Рішення від 12.06.2025 по справі 917/743/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2025 Справа № 917/743/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Сьомкіній А. В., розглянувши справу № 917/743/25

за позовною заявою Виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Василівського району Запорізької області, пров. Центральний, 10 с. Благовіщенка, Василівський район, Запорізька область, адреса для листування: пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", Шлях Київ - Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, адреса для листування: а/с №1, Київ-124 (Укрпошта), 03124

про стягнення 7 877,18 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області 10.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Василівського району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" про стягнення 7 877,18 грн заборгованості за договором №01/12-2023 на поставку товарів від 04.12.2023 року, з яких: 5 352,00 грн - основна заборгованість, 1 605,60 грн - пеня, 146,78 грн - штраф , 640,83 грн - інфляційні втрати, 131,97 грн - 3 % річних (вх. № 769/25).

Ухвалою від 14.04.2025 року суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/743/25, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30.04.2025 року відповідач надав суду відзив (вх. №5707), за мотивами якого просить у позові відмовити повністю.

06.05.25 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №5707).

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/743/25.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Виконавчим комітетом Благовіщенської сільської ради (далі - позивач, замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір на поставку товарів №01/12-2023 №130 від 04.12.2023 року (далі - договір, а. с. 5 - 7).

З метою створення матеріального резерву Благовіщенської сільської територіальної громади на 2023 рік, постачальник зобов`язується поставити замовникові, а замовник прийняти та оплатити товар ( п. 1.1. договору).

Предмет закупівлі: Пально-мастильні матеріали (талони) Дизельне паливо (Євро 5) талони, Бензин А-95 (Євро 5) талони (інші енергоносії (нафтопродукти), які призначені для забезпечення роботи генераторів), код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти, (далі - товар), а замовник - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.2. договору).

Кількість: Бензин А-95 (Євро 5) - 100 л; Дизельне паливо (Євро 5) - 100 л. Кількість, асортимент та вартість товару визначено специфікацією до цього договору (додаток №1), яка є невід`ємною його частиною (п. 1.3. договору).

Відпуск товару здійснюється на підставі довірчих документів (паливних талонів), які підтверджують право на отримання зазначеної кількості товару через автозаправні станції (надалі - АЗС) (п. 1.4. договору).

Ціна цього договору становить: 10 632,00 грн (Десять тисяч шістсот тридцять дві гривні нуль копійок), у тому числі: ПДВ 20% 1 772,00 грн (п. 3.1. договору).

Розрахунки за товар здійснюються за фактом постачання товару. Замовник здійснює оплату товару протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної щодо талонів (п. 4.1. договору).

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.2. договору).

Строк поставки товару - до 15 грудня 2023 року (п. 5.1. договору).

Право власності на товар переходить до замовника з моменту оформлення видаткової накладної на товар (п. 5.2. договору).

Приймання-передачатовару від АЗС здійснюються Оператором АЗС та уповноваженим представником замовника (пред`явником паливних талонів,) за кількістю, що обумовлена номіналом талонів (п. 5.3. договору).

Оператор АЗС постачальника, після завершення відпуску товару, зобов`язаний видати уповноваженій особі замовника (пред`явнику паливних талонів) фіскальний чек, в якому зазначаються дата та час обслуговування, марка, кількість відпущеного товару (п. 5.4. договору).

Умови поставки:

-наявність у постачальника ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним;

- постачальник повинен здійснювати продаж палива рідинного через стаціонарну мережу автозаправних станцій (АЗС) (власних, орендованих або партнерських), що призначені для заправки транспортних засобів, за паливними талонами;

-дія паливних талонів розповсюджується на АЗС (власних, орендованих або партнерських) на території Василівського району Запорізької області, м. Запоріжжя, а також по всій території України;

-термін дії паливних талонів повинен бути 1 рік з правом пролонгації. У разі необхідності обміну талонів старого зразку на талони нового зразку, учасник забезпечує протягом семи робочих днів безкоштовний обмін карток рівнозначного номіналу;

-паливні талони повинні бути номіналом 10 л, 15 л, 20 л;

-забезпечення безумовного, цілодобового і безперебійного відпуску пального на АЗС (власних, орендованих або партнерських) за талонами постачальника (п. 5.5. договору).

