Постанова від 27.05.2025 по справі 914/1295/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/1295/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Семиренка П. Я. (адвоката),

відповідача -не з`явилися,

третьої особи - Матяшука В. К. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

прокуратури - Ющенко М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління-14"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 (колегія суддів: Панова І. Ю. - головуючий, Зварич О. В., Матущак О. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління-14"

до Товариства з обмеженою відповідальністю В "Будівельник"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства оборони України,

за участю Офісу Генерального прокурора,

про визнання права власності та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні нерухомим майном,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління-14" (далі - ТОВ "CБУ-14") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю В "Будівельник"</a> (далі - ТОВ В "Будівельник") про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Львів, вулиця Авіаційна, 7, зокрема: 1/10 частини адмінбудинку літ. "А-2" площею 312,6 м2, що становить 31,26 м2; 9/10 частини будівлі побутового корпусу літ. "Е-1" площею 43,1 м2, що становить 38,79 м2; 1/10 частини складу літ. "3-1" площею 272,0 м2, що становить 27,2 м2; навіс літ. "И-1" площею 95,6 м2; 1/10 частини складу літ. " Ї-1" площею 293,0 м2, що становить 29,3 м2; 1/10 частини гаража літ. "М-1" площею 503,4 м2, що становить 50,34 м2; склад літ. "Є-1" площею 29,3 м2; навіс літ. "К-1" площею 173,4 м2; акумуляторна літ. "Л-1" площею 34,1 м2; адміністративний будинок літ. "Н-1" площею 79,5 м2; 1/10 частини котельні літ. "О-1" площею 203,1 м2, що становить 20,31 м2; 1/10 частини гаражів літ. "П-1" площею 399,7 м2, що становить 39,97 м2; 1/10 частини їдальні літ. "Р-1" площею 399,6 м2, що становить 39,96 м2; 1/10 частини складу літ. "С-1" площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 1/10 частини складу літ. "У-1" площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 1/10 частини складу літ. "Ф-1" площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 9/10 частини відкритого складу літ. "Х-1" площею 246,8 м2, що становить 222,12 м2; 1/10 частини складу літ. "Ц-1" площею 330,6 м2, що становить 33,06 м2; 1/10 частини складу літ. "Ч-1" площею 330,6 м2, що становить 33,06 м2; склад літ. "А1-1", площею 17,6 м2; навіс літ. "Б1-1" площею 34,2 м2; (навіс) склад літ. "В1-1" площею 15,5 м2; навіс літ. "Ю-1" площею 224,7 м2; 1/10 частини будівлі побутового призначення літ. "Щ-2" площею 254,1 м2, що становить 25,41 м2; 1/10 частини приміщення цеху ізоляції літ. "Я-2" площею 427,1 м2, що становить 42,71 м2, та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні цим нерухомим майном.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "CБУ-14" зазначало, що 11.10.2010 ТОВ "CБУ-14" як виконавець і ТОВ В "Будівельник" як замовник уклали договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт. Предметом зазначеного договору були будівельно-монтажні роботи із влаштування водопроводу, каналізації, електричних мереж за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7. Як зазначав позивач, згідно з актом приймання-передачі від 24.12.2013 ТОВ В "Будівельник" як оплату за договором підряду передало у власність ТОВ "CБУ-14" об`єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7. Позивач при цьому зазначав, що через протиправну діяльність відповідача позбавлений можливості реалізувати своє право власності на об`єкти нерухомості.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16 позов ТОВ "CБУ-14" задоволено частково.

Визнано за ТОВ "CБУ-14" право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Львів, вул. Авіаційна, 7, зокрема: 1/10 частини адмінбудинку літ. "А-2", площею 312,6 м2, що становить 31,26 м; 9/10 частини будівлі побутового корпусу літ. "Е-1", площею 43,1 м2, що становить 38,79 м2; 1/10 частини складу літ. 3-1, площею 272,0 м2, що становить 27,2 м2; навіс літ. "И-1", площею 95,6 м2; 1/10 частини складу літ. "Ї-1", площею 293,0 м2, що становить 29,3 м; 1/10 частини гаража літ. "М-1", площею 503,4 м2, що становить 50,34 м2; склад літ. "Є-1", площею 29,3 м2; навіс літ. "К-1", площею 173,4 м2; акумуляторна літ. "Л-1", площею 34,1 м2; адміністративний будинок літ. "Н-1", площею 79,5 м2; 1/10 частини котельні літ. "О-1", площею 203,1 м2, що становить 20,31 м2; 1/10 частини гаражів літ. "П-1", площею 399,7 м2, що становить 39,97 м2; 1/10 частини їдальні літ. "Р-1", площею 399,6 м2, що становить 39,96 м2; 1/10 частини складу літ. "С-1", площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 1/10 частини складу літ. "У-1", площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 1/10 частини складу літ. "Ф-1", площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 9/10 частини відкритого складу літ. "Х-1", площею 246,8 м2, що становить 222,12 м2; 1/10 частини складу літ. "Ц-1" площею 330,6 м2, що становить 33,06 м2; 1/10 частини складу літ. "Ч-1", площею 330,6 м2, що становить 33,06 м2; склад літ. "А1-1", площею 17,6 м2; навіс літ. "Б1-1", площею 34,2 м2; (навіс) склад літ. "В1-1", площею 15,5 м2; навіс літ. "Ю-1", площею 224,7 м2; 1/10 частини будівлі побутового призначення літ. "Щ-2", площею 254,1 м2, що становить 25,41 м2; 1/10 частини приміщення цеху ізоляції літ. "Я-2", площею 427,1 м2, що становить 42,71 м2.

У задоволенні решти позовних вимог ТОВ "CБУ-14" відмовлено.

2.2. Рішення господарського суду мотивовано тим, що на підставі договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, з урахуванням презумпції правомірності правочину, ТОВ "CБУ-14" набуло право власності на нерухоме майно. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги ТОВ "CБУ-14" про зобов`язання не чинити перешкоди в користуванні спірним майном, оскільки зазначив, що позивач не довів реальну небезпеку порушення відповідачем його права власності чи законного володіння спірним майном.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 914/1295/16 задоволено апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16.

Скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ "CБУ-14" до ТОВ В "Будівельник" про визнання права власності та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні нерухомим майном.

2.4. Постановою Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 914/1295/16 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі № 914/1295/16 і направлено справу № 914/1295/16 до Західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Верховний Суд зазначив, що доводи скаржника про недослідження судом апеляційної інстанції усіх наданих учасниками справи доказів щодо питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження підтвердилися під час касаційного перегляду справи. Тому Верховний Суд виснував, що здійснення апеляційним господарським судом апеляційного розгляду за умови поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції без урахування доводів усіх учасників справи та оцінки наданих ними доказів щодо поважності / неповажності причин пропуску строку, не може вважатися законним, тому дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції. Верховний Суд також зазначив, що вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскаржуваної постанови апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження з направленням справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

2.5. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі № 914/1295/16 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження; вирішено поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою не учасника справи - заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України №11/3/1-74246вих23 від 06.09.2023 на рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16.

2.6. Апеляційний господарський суд, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурор, зазначив, що під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що заступник Генерального прокурора звертається з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як особи, яку не було залучено до участі у справі, тому суд виснував, що на скаржника не поширюється присічний річний строк, визначений частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Розглядаючи клопотання заступника Генерального прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи вимоги статті 129 Конституції України та правовий режим спірного майна, а також засади пропорційності господарського судочинства, передбачені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, клопотання заступника Генерального прокурора підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16 пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.

