Ухвала від 12.06.2025 по справі 910/9524/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.06.2025Справа № 910/9524/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Головного управління ДПС у Волинській області

до 1. Приватного підприємства "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС ГРУП"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТІНЕНТАЛЬ ГМБХ"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОРІШЕННЯ"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРГЕОРОЗРОБКА"

про визнання договору недійсним

представники сторін:

від позивача: Годунко М.Ф.

від відповідача-1:не з`явився

від відповідача-2: Пружненко О.В.

від третьої особа-1: не з`явився

від третьої особи-2:Музиченко Ю.В.

від третьої особи-3: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС ГРУП" про визнання недійсним договору поставки вугілля №1402-24 від 14.02.2024, укладеного між ПП "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ" та ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС ГРУП".

Позовні вимоги обґрунтовані нереальністю здійснення господарських операцій та невідповідністю даного договору вимогам чинного законодавства України. Податковий орган зазначає, що спірний договір суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки має на меті безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, який може вплинути на сплату податкового зобов`язання до Державного бюджету України або на право вимагати бюджетне відшкодування сплаченої суми податку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

13.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.08.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/9524/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 26.09.2024.

18.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відео конференції, яке задоволено ухвалою суду від 25.09.2024.

У підготовчому засіданні 26.09.2024 суд постановив протокольну про відкладення підготовчого засідання на 10.10.2024.

07.10.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб та додаткові пояснення по справі.

10.10.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.10.2024 залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТІНЕНТАЛЬ ГМБХ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОРІШЕННЯ", Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРГЕОРОЗРОБКА"; зупинив провадження у справі №910/9524/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

07.11.2024 через систему "Електронний суд" від третьої особи-2 надійшли пояснення, у яких третя особа-2 також просить поновити строк на подання пояснення та доказів та витребувати у позивача всі перинні документи.

26.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Суд встановив, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №420/12471/22 залишено без змін.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.05.2025 поновив провадження у справі №910/9524/24, призначив підготовче засідання на 12.06.2025.

30.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення.

03.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою суду від 04.06.2025.

12.06.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи-2 надійшли додаткові пояснення по справі та клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

12.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

У підготовче засідання 12.06.2025 з`явились представники позивача, відповідача-2, третьої особи-2.

Представник третьої особи-2 підтримав всі подані клопотання, представник відповідача-2 підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача заперечили проти закриття провадження у справі.

Розглянувши клопотання третьої особи-2 про поновлення строку на подання пояснення та доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.10.2024 залучив до участі у справі третіх осіб, встановив строк для надання письмових пояснень протягом десяти днів з дня вручення ухвали, зупинив провадження у справі.

Відповідно до приписів ст. 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

Отже, станом на дату подання третьою особою-2 письмових пояснень та доказів (07.11.2024) строки на подання таких пояснень та доказів пропущені не були, а тому відсутні підстави для їх поновлення.

Розглянувши у підготовчому засіданні 12.06.2025 клопотання відповідача-2 та третьої особи-2 про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на таке.

Так, клопотання про закриття провадження у справі обґрунтовані тим, що предметом даного спору є правовідносини, що виникли у сфері публічно-правових відносин, а саме реалізації контролюючим органом своїх владних повноважень відповідно до Податкового кодексу України, та відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №402/12471/22, даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поняття "суд, встановлений законом " стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.

Судова практика ЄСПЛ право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом.

Перешкоди в доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.

Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).

Водночас, згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у цій справі є Головне управління ДПС у Волинській області , яке є суб`єктом владних повноважень.

Предметом спору є вимоги контролюючого органу до двох суб`єктів господарювання про визнання недійсним договору поставки вугілля №1402-24 від 14.02.2024, укладеного між ПП "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ" та ТОВ "ЕНЕРГО РЕСУРС ГРУП".

При цьому, в обґрунтування підстав звернення із вказаним позовом до суд позивач зазначає, що згідно з п.п.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними, та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на нереальність здійснених господарських операцій за договором поставки №1402-24 від 14.02.2024 та зазначає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1, 3 статті 203, статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України, оскільки: 1) правочин суперечить інтересам держави та суспільства - безпідставне формування податкового кредиту на основі нереальних господарських операцій матиме наслідком виникнення права на бюджетне відшкодування з державного бюджету України. 2) правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним - формальне складення первинних документів, зазначення в них неправдивої інформації, свідчить про відсутність у сторін реальної можливості виконати свої зобов`язання і таким чином виконати умови договору.