Поставка та розвантаження товару здійснюються транспортом, силами та за рахунок постачальника за адресою Замовника: 69005, Україна, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 6 (п. 5.6. договору).

Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, прийняти поставлений товар згідно накладної на товар, сповіщати постачальника листом протягом 5 (п`яти) днів з моменту проведення зміни поштових та/або платіжних реквізитів, статистичних кодів, юридичної адреси, найменування або інших даних, що необхідні для правильного оформлення рахунку, податкових та видаткових накладних (п.6.1. - 6.1.3 договору).

Постачальник зобов`язаний: забезпечити безперебійну та цілодобову роботу своїх автозаправних станцій (АЗС) за виключенням технологічних перерв, забезпечити відпуск товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору, забезпечити необхідний асортимент та якість товару відповідно до діючих стандартів та умов даного договору, відпускати товар на всю вказану у пред`явлених талонах кількість, забезпечити відпуск товару у термін не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання заявки від замовника (п. 6.3. - 6.3.5. договору).

При порушенні строків поставки товару постачальник сплачує замовнику неустойку у вигляді пені, у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого вчасно товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (7.3. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 10.1. договору).

Додатком 1 до договору № 01/12-2023 від 04.12.2023 року - Специфікацією (а. с. 7 зворот) визначено кількість, асортимент та вартість товару, а саме: бензин А-95 (Євро5) у кількості 100 л. загальною вартістю 5 280 грн (з ПДВ), дизельне паливо (Євро 5) у кількості 100 л. загальною вартістю 5 352,00 грн (з ПДВ).

Як стверджує позивач та підтверджує відповідач, відповідно до видаткової накладної № Рн-231205/005 від 05.12.2023 року відповідач передав позивачу талони на 200 літрів (100 л. бензин А-95 (євро 5) та 100 л. дизельне паливо (євро 5)) на загальну суму 10 632,00 грн (а. с. 8). На виконання умов договору кошти за талони позивачем були перераховані відповідачеві, що підтверджується платіжною інструкцією № 55 від 13.12.2023 року (а. с. 8 зворот).

При цьому позивач вказує, що бензин А-95 (євро 5) був поставлений у вигляді безстрокових талонів, а дизельне паливо (євро 5) (100 л. на суму 5 352,00 грн) - у вигляді талонів Укрнафта з терміном дії до 05.06.2024 року.

Позивач зазначає, що при настанні граничного терміну дії талонів на дизпаливо ним було направлено лист вих. №01-03/29 від 06.06.2024 року (а. с. 9) на електронну пошту відповідача та особисто в месенджер з проханням здійснити обмін талонів на дизельне паливо на безстрокові, але отримав відмову.

12.07.2024 року відповідачу була направлена претензія (вих. № 09-02-09/1, а. с. 9 (зворот) - 11) щодо заміни талонів на дизельне паливо на безстрокові або повернення оплати за не поставлений товар в сумі 5 352,00 грн. В якості доказу направлення претензії надано копію фіскального чеку від 17.07.2024 року АТ "Укрпошта" (а. с. 12).

Також 26.09.2024 року відповідачу був направлений лист про обмін талонів дизпалива (вих. № 01-03/38, а. с. 12 зворот), термін дії яких закінчився 05.06.2024 року, однак на час подання позовної заяви ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" не здійснив даний обмін.

Позивач стверджує, що відповідач передав товар частково (не в повному об`ємі), внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 5 352,00 грн.

При цьому, відповідач стверджує, що він виконав всі умови спірного договору, що підтверджується видатковою накладною №Рн231205/005 від 05.12.2023 року, а тому нарахування вимога про стягнення 5 352,00 грн, а також пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних є безпідставною. Наявна в матеріалах справи підписана сторонами видаткова накладна № Рн231205/005 датована 05.12.2023 року та оплачена замовником 13.12.2023 року платіжною інструкцією №55 від 13.12.2023 року, що підтверджує отримання товару позивачем 05.12.2023 року, тобто до 15.12.2025 року, як це було погоджено сторонами у договорі. Також нарахована до стягнення з відповідача пеня у розмірі 1 605,60 грн за 300 днів прострочення є протиправною та суперечить частини 6 статті 232 ГК України.