2.7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 914/1295/16 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16 у частині задоволення позовних вимог ТОВ "СБУ-14" до ТОВ В "Будівельник" про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7, зокрема: 1/10 частини адмінбудинку літ. "А-2", площею 312,6 м2, що становить 31,26 м; 9/10 частини будівлі побутового корпусу літ. "Е-1", площею 43,1 м2, що становить 38,79 м2; 1/10 частини складу літ. 3-1, площею 272,0 м2, що становить 27,2 м2; навіс літ. "И-1", площею 95,6 м2; 1/10 частини складу літ. "Ї-1", площею 293,0 м2, що становить 29,3 м; 1/10 частини гаража літ. "М-1", площею 503,4 м2, що становить 50,34 м2; склад літ. "Є-1", площею 29,3 м2; навіс літ. "К-1", площею 173,4 м2; акумуляторна літ. "Л-1", площею 34,1 м2; адміністративний будинок літ. "Н-1", площею 79,5 м2; 1/10 частини котельні літ. "О-1", площею 203,1 м2, що становить 20,31 м2; 1/10 частини гаражів літ. "П-1", площею 399,7 м2, що становить 39,97 м2; 1/10 частини їдальні літ. "Р-1", площею 399,6 м2, що становить 39,96 м2; 1/10 частини складу літ. "С-1", площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 1/10 частини складу літ. "У-1", площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 1/10 частини складу літ. "Ф-1", площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 9/10 частини відкритого складу літ. "Х-1", площею 246,8 м2, що становить 222,12 м2; 1/10 частини складу літ. "Ц-1" площею 330,6 м2, що становить 33,06 м2; 1/10 частини складу літ. "Ч-1", площею 330,6 м2, що становить 33,06 м2; склад літ. "А1-1", площею 17,6 м2; навіс літ. "Б1-1", площею 34,2 м2; (навіс) склад літ. "В1-1", площею 15,5 м2; навіс літ. "Ю-1", площею 224,7 м2; 1/10 частини будівлі побутового призначення літ. "Щ-2", площею 254,1 м2, що становить 25,41 м2; 1/10 частини приміщення цеху ізоляції літ. "Я-2", площею 427,1 м2, що становить 42,71 м2.

У цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ "СБУ-14" до ТОВ В "Будівельник" про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7, зокрема: 1/10 частини адмінбудинку літ. "А-2", площею 312,6 м2, що становить 31,26 м; 9/10 частини будівлі побутового корпусу літ. "Е-1", площею 43,1 м2, що становить 38,79 м2; 1/10 частини складу літ. 3-1, площею 272,0 м2, що становить 27,2 м2; навіс літ. "И-1", площею 95,6 м2; 1/10 частини складу літ. "Ї-1", площею 293,0 м2, що становить 29,3 м; 1/10 частини гаража літ. "М-1", площею 503,4 м2, що становить 50,34 м2; склад літ. "Є-1", площею 29,3 м2; навіс літ. "К-1", площею 173,4 м2; акумуляторна літ. "Л-1", площею 34,1 м2; адміністративний будинок літ. "Н-1", площею 79,5 м2; 1/10 частини котельні літ. "О-1", площею 203,1 м2, що становить 20,31 м2; 1/10 частини гаражів літ. "П-1", площею 399,7 м2, що становить 39,97 м2; 1/10 частини їдальні літ. "Р-1", площею 399,6 м2, що становить 39,96 м2; 1/10 частини складу літ. "С-1", площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 1/10 частини складу літ. "У-1", площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 1/10 частини складу літ. "Ф-1", площею 345,6 м2, що становить 34,56 м2; 9/10 частини відкритого складу літ. "Х-1", площею 246,8 м2, що становить 222,12 м2; 1/10 частини складу літ. "Ц-1" площею 330,6 м2, що становить 33,06 м2; 1/10 частини складу літ. "Ч-1", площею 330,6 м2, що становить 33,06 м2; склад літ. "А1-1", площею 17,6 м2; навіс літ. "Б1-1", площею 34,2 м2; (навіс) склад літ. "В1-1", площею 15,5 м2; навіс літ. "Ю-1", площею 224,7 м2; 1/10 частини будівлі побутового призначення літ. "Щ-2", площею 254,1 м2, що становить 25,41 м2; 1/10 частини приміщення цеху ізоляції літ. "Я-2", площею 427,1 м2, що становить 42,71 м2.