Пунктом 1 та 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 2) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом із тим визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у справі 420/12471/22 у мотивувальній частині постанови зазначила таке:

- розгляд спорів у межах господарської юрисдикції за зверненням контролюючого органу з позовами про визнання недійсними правочинів та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, призводить до того, що цей орган має довести порушення своїх прав та інтересів, проте оспорювані правочини в цьому випадку не зачіпають будь-яких прав та інтересів органів Державної податкової служби України, оскільки в цих правовідносинах такі органи реалізують виключно владні управлінські функції під час податкового контролю відповідно до ПК України;

- саме недотримання податкових правил дозволяє податківцям обґрунтовувати суперечність правочинів фіскальним інтересам держави, а позовні вимоги органів Державної податкової служби України мають обов`язково бути підкріплені нормами ПК України. Отож відповідна категорія спорів виникає не із самих норм цивільного чи господарського права. Тобто відсутній юридичний факт, який би призводив до виникнення будь-яких цивільних прав та обов`язків між контролюючими органами та платниками податків. Втручання у відносини між учасниками правочину можливе лише тоді, коли існування відповідного правочину порушує публічний порядок у галузі оподаткування, якщо спірний правочин створює об`єктивні перешкоди в здійсненні функцій органів Державної податкової служби України - заважає правильно встановити розмір податкового обов`язку, унеможливлює чи ускладнює стягнення податкового боргу тощо. Власне, задля належного забезпечення своїх управлінських функцій контролюючий орган через суд прагне усунути перешкоду у вигляді відповідного правочину і в такий спосіб забезпечити належну поведінку невладного суб`єкта - платника податків.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов`язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими.

У цій справі Головне управління ДПС у Волинській області, заявляючи відповідний позов, діє як суб`єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції у публічно-правовій сфері податкових правовідносин, із забезпечення виконання конституційного обов`язку платника податків (стаття 67 Конституція України), тобто для забезпечення публічного порядку.

Головне управління ДПС у Волинській області посилається на те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі, зокрема, частини 3 статті 228 ЦК України, оскільки правочин суперечить інтересам держави та суспільства - безпідставне формування податкового кредиту на основі нереальних господарських операцій матиме наслідком виникнення права на бюджетне відшкодування з державного бюджету України.

У даному випадку Головне управління ДПС у Волинській області не є стороною оспорюваного правочину, не перебуває у цивільних правовідносинах зі сторонами договору та не є носієм власного «приватного» інтересу чи представником приватного інтересу його сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Приватного підприємства "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС ГРУП", треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТІНЕНТАЛЬ ГМБХ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОРІШЕННЯ", Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРГЕОРОЗРОБКА" про визнання договору недійсним підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, суд зазначає, що наявність/відсутність вироку у даному випадку не є тією обставиною, що визначає або змінює судову юрисдикцію.

Підвідомчість вказаного спору судам адміністративної юрисдикції підтверджується також ухвалою Верховного Суду від 28.05.2025 у справі № 922/2635/24, який зазначив, що спір за аналогічних правовідносин відноситься до юрисдикції адміністративного суду, при цьому у п. 20 ухвали зазначено таке: "20. Зважаючи на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду, ця справа має бути розглянута господарським судом лише тому, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть у іншому судочинстві, ніж це передбачено законом, оскільки перешкоди до розгляду в належному (адміністративному) суді виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду. ".

Також суд враховує, що у провадженні Касаційного адміністративного суду перебувала справа № 420/2979/22 за позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" та Публічного акціонерного товариства "Укртатнафта" про визнання недійсним договору поставки, провадження у якій зупинялось Верховним Судом до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду по справі №420/12471/22.

В подальшому, Касаційний адміністративний суд поновив провадження у справі у зв`язку з прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови від 08.05.2025 у справі 420/12471/22 та розглянув касаційну скаргу по суті.

Вказане додатково свідчить про підвідомчість такого спору судам адміністративної юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст .231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання приписів частини 2 статті 231 ГПК України, суд роз`яснює позивачу, що такий спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Щодо клопотання третьої особи-2 про витребування доказів, то суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, зважаючи на наявність підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Приймаючи до уваги відсутність поданого позивачем відповідного клопотання, судом наразі не вирішується питання стосовно розподілу судових витрат та повернення судового збору з бюджету.

Керуючись ст. 81, 117, 119, 231, ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОРІШЕННЯ" про поновлення строку на подання пояснень та доказів - відмовити.

2. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОРІШЕННЯ" про витребування доказів - відмовити.

3. Закрити провадження у справі №910/9524/24 за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Приватного підприємства "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО РЕСУРС ГРУП", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТІНЕНТАЛЬ ГМБХ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОРІШЕННЯ", Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРГЕОРОЗРОБКА" про визнання договору недійсним.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення 12.06.2025 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 13.06.2025.

Суддя С. О. Турчин