Рішення від 04.06.2025 по справі 902/519/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2025 р. м. Вінниця Cправа № 902/519/25

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури, вул. Ростислава Покиньчереди, 14, м. Тульчин, 23600, код - 029099, в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації, вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21100, код - 20089290

до: Студенянської сільської ради, вул. Соборна, 42, с. Студена, Тульчинський район, Вінницька область, 24715, код - 04327554

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Черкаси. пров. Медичний, буд. 4, код - 45625546

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63, 21027, код - 39767547

про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки

за участю представників:

прокурор: Моніч Лариса Володимирівна

позивача: Страшок Олександр Володимирович

відповідача: не з`явився

третьої особи (Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"): Кубик Микола Михайлович

третьої особи (ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області): Чугаєнко Катерина Євгенівна

В С Т А Н О В И В :

23.04.2025 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 02.55/1-380вих-25 від 21.04.2025 року) (вх. № 552/25 від 23.04.2025 року) Виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації до Студенянської сільської ради про: витребування у Студенянської сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га, що розташована в адміністративний межах Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області у власність держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації; скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га.

Ухвалою суду від 28.04.2025 року відкрито провадження у справі № 902/519/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.05.2025 року.

Також, даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 20.05.2025 року забезпечено участь представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Кубика Миколи Михайловича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

07.05.2025 року до суду від Тульчинської окружної прокуратури надійшло клопотання (б/н від 07.05.2025 року) (вх.канц. № 01-34/4864/25) про витребування від ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та ДП "Українське державне аерогеодезичне підприємство" документації із землеустрою.

14.05.2025 року до суду від третьої особи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог (б/н від 14.05.2025 року) (вх.канц. № 01-34/5165/25).

20.05.2025 року від Тульчинської окружної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення № 02.55/1-472вих.-25 від 16.05.2025 року.

21.05.2025 року до суду від третьої особи Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог (б/н від 21.05.2025 року) (вх.канц. № 01-34/5459/25).

21.05.2025 року від представника відповідача до суд надійшла заява (б/н від 21.05.2025 року) (вх.канц. № 01-34/5479/25), в якій останній зазначає про визнання позовних вимог у повному обсязі та просить суд проводити судове засідання за його відсутності.

У судовому засіданні 22.05.2025 року постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 04.06.2025 року.

Ухвалою суду від 22.05.2025 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

04.06.2025 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 04.06.2025 року) (вх.канц. № 01-34/6006/25), в яких останній зазначає про визнання позовних вимог та просить суд проводити судове засідання за його відсутності.

04.06.2025 року представником відповідача до суду подано додаткові письмові пояснення (б/н від 04.06.2025 року) (вх.канц. № 01-34/6003/25 від 04.06.2025 року).

У судовому засіданні 04.06.2025 року прийняли участь прокурор, представники позивача та третіх осіб. Представник відповідача правом участі не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"); організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (Рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі положень ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності уповноважених представника відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи надходження від відповідача заяви про визнання позову, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення на стадії підготовчого провадження.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 14.08.2014 року № 2-2448/15-14сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування" в постійне користування ДП "Крижопільське лісове господарство", серед інших, надано земельну ділянку площею 16,3941 га з кадастровим номером 0523280600:04:001:0293, з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з них послуг, на території Гонорівської сільської ради Піщанського району (на теперішній час с. Гонорівка Тульчинського району Вінницької області).

За заявою Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 06.07.2015 року до ДЗК внесено відомості про формування земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316 в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:002:0293.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокаждастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-5200/2-24 від 12.06.2024 року запис про земельну ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 16,3941 га з кадастровим номером 0523280600:04:002:0293 перенесено до архівного шару.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.09.2019 року № 2-15966/ 15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Студенянській сільській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 828,1813 га, які розташовані на території Студенянської сільської об`єднаної територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

На підставі вказаних розпорядчих документів державним реєстратором Піщанської районної державної адміністрації Молодиченко 0.1. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 25.10.2019, індексний номер 49343621 відповідно до якого до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га, з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, власник - Студенянська сільська рада.

За твердженнями прокурора, погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову чи згоду на вилучення із постійного користування або відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:002:0293 (на даний час 0523280600:04:001:0316) у комунальну власність, ДП «Крижопільське лісове господарство» не надавалось та Вінницькою обласною військовою (державною) адміністрацією рішення про вилучення, зміну цільового призначення, поділ та надання у комунальну власність земельної ділянки площею 16,3941 га з кадастровим номером 0523280600:04:002:0293 не приймалось.