2.8. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові ТОВ "СБУ-14" про визнання права власності на нерухоме майно, виходив із того, що ТОВ "СБУ-14" звернулося до Господарського суду Львівської області із цим позовом до ТОВ В "Будівельник" про визнання права власності та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні нерухомим майном, яке знаходиться у м. Львові, на вул. Авіаційній, 7, незважаючи на існування рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77т, яким визнано за державою в особі оборонного відомства право власності на будівлі і споруди військового містечка на вул. Авіаційній, 7 у м. Львові. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 30.08.2016 за ТОВ "СБУ-14" зареєстровано право власності на 96/100 від усього майнового комплексу військового містечка на вул. Авіаційній, 7 у м. Львові; підставою такої реєстрації вказано рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16. Відтак суд апеляційної інстанції виснував, що викладені обставини свідчать про те, що наявність оскаржуваного рішення унеможливлює виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77т, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020. Як зазначив суд апеляційної інстанції, визнання права власності за позивачем на нерухоме майно на підставі договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт у цьому випадку змінює та припиняє цивільні права та обов`язки Міністерства оборони України щодо об`єктів нерухомості на вул. Авіаційній, 7 у м. Львові, які є державною власністю.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "СБУ-14" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження у справі № 914/1295/16, залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "СБУ-14" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ "СБУ-14", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування статей 254, 264 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі № 2-779/09 та постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 1313/665/2012, від 01.12.2018 у справі № 1326/3235/12, від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19, від 13.07.2023 у справі № 910/3428/19, від 03.04.2025 у справі № 908/2948/23.

ТОВ "СБУ-14" зазначає також про безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції. При цьому скаржник посилається на обставини обізнаності Прокурора з існуванням справи № 914/1295/16, що розглядається, ще з жовтня 2016 року. ТОВ "СБУ-14" зазначає, що за змістом заяви Генерального прокурора України від 19.10.2016 про залучення до участі у справі № 32/77т інших відповідачів Прокурор був поінформований про ухвалення рішення у справі № 914/1295/16, що розглядається.

3.3. Міністерство оборони України у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "СБУ-14" просить залишити її без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 914/1295/16 - без змін. Міністерство оборони України зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги, а також стверджує, що мотивам, наведеним у касаційній скарзі, була надана оцінка судом апеляційної інстанції.

3.4. Офіс Генерального прокурора у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "СБУ-14" просить залишити її без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 914/1295/16 - без змін. Офіс Генерального прокурора зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За змістом частини 2 статті 304 Господарського процесуального кодексу України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

4.3. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу визнання права власності за ТОВ "СБУ-14" на майно та зобов`язання ТОВ В "Будівельник" не чинити перешкод у користуванні нерухомим майном.

4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що 11.10.2010 ТОВ "СБУ-14" (виконавець) та ТОВ В "Будівельник" (замовник) уклали договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт.

4.5. Згідно з пунктом 1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець виконує будівельно-монтажні роботи із влаштування водопроводу, каналізації, електричних мереж, за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7.

4.6. Відповідно до довідки від 30.05.2011 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2011 року та акта від 30.05.2011 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 року вартість виконаних будівельних робіт та витрат становить 1 908 209,00 грн.

4.7. Згідно з протоколом загальних зборів засновників ТзОВ В "Будівельник" від 17.12.2013 вирішено надати згоду на передачу у власність об`єктів нерухомості, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7, на загальну суму 1 908 208,00 грн, а саме: 1/10 частини адмінбудинку літ. "А-2", площею 312,6 м2; 9/10 частини будівлі побутового корпусу літ. "Е-1", площею 43,1 м2; 1/10 частини складу літ. "3-1", площею 272,0 м2; навіс літ. "И-1", площею 95,6 м2; 1/10 частини складу літ. "Ї-1", площею 293,0 м2; 1/10 частини гаража літ. "М-1", площею 503,4 м2; склад літ. "Є-1", площею 29,3 м2; навіс літ. "К-1", площею 173,4 м2; акумуляторна літ. "Л-1", площею 34,1 м2; адміністративний будинок літ. "Н-1", площею 79,5 м2; 1/10 частини котельні літ. "О-1", площею 203,1 м2; 1/10 частини гаражів літ. "П-1", площею 399,7 м2; 1/10 частини їдальні літ. "Р-1", площею 399,6 м2; 1/10 частини складу літ. "С-1", площею 345,6 м2; 1/10 частини складу літ. "У-1", площею 345,6 м2; 1/10 частини складу літ. "Ф-1", площею 345,6 м2; 9/10 частини відкритого складу літ. "Х-1", площею 246,8 м2; 1/10 частини складу літ. "Ц-1" площею 330,6 м2; 1/10 частини складу літ. "Ч-1", площею 330,6 м2; склад літ. "А1-1", площею 17,6 м2; навіс літ. "Б1-1", площею 34,2 м2; (навіс) склад літ. "В1-1", площею 15,5 м2; навіс літ. "Ю-1", площею 224,7 м2; 1/10 частини будівлі побутового призначення літ. "Щ-2", площею 254,1 м2; 1/10 частини приміщення цеху ізоляції літ. "Я-2", площею 427,1 м2.

