Рішення

від 12.06.2025 по справі 907/1086/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1086/24 (910/1872/25)

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянувши матеріали справи № 907/1086/24 (910/1872/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна», м. Київ

про визнання договорів недійсними

у межах справи № 907/1086/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», м. Ужгород

про відкриття провадження у справі про банкрутство

За участю представників:

позивача - Юхно І.В., адвокат, ордер серії АЕ №1384180 від 06.05.2025;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» у зв`язку з наявністю у нього непогашеної заборгованості перед кредитором в розмірі 8 461 669,72 грн.

Ухвалою від 20 лютого 2025 року судом постановлено відкрити провадження у справі №907/1086/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент»; визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» у загальному розмірі 8 491 949,72 грн; ввести процедуру розпорядження майном боржника; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» арбітражного керуючого Панченка Романа Миколайовича; встановити грошову винагороду за виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна.

Також означеною ухвалою суд постановив, зокрема, офіційно оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», код ЄДРПОУ 42612894 у встановленому законодавством порядку, визначив дату проведення попереднього судового засідання у справі, яке відбудеться 29 квітня 2025 року о 10:00 год.

20 лютого 2025 року на офіційному веб-порталі судової влади України було офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент».

Між тим, ухвалою Господарського міста Києва від 02 квітня 2025 року постановлено справу № 910/1872/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна» про визнання договорів недійсними передати за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області в межах справи №907/1086/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15 квітня 2025 року матеріали справи № 907/1086/24 (910/1872/25) передані для розгляду судді Лучку Р.М.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16 квітня 2025 року суд прийняв справу № 907/1086/24 (910/1872/25) до провадження, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначив судове засідання у справі № 907/1086/24 (910/1872/25) на 08 травня 2025 року.

Судове засідання відкладалося до 29.05.2025 у зв`язку з заявленим позивачем клопотанням та беручи до увагу неявку представників сторін в судове засідання.

29 травня 2025 року судом заслухано вступне слово позивача та, з урахуванням наявності технічних причин, що перешкоджали участі представника відповідача, а також для надання можливості надати додаткові докази на підтвердження доводів щодо недійсності оспорюваних правочинів, як значних в розумінні Статуту позивача та приписів Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», - в судовому засіданні оголошено перерву до 12 червня 2025 року.

В судовому засіданні 12.06.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, зазначив, що інші докази на підтвердження заявлених у цій справі позовних вимог, - відсутні, а також повідомив про скасування Західним апеляційним господарським судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та про зміну юридичної адреси позивача на місто Запоріжжя.

Розглядаючи відповідні аргументи позивача суд враховує, що підставою передачі Господарським судом міста Києва справи №910/1872/25 за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області відповідно до ухвали від 04.04.2025 були приписи ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до ч.ч. 2 та 3 якої:

- господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

- матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Процесуальних наслідків скасування ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство для позовних заяв, які в порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передані за виключною підсудністю в межі справи про банкрутство приписами чинного законодавства не визначено.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ГПК України).

Таким чином, незалежно від чинності ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство в суду відсутні правові підстави для передачі цієї справи за підсудністю, позаяк така справа на момент її прийняття до провадження Господарським судом Закарпатської області була підсудна саме суду, який розглядав справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент».

Відповідач в судове засідання 12.06.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 29.05.2025 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 29.05.2025 року.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи в суді, мав достатньо часу та можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та не може слугувати підставою для відкладення судового засідання.

В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 12.06.2025 року.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються недійсністю укладених між сторонами договору № 11/03-2024 від 11.03.2024 року, договору поставки № 1/12-2023 від 01.12.2023 року, договору оренди № 01/05-24-1 від 01.05.2024 року, договору поставки № 01/05/24 від 01.05.2024 року, як таких, що є значними правочинами, укладені керівником позивача з перевищенням повноважень, без погодження вищим органом управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», а відтак, підлягають визнанню недійсними відповідно до приписів ст. 215 ЦК України у зв`язку з недодержанням вимог ст. 203 ЦК України під час їх укладення.

