Рішення від 13.06.2025 по справі 910/1947/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2025Справа № 910/1947/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/1947/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма стайл"</a>;

про стягнення 752 692,75 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма стайл"</a> заборгованість за кредитним договором № 1771432/2019(OV-W) у розмірі 751 208,46 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 605 999,23 грн; заборгованість за відсотками становить 145 209,23 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"</a> залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

26.02.2025 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2025.

Так, згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма стайл"</a> заборгованість за кредитним договором № 1771432/2019(OV-W) у розмірі 752 692,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 605 999,23 грн; заборгованість за відсотками становить 146 693,52 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/1947/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.03.2025 була направлена сторонам в їх відповідні електронні кабінети в системі "Електронний суд", та яка була ними отримана 03.03.2025, про що свідчить повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі у встановлений строк не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Призма стайл" (далі також - відповідач, боржник, клієнт) відкрито в Акціонерному товаристві "ОТП Банк" (далі також - банк, кредитор, АТ "ОТП Банк") шляхом підписання заяви про надання банківських послуг № 001/001919/19.

08.07.2019 відповідач та АТ "ОТП Банк" підписано заяву про зміну умов користування банківськими послугами № 1 до Заяви про надання банківських послуг № 001/001919/19 від 07 травня 2019 року, відповідно до якої відповідачу підключено банківську послугу овердрафт "Гостинний".

Заява про надання банківських послуг № 001/001919/19 від 07 травня 2019 року, заява про зміну умов користування банківськими послугами № 1 від 08 липня 2019 року до заяви про надання банківських послуг № 001/001919/19 від 07 травня 2019 року разом із Правилами надання та користування банківською послугою овердрафт "Гостинний" становлять кредитний договір № 1771432/2019(OV-W) (далі також - договір).

Підписанням заяви про надання банківських послуг № 001/001919/19 клієнт беззастережно підтверджує, що клієнт ознайомився з повним текстом договору, повністю зрозумів його зміст та погоджується з усіма його умовами, а також безумовно стверджує, що не позбавляється будь-яких прав, які має звичайно, а договір не містить умов, які є для нього обтяжливими в будь-якому сенсі (п.4 заяви про надання банківських послуг, далі - заява).

Підписання цієї заяви клієнт підтверджує, що він ознайомлений з Правилами надання та користування банківською послугою овердрафт "Гостинний", що розміщені на офіційному сайті банку URL: https://www.otpbank.com.ua/, погоджується з ними та зобов`язується належно та неухильно виконувати свої обов`язки, визначені ними (п.9 заяви).

Заява № 001/001919/19 є невід`ємною частиною договору та тарифів банку (п.12 заяви).

Відповідно до п. 1 заяви про зміну умов користування банківськими послугами № 1 від 08 липня 2019 року, ця заява про зміну умов користування банківськими послугами є невід`ємною частиною заяви про надання банківських послуг № 001/001919/19 від 07 травня 2019 року, договору та тарифів банку

Згідно з п. 2 заяви про зміну умов користування банківськими послугами № 1 від 08 липня 2019 року, терміни, що використовуються у цій заяві про зміну умов користування банківськими послугами, мають значення визначені заявою про надання банківських послуг № 001/001919/19 від 07 травня 2019 року та договором.

Як передбачено п. 3 заяви про зміну умов користування банківськими послугами № 1 від 08 липня 2019 року, всі положення розділу «Інше» заяви про надання банківських послуг № 001/001919/19 від 07 травня 2019 залишаються чинними в повному обсязі та не змінюються цією Заявою про зміну умов користування банківськими послугами.

За змістом п. 4 заяви про зміну умов користування банківськими послугами № 1 від 08 липня 2019 року, шляхом підписання цієї заяви про зміну умов користування банківськими послугами клієнт підтверджує, що він отримав свій примірник цієї заяви про зміну умов користування банківськими послугами, а також іншу інформацію та документацію, яка необхідна клієнту для користування банківськими послугами.