4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що сторони у справі склали акт приймання-передачі від 24.12.2013, згідно з яким відповідач як оплату за договором передав у власність позивача об`єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7, на загальну суму 1 908 208,00 грн, а саме: 1/10 частини адмінбудинку літ. "А-2", площею 312,6 м2; 9/10 частини будівлі побутового корпусу літ. "Е-1", площею 43,1 м2; 1/10 частини складу літ. "3-1", площею 272,0 м2; навіс літ. "И-1", площею 95,6 м2; 1/10 частини складу літ. "Ї-1", площею 293,0 м2; 1/10 частини гаража літ. "М-1", площею 503,4 м2; склад літ. "Є-1", площею 29,3 м2; навіс літ. "К-1", площею 173,4 м2; акумуляторна літ. "Л-1", площею 34,1 м2; адміністративний будинок літ. "Н-1", площею 79,5 м2; 1/10 частини котельні літ. "О-1", площею 203,1 м2; 1/10 частини гаражів літ. "П-1", площею 399,7 м2; 1/10 частини їдальні літ. "Р-1", площею 399,6 м2; 1/10 частини складу літ. "С-1", площею 345,6 м2; 1/10 частини складу літ. "У-1", площею 345,6 м2; 1/10 частини складу літ. "Ф-1", площею 345,6 м2; 9/10 частини відкритого складу літ. "Х-1", площею 246,8 м2; 1/10 частини складу літ. "Ц-1" площею 330,6 м2; 1/10 частини складу літ. "Ч-1", площею 330,6 м2; склад літ. "А1-1", площею 17,6 м2; навіс літ. "Б1-1", площею 34,2 м2; (навіс) склад літ. "В1-1", площею 15,5 м2; навіс літ. "Ю-1", площею 224,7 м2; 1/10 частини будівлі побутового призначення літ. "Щ-2", площею 254,1 м2; 1/10 частини приміщення цеху ізоляції літ. "Я-2", площею 427,1 м2.

4.9. Суд першої інстанції зазначив, що за змістом довідки ТОВ В "Будівельник" від 11.01.2016 № 1 станом на 01.01.2016 за відповідачем обліковуються на балансі об`єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7.

4.10. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро-Львів" станом на 31.05.2016 здійснило оцінку комплексу будівель та споруд за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Авіаційна, 7, про що склало звіт. Відповідно до звіту власниками об`єктів оцінки є ТОВ В "Будівельник" (92/100), Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" (5/100) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Персенківка" (3/100). У звіті визначено, що вартість об`єкта оцінки становить 32 557 983,00 грн без ПДВ.

4.11. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мано, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 26.05.2016 № 59917294 загальна площа будівлі за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, буд. 7, становить 13 434,9 м2. Власниками спірного об`єкта є:

- Автогаражний кооператив № 15 Галицького району міста Львова - 3/100 ч. будівель і споруд складає: 1/10 складу "Х-1"; 1/10 ч. гаража "М-1"; 1/10 ч. котельні "О-1"; 1/10 ч. складу "З-1"; 1/10 ч. складу "Ц-1"; 1/10 ч. складу "І-1"; 1/10 ч. складу "Ф-1"; 1/10 ч. складу "Ч-1"; 1/10 ч. складу "У-1", загальною площею 287,8 м2.

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж" - 5/100 ч. будівель і споруд складає: 1/10 ч. адмінбудинку "А-2" 190,563 м2; 1/10 ч. будівлі "Е-1" 4,31 м2; 1/10 ч. складу "С-1" 34,56 м2; 1/10 ч. складу "Т-1" 34,56 м2; асфальт загальною площею 617,53 м2.

- Товариство з обмеженою відповідальністю В "Будівельник"</a> - 92/100 ч. будівель і споруд.

4.12. Предметом позову в цій справі є позовні вимоги ТОВ "СБУ-14" до ТОВ В "Будівельник" про визнання права власності на нерухоме майно та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні нерухомим майном. Підставою позову є невизнання відповідачем права власності ТОВ "СБУ-14" на спірне майно.