Також відповідач у відзиві повідомив, що "...ТОВ "Гарант Ойл Групп" не є емітентом скреч - карток (талонів) бренду "UKRNAFTA", таким емітентом є ТОВ "Укрнафта-Постач" (код ЄДРПОУ 43012009), яке є власником та користувачем мережі АЗС "UKRNAFTA". Саме ТОВ "Укрнафта-Постач", на виконання договірних обов`язків по укладеним з ТОВ "Гарант Ойл Групп" договорам, здійснює ідентифікацію відповідних талонів, здійснює їх адміністрування, активацію, пролонгацію дії та відпускає по ним паливо з власної мережі АЗС під брендом "UKRNAFTA".

Так між ТОВ "Гарант Ойл Групп" та ТОВ "Укрнафта-Постач" (код ЄДРПОУ 43012009) укладено кілька договорів поставки, зокрема, Договір поставки № 01/02/27/23 від 27.02.2023 року, на умовах якого відповідач придбав талони бренду "UKRNAFTA" на Дизельне паливо, які в подальшому були поставлені ЦНАП по Договору № 58 від 02.10.2023 року.

Тому, з метою продовження строку дії або заміни отриманих від ЦНАП талонів на Дизельне паливо бренду "UKRNAFTA", ТОВ "Гарант Ойл Групп" неодноразово зверталось до ТОВ "Укрнафта-Постач" з відповідними запитами та листами проте відповіді на такі звернення отримано так і не було. Крім того не було повернуто і кошти сплачені за пальне, яке не було отримано по талом бренду "UKRNAFTA".

Також відповідач повідомив, що ТОВ "Укрнафта-Постач" вчиняє протиправні дії щодо односторонньої відмови від зобов`язань по укладеним з ТОВ "Гарант Ойл Групп" договорам, зокрема, не відповідає на чисельні звернення, не продає нові талони, не продовжує строк дії протермінованих талонів бренду "UKRNAFTA" та не повертає сплачені кошти за не отримане по таким талонам паливо. Отже, саме через протиправні дії/бездіяльність ТОВ "Укрнафта-Постач" при не подовжені та відсутності обміну прострочених талонів бренду "UKRNAFTA", виник спір у даній справі №917/320/25, і всі спроби ТОВ "Гарант Ойл Групп" мирно вирішити таку ситуацію з емітентом талонів були марними...".

З відзиву вбачається, що ТОВ "Гарант Ойл Групп" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Укрнафта-Постач" про стягнення заборгованості, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, який розглядається в межах справи №910/10029/24. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 року у справі №910/10029/24 позов задоволено частково.

У Рішенні №910/10029/24 від 05.02.2025 року суд встановив протиправні дії ТОВ "Укрнафта-Постач" щодо невиконання своїх договірних зобов`язань перед ТОВ "Гарант Ойл Групп" по укладеним та діючим договорам, зокрема, щодо ігнорування звернень ТОВ "Гарант Ойл Групп" про заміну або продовження строку дії протермінованих талонів, про відмову відпускати паливо по талонам, або про повернення сплачених за них коштів.

Відповідач вказує, що оскільки ТОВ "Гарант Ойл Групп" вчиняє всі можливі дії для належного виконання умов спірного договору, тому стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій є безпідставним, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач навів свої доводи в обґрунтування вимог.

Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов спірного договору позивачем здійснена оплата суми по договору (10 632,00 грн), що підтверджується платіжною інструкцією N55 від 13.12.2023 року, а відповідачем було передано позивачу талони на бензин: за видатковою накладною №Рн231205/005 від 05.12.2023 року дизельне паливо (Євро 5) по бланкам дозволу у кількості 100 л та бензин А-95 (Євро 5) по бланкам дозволу у кількості 100 л, загальна сума 10 632,00 грн (з ПДВ).

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Як зазначає позивач, 05.06.2024 року закінчився термін дії відповідних талонів на дизельне паливо на суму 5 352,00 грн, що зазначено на самих талонах. Відповідач вимогу позивача здійснити заміну протермінованих талонів на 100 л не виконав.

Судом враховано, що умовами спірного договору передбачено в п. 5.5., що термін дії паливних талонів повинен бути 1 рік з правом пролонгації. У разі необхідності обміну талонів старого зразку на талони нового зразку, учасник забезпечує протягом семи робочих днів безкоштовний обмін карток рівнозначного номіналу.

Тоді як відповідно до матеріалів справи, відповідач надав позивачу 05.12.2023 року талони на дизельне паливо (Євро 5) з терміном дії до 05.06.2024 року, тобто з терміном дії 6 місяців, що не відповідає умовам договору.

Відповідач, у відзиві заперечуючи проти позову, доказів здійснення заміни протермінованих талонів не надав, при цьому вказав, що він повністю та належним чином виконав всі свої зобов`язання перед позивачем за спірним договором.

Посилання відповідача на те, що він повністю та належним чином виконав всі свої зобов`язання перед позивачем (поставив йому товар у передбачений договором строк і у передбаченій кількості) та з боку позивача жодних претензій щодо отриманого товару не було, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню суд відхиляє за необґрунтованістю з огляду на передбачений умовами договору порядок відпуску товару, а саме:

Предмет закупівлі: Пально-мастильні матеріали (талони) Дизельне паливо (Євро 5) талони, Бензин А-95 (Євро 5) талони (інші енергоносії (нафтопродукти), які призначені для забезпечення роботи генераторів), код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти, (далі - товар), а замовник - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.2. договору).

Кількість: Бензин А-95 (Євро 5) - 100 л; Дизельне паливо (Євро 5) - 100 л. Кількість, асортимент та вартість товару визначено специфікацією до цього договору (додаток №1), яка є невід`ємною його частиною (п. 1.3. договору).

Відпуск товару здійснюється на підставі довірчих документів (паливних талонів), які підтверджують право на отримання зазначеної кількості товару через автозаправні станції (надалі - АЗС) (п. 1.4. договору).

Приймання-передачатовару від АЗС здійснюються Оператором АЗС та уповноваженим представником замовника (пред`явником паливних талонів,) за кількістю, що обумовлена номіналом талонів (п. 5.3. договору).

Оператор АЗС постачальника, після завершення відпуску товару, зобов`язаний видати уповноваженій особі замовника (пред`явнику паливних талонів) фіскальний чек, в якому зазначаються дата та час обслуговування, марка, кількість відпущеного товару (п. 5.4. договору).

За розрахунком позивача, всього не погашено талонів на 100 л. дизельного палива (Євро 5) на загальну суму 5 352,00 грн.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із закінченням терміну дії талонів на дизельне пальне позивач звертався до відповідача з листами про їх заміну (вих. №01-03/29 від 06.06.2024 року, вих № 01-03/38 від 26.09.2024 року) та з претензією щодо надання безстрокових талонів на дизельне паливо (Євро 5) у кількості 100 л. на суму 5 352,00 грн в обмін на строкові із закінченим терміном дії, або повернення суми попередньої оплати в частині невиконаних зобов`язань на суму 5 352,00 грн (вих. №09-02-09/01 від 12.07.2024 року), направлення претензії підтверджується фіскальним чеком від 17.07.2024 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначав про незгоду із обставиною направлення та отримання ним вищезазначених листів та претензії.

Відповідач у відзиві сам зазначає, що з метою продовження строку дії або заміни отриманих від позивача талонів на Дизельне паливо бренду "UKRNAFTA", ТОВ "Гарант Ойл Групп" неодноразово зверталось до ТОВ "Укрнафта-Постач" з відповідними запитами та листами проте відповіді на такі звернення отримано так і не було. Крім того не було повернуто і кошти сплачені за пальне, яке не було отримано по талом бренду "UKRNAFTA". Саме через протиправні дії/бездіяльність ТОВ "Укрнафта-Постач" при не подовжені та відсутності обміну прострочених талонів бренду "UKRNAFTA", виник спір у даній справі №917/320/25, і всі спроби ТОВ "Гарант Ойл Групп" мирно вирішити таку ситуацію з емітентом талонів були марними.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань по договору не спростував. Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем в порушення умов договору не проведено заміну Талонів на 100 літрів на загальну суму 5 352,00 грн з урахуванням вартості на дату придбання.

Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов`язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання відповідача на протиправні дії/бездіяльність ТОВ "Укрнафта-Постач" у даному випадку не може бути підставою для відмови у позові, оскільки будь-яка господарська діяльність відповідача та його взаємовідносини з третіми особами не мають впливати на виконання взятих на себе за договором зобов`язань.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується правомірність твердження позивача про невиконання відповідачем зобов`язань щодо заміни протермінованих талонів на дизельне паливо (Євро5) на 100 л. на суму 5 352,00 грн.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 5 352,00 грн, у зв`язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені за період з 15.06.2024 р. по 10.04.2025 р. у розмірі 1 605,60 грн та штрафу за прострочення понад 30 днів, що за розрахунком позивача складає 146,78 грн, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

При порушенні строків поставки товару постачальник сплачує замовнику неустойку у вигляді пені, у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого вчасно товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (7.3. договору).

Позивач заявив до стягнення з відповідача пеню та штраф, посилаючись на п. 7.3. договору, та вказав, що вартість товару, з якого допущено прострочення складає 5 352,00 грн, дата виникнення прострочки - 15.06.2024 року ( 06.06.2024 року + 7 робочих днів).

Виходячи з цього, за розрахунком позивача, сума пені за період з 15.06.2024 р. по 10.04.2025 року складає 1 605,60 грн (5 352,00 грн х 0,1% х 300 днів) та сума штрафу за прострочення понад 30 днів складає 146,78 грн (5 352,00 грн х 7%).

Суд враховує, що згідно п. 5.5. договору постачальник забезпечує безкоштовний обмін (протягом 7 робочих днів) талонів старого зразку на талони нового зразку (на картки рівнозначного номіналу).

Позивач визначає дату виникнення прострочення - 15.06.2024 року, вказуючи, що термін дії не використаних талонів по накладній № Рн-231205/005 від 05.12.2023 року закінчився 06.12.2024. При цьому, також зазначає про звернення до Відповідача (лист від 12.04.2024 № 01-14/100) з проханням здійснити обмін протермінованих талонів.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах невиконання відповідачем як постачальником умов договору щодо продовження терміну дії талонів унеможливлює для позивача фактичне отримання такого товару у повному обсязі та, як наслідок, порушує майнові права та інтереси позивача. Тобто, порушене право позивача полягає у порушенні його права власності на майно (товар) через позбавлення можливості у повному обсязі реалізувати право на отримання свого уже оплаченого товару за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 908/507/22.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору чи виданого на його підставі талону.

Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.

Відповідно до умов п. 5.5. спірного договору термін дії паливних талонів повинен бути 1 рік з правом пролонгації. У разі необхідності обміну талонів старого зразку на талони нового зразку, учасник забезпечує протягом семи робочих днів безкоштовний обмін карток рівнозначного номіналу.

Вищевикладений пункт договору свідчить про обов`язок постачальника безкоштовного обміну карток рівнозначного номіналу (обмін талонів старого зразку на талони нового зразку) за необхідності, тобто логічним є висновок, що саме замовник повинен звернутися до постачальника.

Враховуючи зазначене, посилання позивача на дату терміну дії талонів - до 05.06.2024 року не може бути покладено в обґрунтування визначення дати початку прострочення поставки товару та відповідно визначення початку нарахування пені.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із закінченням терміну дії талонів на дизельне пальне позивач звертався до відповідача з листами про їх заміну (вих. №01-03/29 від 06.06.2024 року, вих № 01-03/38 від 26.09.2024 року) та з претензією щодо надання безстрокових талонів на дизельне паливо (Євро 5) у кількості 100 л. на суму 5 352,00 грн в обмін на строкові із закінченим терміном дії, або повернення суми попередньої оплати в частині невиконаних зобов`язань на суму 5 352,00 грн (вих. №09-02-09/01 від 12.07.2024 року).

При цьому матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на електронну пошту та через месенджер відповідачеві листа (вих. № 01-32/29 від 06.06.2024 року) з вимогою обміняти прострочені талони (а. с. 9).