Відповідно до Правил надання та користування банківською послугою овердрафт «Гостинний» (в редакції від «05» вересня 2018 року), строк, протягом якого клієнт має право отримувати (користуватися) банківську(ою) послугу(ою) та який становить 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту укладання договору або публічного договору в частині погодження надання Банком Клієнту банківської послуги овердрафт «Гостинний» з можливістю пролонгації. Якщо не менш, ніж за 7 (Сім) Банківських днів до закінченням цього строку, жодна із сторін письмово або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і клієнта (наприклад, комп`ютерної банківської системи клієнт-інтернетбанкінг «OTP online», тощо) не повідомить іншу сторону про намір припинити дію договору або публічного договору в частині надання банком клієнту банківської послуги овердрафт «Гостинний», строк дії ліміту банківської послуги вважається пролонгованим на тих же умовах на наступні 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів. Зазначена процедура пролонгації повторюється будь-яку кількість разів та не вимагає укладення додаткових угод/договорів сторонами.

Як вказує позивач, відповідачем не виконано належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 16.11.2023 згідно умов договору відступлення права вимоги № 16/11/23 (далі - "договір відступлення"), АТ "ОТП Банк" відступлено право вимоги за кредитним договором № 1771432/2019(OV-W) на користь позивача (далі також - новий кредитор).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до кредитного договору відповідачеві надано банківську послугу «Овердрафт Гостинний», доступний ліміт якої становить 750 000,00 грн.

Стандартний розмір процентної ставки станом на дату укладання кредитного договору становить 22,9 % річних.

Поточний рахунок щодо якого надається банківська послуга «Овердрафт Гостинний»: № 26001455067398 у гривні.

Також з матеріалів справи вбачається, що АТ "ОТП Банк", на виконання умов кредитного договору, перерахував відповідачеві грошові кошти у розмірі 605 999,23 грн меморіальним ордером № 1927551 від 02.05.2022 та банківськими виписками по рахунку відповідача.

При цьому суд вказує, що відповідно до п. п. 14 ч. 2 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75, первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Відповідно до ч. 42 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. ВС підкреслив, що пунктом 63 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).

У ст. 336 розд. І таблиці Переліку типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), до первинних документів, які фіксують факт виконання госпоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої Судової Палати Касаційного Цивільного Суду у справі № 554/4300/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що не заперечується відповідачем.

Як зазначає позивач, за відповідачем обліковується заборгованість за тілом кредиту у розмірі 605 999,33 грн та заборгованості за відсотками - 146 693,52 грн, що не було спростовано відповідачем.

А відтак, суд вказує, що відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо існування у відповідача заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, оскільки факт порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором встановлений судом, а розмір заборгованості позичальника доведений суду первинними документами, вимоги позивача до боржника, з урахуванням обставин щодо відступлення банком позивачу права вимоги, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В свою чергу судом також встановлено, що 16.11.2023 між позивачем та АТ «ОТП БАНК» укладено договір відступлення права вимоги № 16/11/23, яким відступлено право вимоги за кредитним договором № 1771432/2019(OV-W) на користь позивача.

Відповідно до умов п. 2.1. договору відступлення, первісний кредитор передає (відступає) у повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі вимог, наведеному у Додатку 1 до цього договору, та які укладені між первісним кредитором та боржниками, а саме: первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги виконання боржниками боргових зобов`язань, які виникли за кредитними договорами в розмірах, зазначених в реєстрі вимог (згідно додатку 1 до цього договору), та які можуть виникнути у майбутньому (майбутня вимога) за кредитними договорами, право вимоги виконання всіх інших обов`язків та зобов`язань боржників/поручителів/майнових поручителів, передбачених кредитними договорами та договорами забезпечення (далі за текстом Право вимоги), за суму, встановлену в п. 3 цього договору.

Відповідно до п. 2.4. договору відступлення, з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з кредитних договорів та договорів забезпечення в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Пунктом 2.5. договору відступлення, сторони визначили, що право вимоги за кредитними договорами переходять до нового кредитора з моменту виконання зобов`язання щодо сплати всіх платежів, в обсязі та в порядку визначених в п. 3 цього договору.

Новий кредитор може відступити або передати всі або будь-які права, вигоду та зобов`язання за цим договором третім особам з моменту набуття ним права вимоги без згоди первісного кредитора (п. 2.6. договору відступлення).

Згідно з п. 2.7. договору відступлення, передача прав вимоги здійснюється сторонами на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі Реєстру вимог. Укладення цього договору не тягне за собою будь-яких змін умов кредитних договорів та здійснюється без згоди боржників.

Відповідно до п. 3.1. договору відступлення, сторони домовились, що сума, за яку здійснюється відступлення права вимоги, згідно цього договору зазначена в додатку 4 до цього договору.

Пунктом 3.2. договору відступлення визначено, що новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору суму, вказану в п. 3.1. цього договору, до 14 години дня в день підписання акту прийому-передачі реєстру вимог шляхом перерахування коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: м. Київ, вул. Жилянська, 43, т/р: UA723005280000037390500900000 , код банку: 300528, Ідентифікаційний код 21685166, Свідоцтво платника ПДВ № 100234906, ІПН 216851626652, отримувач: АТ «ОТП БАНК», призначення платежу: «Оплата згідно договору про відступлення права вимоги № 16/11/23 від « 16» листопада 2023 р».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі №6-1355/10, провадження № 61-12076св18.

Згідно з частиною 1 статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

На підтвердження зарахування коштів згідно договору про відступлення права вимоги № 16/11/23 від « 16» листопада 2023 року позивач надає копію платіжної інструкції № 5586 від « 16» листопада 2023 року.

Проте, при внесенні інформації «Призначення платежу» було допущено описку: замість «№ 16/11/23 від 16 листопада 2023 р.» помилково вказано «№ 14/11/23 від 14 листопада 2023р.», у зв`язку із чим на підтвердження зарахування коштів за платіжною інструкцією № 5586 від « 16» листопада 2023 року саме за договором про відступлення права вимоги № 16/11/23 від « 16» листопада 2023 року, позивачем надано копію повідомлення № 73-5-2-1212 від 25.07.2024, відповідно до якого АТ «ОТП БАНК» підтверджує, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснено повний розрахунок за договором про відступлення права вимоги № 16/11/23 від « 16» листопада 2023 року згідно п.3.2. вищезгаданого договору відступлення.

Таким чином, на підставі статей 512-517 Цивільного кодексу України відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, встановленому договором про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні).

Отже, відповідно до договору відступлення позивачем набуто прав кредитора до відповідача.

Згідно договору відступлення сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 752 692,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 605 999,23 грн; заборгованість за відсотками становить 146 693,52 грн.

Керуючись ст. 512 - 514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 1771432/2019(OV-W) від АТ «ОТП БАНК» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

19.02.2024 року позивачем направлено досудову вимогу щодо виконання зобов`язань за кредитним договором № 1771432/2019(OV-W) за адресою місцезнаходження відповідача: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Іоанна Павла II (Лумумби), будинок, 4/6, офіс, 507 А.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГК України, претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Однак дій, спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором № 1771432/2019(OV-W) зі сторони відповідача не здійснювалося.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано: договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025 (далі - договір), укладений між позивачем (далі - клієнт) та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем (далі - адвокат); додаткову угоду № 41189679 від 01.01.2025; акт виконаних робіт до договору 01.01.2025 на суму 20 000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС № 5618/10.

Однак, суд вказує, що з матеріалів справи вбачається, що позовна заява складена, подана та підписана ОСОБА_1, який, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"</a>.

За змістом ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

В свою чергу, як передбачено ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Однак, матеріали справи не містять відповідного ордеру чи довіреності, з яких би вбачалося право адвоката Білецького Богдана Михайловича на представництво інтересів позивача в Господарському суді міста Києва.

Більш того, всі документи, які подавалися позивачем у справі, складені та підписані ОСОБА_1.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Однак, з доданого акту про підтвердження факту надання правової допомоги від 01.01.2025 та детального опису робіт (наданих послуг) не вбачається, що такі роботи (послуги) надавалися позивачеві саме в межах даної справи.

А відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю зазначених витрат.

Враховуючи зібрані докази у справі та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма стайл"</a> (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, оф. 507А, ідентифікаційний код 41189679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"</a> (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний код 42649746) 605 999 (шістсот п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 23 коп. заборгованості за тілом кредиту, 146 693 (сто сорок шість тисяч шістсот дев`яносто три) грн 52 коп. заборгованості за відсотками та 9 014 (дев`ять тисяч чотирнадцять) грн 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко