Рішення від 09.06.2025 по справі 904/1228/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1228/25

За позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000", м. Дніпро

відповідача-2: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Адресъ", м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс", м. Дніпро

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- визнати припиненими повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" - ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з посади директора за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з 02 березня 2025 року;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000".

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 справу №904/1228/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

26 березня 2025 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.

Ухвалою суду від 27.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.04.2025; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Адресъ"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс".

23 квітня 2025 року від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 закрито підготовче провадження у справі №904/1223/25 та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 26.05.2025.

Ухвалою суду від 26.05.2025 відкладено розгляд справи на 09.06.2025.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Плеханова, буд. 44, кв. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000 (а.с. 27).

Направлена судом на адресу відповідача ухвала про відкриття провадження повернута підприємством зв`язку (а.с. 50-53).

Направлена судом на адресу відповідача ухвала від 28.04.2025 повернута підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.72-74).

Згідно витягу з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0610256595853, ухвала господарського суду від 26.05.2025 не вручена відповідачу (а.с 92).

Відповідно до п. 5 частини шостої ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20 та врахована судом, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/4430/21).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 187 ГПК України).

Сторони у судове засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Ухвали суду від 27.03.2025, від 28.04.2025, від 26.05.2025 в електронному вигляді доставлено до електронних кабінетів позивача, відповідача-2, третьої особи-1 27.03.2025 (о 19:35год), 29.04.2025 (о 19:39), 27.05.2025 (о 21:04) що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 43, 44, 45, 58, 59, 60, 78, 79, 80).

Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Направлені судом на адресу третьої особи-2 ухвали суду від 27.03.2025, від 28.04.2025, від 26.05.2025 повернуті підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 46-49, 81-83, 89-91).

Водночас, 23 квітня 2025 року від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Положення статей 202, 226 ГПК України не передбачають обов`язок позивача при призначенні кожного окремого судового засідання у справі повідомляти про розгляд справи за його відсутності (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 290/1046/15-ц). Позивач належним чином повідомив суд про розгляд справи за його відсутності, що виключило можливість застосування частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.

Суд зазначає, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення з метою захисту прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону, що узгоджується із нормою частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 905/2371/21 зазначено, що процесуальне законодавство не містить приписів, які б унеможливлювали звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) про розгляд справи без участі представника позивача або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

17.10.2013 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000", про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис №12241020000058585, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Місцезнаходження юридичної: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Плеханова, будинок 44, квартира 1. Керівник ОСОБА_1 ; засновники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс" та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Адресъ"; кінцевий бенефіціарний власник відстуній (а.с. 27-29).

Рішенням Загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом №3 від 11.11.2014, затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000 " (а.с. 6-11).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" створене шляхом об`єднання майна юридичних осіб згідно чинного законодавства України.

У своїй діяльності Товариство керується чинним законодавством України та дійсним Статутом (п. 1.4 Статуту).

Вищим органом управління товариством є Загальні збори учасників товариства. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники можуть бути постійними або визначатися на певний термін. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у Зборах учасників, повідомив про це інших учасників. Учасник має право передавати свої повноваження на зборах іншому Учаснику або його представнику. Збори Учасників обирають Голову товариства. Загальні збори Учасників Товариства проводяться не рідше двох разів на календарний рік (п. 5.1 Статуту).

Збори, чергові та позачергові, скликаються Головою Товариства або Директором, окрім випадку, вказаного в п.5.9 Статуту (п. 5.3 Статуту).

Загальні збори учасників можуть приймати рішення з будь-яких питань. До компетенції загальних зборів учасників товариства належить: визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; обрання та відкликання директора; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи дочірні підприємства, затвердження звітів, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства; надання згоди на укладення дирекцією договорів (угод на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; надання згоди на відчуження ( купівля, продаж, оренда, лізинг, дарування, застава тощо) нерухомого майна незалежно від його вартості, та майна, право на яке підлягає державній реєстрації (морські судна, судна внутрішнього плавання, автомобілі, технологічні транспортні засоби тощо), інші повноваження передбачені законодавством України та дійсним статутом. (п. 5.4 Статуту).

Одноособовим виконавчим органом товариства є директор. Директор обирається загальними зборами учасників товариства (п. 6.1 Статуту).

30 січня 2025 року ОСОБА_1 направив на адреси ТОВ "Юкрейн Мінералс", ТОВ з іноземними інвестиціями "Адресъ":

- повідомлення про звільнення з посади та скликання загальних зборів учасників товариства, в якому зазначено наступне:

1. Повідомляю вас про скликання загальних зборів учасників товариства, які мають відбутися 02 березня 2025 року о 12год 00хв, за адресою АДРЕСА_1 , з питанням порядку денного звільнення (відкликання) ОСОБА_1 з посади та припинення його повноважень директора товариства (а.с. 12).

Позивачем долучено до матеріалів справи поштові накладні АТ "Укрпошта" та описи вкладення, в якості доказів направлення вищенаведених документів.

У зв`язку з неявкою засновників (учасників) товариства, загальні збори товариства, призначені на 02.03.2025, не відбулись, про що складено Акт від 02.03.2025 (а.с. 15).

Загальні збори учасників ТОВ "Созидатель 2000" проведені не були ані 02.03.2025, ані в інший день, заяву про звільнення ОСОБА_1 розглянуто не було.

Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000", чим було порушено охоронювані законом права позивача.

Наведене стало підставою для звернення з цим позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 зазначила, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

За загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників або в окремих випадках - наглядової ради товариства. Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" за протоколом № 6 загальних зборів учасників 15.05.2015.

Відомості щодо укладання трудового договору у формі контракту в порядку, передбаченому ч.12 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в матеріалах справи відсутні. Позивач наполягає на виникненні трудових відносин, а відповідачем такі твердження ОСОБА_1 жодним чином не спростовано.

Суд враховує, що у вирішенні цього спору не є визначальним питання укладання письмового договору з директором, а основним є дотримання директором процедури скликання загальних зборів товариства з метою припинення своїх повноважень та обрання нового директора.

За приписами частини першої статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства, прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників (ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (ч. 1-3 ст. 99 ЦК України).

Частиною 13 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства (п. 1 ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства (ч. 2-5, 11 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

У постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт "є" пункту 8.5 Статуту). При цьому директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час.

Пунктом 5.1 Статуту ТОВ "Созидатель 2000" визначено, що загальні збори учасників товариства проводяться не рідше двох разів на рік.

Збори учасників мають право приймати рішення тільки з питань, які включені до порядку денного, з якими учасники ознайомлені не пізніше, як за 7 днів до початку зборів. Будь-хто з учасників має право вимагати розгляду на загальних зборів за умови, якщо воно було поставлене не пізніше, ніж за 25 днів до початку зборів (п. 5.5 Статуту).

Як встановлено судом, 31 січня 2025 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку на адреси ТОВ "Юкрейн Мінералс", ТОВ з іноземними інвестиціями "Адресъ" повідомлення про скликання загальних позачергових зборів учасників товариства від 30.01.2025, про звільнення з посади директора товариства, за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП. Докази направлення наявні в матеріалах справи.

Таким чином, позивачем були вчинені всі необхідні, передбачені законодавством та статутом залежні від нього дії для звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000".

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.02.2020 по справі №462/5997/17, особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.

Отже, директор товариства користується такими ж правами як і будь-який інший працівник.

Разом з тим, особливість звільнення директора із займаної посади полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників Товариства.

Системний аналіз положень статті 38 Кодексу законів про працю України, статті 145 Цивільного кодексу України, статей 58, 60, 62 Закону України "Про господарські товариства" дає підстави для висновку, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.

Суд зазначає, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 Кодексу законів про працю України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

Позивач просить визнати припиненими трудові відносини з 02.03.2025. Зазначена в позовній заяві дата звільнення, визначалась як дата після дати, на яку були скликані загальні збори учасників товариства.

У даній справі позовні вимоги спрямовані, насамперед, на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Оскільки, матеріали справи не містять укладеного трудового договору (контракту) між позивачем та товариством, спір не виник стосовно припинення такого правочину. Відтак у спірних правовідносинах судом не застосовуються норми статті 38 КЗпП України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Отже, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №127/27466/20 від 06.09.2023.

За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

З огляду на те, що позивач у визначений чинним законодавством України строк повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс" та ТОВ з іноземними інвестиціями "Адресъ" про звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю, скликав загальні збори учасників Товариства, однак останній не вчинив жодних дій на припинення трудових відносин, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом припинення трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" та ОСОБА_1 з дати набрання законної сили рішенням суду у справі, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Державний реєстратор при здійсненні будь-яких реєстраційних дій керується Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який є спеціальним Законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб-підприємців.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У частині першій статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Заявлена позивачем вимога про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомостей про ОСОБА_1 , як про директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" є похідною від вимоги про визнання припиненими трудових відносин між директором (керівником) ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" з 02 березня 2025 року, у зв`язку зі звільненням із займаної посади директора за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Суд вважає, що наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про те, що ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженої відповідальності "Созидатель 2000" порушує її права, оскільки дана інформація є у вільному доступі та використовується користувачами реєстру.

Позивач позбавлений можливості виключити інформацію щодо себе, як керівника відповідача у встановлений Законом спосіб та порядок, шляхом надання державному реєстратору документів визначених статті 17 Закону про реєстрацію, при цьому уповноважений на звільнення керівника орган підприємства не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладені на нього обов`язки, тим самим допустив порушення трудових прав позивача.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин позивача з відповідачем-1 та з метою забезпечення ефективності наданого судового захисту і унеможливлення необхідності вчинення будь-яких інших заходів задля захисту визначеного інтересу позивача, суд дійшов висновку про те, що із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" підлягає виключенню відомості про ОСОБА_1 , як про директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000".

Водночас, частинами першої - третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц).

Зі змісту та характеру відносин між учасниками цієї справи вбачається, що позивач має спір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000".

Державний реєстратор здійснює реєстрацію змін відомостей щодо юридичної особи на підставі поданих йому документів.

Отже, позовні вимоги, спрямовані на внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань не можуть бути звернені до державного реєстратора, якого позивач визначив співвідповідачем. Адже Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради не було порушено прав позивача.

Виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомостей про Поволоцького Владислава Леонідовича, як про директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000", за рішенням суду, є підставою для вчинення відповідної реєстраційної дії. Остання вчиняється будь-яким державним реєстратором/приватним нотаріусом, а не лише Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Із набранням законної сили відповідним судовим рішенням виникає юридичний факт, з яким законодавство пов`язує юридичні наслідки, зокрема, обов`язок реєстратора вчинити відповідну реєстраційну дію.

Отже, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради не є належним відповідачем за вимогами позивача.

Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові (п. 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).

За викладеного, в задоволенні вимог до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради судом відмовлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до частини четвертої ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Між ОСОБА_1 (клієнт, позивач) та Адвокатським бюро "Лихопьок Д.П." (бюро, адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 08/11-24 від 08.11.2024.

Відповідно до пункту 1.1 договору, клієнт доручає, а бюро надає йому правничу допомогу.

Клієнт зобов`язується на умовах, визначених договором, прийняти від бюро правничу допомогу, оплатити її та відшкодувати понесені бюро витрати (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за результатами надання правничої допомоги бюро передає клієнту акт про надання послуг правничої допомоги.

Оплата правничої допомоги бюро, яка надається клієнту встановлюється відповідно тарифам, з розрахунку 1 (одна) година фактичного надання правничої допомоги становитиме 2 000,00грн. При визначені часу, фактичного витраченого на надання правової допомоги, сторони використовують кратність 30 хвилин (п. 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.4 договору, якщо інше не передбачене домовленістю сторін, клієнт у продовж п`яти робочих днів після підписання договору (та/або узгодження акту за попередній етап надання правничої допомоги) авансує на користь бюро 100% (сто відсотків) від вартості запланованого об`єму правничої допомоги (певного етапу).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, з автоматичною пролонгацією його строком на кожний наступний рік, якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін (п. 5.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.

06 січня 2025 року між ОСОБА_1 (клієнт, позивач) та Адвокатським бюро "Лихопьок Д.П" (бюро) укладено додаткову угоду №1 до договору №08/11-24 про надання правничої допомоги від 08.11.2024.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1, викладено пункт 1.1 договору в наступній редакції "1.1. Клієнт доручає, а бюро надає йому правничу допомогу згідно з додатком №1/# (надалі правнича допомога), де # - номер за наростанням кожного наступного відповідного доручення про надання правової допомоги (а.с. 67).

Зміст правничої допомоги за договором №08/11-24 про надання правничої допомоги від 08.11.2024 включає у себе: консультування, підготовку документів та представництво інтересів клієнта, у тому числі в судах, з питань, пов`язаних із припиненням повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" у зв`язку із звільненням клієнта з посади директора за власним бажанням, а також забезпечення вчинення реєстраційної дії щодо виключення з ЄДРЮОФОПГФ відповідних відомостей (а.с. 66).

21 травня 2025 року між ОСОБА_1 (клієнт, позивач) та Адвокатським бюро " Лихопьок Д.П " (бюро) складено та підписано Акт №1-7 про надання юридичних послуг правничої допомоги до договору №08/11-24 від 08.11.2024 (а.с. 65).

Бюро надало клієнту наступні юридичні послуги правничу допомогу протягом загалом 5 (п`яти) годин:

-консультації з приводу захисту інтересів клієнта з питань, пов`язаних із звільненням клієнта з посади (припинення повноважень) директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" за власним бажанням (0,5 година 1000грн);

-аналіз статутних документів та стану справ щодо корпоративних відносин в товаристві (0,5 година 1000грн);

-підготовка проектів документів задля вирішення питання щодо припинення повноважень директора (1,0 година 2000грн);

-підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про припинення трудових відносин та зобов`язання визначених законом осіб вчинити певні дії (2,0 година 4000грн);

-представництво інтересів у суді, у тому числі шляхом підготовки заяв, клопотань та пояснень по справі №904/1223/25 (1,0 година 2000грн).

За змістом і результатами послуг, що надані бюро, клієнт претензій не має.

Відповідно оплаті підлягають 10000грн (десять тисяч гривень).

Акт підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.

ОСОБА_1 перерахував на розрахунковий рахунок адвокатського бюро грошові кошти у розмірі 5 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією "2PL705538 від 18.03.2025.

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: ордер серії АЕ №1329105 від 08.11.2024 (а.с. 16). Статус адвоката Лихопьока Дениса Павловича підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №0954 від 19.12.2018 (а.с. 17).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00грн.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

У разі відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, які надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанова Касаційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4507/18 від 12.05.2020 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Отже, суд вправі покласти на сторону лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Господарський суд, розподіляючи витрати ОСОБА_1 , дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Процесуальні документи, наявні у справі, підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Лихопьоком Д.С.

Оцінюючи обсяг наданої позивачу адвокатом Лихопьоком Д.С. правничої допомоги та її вартість, зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, господарський суд дійшов висновку про недостатню обґрунтованість позивачем необхідності покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00грн.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; предметом позову та значенням справи для сторони, враховуючи кількість виготовлених під час розгляду справи представниками відповідача документів та їх зміст, суд дійшов висновку, що вартість наданої адвокатами правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (позивача).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що прийнятною в аспекті розумності та обґрунтованості сумою за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі, яку можливо в порядку розподілу покласти на відповідача, є 6 000,00грн, яка і підлягає стягненню на користь позивача.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4844,80грн, що підтверджується платіжною інструкцією №541 від 18.03.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 32).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1 в розмірі 4 844,80грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000", відповідача-2: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Адресъ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Мінералс" про визнання припиненими повноважень директора та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" (ідентифікаційний код 38940203; вул. Князя Володимира Великого (кол. Плеханова), буд. 44, кв. 1, м. Дніпро, 49000) з дня набрання рішенням законної сили, у зв`язку зі звільненням із займаної посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст.38 Кодексу законів про працю України.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" (ідентифікаційний код 38940203; вул. Князя Володимира Великого (кол. Плеханова), буд. 44, кв. 1, м. Дніпро, 49000).

В іншій частині позову - відмовити.

В задоволенні вимог до відповідача-2, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Созидатель 2000" (ідентифікаційний код 38940203; вул. Князя Володимира Великого (кол. Плеханова), буд. 44, кв. 1, м. Дніпро, 49000) на користь ОСОБА_1 (04/07/1970 р.н; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00грн (шість тисяч гривень) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 844,80грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 00коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.06.2025

Суддя Н.М. Євстигнеєва