Заперечення (відзив) відповідачів.

Відзив на позов відповідача від 07.05.2025 як такий, що подано з пропуском встановленого в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 строку, без клопотання про його поновлення підлягає залишенню судом без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України та до при ухваленні рішення до уваги не приймається.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

01 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна», як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», як Орендарем укладено Договір оренди №01/05-24-01 (надалі - Договір оренди) предметом якого є надання Орендодавцем в платне користування Орендарю на умовах Договору оренди спеціальної техніки та обладнання (Транспортні засоби/Предмет оренди) для господарської діяльності Орендаря на визначений Договором строк, за умови сплати останнім періодичних платежів, розмір та порядок сплати яких визначений у Додатках, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.1. Договору оренди).

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди строк користування Орендарем Транспортними засобами визначається в Додатках до цього Договору та починає свій перебіг з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Транспортних засобів.

Згідно з наданими позивачем Актами приймання-передачі від 09.05.2024 Орендодавцем на виконання умов Договору оренди надано в платне користування Орендарю на умовах Договору оренди спеціальну техніку та обладнання у повній комплектності, технічному стані та без пошкоджень, а саме: екскаватор ATLAS 1404M, 2002 р. та вантажний спеціальний автокран більше 20 т-с, КРАЗ, 65053 КС 55712, 2007 р.

Положеннями п. 3.4. Договору оренди визначено, що плата за подачу Транспортних засобів та обладнання визначається за домовленістю Сторін та встановлюється у рахунках Орендодавця.

01 жовтня 2024 року сторонами у справі підписано Акт приймання-передачі до Договору оренди за змістом якого Орендар повернув з платного користування Орендодавцю на умовах Договору оренди спеціальну техніку та обладнання у повній комплектності, технічному стані та без пошкоджень, а саме: екскаватор ATLAS 1404M, 2002 р. та вантажний спеціальний автокран більше 20 т-с, КРАЗ, 65053 КС 55712, 2007 р.

Окрім того, судом встановлено, що 01 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна», як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», як Покупцем укладено Договір поставки №01/05/24 (надалі - Договір поставки №01/05/24), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується проводити поставку (продаж) Покупцю у власність Товар окремими партіями, відповідно до замовлення Покупця (усного або письмового), а Покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору поставки №01/05/24 асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість Товару зазначаються у бухгалтерських документах Постачальника: рахунку-фактурі, видаткових накладних.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. Договору поставки №01/05/24 поставка товару здійснюється в кількості відповідно до замовлення, за умови наявності товару на складі Постачальника. Узгоджений час поставки не є кінцевим. Умови поставки товару: на склад Покупця за адресою: Донецька область, с. Воскресенське.

Товар вважається поставленим Постачальником та переданим у власність Покупця з моменту підписання Покупцем видаткових накладних, які свідчать про факт отримання Товару, і не потребує підписання між сторонами цього Договору будь-яких актів приймання-передачі Товару у власність.

Оплата товару Покупцем здійснюється на підставі відповідних документів, зазначених в п. 1.2. цього Договору, які Постачальник виписує на кожну партію Товару та передає Покупцю у момент отримання Товару Покупцем. Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.п. 6.1., 6.2. Договору поставки №01/05/24).

Відповідно до п. 10.2. Договору поставки №01/05/24 його строк дії починає свій перебіг у момент, визначений п. 10.1. цього Договору (01.05.2024) та закінчується 31.12.2024, але до повного виконання зобов`язань сторонами відповідно до цього Договору.

Крім того, 11 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна», як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», як Покупцем було укладено Договір поставки №11/03-2024 (надалі - Договір поставки №11/03-2024), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві продукцію, а Покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору поставки №11/03-2024 номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю передбачаються у Специфікації (додаток №1 до Договору) та видаткових накладних, що є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.4. Договору поставки №11/03-2024 умови поставки продукції: DDP, DAP відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс-2020». Вид транспорту - автомобільний.

Поставку продукції сторони погоджують у Графіку поставки продукції (додаток №2 до Договору). Видаткова накладна має значення гарантійного листа і є невід`ємною частиною Договору.

Обов`язок Продавця передати продукцію Покупцеві вважається виконаним, а продукція вважається наданою у розпорядження Покупця, якщо у строк, встановлений цим Договором, вона передана Покупцеві за місцем поставки та Покупцем підписані товарно-транспортні накладні, видаткові накладні від Продавця.

За змістом п.п. 4.1., 4.2. Договору поставки №11/03-2024 ціна за продукцію вказується у Специфікації (Додаток №1 до Договору) та видаткових накладних. Порядок оплати вказується сторонами у Специфікації (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 7.5. Договору поставки №11/03-2024 він набирає сили з дати підписання і діє до 31.12.2024, але до повного виконання обов`язків за даним Договором.

Згідно з укладеною сторонами Специфікацією (Додаток №1 до Договору поставки №11/03-2024) погоджено асортимент, загальну кількість, ціну продукції та визначено її загальну вартість (з ПДВ) в розмірі 26 663 448,02 грн (п.п. 1, 2 Специфікації - Додаток №1 до Договору поставки №11/03-2024).

Крім того в п. 3 Специфікації - Додаток №1 до Договору поставки №11/03-2024 сторонами було погоджено вартість послуг з доставки продукції в розмірі 1 225 000,00 грн (з ПДВ).

Також, судом встановлено, що 01 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна», як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», як Покупцем було укладено Договір поставки №1/12-2023 (надалі - Договір поставки №1/12-2023), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця будівельні матеріали, а саме: товарний бетон, гарцовку, розчин цементний, розчин кладочний, керамзитобетон, пісок, цемент, щебінь, інші будівельні матеріали та устаткування (Товар), а Покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити його, в порядку та на умовах, що передбачені цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору поставки №1/12-2023 загальна ціна Товару, що буде постачатися по даному Договору, не обмежується та дорівнює сумарній вартості фактично поставленого Товару Покупцю. В ціну товару включається ПДВ.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. Договору поставки №1/12-2023 ціна на Товар та маркування, що поставляється по даному Договору, погоджується сторонами в рахунках-фактурах або видаткових накладних на кожну окрему поставку партії Товару.

Ціна на Товар може включати в себе вартість доставки Товару, або вартість автодоставки та послуги бетононасосу, виставляються окремо в рахунках-фактурах або в актах надання послуг.

Розрахунок за Товар по даному Договору здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування 100% вартості партії Товару, на підставі рахунку-фактури. Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом передплати 100% вартості товару, в строки, які вказані у рахунках-фактурах Постачальника (п.п. 2.4., 2.7. Договору поставки №1/12-2023).

Положеннями п.п. 3.1., 3.5. Договору поставки №1/12-2023 визначено, що поставка Товару здійснюється партіями у строк вказаний Покупцем в замовленні, або інший термін за рішенням сторін. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару на базових умовах поставки згідно з Правилами «Інкотермс» в редакції 2010 року, DDP, DAP.

Відповідно до п. 9.5. Договору поставки №1/12-2023 він набирає сили з дати підписання і діє до 31.12.2024, але до повного виконання обов`язків за даним Договором.

Усі вищенаведені договори (Договір оренди, Договір поставки №01/05/24, Договір поставки №11/03-2024, Договір поставки №1/12-2023, а надалі разом - Оспорювані договори) від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» підписані директором Тертичним В`ячеславом Валентиновичем, який, за твердженням позивача, при укладенні Оспорюваних договорів діяв за межами визначених в розділі 12 Статуту позивача повноважень та з порушенням приписів ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

В даному аспекті судом встановлено, що 06 лютого 2020 року рішенням учасника ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» №2 затверджено нову редакцію Статуту Товариства.

Згідно з пунктами 10.1.2.1., 10.1.2.4. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» (надалі - Статут), у товаристві створюється одноосібний виконавчий орган - дирекція на чолі з директором, який здійснює управління поточною діяльністю товариства.

Відповідно до пункту 10.1.2.2. Статуту до компетенції директора належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Підпунктом 14 пункту 10.1.2.7. Статуту передбачено, що директор самостійно укладає контракти, угоди, підписує договори, крім тих, що перевищують суму, окремо визначену Загальними зборами учасників, або Учасником (в разі, коли Учасником є одна особа) та відображену в реєстраційній справі Товариства в ЄДР України в графі - наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

При цьому, згідно з пунктом 12.1.1. Статуту рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт, послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Відповідно до наданого суду висновку експерта Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 28.11.2024 за №694 встановлено, що ринкова вартість окремих бетонних елементів для будівництва Взводно-опорних пунктів у Донецькій області (12 км до лінії бойового зіткнення) згідно наданих технічних характеристик та комплектації з урахування Договору поставки №11/03-2024 від 11.03.2024 з додатками в цінах станом на 06.03.2024 становила: вогневої споруди ВС1-3-1 - 268 533,55 грн, уніфікованої фортифікаційної споруди - 1 (УФС-1) - 493 313,37 грн, командно-спостережного пункту (КСП) - 851 819,27 грн.

Встановлення наявності підстав для визнання Оспорюваних договорів недійсними з визначених позивачем підстав становить предмет судового розгляду в цій справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень частин першої - третьої, п`ятої, шостої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини 3 статті 215 цього Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висловила правовий висновок у розділі «Загальні положення щодо визнання правочину недійсним і способів захисту» (пункти 42- 56), де виснувала, що: вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.29), визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (частині першій статті 2 ЦПК України).

При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 154), якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

Проте у цій справі вимоги позивача про визнання недійсними Оспорюваних договорів, наслідками укладання яких стало оплатне відчуження від відповідача на користь позивача майна та отримання останнім права строкового користування належним відповідачу майном за плату, не відповідають належному та ефективному способу захисту, оскільки задоволення такого позову не призведе до повернення сплачених позивачем на користь відповідача грошових коштів та/або відновлення в будь-який інший спосіб сфери майнових інтересів ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент».

При цьому, за позицією суду, таке рішення суду буде спрямоване лише на створення преюдиції в інших судових провадженнях (про стягнення сплачених за Оспорюваними договорами грошових коштів та/або збитків), що не відповідає завданням господарського судочинства, а тому свідчить про неефективність такого способу захисту та є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Окрім того, суд враховує також і ту обставину, що позивачем жодним чином не доводиться та обставина, що Оспорювані правочини в розумінні ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та розділу 12 Статуту ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» є значними правочинами, що, в свою чергу, передбачає необхідність отримання директором Товариства згоди вищого органу управління Товариством на його укладення.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Аналогічні положення визначені й у п. 12.1.1. Статуту позивача.

Таким доказом перевищення вартість майна, робіт або послуг за Оспорюваними договорами чи будь-яким з них понад 50% вартості чистих активів товариства могла б бути остання затверджена фінансова звітність ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», що передувала укладенню будь-якого з Оспорюваних договорів, про що судом безпосередньо роз`яснювалося представнику позивача в судовому засіданні 29 травня 2025 року.

Водночас, позивачем не надано суду жодної власної фінансової звітності, а посилання ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» на розмір власного статутного капіталу є неспроможними з точки зору класифікації правочину як значного, як і неналежними є аргументи щодо визначеної у висновку експерта Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 28.11.2024 за №694 вартості окремих бетонних елементів для будівництва Взводно-опорних пунктів у Донецькій області (12 км до лінії бойового зіткнення) згідно наданих технічних характеристик та комплектації з урахування Договору поставки №11/03-2024 від 11.03.2024 з додатками, позаяк зазначена у вказаному висновку ринкова вартість доказово жодним чином не пов`язується позивачем з її перевищенням 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на самого позивача у справі.

В той же час, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.

Враховуючи наведене та керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 2, 13, 42, 46, 50, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 13 червня 2025 року.

Суддя Лучко Р.М.