4.13. Предметом касаційного оскарження є ухвала апеляційного суду від 24.10.2024 про поновлення строку заступнику Генерального прокурора строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16 та відкриття апеляційного провадження, а також постанова суду апеляційної інстанції від 21.01.2025, ухвалена за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що судове рішення стосується її прав, інтересів та (або) обов`язків.

4.14. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

4.15. Частиною 2 статті 129 Конституції України передбачено, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

4.16. Частиною 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

4.17. Згідно з положеннями частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

4.18. За приписами частин 1, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині 1 цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

4.19. Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою відповідно до статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме. Аналогічні висновки наведені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19 та постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19, на які посилається скаржник.

4.20. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16, від 13.07.2023 у справі № 910/3428/19, на які посилається ТОВ "СБУ-14".

4.21. Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відкриття апеляційного провадження, зазначив, що заступник Генерального прокурора звертається з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як особи, яку не було залучено до участі у справі. Суд апеляційної інстанції виснував, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройними Силами України здійснює відповідно до закону управління військовим майном. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що з урахуванням установлених рішенням господарського суду м. Києва від 04.04.2016 у справі № 32/77 обставин, будівлі та споруди військового містечка на вул. Авіаційній, 7 у м. Львові мають правовий режим нерухомого військового майна, а Міністерство оборони України законодавчо наділене повноваженнями щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням ними у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних потреб.

4.22. При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, виснував, що на Міністерство оборони України як особу, яку не було залучено до участі у справі, не поширюється присічний річний строк, визначений частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Розглядаючи клопотання заступника Генерального прокурора, суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи вимоги статті 129 Конституції України та правовий режим спірного майна, а також засади пропорційності господарського судочинства, передбачені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, клопотання заступника Генерального прокурора підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 914/1295/16 пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.

4.23. Не погодившись із висновком суду апеляційної інстанції про поновлення заступнику Генерального прокурора строку на апеляційне оскарження, ТОВ "СБУ-14" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

ТОВ "СБУ-14", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.24. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.25. Касаційна скарга з посиланням на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування статей 254, 264 Господарського процесуального кодексу, викладені в постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі № 2-779/09 та постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 1313/665/2012, від 01.12.2018 у справі № 1326/3235/12, від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 01.12.2020 у справі № 910/5511/19, від 13.07.2023 у справі № 910/3428/19, від 03.04.2025 у справі № 908/2948/23.

ТОВ "СБУ-14" також у касаційній скарзі зазначає про безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції. При цьому скаржник посилається на обставини обізнаності Прокурора з існуванням справи № 914/1295/16, що розглядається, ще з жовтня 2016 року. ТОВ "СБУ-14" зазначає, що за змістом заяви Генерального прокурора України від 19.10.2016 про залучення до участі у справі № 32/77т інших відповідачів, Прокурор був поінформований про ухвалення рішення у справі № 914/1295/16, що розглядається.

4.26. Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції, яке оскаржувалося заступником Генерального прокурора, прийняте 11.07.2016, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ. Заступник Генерального прокурора звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення місцевого суду від 11.07.2016 лише 06.09.2023, тобто з пропуском строку, передбаченого законом, більше ніж на 7 років.

4.27. Згідно з пунктом 13 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

4.28. Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

4.29. Таким чином, судові рішення, ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017. Отже, апеляційна або касаційна скарга, подана після 15.12.2017 на судове рішення, прийняте до 15.12.2017, має відповідати вимогам щодо форми, змісту та порядку подання, встановленим Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній на час звернення з такою апеляційною або касаційною скаргою. Аналогічний висновок наведений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

4.30. Оскільки оскаржуване в апеляційному порядку рішення Господарського суду Львівської області ухвалене 11.07.2016, то при вирішенні питання щодо строку на апеляційне оскарження такого рішення належить застосовувати норми Господарського процесуального кодексу України, які були чинними на час ухвалення рішення місцевим господарським судом.

4.31. Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

4.32. Таким чином, згідно зі статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції поширювались на апеляційні скарги, подані прокурором, органом державної влади, або органом місцевого самоврядування.

Отже, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду мала бути подана протягом десяти днів. Присічний строк для поновлення строку був встановлений для прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування - однин рік із дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

4.33. За результатами системного аналізу вказаних норм процесуального права Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати в постанові від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г дійшов висновку, що в такому випадку передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15.12.2017, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією Господарського процесуального кодексу України з 15.12.2017, є розгляд та вирішення питання щодо поширення присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

4.34. У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.12.2024 у справі № 22/045-10, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:

"8.12. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

8.13. ЄСПЛ надає оцінку принципу правової визначеності як одному з основних аспектів верховенства права [рішення від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95)].

8.14. Принцип правової визначеності включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини [рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України» (Zheltyakov v. Ukraine), заява № 4994/04].

8.15. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги висновок, викладений у Рішенні ЄСПЛ, про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції".

4.35. Як стверджує скаржник, у постанові Верховного Суду України 16.08.2017 у справі № 2-779/09 викладено висновки про те, що поновлення пропущеного строку на оскарження остаточного судового рішення без наведення відповідних причин, і його подальше скасування є порушенням принципу правової визначеності та права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Хоча саме національні суди мають ухвалювати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. У кожному випадку вони повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

4.36. У постанові Верховного Суду від 01.12.2018 у справі № 1326/3235/12, на яку посилається скаржник, були відхилені доводи учасника справи про те, що, поновивши строк на апеляційне оскарження рішення та відкривши апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції надалі не має процесуального права закривати раніше відкрите провадження у справі. Відтак Верховний Суд виснував, що у разі підтвердження помилковості відкриття апеляційного провадження у справі, апеляційний суд, з`ясувавши відповідні обставини, вправі надалі постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.

4.37. У постанові Верховного Суду від 03.04.2025 у справі № 908/2948/23, на яку посилається скаржник, сформульовано висновок про те, що невмотивоване поновлення строку на апеляційне оскарження є підставою для скасування судового рішення. Зокрема, у цій постанові Верховний Суд виклав такі висновки:

"89. Враховуючи тлумачення норм ГПК України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження".

4.38. Водночас у справі, що розглядається, апеляційний господарський суд погодився із твердженнями заступника Генерального прокурора про те, що він ознайомився з матеріалами справи № 914/1295/16 та оскаржуваним рішенням суду лише 17.08.2023 та дійшов висновку про наявність підстав для захисту інтересів держави в особі Міністерства оборони України у цій справі. Однак апеляційний суд при цьому не врахував вимоги статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

4.39. Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 04.12.2024 у справі № 22/045-10, від 26.06.2018 у справі № 2-779/09, від 22.03.2023 у справі № 1313/665/2012, від 01.12.2018 у справі № 1326/3235/12, від 03.04.2025 у справі № 908/2948/23, на які посилається скаржник, а також порушив вимоги статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

4.40. Відтак колегія суддів зазначає, що доводи скаржника, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, частково підтвердилися.

4.41. Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку передумовою для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора, поданою після 15.12.2017, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією Господарського процесуального кодексу України з 15.12.2017, є розгляд та вирішення питання щодо поширення присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Водночас апеляційний суд, поновлюючи ухвалою від 24.10.2024 у цій справі заступнику Генерального прокурора строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 11.07.2016, не врахував положення статті 93 Господарського процесуального кодексу України. Тому Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права при постановленні ухвали про відкриття апеляційного провадження.

4.42. Ураховуючи викладене, здійснення апеляційним господарським судом апеляційного перегляду рішення за умови поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції без урахування вимог господарського процесуального законодавства та доводів усіх учасників справи не може вважатися законним, тому постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати.

4.43. Колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 1313/665/2012, на яку посилається скаржник, скасовано постанову суду апеляційної інстанції, ухвалену за наслідками розгляду апеляційної скарги по суті, а також скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження. Подібні висновки Верховного Суду щодо можливості, окрім скасування постанови апеляційного суду, скасовувати також ухвалу про відкриття апеляційного провадження викладені в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 911/2799/20 та від 24.05.2022 у справі № 917/663/20.

4.44. Оскільки доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права стосуються також ухвали Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, то наведена ухвала суду апеляційної інстанції також підлягає скасуванню.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції (частина 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. За змістом частин 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права тільки цим судом.

5.5. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі ухвалу та постанову - скасувати з направленням справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

5.6. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Розподіл судових витрат

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління-14" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі № 914/1295/16 скасувати, справу № 914/1295/16 передати до Західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак