Постанова від 10.06.2025 по справі 127/10617/25

Справа № 127/10617/25

Провадження № 3/127/2226/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бойко В.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Грушко Жанни Вячеславівни, прокурора Грушковського Віталія Юзефовича, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №294 від 01.04.2025 року ОСОБА_1 , будучи депутатом Вінницької обласної ради, будучи згідно із пп. «б» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані із корупцією, в порушення вимог ст. 46 «Про запобігання корупції», 29.03.2024 оприлюднила декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (щорічна за 2023 рік), унікальний ідентифікатор документа 85с3113с-d0b2-417c-8620-e84beab2fc14, в якому вказала недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 418264, 27 грн., що становить від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, яким вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане із корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вказала, що свою вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не визнає у повному обсязі.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Грушко Ж.В. в судовому засіданні просила суд закрити провадження відносно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Зазначила, що протокол слід вважати таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та складений з порушенням вимог чинного законодавства.

Додатково, у письмових поясненнях зазначила, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Разом з тим, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки суб`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 172-6 КУпАП, оскільки у неї були відсутні мотиви вчинити порушення закону, вона не бажала їх настання, поза її волею перебував свідомий допуск настання негативних наслідків від діяння, що свідчить про відсутність вини, а також відсутня об`єктивна сторона такого правопорушення, так як сума недостовірних відомостей не перевищує 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для непрацездатних осіб, а відтак робить неможливим притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею, а тому провадження у справі підлягає закриттю за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В судовому засіданні прокурор Грушковський В.Ю. не погодився із поясненнями ОСОБА_1 та її захисника Грушко Ж.В. Вказав, що ними невірно трактуються норми цивільного законодавства щодо солідарної відповіданості осіб. Зазначив, що ОСОБА_1 була ознайомлена з Порядком подачі декларації, відповідно і з вимогами її заповнення. Водночас, ОСОБА_1 зазначила в декларації відомості, що відрізняються від достовірних на загальну суму 418264,27 грн. Просив суд визнати ОСОБА_1 винною у виненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією за ч.4 ст.172-6 КупАП, та призначити стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідност. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд також повинен з`ясувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв`язку між діянням і виконанням останньою службових (посадових) повноважень, а у відповідних випадках - мети правопорушення.

Відповідно до ст.ст.251,252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Відповідно до диспозиції ч.4 ст.172-6 КУпАП адміністративна відповідальність настає за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом з тим, відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобіганню корупції »корупція - це використання особою, зазначеною у частині першійстатті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першійстатті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Цією ж нормою також визначено термін «корупційне правопорушення» - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першійстатті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містять ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно дост. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост. 10 КУпАПадміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення, яка, виходячи із визначення поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч. 1 ст. 1Закону України « Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини, тобто, з врахуванням положеньст. 1 цього Закону, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов`язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є депутатом Вінницької обласної ради, що підтверджується Протоколом №1 пленарного засіданн 1 сесії Вінницької обласної територіальної виборчої комісії від 20.11.2020 №70, від 17.11.2020 №73, від 20.11.2020 №76 (а.с.32-56).

Відповідно до пп. «б» п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом, на яку поширюється дія вказаного закону, є суб`єктом декларування та зобов`язана подавати декларацію відповідно до цього закону.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону особи, зазначені у п.1, п.п. «а», «в»- «г» п.2 ч.1 ст.3 Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Відповідно до вищезазначеного, ОСОБА_1 зобов`язана була подати Декларацію «щорічна за 2023 рік».

Вказаний обов`язок щодо подання декларації «щорічна за 2023 рік» ОСОБА_1 виконано 29.03.2024 року о 12 год. 02 хв.

Відповідно до підпункту 7 частини 1 статті 46 Закону, у Декларації зазначаються відомості про: отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.

Однак, 10.03.2025 року до управління стратегічних розслідувань надійшов обгрунтований висновок складений відносно суб`єкта декларування ОСОБА_1 , відповідно до якого НАЗК провело повну перевірку її декларації.

Із вказаного висновку вбачається, що у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації суб?єкт декларування не зазначила відомостей про отриманий нею дохід у вигляді виграшів та призів (крім виграшів та призів у державну грошову лотерею) від ТОВ «СПЕЙСИКС» (код ЄДРПОУ 43635954) (ОЗНАКА ДОХОДУ - 111) у розмірі 2 390,00 грн., що підтверджується відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО). Суб?єкт декларування пояснила, що ніколи не отримувала доходу від ТОВ

«СПЕЙСИКС», тому, не зазначала його у декларації. Пояснення суб?єкта декларування не враховані з огляду на таке: Відповідно до п.7 ч.1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб?єкта декларування або членів його сім?ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошове забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи. Відомості про отриманий дохід від ТОВ «СПЕЙСИКС» підтверджуються відомостями ДРФО щодо суб?єкта декларування. Таким чином, остання обізнана про свої доходи та повинна зазначити про них у декларації. Суб?єкт декларування зазначила відомості, які не відповідають дійсності, на загальну суму 2 390,00 грн. Також, суб?єкт декларування не зазначила відомостей про отриманий нею дохід у вигляді виграшів та призів (крім виграшів та призів у державну грошову лотерею) від ТОВ «СЛОТС ІЮ.ЕЙ.» (код ЄДРПОУ 43846231) (ознака доходу 111) у розмірі 956, 00 грн., що підтверджуються відомостями ДРФО. Пояснення суб?єкта декларування та причини їх неврахування наведені вище та зазначені у Обґрунтованому висновку. Тобто, суб?єкт декларування зазначила відомості, які не відповідають дійсності, на загальну суму 956,00 грн. Суб?єкт декларування не зазначила відомостей про отриманий нею дохід у вигляді додаткового блага від АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080) у розмірі 223,77 грн., що підтверджується відомостями ДРФО. Суб?єкт декларування пояснила, що їй не було відомо про отриманий дохід від АТ «Акцент-Банк». Причини неврахування наданих пояснень наведені вище. Тобто, суб?єкт декларування зазначила відомості, які не відповідають дійсності, на загальну суму 223,77 грн. Також, суб?єкт декларування не зазначила відомостей про отриманий нею дохід у вигляді додаткового блага від АТ «УКРГАЗБАНК» (код ЄДРПОУ 23697280) у розмірі 217,86 грн., що підтверджується випискою банку. Суб?єкт декларування не скористалась правом надати пояснення щодо зазначення відомостей, що не відповідають дійсності. Суб?єкт декларування зазначила відомості, які не відповідають дійсності, на загальну суму 217,86 грн. Таким чином, суб?єкт декларування у розділі 11 декларації зазначила відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 3 787, 63 грн., чим не дотрималась вимоги п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону.

Крім того, у розділі 13 «Фінансові зобов?язання» декларації суб?єкт декларування не зазначила відомості про наявні у неї фінансові зобов?язання перед державою в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у вигляді виконавчого збору на користь держави у розмірі 414 476, 64 грн. Відповідно до відомостей, наданих Відділом примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на запит НАЗК, вбачається, що відкрито виконавче провадження від 27.09.2022 за №69946816 про стягнення виконавчого збору з суб?єкта декларування у розмірі 414 476, 64 грн. Суб?єкт декларування пояснила, що не відобразила заборгованості за виконавчим збором, тому, що така заборгованість є солідарною та не розділена в частках між суб?єктом декларування та іншим солідарним боржником ОСОБА_2 колишнім чоловіком суб?єкта декларування. Саме тому остання вважає причину незазначення фінансового зобов?язання виправданою. Пояснення суб?єкта декларування не враховані з огляду на те, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.09.2022 369946816 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору у розмір 10 відсотків від суми основного зобов?язання, яка стягується солідарно із суб?єкта декларування та ОСОБА_2 . Згідно з виконавчим документом сума основного зобов?язання становила 8 289 532, 67, а отже, 10 % від такого розміру становить 828 953,26 грн., яка є солідарним боргом суб?єкта декларування. У вищезазначеній постанові вбачається стягнення з суб?єкта декларування як одного з боржників половини загального розміру виконавчого збору, тобто, 414 476, 64 грн. Суб?єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на загальну суму 414 476, 64 грн. Таким чином, суб?єкт декларування у розділі 13 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 414 476,64 грн., чим не дотримала вимоги п.9 ч.1 ст.46 Закону.

За результатами повної перевірки деларації щодо з`ясування достовірності задекларованих відомостей, встановлено, що суб`єкт декларування при поданні декларації вказала відомості, що не відповідають дійсності на загальну суму 418264,27 грн., чим не дотримала вимог пп.7,9 ч.1 ст.46 Закону. (а.с.1-188).

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 684, 00 грн.

Враховуючи викладене, відповідальність за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП настає у випадку подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 268 400,00 до 1342 000,00 гривень (для Декларацій за 2023 рік).

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.4ст.172-6 КУпАП, необхідні докази того, що ОСОБА_1 усвідомлювала суспільну небезпечністьза подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В той же час, в своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що не мала умислу на подання неправдивих даних у декларації. Жодного корисливого мотиву, конкретної мети чи іншого особистого інтересу чи інтересів третіх осіб у не зазначенні в декларації інформації щодо кредитних зобов`язань та отриманого доходу, вона не мала і не мала умислу, спрямованого на порушення вимог фінансового контролю чи переслідування будь якого корупційного інтересу.

Також, суд погоджується із твердженням захисника ОСОБА_1 Грушко Ж.В. та зазначає.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 06 жовтня 2010 року (справа № 1-27/2010 про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) звернув увагу, що у ратифікованих Україною конвенціях, які є частиною національного законодавства, корупційна діяльність безпосередньо пов`язується з корисливими діями (бездіяльністю)посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов`язків.

Як вказано в п. 2 Інформаційного листа Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 р. № 223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченогост. 172-6 КУпАПхарактеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, особа несе адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, маючи умисел, корисливий мотив та протиправну мету.

Вчинення порушення, в розумінні ч. 4ст. 172-6 КУпАП, повинно бути зумовлене будь-якими твердженнями чи обставинами, які в своїй сукупності доводять обізнаність особи щодо вимог вносити, чи не вносити певну інформацію до декларації та обґрунтовували б внесення саме недостовірних даних до декларації з якою-небудь неправомірною метою (небажання розкривати свої статки, намір ухилитись від сплати податків чи зборів, незаконність джерел походження майна тощо), доказів чого матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява N 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява N 926/08), беручи до уваги передбачене ч. 4ст. 172-6 КУпАПадміністративне стягнення, суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Судом встановлено, що згідно із пояснень ОСОБА_1 , що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення: «Борг по виконавчому провадженні був тільки 414 476,64 грн. По усіх документах та рішенню суду це солідарний борг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Умислу не показувати цей борг не було. Я зверталася до ДВС про розподіл суми, а вони не мають на це права. Висновки НАЗК по цьому питанню не відповідають дійсності».

Окрім того, під час проведення повної перевірки ОСОБА_1 направляла письмові пояснення на НАЗК, зокрема, щодо надання пояснень про наявність у неї заборгованості за виконавчим провадженням від 27.09.2022 №69976816 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУБ у Вінницькій області від 18.07.2019 №59564706 про стягнення 414 476,64 грн. виконавчого збору на користь держави.

Також, у протоколі вказано, що: «У розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації Суб`єкт декларування не зазначила відомості про наявні у неї фінансові зобов`язання перед державою в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у вигляді виконавчого збору на користь держави у розмірі 414476,64 грн.

Однак, вказане в протоколі не відповідає дійсності.

На адвокатський запит №46/04 від 28.04.2025 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області у відповіді №6902/4.1-28/8 від 06.05.2025 надало наступну інформацію: «На примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №59564706 з виконання виконавчого листа по справі №127/16731/18 виданого 04.07.2019 Вінницьким міським судом Вінницької області про: «Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CM-SMEB00/196/2008 від 05.03.2008 року в розмірі 155741,69 доларів США (сто пятдесят п`ять тисяч сімсот сорок один долар США) 69 центів, що станом на 18.06.2018 року еквівалентно 4098420,40 гривень (чотири мільйони дев`яносто вісім тисяч чотириста двадцять гривень) 40 копійок, з яких: залишок заборгованості за кредитом 150222,21 доларів США, що станом на 18.06.2018 року еквівалентно 3953172,50 гривень; нараховані та несплачені відсотки 5519,48 доларів США, що станом на 18.06.2018 року еквівалентно 145247,87 гривень. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати у розмірі 92691,90 гривень (дев`яносто дві тисячі шістсот дев`яносто одна гривня) 90 копійок».

Згідно вищевказаного виконавчого листа, суд визначив боржником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

18.07.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59564706.

27.09.2022державним виконавцемв порядкуст.42Закону України«Про виконавчепровадження» винесенопостанову №59564706про стягненнявитрат виконавчогопровадження в сумі 2654,08 грн.

27.09.2022 державним виконавцем у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59564706, відповідно до пунктів 2-3 якої постановлено постанову про стягнення виконавчого збору №59564706 від 18.07.2019 та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження №59564706 від 27.09.2022 зареєструвати в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчі документи, що підлягають виконанню в порядку, передбаченому Законом та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Копії постанови про закінчення виконавчого провадження №59564706 направлено сторонам виконавчого провадження 27.09.2022.

27.09.2022 державний виконавець, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», на виконання постанови про стягнення виконавчого збору №59564706 від 18.07.2019, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №69946816 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 414476,64 грн.

В рамках даного виконавчого провадження 27.09.2022 державним виконавцем винесено постанову №69946816 про стягнення витрат виконавчого провадження з ОСОБА_1 в сумі 205,41 грн.

Станом на 27.09.2022 загальна сума коштів, що підлягала стягненню в межах виконавчого провадження №69946816 складала 414682,05 грн.

Протягом 2023 року з боржника стягнуто кошти в сумі 205,41 грн.

Станом на31.12.2023сума коштів,що підлягаластягненню складала414476,64грн.

В зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа, 26.03.2025 державним виконавцем, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69946816.

27.09.2022 державний виконавець, керуючись ст.ст. 3,4,24,25,26,27Закону України«Про виконавчепровадження»,на виконанняпостанови простягнення витратвиконавчого провадження№59564706від 27.09.2022,виніс постановупро відкриттявиконавчого провадження№69946904про стягненняз ОСОБА_1 на користьвідділу витратвиконавчогопровадження в сумі 2654,08 грн.

Також слід зазначити, що виконавче провадження №69946816 та виконавче провадження №69946904 були об`єднані у зведене виконавче провадження №69954701 згідно постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №69954701 від 29.09.2022.

Окремо зазначаємо, що в зв`язку з відсутністю на примусовому виконанні у відділі виконавчих документів про стягнення коштів з ОСОБА_2 , стягнення з нього заборгованості та виконавчого збору відділом не проводилось»

Із вищевикладеної відповіді чітко випливає, що сума основного солідарного боргу не 8289532,67 (як безпідставно вказала особа, яка складала протокол), а 4098420, 40 грн.

А тому, 10 відсотків виконавчого збору на користь держави від 4098420, 40 грн. солідарно на двох боржників становить 409842,04 (а не 828953,26 грн як зазначено в протоколі). А з урахуванням і витрат по виконавчому провадженні загальна сума зобов`язання становить 414476,64 грн, яка підлягає стягненню із двох боржників

Таким чином, із вищевикладеного випливає, що у ОСОБА_1 в рамках об`єднаного виконавчого провадження сума фінансового зобов`язання становить 207238,32 грн., що не перевищує 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, необхідних для кваліфікації за ч.4 ст. 172-6 КУпАП.

Щодо інших порушень, вказаних в протоколі (не зазначення доходів від: ТОВ «Спейсикс» - 2390,00 грн, ТОВ «Слот Ю.ЕЙ» - 965,00 грн., АТ «Акцент-Банк» - 223,77 грн., АТ «Укргазбанк» - 217,86 ), необхідно зазначити, що такі суми не охоплюються диспозицією ч.4 ст. 172-6 КУпАП, так як жодна із ним не перевищує 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для непрацездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, матеріали провадження не містять доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 не зазначивши інформацію про фінансові зобов`язання, у даному випадку, мала умисел, спрямований на порушення вимог фінансового контролю чи переслідувала будь-який корупційний інтерес.

Отже, у даному випадку відсутність умислу ОСОБА_1 спрямованого на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 172-6 КУпАП, свідчить про відсутність однієї із складових його елементів, а саме суб`єктивної сторони, а отже і складу адміністративного правопорушення в цілому.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

За викладених обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 172-6 КУпАП, а тому усі сумніви і припущення стосовно наявності в діях останньої складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на її користь.

Згідно з вимогами ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно дост.7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 року № 13-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), низку положень Закону України «Про запобігання корупції» - п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 11, п.п. 1, 2, 6-10-1, 12, 12-1 ч. 1 ч.ч. 2-5 ст. 12, ч. 2 ст. 13, ч. 2 ст. 131, ст. 35, абзаци другий, третій ч. 1 ст. 47, ст.ст., 48-51, ч.ч. 2,3 ст. 52, ст. 65, а також ст. 366-1 Кримінального кодексу України.

Повно та всебічно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, керуючись нормами закону, суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, і, відповідно, про відсутність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4ст.172-6 КУпАП, що є самостійною підставою для закриття провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 22, ч. 2 ст. 172-6, 268, 283, 284, 287 КУпАП,Законом України «Про запобігання корупції»,суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: