Постанова від 03.06.2025 по справі 923/592/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 923/592/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025

у справі № 923/592/17

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Приватного підприємства "Біотранспілет"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №923/592/17 позов ліквідатора ПП "Біотранспілет" арбітражного керуючого Вербицького О.В. про покладення субсидіарної відповідальності - задоволено частково, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства "Біотранспілет" заборгованість в розмірі 15 973 392,80 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Біотранспілет" у зв`язку із доведенням до банкрутства, в частині позовних вимог пред`явлених до ОСОБА_4 - відмовлено.

2. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024. Також скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №923/592/17.

3. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №923/592/17 залишено без руху, визначено ОСОБА_1 усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №923/592/17 та надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі протягом 10 днів з дня вручення скаржнику ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №923/592/17 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у справі №923/592/17.

5. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Скаржник не обґрунтував, які саме обставини непереборної сили та яким чином завадили йому звернутися з апеляційною скаргою на рішення суду в установлений ГПК строк. Поважних причин пропуску такого строку скаржник не навів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. До Верховного Суду від ОСОБА_1 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга, у якій Скаржник просить Суд скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №923/592/17, та передати справу до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги.

7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

7.1. При винесенні оскаржуваної постанови апеляційний суд, всупереч п. 52. постанови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, проявив надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства та неправомірно обмежив право Скаржника на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відзиви на касаційну скаргу

8. Від ПП «Біотранспілет» та ОСОБА_5 надійшли відзиви на касаційну скаргу у яких наводяться аргументи проти її задоволення.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

9. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

10. Суд апеляційної інстанції встановив наступні фактичні обставини справи:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 17.09.2024. Повний текст складено та підписано 27.09.2024.

Отже, з урахуванням дати складання повного тексту оскаржуваного рішення, останнім днем строку подання апеляційної скарги на нього є 17.10.2024.

Втім, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17 була подана до суду апеляційної інстанції 30.12.2024 через систему "Електронний суд", тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Господарським судом Одеської області, з метою належного повідомлення учасників справи про розгляд справи було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь №405266 від 12.01.2024 про місце реєстрації ОСОБА_1 . Зокрема, у відповідності до вказаної відповіді, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (т. 7, а.с. 66-67).

Суд першої інстанції 02.04.2024, розмістив на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення із текстом відповідної ухвали в якій вказано час, дату та місце розгляду справи (т.7, а.с. 86).

Господарський суд Одеської області 09.10.2024 розмістив оголошення про прийняття оскаржуваного рішення з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (т.7, а.с. 120).

11. Як зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17 Скаржник вказує про те, що:

- Місцем його реєстрації і місця проживання була - Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Павлівка, тобто тимчасово окупована територія. Після початку повномасштабної війни розв`язаною рф, апелянт змушений був виїхати з окупованої території. Але пізніше, виїхав за кордон і з 05.02.2024 року отримав повноцінне право на тимчасове проживання в Румунії. Тому не мав змоги ні отримувати кореспонденцію, ні навіть повноцінно користуватись інтернетом і не знав про існування даного спору.

- За твердженням апелянта, він не отримував ані заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, ані процесуальні документи суду першої інстанції, зокрема й оскаржуване рішення.

- Про існування заяви ліквідатора та зазначеного рішення суду, як стверджує апелянта, йому стало відомо після того, як в додатку Дія відобразилось виконавче провадження з примусового виконання наказу №923/592/17 від 18.10.2024, який було видано на виконання оскаржуваного рішення.

12. Суд апеляційної інстанції зазначаючи про те, що Скаржник не обґрунтував, які саме обставини непереборної сили та яким чином завадили йому звернутися з апеляційною скаргою на рішення суду в установлений ГПК строк, поважних причин пропуску такого строку Скаржник не навів, звернувся до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2024 по справі №916/1489/22.

13. У постанові Верховного Суду від 19.08.2024 по справі №916/1489/22 зазначені наступні фактичні обставини справи:

- Скаржник звернувся з апеляційною скаргою із пропуском визначеного ч.2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) річного строку.

- Скаржник вказував у касаційній скарзі, що він протягом тривалого часу проживає за кордоном та востаннє 04.02.2022 виїхав за межі України до міста Малага в Іспанії, де і знаходиться до цього часу, що підтверджується копією квитка на літак та відповіддю Державної прикордонної служби України про перетинання державного кордону України.

14. Разом з тим, відповідно до встановлених обставин судом апеляційної інстанції у справі № 923/592/17:

- Після початку повномасштабної війни розв`язаною рф, апелянт змушений був виїхати з окупованої території. Але пізніше, виїхав за кордон і з 05.02.2024 року отримав повноцінне право на тимчасове проживання в Румунії. Тому не мав змоги ні отримувати кореспонденцію, ні навіть повноцінно користуватись інтернетом і не знав про існування даного спору.

- Після того, як Скаржнику відомо про наявність виконавчого провадження про стягнення грошових коштів, він намагався ознайомитися з матеріалами справи, в тому числі з судовим рішенням і з позовною заявою. Так, апелянт звернувся 18.11.2024 електронною поштою до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, але не отримав матеріалів справи, а суд надіслав супровідний від 09.12.2024 року в якому зазначив, що чинним законодавством не передбачено направлення матеріалів справи на електронну пошту. Лише після того, як апелянту вдалося зробити електронний кабінет суду і надіслати заяву про ознайомлення з матеріалами від 10.12.2024 року, в той же день йому надали доступ до матеріалів справи, в тому числі судового рішення.

- З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції апелянт звернувся через систему Електронний суд лише 30.12.2024, тобто більш ніж через три місяці після ухвалення оскаржуваного судового рішення.

15. Наведені обставини свідчать про те, що у справі № 916/1489/22 заявник апеляційної скарги: виїхав за межі території України 04.02.2022 (тобто до повномасштабного вторгнення рф на територію України); апеляційну скаргу заявником апеляційної скарги було подано з пропуском визначеного ч.2 ст.261 ГПК України річного строку.

16. У справі № 923/592/17: заявник апеляційної скарги виїхав за кордон з тимчасово окупованої території України після повномасштабного вторгнення рф на територію України і з 05.02.2024 року отримав повноцінне право на тимчасове проживання в Румунії; апеляційну скаргу заявником апеляційної скарги було подано через три місяці після ухвалення оскаржуваного судового рішення; перед подачею апеляційної скарги заявник апеляційної скарги звертався до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

17. Вищезазначене свідчить про те, що фактичні обставини у справі № 916/1489/22 є відмінними від фактичних обставин справи № 923/592/17.

18. Суд апеляційної інстанції з посиланням на висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2024 по справі №916/1489/22, досліджував які саме обставини непереборної сили та яким чином завадили Скаржнику звернутися з апеляційною скаргою на рішення суду в установлений ГПК строк.

19. Відповідно до положень ч.2 ст.261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

20. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 19.08.2024 по справі №916/1489/22 було зроблено висновки про застосування норм права у тих обставинах, що апеляційну скаргу заявником апеляційної скарги було подано з пропуском визначеного ч.2 ст.261 ГПК України річного строку.

21. Вищезазначене стало підставою для неправильного застосування приписів ч.2 ст.261 ГПК України при постановленні ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 923/592/17 та як наслідком стало підставою для відсутності надання оцінки доказам та доводам заявника апеляційної скарги щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

22. Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

23. З урахуванням того, що неправильне застосування приписів ч.2 ст.261 ГПК України при постановленні ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 923/592/17 стало наслідком відсутності надання оцінки доказам та доводам заявника апеляційної скарги щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та про скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи № 923/592/17 до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду на стадію вирішення питання про відкриття, відмову у відкритті чи залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 по справі №923/592/17.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 923/592/17 скасувати.

3. Справу № 923/592/17 направити до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду на стадію вирішення питання про відкриття, відмову у відкритті чи залишення без розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка подана на рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 у вказаній справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий C.В. Жуков

Судді Білоус В.В.

К.М. Огороднік