Постанова від 11.06.2025 по справі 917/1854/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/1854/24(917/174/25)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

представників учасників справи:

ГУ ДПС у Полтавській області С.С. Лазурович (а режимі відеоконференції)

інші учасники справи про банкрутство не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області (вх.№934П/1-43) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 (кредиторські вимоги) (суддя В.В. Паламарчук, повний текст ухвали складено 27.03.2025) №917/1854/24(917/174/25) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 (попереднє засідання) (суддя В.В. Паламарчук, повний текст ухвали складено 02.04.2025) у справі №917/1854/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м.Київ, 03187; код ЄДРПОУ 38039872

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт" вул.Харківське Шосе, буд. 2, м.Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 34698269

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.12.2024 відкрито провадження у справі №917/1854/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт" (код ЄДРПОУ 34698269); введено процедуру розпорядження майном; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича (свідоцтво №75 від 31.01.2013; адреса: а/с №8 м.Київ, 02034); призначено попереднє засідання суду на 20.02.2025.

З метою виявлення конкурсних кредиторів, 24.12.2024 Господарським судом Полтавської області оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт" (код ЄДРПОУ 34698269). Дата публікації на сайті ВГСУ: 24.12.2024; номер публікації: 74936.

В тридцятиденний термін від дня офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Пирятин Зернопродукт" до суду надійшла заява Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання грошових вимог до боржника в сумі 1 656 538,06 грн, з яких: 482 940,80 грн основний платіж, 39 232,43 грн - штрафні санкції, 1 128 308,83 грн - пеня та 6056,00грн - судовий збір (вхід. №178/25 від 27.01.2025).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 у справі №917/1854/24(917/174/25) визнано частково грошові вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт" в сумі 1 604 122,36грн, з яких: 482 940,80 грн основний платіж (3 черга), 1 115 125,56 грн штрафні санкції та пеня (6 черга), а також 6056,00 грн - витрат по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (1 черга); в іншій частині кредиторських вимог в сумі 52 415,70грн (з яких 25 092,72 грн - штрафні санкції та 27 322,98грн пеня) відмовлено; зобов`язано розпоряднику майна внести визнані судом грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника в порядку черговості, встановленої судом в даній ухвалі; повідомлено Головне управління ДПС у Полтавській області, що попереднє засідання призначене на 01.04.2025 на 10:00 год.

В обґрунтування часткової відмови у кредиторських вимогах суд першої інстанції із посиланням на ст.102, 129 ПК України зазначив, що борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 25 092,72грн (штрафні санкції) є безнадійним та підлягає списанню, а нарахування пені в сумі 27 322,98грн є безпідставним, оскільки матеріали заяви не містять доказів, які б підтверджували дотримання податковим органом положень статті 102 ПК України щодо стягнення заборгованості з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1854/24, зокрема, завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятин Зернопродукт".

За підсумками попереднього судового засідання, ухвалено внести до реєстру вимог кредиторів розглянуті Господарським судом Полтавської області в справі №917/1854/24 грошові вимоги наступних кредиторів:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" в розмірі 1 336 227,50грн, з яких: 29 068,80грн (витрати по сплаті судового збору) - перша черга; 522 486,37грн (заборгованість, 3% річних, інфляційні втрати, послуги адвоката, витрати по сплаті судового збору) - четверта черга; 784 672,33грн (пеня) - шоста черга.

- Головного управління ДПС у Полтавській області в розмірі 1 604 122,36грн, з яких: 482 940,80грн основний платіж - третя черга, 1 115 125,56грн штрафні санкції та пеня - шоста черга, 6 056,00грн витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог - перша черга.

Головне управління ДПС у Полтавській області з ухвалами суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 в частині, якою відмовлено у визнанні кредиторських вимог у сумі 52 415,70 грн у справі №917/1854/24 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області з податку на додану вартість у сумі 52 415,70 грн (з яких штрафні санкції 25 092,72 грн та пеня 27 322,98 грн) та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування скарги заявник наводить наступні доводи:

- суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні кредиторських вимог з ПДВ, виходив з того, що податковим органом не вжито заходів стягнення податкового боргу за рішенням суду, при цьому, судом першої інстанції проігноровано факт, що засновниками ТОВ «ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ» 02.09.2014 прийнято самостійне рішення про припинення підприємства, тобто, фактично платник податків перебував у процедурі припинення більше 10 років, але за цей період не проведено жодних заходів (не надано жодної інформації щодо проведених заходів), які б свідчили про здійснення ліквідації підприємства та про виплату грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується;

- відповідно до наявної у справі копії Довідки Головного оперативного відділу ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 17.07.2015 місцезнаходження ТОВ «ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ» не встановлено;

- ДПІ у м. Полтаві направлений ліквідатору ТОВ «ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ» лист №9359/10/1601-17-32 від 19.10.2016 (доданий до матеріалів справи разом з додатковими поясненнями) щодо здійснених заходів для погашення податкового боргу, у якому зазначена податкова заборгованість у загальній сумі 19189,22 грн, яка обліковувалася по території обслуговування ДПІ у м.Полтаві. Даний лист повернуто засобами АТ «Укрпошта» з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 24.11.2016 року.

- зважаючи на вищевикладене, ГУ ДПС у Полтавській області вживалися заходи щодо погашення податкового боргу, який обліковувався за ТОВ «ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ» в порядку, передбаченому статтею ст. 97 ПК України та ст. 105-112 ЦК України;

- Верховний Суд у постановах від 19 травня 2020 року у справі № 826/8231/15; від 11 червня 2020 року у справі № 823/127/17; від 23 червня 2022 року у справі № 2а-2002/12/1370 дійшов наступного висновку: «У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом)».

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 для розгляду справи №917/1854/24(917/174/25) призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 залишено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не було надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також не надано доказів на підтвердження направлення копій апеляційної скарги відповідачу.

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справ №917/1854/24 та №917/1854/24(917/174/25), встановлено строк учасникам справи про банкрутство для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення вказаної ухвали. Призначено справу до розгляду на "11" червня 2025 р. об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

09.06.2025 у зв`язку з відпусткою судді Плахова О.В. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.

Від представника Головного управління ДПС у Полтавській області Лазурович Світлани Сергіївни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№7113 від 05.06.2025). Ухвалою суду від 09.06.2025 вказане клопотання було задоволено.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

У судовому засіданні 11.06.2025 представник ГУ ДПС у Полтавській області наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 11.06.2025, не скористалися своїм процесуальним правом на участь у вказаному засіданні.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника апелянта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується апелянтом, кредиторські вимоги з податкового боргу на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 52 415,70грн (з яких штрафні санкції - 25 092,72грн та пеня - 27 322,98грн за період з 28.02.2015 по 24.12.2024), було заявлено Головним управлінням ДПС у Полтавській області у січні 2025 року на підставі:

- Акту №3604/16-01-15-01/34698269 перевірки щодо питань порушення правил сплати грошового зобов`язання з ПДВ по податковій декларації за серпень 2013 року від 02.06.2014, податкового повідомлення - рішення від 04.06.2014 за №0025591501, яким застосовано штраф у розмірі 9 971,00грн, (сума боргу, яка обліковується по ППР та заявляється до приєднання становить 6374,12грн).

- Акту №61/16-01-15-01/34698269 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Пирятин Зернопродукт" за грудень 2014 року від 12.02.2015; податкового повідомлення - рішення від 25.02.2015 за №0008241501, яким застосовано штраф у розмірі 170,00грн.

- Акту № 116/16-01-15-01/34698269 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Пирятин Зернопродукт" за січень-лютий 2015 року від 30.03.2015; податкового повідомлення - рішення від 17.04.2015 за №0014461501, яким застосовано штраф у розмірі 2040,00 грн.

- Акту №217/16-01-15-01/34698269 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Пирятин Зернопродукт" за березень 2015 року від 24.04.2015; податкового повідомлення - рішення від 19.05.2015 за №0017551501, яким застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн.

- Акту №101/16-01-15-01/34698269 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Пирятин Зернопродукт" за квітень-травень 2015 року від 23.06.2015; податкового повідомлення - рішення від 06.07.2015 за №0021661501, яким застосовано штраф у розмірі 2040,00 грн.

- Акту №150/16-01-15-01/34698269 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Пирятин Зернопродукт" за червень-липень 2015 року від 27.08.2015; податкового повідомлення - рішення від 11.09.2015 №0025381501, яким застосовано штраф у розмірі 2040,00 грн.

- Акту №3018/16-01-12- 01/34698269 з питання порушення правил сплати грошового зобов`язання по податку на додану вартість з жовтень 2013., грудень 2013р. від 17.11.2016; податкового повідомлення - рішення від 29.12.2016 за №0033231201, яким застосовано штраф у розмірі 11 408,60 грн.

Також Головним управлінням ДПС у Полтавській області було надано до суду першої інстанції:

- лист №9359/10/1601-17-32 від 19.10.2016, направлений ДПІ у м. Полтаві ліквідатору ТОВ «ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ» із повідомленням про те, що за підприємством рахується заборгованість по податках та зборах на загальну суму 19189,22 грн, а саме: ПДВ в сумі 13684,12 грн, адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510,00 грн, єдиний внесок у сумі 4995,10 грн; у вказаному листі ДПІ просило ліквідатора повідомити про те, які заходи були здійснені для погашення податкового боргу та на якій стадії знаходиться ліквідаційна процедура;

- копію Довідки Головного оперативного відділу ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 17.07.2015 про те, що місцезнаходження ТОВ «ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ» не встановлено.

Із посиланням на вказані докази ГУ ДПС у Полтавській області зазначало, що ним вживалися заходи щодо погашення податкового боргу, який обліковувався за ТОВ «ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ», в порядку, передбаченому ст.97 ПК України та ст.105-112 ЦК України.

Однак місцевий господарський суд ухвалою від 04.03.2025 (з наведених вище підстав) відмовив у задоволенні кредиторських вимог з податкового боргу на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 52 415,70грн (з яких штрафні санкції - 25 092,72грн та пеня - 27 322,98грн за період з 28.02.2015 по 24.12.2024). Відповідно, ці вимоги не було включено до реєстру вимог кредиторів за підсумками попереднього засідання, що яких постановлено ухвалу від 01.04.2025.

Вважаючи свої права порушеними, ГУ ДПС у Полтавській області оскаржило ухвали суду першої інстанції від 04.03.2025 та від 01.04.2025 у вищевказаній частині. Отже, в даному апеляційному провадженні, у відповідності до вищенаведених вимог ст.269 ГПК України, оскаржувані ухвали суду першої інстанції переглядаються саме в частині вищенаведених сум.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.

Предметом апеляційного оскарження в даному провадженні є ухвали господарського суду, постановлені за результатами розгляду кредиторських вимог ГУ ДПС у Полтавській області (в частині відмови у вказаних вимогах).

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

Відповідно до ч.2 ст.47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном, передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декількох судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.

Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення.

Мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі, чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів (за підсумками попереднього судового засідання). При цьому, мотиви прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів можуть бути наведені в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак в такій ухвалі повинно міститися посилання на ухвалу щодо розгляду вимог кожного конкретного кредитора. Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 904/5314/20, від 04.07.2023 у справі № 922/2334/21, від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23, від 26.11.2024 у справі № 910/9450/22.

Як було встановлено вище, у даному випадку мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку про часткове визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Полтавській області, відображено в індивідуальній ухвалі від 04.03.2025 (яка в силу вищенаведених вимог ч.2 ст.47 КУзПБ не підлягає оскарженню окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання), а в ухвалі від 01.04.2025, постановленій за підсумками попереднього засідання, міститься посилання на ухвалу від 04.03.2025.

За таких обставин, апеляційний перегляд обох оскаржуваних ухвал господарського суду здійснюється з урахуванням обставин та мотивів, відображених в індивідуальній ухвалі від 04.03.2025 про часткове визнання кредиторських вимог зазначеного кредитора (відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 12.11.2024 у справі № 903/534/23).

У ч.1 ст. 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ч. 3 ст. 45 КУзПБ встановлені вимоги до змісту заяви кредитора, зокрема передбачено, що до заяви в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Як було встановлено вище, кредиторські вимоги з податкового боргу на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 52 415,70 грн (з яких штрафні санкції - 25 092,72грн та пеня - 27 322,98грн за період з 28.02.2015 по 24.12.2024), було заявлено Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі актів перевірок, що проводилися у 2014 2016 рр., та податкових повідомлень-рішень, прийнятих у цей же період за результатами вказаних перевірок.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, є податковим боргом.

За приписами п. 102.1 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до положень пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України, контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Згідно п. 102.4 ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За змістом пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Положеннями пункту 101.2 статті 101 ПК України визначено, що під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу (підпункт 101.2.3).

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що статтею 102 ПК України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

У постанові від 13.07.2022 у справі № 480/340/20 Верховний Суд зауважив, що податковий борг, який виник унаслідок несплати платником податків самостійно визначених у податковій декларації грошових зобов`язань, може бути стягнутий контролюючим органом протягом і в межах строку давності, який становить 1095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу. Відповідно, після спливу строку давності для стягнення такого боргу останній набуває ознак безнадійного податкового боргу в тлумаченні підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України.

Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 №910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17, від 27.07.2021 у справі №911/388/20).

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, вищевказаний строк тривалістю 1095 календарних днів з дня виникнення відповідного податкового боргу (у 2014 2016 роках) станом на час звернення ГУ ДПС у Полтавській області із кредиторськими вимогами в даній справі про банкрутство (у січні 2025 року) сплинув.

Проте апелянт у скарзі не погоджується з віднесенням спірних сум до безнадійної заборгованості, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19 травня 2020 року у справі № 826/8231/15; від 11 червня 2020 року у справі № 823/127/17; від 23 червня 2022 року у справі № 2а-2002/12/1370, в яких суд касаційної інстанції зазначив: «У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податковий борг до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення «безнадійного», що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом)».

На думку заявника скарги, вжиття ДПІ у м.Полтаві таких заходів як надання інформації про наявність заборгованості та заперечень щодо припинення юридичної особи, а також направлення ліквідатору боржника у 2016 році листа із зазначенням податкового боргу у загальній сумі 19189,22 грн свідчить про відсутність підстав для визнання спірної заборгованості безнадійною.

Проте, як вбачається з вищенаведених норм податкового законодавства та висновків Верховного Суду щодо їх застосування, умовою для встановлення строків стягнення понад 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, до повного погашення такого платежу, є виключно наявність рішення суду про стягнення цього платежу. Тобто, на думку колегії суддів, визначення «ініціюював до стягнення» у вищенаведеному контексті означає саме подання контролюючим органом позову до суду та прийняття судом відповідного рішення, а не звернення кредитора до ліквідатора з листом або вжиття будь-яких інших заходів.

Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 18.08.2021 у справі №922/2727/20 зазначив, що у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Верховний Суд вказав, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України. Наведене узгоджується з висновками про застосування пункту 102.4 статті 102 ПК України, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі № 822/2243/17, від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15, від 11.06.2020 у справі № 823/127/17 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11 (пункт 10.6).

Проте доказів наявності відповідного судового рішення про стягнення спірних сум заявником не надано суду першої та апеляційної інстанції. Отже, апелянтом не спростовано висновку місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б посилання податкового органу щодо дотримання положень статті 102 ПК України стосовно стягнення заборгованості з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Окрім того, із листа №9359/10/1601-17-32 від 19.10.2016, на який посилається апелянт, не вбачається, що зазначена в ньому сума (19189,22 грн), стосується саме спірної заборгованості з податкового боргу на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 52415,70 грн (з яких штрафні санкції 25 092,72 грн та пеня 27 322,98 грн), що розглядається в даному провадженні.

Заявник скарги також посилався на те, що засновниками ТОВ «ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ» 02.09.2014 прийнято самостійне рішення про припинення підприємства, тобто, фактично платник податків перебував у процедурі припинення більше 10 років, але за цей період не проведено жодних заходів (не надано жодної інформації щодо проведених заходів), які б свідчили про здійснення ліквідації підприємства та про виплату грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, а також на те, що відповідно до наявної у справі копії Довідки Головного оперативного відділу ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 17.07.2015 місцезнаходження ТОВ «ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ» не встановлено.

Проте вказані доводи колегія суддів також не вважає переконливими аргументами, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування кредиторських вимог стосовно інших платежів (зокрема, з орендної плати з юридичних осіб та податку з сільськогосподарських товаровиробників) заявник посилався на постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі №816/3839/14 та від 09.07.2015 у справі №816/2281/15, якими з боржника було стягнуто відповідні суми. На думку суду апеляційної інстанції, зазначеним додатково спростовуються твердження апелянта про неможливість вжиття заходів з ініціювання до стягнення спірних сум в судовому порядку в межах визначеного податковим законодавством строку.

Будь-яких інших аргументів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвал місцевого господарського суду (в оскаржуваній частині), заявником не наведено.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвал суду, постановлених з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані ухвали слід залишити без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені апелянтом у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 254, 264, 269, 271 п.1 ч.1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.03.2025 у справі №917/1854/24(917/174/25) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1854/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.06.2025.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко