суддів зауважує, що підписання заяв по суті керівником установи, а не адвокатом, не спростовує обставин надання адвокатом правової допомоги щодо підготовки відповідних документів (подібний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 28 грудня 2019 року у справі №924/122/19).

Крім того, Господарським судом Хмельницької області були досліджені протоколи судових засідань та визначена загальна тривалість судових засідань на за участі адвоката Рудика В.М. (05 годин 47 хвилин), проте, як вірно зазначає Староушицька селищна рада у своїй апеляційній скарзі, судом не враховано час витрачений адвокатом на підготовку до судових засідань та прибуття у суд для участі у судовому засіданні.

Однак, незважаючи на таку оцінку доказам надання професійної правничої допомоги, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що надані адвокатом послуги були реальними, натомість заявлена до відшкодування сума є неспівмірню із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та ціною позову. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу на суму 30000,00 та про наявність підстав для зменшення витрат на правову допомогу до 15000,00 грн. Натомість відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн. у даній справі відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилаються скаржники, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року та додаткових рішень Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року та 20 лютого 2025 року, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Крушанівське" (вх.№920/25 від 28 лютого 2025 року) на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року у справі №924/902/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року у справі №924/902/24 залишити без змін.

Апеляційні скарги Фермерського господарство "Крушанівське" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року у справі №924/902/24 та Староушицької селищної ради на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року у справі №924/902/24 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року та додаткове рішення від 20 лютого 2025 у справі №924/902/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/902/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "13" червня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.