З урахуванням чого, Виконувач обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації до Студенянської сільської ради звернувся з позовом до суду про витребування у Студенянської сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га, що розташована в адміністративний межах Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області у власність держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації та скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га.

У письмових поясненнях ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області заперечує проти визнання наказу №2-15966/15-19-СГ від 17.09.2019 року незаконним та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства зазначаючи про наступне.

30.10.2013 року на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Державному підприємству "Крижопільське лісове господарство" для ведення лісового господарства за межами населеного пункту на території Гонорівської сільської ради Піщанського району, Вінницької області, розробленої ПП "Геовектор" у 2010 році, було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0293, площею 16,3941 га з цільовим призначенням 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, склад угідь - інші лісові землі.

06.07.2015 року земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0293 було перенесено до архівного шару. Одночасно 06.07.2015 року було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, яка утворилася шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки 0523280600:04:001:0293.

Земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316 було зареєстровано 06.07.2015 року на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ДП "Поділлягеодезкартографія" у 2015 році, площею 16,3925 га з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, склад угідь - сіножаті.

Через відсутність у Головного управління Проекту землеустрою, на підставі якого здійснювався поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0293, немає можливості визначити ні підставу розробки цього Проекту, ні подальші дії щодо його затвердження.

17.09.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ №2-15966/15-19-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність", яким передано Студенянській сільській територіальній об`єднаній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 828,1813 га, які розташовані на території Студенянської сільської об`єднаної територіальної громади Піщанського району Вінницької області згідно з актом приймання-передачі, серед яких і спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316.

Згідно даних Державного земельного кадастру станом на 2019 рік цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316 визначалось як землі сільськогосподарського призначення, склад угідь - сіножаті.

21.10.2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316 Студенянська сільська рада зареєструвала речове право на нерухоме майно, реєстраційний номер - 33837557.

Враховуючи викладене, оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-15966/15-19-СГ від 17.09.2019 року був виданий з дотриманням норм чинного (на момент видачі) законодавства (т. 1, а.с. 165-166).

У письмових поясненнях Філія "Центральний лісовий офіс" ДП "Ліси України" зазначає, що при переоформленні речових прав на вказану земельну ділянку встановлено, що в Державному земельному кадастрі відсутній запис про земельну ділянку за кадастровим номером 0523280600:04:001:0316.

Згідно інформації, наданої Студенянською сільською радою листом від 24.04.2023 року №02-10/585, вказана земельна ділянка, що перебувала в постійному користування ДП «Крижопільське лісове господарство» під кадастровим номером 0523280600:04:002:0293, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-15966/15-19-ГС від 17.09.2019 року та Акту прийому-передачі передана в комунальну власність Студенянської сільської ради під кадастровим номером 0523280600:04:001:0316 та площею 16,3925 га. із цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, із Державного земельного кадастру з невідомих причин та підстав було вилучено запис про земельну ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 16,3941 га. за кадастровим номером 0523280600:04:002:0293, а саму земельну ділянку передано в комунальну власність із зміною кадастрового номера та цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення (т. 1, а.с. 203-204).

У додаткових письмових поясненнях відповідач зазначає про визнання позовних у повному обсязі, зазначаючи про те, що на момент проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, у державного реєстратора була відсутня можливість перевірити інформацію про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 на земельну ділянку державного лісового фонду з кадастровим номером 0523280600:04001:0293.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, 14.10.2009 року Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації № 421 "Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" ДП "Крижопільське лісове господарство" надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення лісового господарства за межами с. Гонорівка площею 16,6 га та за межами с. Гарячківка площею 102,68 га.

Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 14.08.2014 року № 2-2448/15-14сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в постійне користування" в постійне користування ДП "Крижопільське лісове господарство", серед інших, надано земельну ділянку площею 16,3941 га з кадастровим номером 0523280600:04:001:0293, з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з них послуг, на території Гонорівської сільської ради Піщанського району (на теперішній час с. Гонорівка Тульчинського району Вінницької області).

Право постійного користування даною земельною ділянкою 17.03.2015 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 455730405232 (номер запису про інше речове право 9088514).

У листі Вінницької обласної військової адміністрації від 26.08.2024 року, зазначено, що дана земельна ділянка затіснена державним підприємством "Крижопільське лісове господарство" та на даний час на ній вирощується ліс.

За заявою Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 06.07.2015 року до ДЗК внесено відомості про формування земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316 в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:002:0293.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокаждастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-5200/2-24 від 12.06.2024 запис про земельну ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 16,3941 га з кадастровим номером 0523280600:04:002:0293 перенесено до архівного шару.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.09.2019 року № 2-15966/ 15-19-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Студенянській сільській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 828,1813 га, які розташовані на території Студенянської сільської об`єднаної територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

У відповідності до акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 17.09.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області до комунальної власності Студенянської сільської ради передано земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316.

Відповідно до п. 2 акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, цей акт та наказ є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на зазначені у додатку земельні ділянки за Студенянською сільською радою.

У додатку до Акту від 17.09.2019 року під порядковим номером 4 зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га, з цільовим призначенням 01 землі сільськогосподарського призначення. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію земельної ділянки проведено 21.10.2019 року.

25.10.2019 року державним реєстратором Піщанської районної державної адміністрації Молодиченко О.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 49343621, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею16,3925 га, з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, власник - Студенянська сільська рада.

Відповідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 року № 536 "Про припинення державного підприємства "Крижопільське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення» державне підприємство "Крижопільське лісове господарство" припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднано до державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство».

Державне підприємство "Тульчинське лісомисливське господарство" є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства "Крижопільське лісове господарство".

28.10.2022 року згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 873 "Про припинення державного підприємства «Тульчинське лісомисливське господарство" Державне підприємство "Тульчинське лісомисливське господарство" припинено шляхом реорганізації, а саме - приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Отже, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" (п. 8 наказу).

При переоформленні речових прав на вказану земельну ділянку встановлено, що в Державному земельному кадастрі відсутній запис про земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0293.

Згідно листа Філії "Тульчинське лісомисливське господарство" від 29.12.2023 року № 1655, земельна ділянка з кадастровим номером 0523280600:04:002:0293, що перебувала в постійному користуванні державного підприємства "Крижопільське лісове господарство", відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.09.2019 року № 2-15966/ 15-19-сгта акту прийому-передачі передана в комунальну власність з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га, з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення.

Інформація про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га на земельну ділянку державного лісового фонду, а саме виділу № 85 Філії "Тульчинського лісомисливського господарства" ДП "Ліси України" підтверджується листом ВО "Укрдержліспроект" від 07.08.2024 року, планом-схемою взаємного розміщення земельних ділянок виготовленою сертифікованим інженером землевпорядником - ФОП Овчарук О.С.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Водночас, тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб покладено на Вінницьку обласну військову (державну) адміністрацію, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України.

05.06.2024 року Тульчинською окружною прокуратурою до Вінницької обласної військової адміністрацію надіслано лист № 02.55/1-571вих24, з повідомленням про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

У відповіді на лист Вінницька обласна військова (державна) адміністрація від 28.06.2024 року повідомила, що адміністрацією не приймалось рішення про вилучення або припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0523280600:04:001:0293, площею 16,3941 га, а також щодо зміни цільового призначення.

Також, Тульчинською окружною прокуратурою до Вінницької обласної військової адміністрації повторно надсилались листи № 02.55/1-967 вих 24 від від 16.09.2024 року, № 02.55/1-226 вих25 від та 10.03.2025 року.

Враховуючи повідомлення прокурором позивача про намір звернення до суду (т.1 а.с. 125) та не вчинення Вінницькою обласною військовою (державною) адміністрацією самостійно дій стосовно захисту інтересів держави, судом встановлено, що прокурором підтверджено підстави представництва інтересів та дотримано попереднього порядку звернення до суду.

Стосовно розгляду предмету позовних вимог по суті, то в силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

У відповідності до ст. 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Статтею 5 ЛК України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 ЛК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Отже, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) територіальною громадою такою земельною ділянкою.

Статтею 45 ЛК України визначено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Згідно п. 5 р. V Прикінцеві положення Лісового кодексу України (в редакції, чинній з 28.03.2006 до 16.01.2020) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Пунктом 5 розділу V Прикінцеві положення Лісового кодексу України (в редакції, чинній з 16.01.2020 до 27.05.2021) було визначено, що до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 р. VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №910/9256/16, від 15.01.2019 у справі №907/459/17, від 19.06.2019 у справі №911/604/18, від 27.01.2020 у справі №617/964/15-ц та від 22.06.2020 у справі №297/2935/16-ц, від 21.04.2021 у справі №707/2196/15-ц, від 07.04.2021 у справі №367/3877/15-ц, від 01.03.2018 у справі №910/19932/16, від 04.08.2021 у справі №925/889/19.

Згідно зі ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень ст. ст. 19, 20 ЗК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у ст. 57 Лісового кодексу України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Також, ч.ч. 1, 9 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Таким чином, повноваження щодо зміни цільового призначення земельної Ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває у державній власності та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб станом на момент виникнення спірних правовідносин належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до п. 10 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Вінницькою обласною військовою (державною) адміністрацією, як розпорядником земель лісового фонду рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки, зміни цільового призначення не приймались, що підтверджується листом Вінницької обласної військової адміністрації №01.01-67/4930 від 28.06.2024 року та не спростовано іншими учасниками справи.

За інформацією філії "Тульчинське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України" № 659 від 13.06.2024 року, згода на вилучення із постійного користування земельної ділянки з архівним кадастровим номером 0523280600:04:001:0293 - не надавалось.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення та передано до комунальної власності, чим порушено інтереси держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га суд зазначає наступне.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).

Порушення права (інтересу) пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 виснував, що сам факт державної реєстрації права власності не є підставою для виникнення речового права за відсутності відповідної правової підстави «За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 та у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта права володіння цим майном (як складової права власності) (пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 У справі № 359/3373/16-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Реєстрація за Студенянською сільською радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, яка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0293 та перебуває у державній власності Вінницької обласної військової (державної) адміністрації і постійному користуванні ДП "Ліси України", не підтверджує виникнення права власності у територіальної громади на вказану земельну ділянку площею 16,3925 га, яку безпідставно віднесено до земель сільськогосподарського призначення.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю (пункт 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

У постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку проте, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

З огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (пункт 200 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.21 у справі № 359/3373/16-ц).

Отже, поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0293 зі зміною цільового призначення не впливає на можливість витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316 площею 16,3925 га.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2024 року у справі № 707/2477/22 викладено правовий висновок про те, що ефективним способом захисту права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення є пред`явлення вимоги про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України (з посиланням на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).

Таким чином, витребування спірної земельної ділянки у відповідача є ефективним та достатнім способом захисту порушених прав власника.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про витребування у Студенянської сільської ради спірної земельної ділянки у власність держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації.

Щодо позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Суд констатує, що задоволення позовної вимоги про витребування земельної ділянки у власність держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації є достатнім на належним підтвердження права державної власності та одночасного припинення права комунальної власності, з урахуванням викладених вище правових висновків Верховного Суду.

Положеннями ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

За ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить пункт 114 Поряду ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Чинним законодавством не передбачено порядок автоматичної зміни у ДЗК лише категорії сформованої спірної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення, без розроблення для цього спеціальної технічної документації.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Підсумовуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Студенянської сільської ради (вул. Соборна, 42, с. Студена, Тульчинський район, Вінницька область, 24715, код - 04327554) земельну ділянку з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га, що розташована в адміністративний межах Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області у власність держави в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21100, код - 20089290).

3. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0523280600:04:001:0316, площею 16,3925 га.

4. Стягнути з Студенянської сільської ради (вул. Соборна, 42, с. Студена, Тульчинський район, Вінницька область, 24715, код - 04327554) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 568201720343110002000003988) судові витрати зі сплати судового бору за подачу позову в сумі 6 056,00 грн.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення, та за електронними адресами: прокурору - tulchyn@vin.gp.gov.ua, позивачу - oda@vin.gov.ua, відповідачу - studena_sr@ukr.net, третій особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області - vinnytsia@land.gov.ua, представнику третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 12 червня 2025 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору (вул. Ростислава Покиньчереди, 14, м. Тульчин, 23600)

3 - позивачу (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21100)

4 - відповідачу (вул. Соборна, 42, с. Студена, Тульчинський район, Вінницька область, 24715)

5 - третій особі Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, буд. 9 А, м. Київ, 01601)

6 - третій особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21000)