Враховуючи викладене, доданий до позовної заяви лист (вих. №01-03/29 від 06.06.2024 року, а. с. 9) не може бути визнаний належним доказом у справі, що підтверджує дату виникнення у відповідача зобов`язання щодо повернення коштів позивачеві та враховуватись при вирішенні спору для здійснення обрахування нарахованої позивачем пені.

Як зазначено вище, 12.07.2024 року відповідачу була направлена претензія (вих. № 09-02-09/1, а. с. 9 (зворот) - 11) щодо заміни талонів на дизельне паливо на безстрокові або повернення оплати за не поставлений товар в сумі 5 352,00 грн. В якості доказу направлення позивачем надано фіскальний чек від 17.07.2024 року (а. с. 12).

Відтак належним доказом, що підтверджує звернення позивача до відповідача про повернення сплачених коштів є претензія (вих. № 09-02-09/1 від 12.07.2024 року, а. с. 9 (зворот) - 11).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Нормативів та нормативних строків пересилання поштової кореспонденції, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 з подальшими змінами, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (п. 2 розділу ІІ Нормативів та нормативних строків пересилання поштової кореспонденції).

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем претензії (вих. № 09-02-09/1 від 12.07.2024 року), однак з фіскального чеку (а. с. 12) вбачається, що рекомендоване поштове відправлення було здійснено на адресу відповідача (м. Київ) з міста Запоріжжя 17.07.2024 року. Зважаючи на Нормативи та нормативні строки пересилання поштової кореспонденції, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, суд прийшов до висновку, що дану претензію відповідач отримав 22.07.2024 року.

Як зазначалось вище, відзив на позовну заяву відповідача не містить вказівки на незгоду обставиною отримання ним претензії про повернення суми попередньої оплати в частині невиконання договору (вих. № 09-02-09/1 від 12.07.2024 року), на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Матеріали справи не містять доказів обміну талонів протягом 7 робочих днів з дня отримання вищезазначеної претензії.

Отже датою початку порушення відповідачем строку поставки товару слід вважати - 01.08.2024 року.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019р. у справі №906/696/18.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені, то він був зроблений без врахування шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, суд зауважує, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання.

Відтак, щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 1 605,60 грн, з огляду на встановлення судом дати початку порушення відповідачем строку поставки товару (01.08.2024 року), суд здійснивши перерахунок пені за період з 01.08.2024 року по 31.01.2025 року, вважає що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 984,77 грн пені. В іншій частині вимог про стягнення пені (620,83 грн) суд відмовляє.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 7% штрафу, судом встановлено, що розмір штрафу становить 374,64 грн, тоді як позивач просить стягнути 146,78 грн.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді 7% штрафу, розмір якого є меншим ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий його розмір (146,78 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 131,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 640,83 грн, суд зазначає наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних суд звертає увагу на наступне.

Перевірка правильності розрахунку 3 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивач допустив аналогічні помилки при визначені початку прострочення заборгованості, що і в розрахунках пені.

За розрахунком суду є правомірними та підлягають задоволенню вимоги про стягнення 111,11 грн 3% річних за період з 01.08.2024 року по 10.04.2025 року та 511,83 грн інфляційних втрат за період з серпня 2024 року по лютий 2025 року. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних (20,86 грн) та інфляційних втрат (129,00 грн) суд відмовляє.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 5 352,00 грн основного боргу, 984,77 грн пені, 146,78 грн штрафу, 111,11 грн 3% річних та 511,83 грн інфляційних втрат є обгрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині вимог у позові слід відмовити.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Платіжною інструкцією №136 від 07.11.2024 року на суму 3 028,00 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 4 зворот).

Випискою від 07.11.2024 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 21).

Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (605,60 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, та з врахуванням часткового задоволення позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 185,40 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУП» (шлях Київ -Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043, код ЄДРПОУ 25392923) на користь Виконавчого комітету Благовіщенської сільської ради Василівського району Запорізької області (пров. Центральний, 10 с. Благовіщенка, Василівський район, Запорізька область, адреса для листування: пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 04352871) 5 352,00 грн основного боргу, 984,77 грн пені, 146,78 грн штрафу, 111,11 грн 3% річних, 511,83 грн інфляційних втрат та 2 185,40 грн витрат на оплату судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення складено та підписано 12.06.2025 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко