Рішення від 05.06.2025 по справі 459/34/22

Справа № 459/34/22

Провадження № 2/459/11/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Жарської Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 довідокремленого підрозділу«Вантажо-транспортнеуправління» державногопідприємства «Львіввугілля» про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проведення індексації заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

10.01.2022р.позивач звернувсяу судз позовомдо відповідача,у якомуз урахуваннямзаяви проуточнення позовнихвимог від01.05.2025просив скасувати наказ ВП«ВТУ» ДП«Львіввугілля» №150/квід 08.12.2021про відстороненняйого відроботи;стягнути звідповідача найого користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.12.2021 по 28.02.2022; провести індексацію заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу; та стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» № 150/к від 08.12.2021 його було відсторонено від роботи з підставвідсутності щепленнявід респіраторноїхвороби СОVID-19спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2.Наказ мотивованийтим,що оскількиу ньоговідсутнє відповіднещеплення тавідповідно донаказу Міністерстваохорони здоров`яУкраїни,відповідач відсторонюєйого відроботи.Вважає наказпро відстороненнявід роботинезаконним,оскільки вінзаймав посаду «майстразалізничної колії»,і обов`язковістьщеплення невизначено дляданої професії.У зв`язкуіз чимпросить скасуватинаказ ВП"ВТУ"ДП "Львіввугілля"150/к від 08.12.2021 про відсторонення його від роботи, виплатити середній заробіток за час вимушено прогулу, провести індексацію по заробітній платі, та стягнути моральну шкоду, яка полягала у спричиненні психологічних страждань, емоційному напруженні, тривозі щодо подальшого працевлаштуванні та фінансових труднощах.

25.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

14.02.2022 представник відповідача подала відзив, у якому вказала що з доводами сторони позивача не погоджується, оскільки відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем згідно норм чинного законодавства, тому вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Зазначила, що з Наказом ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №150/к від 08.12.2021 позивач ознайомлений під підпис. Про відсторонення від роботи у разі не надання підтверджуючого документу про здійснення вакцинації проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань затвердженого Наказом МОЗ України від 16.09.2011р. № 595 «Позивача» ОСОБА_2 було попередньо повідомлено двічі. Підприємством ДП «Львіввугілля» в зв?язку з віднесенням його до переліку обов?язкових підприємств для здійснення вакцинації проти COVID-19 було неодноразово організовано виїзд медичних бригад для забезпечення вакцинації проти COVID-19, проте позивач відмовився вакцинуватися. Факт відмови позивач підтвердив власним підписом, підписавшись у розділі відмовляюся. Доводи позивача про те, що Наказ МОЗ України від 01.11.2021 №2393 не відповідає нормам чинного законодавства є безпідставними та не закріпленими жодними доказами як і інші посилання позивача. Згідно пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. Також, звернула увагу, що позивач, виконуючи свої трудові обов`язки спілкувався з людьми, що несло загрозу для їхнього здоров`я.

28.02.2022 позивач подав додаткові пояснення, в яких вказав, що перебуваючи на посаді «Майстер залізничної колії», в його трудові обов`язки входить будова та ремонт залізно-дорожньої колії. Стверджує, що його місце перебування зазвичай у лісі чи десь далеко від населених пунктів, тому не розуміє яким чином міг би вплинути на епідемічну ситуацію.

12.03.2022 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав аналогічні обставини, що викладені у відзиві.

15.04.2022 провадження в справі було зупинено до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

19.02.2025 поновлено провадження у справі за клопотанням позивача та призначено судове засідання.

04.04.2025 представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких вказав, що відсторонення від роботи позивача забезпечувало попередження негативних наслідків, а саме поширення особливо небезпечної хвороби COVID-19. В обов`язки майстра залізничної колії входить: забезпечення утримання і ремонту колії, споруд, будівель у повній відповідності з правилами, постійне навчання та інструктування своїх підлеглих з правилами виконання робіт, дотримання техніки безпеки, проведення інструктажів підлеглих. Крім того, складає плани, веде та здає табель на працівників, в зв`язку із чим контактує з планово-економічним відділом. Зазначив, що підстав для скасування наказу про відсторонення від роботи немає, тому відсутні правові підстави для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

14.05.2025 представником відповідача подано роз`яснення ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» щодо контактування ОСОБА_1 у виконанні своїх посадових обов`язків з іншими працівниками у яких вказала, що відповідно до Колективного договору укладеного між адміністрацією підрозділу та Первинною профспілковою організацією ВП «ВТУ ДП "Львіввугілля" ОСОБА_1 здійснює перевезення працівників до роботи службовим транспортом, позивач регулярно доїжджає до місця роботи разом з іншими працівниками підрозділу. При виконанні технологічного процесу роботи майстер колії керується Положенням про нарядну систему ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля». Згідно п. 3.6. цього Положення - всі наряди на проведення робіт видаються у письмовій формі. За майстром колії ОСОБА_1 станом на 2021рік закріплено околодок ПД -5 по станції Центральна збагачувальна фабрика (ЦЗФ). Крім цього, ОСОБА_1 за час непрацездатності майстра залізничної колії околодку ПД - 3 (ст. Гірник) Врадія Ю.С. виконував його обов?язки, на підтвердження чого долучає (Наказ № 112 від 30.11.2021р. п.5. та Рапорт начальника служби колії від 25.11.2021р. у додатку № 3). Зазначає,що у період перед відстороненням ОСОБА_1 , він керував ремонтними роботами на двох околодках ПД -3 та ПД-5, відповідно при виконанні своїх обов?язків з проведення ремонтних робіт залізничної колії щоденно контактував з працівниками, які були задіяні у проведені ремонту цих околодків, а також проводив їм інструктажі, що підтверджено записами у книгах нарядів служби колії № 127 ПД-3 та № 128 ПД-5, які долучено до матеріалів справи. Крім цього, відповідно до Плану робіт по станції Соснівка затверджених на 2021 рік раз на місяць для безпеки руху необхідне комісійне проведення оглядів колії, стрілочних переводів, пристроїв СЦБ та зв?язку. Проведення таких оглядів фіксується у Журналі огляду колії, стрілочних переводів, пристроїв СЦБ, зв?язку і контактної мережі. Згідно Журналу огляду колії по ст. ЦЗФ огляди здійснюються комісійно з ознайомленням під підпис причетних та відповідальних осіб. У своїй роботі Позивач часто отримує у завідуючого складом рукавиці та інші матеріали. Лімітні картки, накладні вимоги, які Попович Ю.Я. засвідчив власним підписом підтверджують контактування Позивача з завідуючим складом. Також позивач ОСОБА_1 комісійно списує матеріали верхньої будови колії, відтак акти про списання матеріалів верхньої будови колії та акти про оприходування матеріалів верхньої будови колії засвідчують контактування позивача з комісією по списанню, крім цього майстер колії щомісячно подає звіт руху матеріалів по своїй дільниці ПД-5, який підписує бухгалтер, керівник служби колії та головний інженер підрозділу, комісійно актами приймає виконання робіт. Позивач ОСОБА_1 подає у планово-економічний відділ підрозділу щомісячно на працівників, що працюють на його околодку рапорт на погодинні роботи за своїм підписом.

09.05.2025 у судовому засіданні позивач підтримав позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просив задовольнити їх.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав вказаних у відзиві та додаткових поясненнях.

Вислухавши сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» є зареєстрованою юридичною особою з Ідентифікаційним кодом відокремленого підрозділу юридичної особи: 35879833, місцезнаходження якого: Україна, 80100, Львівська область, Червоноградський район, місто Червоноград, вул. Львівська, буд. 59. (Том 1 а.с. 53).

Згідно Свідоцтва № НОМЕР_1 від 01.03.2011, ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» є платником податку на додану вартість. (Том 1 а.с. 54).

ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» діє на підставі Положення про ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля», що погоджене Головою Львівської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України та затверджено т.в.о. генеральним директором ДП "Львіввугілля" 12.11.2021. (том 1 а.с. 55-64).

Судом встановлено, що позивач з 02.03.2020 працює майстром залізничної колії відокремленого підрозділу «Вантажо-транспортне управління» державного підприємства «Львіввугілля», що підтверджується Витягом з Наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №27-к від 02.03.2020. (Том 1 а.с. 8).

Відповідно до наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №105 від 15.11.2021 "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19", продовжено роботу з проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками управління ораганізовано або індивідуально у зручному для них пункті чи центрі вакцинації, повідомлено про про необхідність вакцинації та здійснення відсторонення в строк до здійснення працівниками щеплення проти COVID-19. (Том 1, а.с. 71).

Згідно наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №219 від 12.11.2021 "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19", продовжено роботу з проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками управління ораганізовано або індивідуально у зручному для них пункті чи центрі вакцинації. (Том 1 а.с. 72).

Відповідно до повідомлення працівників ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» від 15.11.2021 "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19", працівників вказаного підрозділу повідомлено, що з 09.12.2021 року до закінчення дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників ДП "Львіввугілля". (Том 1 а.с. 73).

Згідно повідомлення ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №2 від 07.12.2021 "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19", ОСОБА_1 було повторно повідомлено, що 09.12.2021 року до закінчення дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників ДП "Львіввугілля". (Том 1 а.с. 75).

Згідно з наказом №150/к від 08.12.2021 «Про відсторонення від роботи» з 09.12.2021 відсторонено ОСОБА_1 від роботи до закінчення карантину або до здійснення працівником щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. (Том 1 а с. 9-10).

Згідно Додатку №1 до наказу №150/к від 08.12.2021 ОСОБА_1 08.12.2021 було ознайомлено під підпис з вищевказаним наказом. (Том 1 а.с. 70).

Відповідно до рішення комісії з трудових спорів ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» від 29.12.2021, Поповичу Ю.Я. майстру колії ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» було відмовлено у задоволенні його заяви від 09.12.2021 про скасування Наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №150/к від 08.11.2021 та допущення його до роботи з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. (Том 1 а.с. 10).

Згідно посадової інструкції майстра залізничної колії ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» від 08.10.2019, майстер залізничної колії здійснює: забезпечення утримання і ремонту колії, споруд, будівель і всіх колійних пристроїв у повній відповідності з Правилами утримання і ремонту залізничної колії підприємств вугільної промисловості і особистої техніки безпеки робітників околотку; впровадження передових методів праці, постійне навчання і інструктування своїх підлеглих з правилами виконання робіт, додержання техніки безпеки та інструкції з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні колійних робіт, показ на місці прийомів проведення ремонтних робіт, застосування технологій ремонтів; проведення навчання з підлеглими працівниками з питань ОП, надання першої медичної допомоги потерпілим при нещасних випадках, правил поведінки при аваріях; при настанні транспортних подій, які викликають порушення цілісності колії і споруд, негайно прибути на місце події і вживати заходів з ліквідації наслідків з найшвидшого відновлення руху; виявлення причин появлення несправностей колії і споруд, своєчасна ліквідація несправностей і попередження можливих недоліків, поліпшення якості робіт, що виконуються; щоквартальне проведення суцільного огляду рейок і стрілочних переводів з проміром ординат переводних кривих на головних та прийомо - відправних коліях; два рази в рік (весною і восени) проведення перевірки кривих дільниць колії. (Том 1, а.с. 11-12).

Як видно із наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №28/к від 28.02.2022, ОСОБА_1 , майстра залізничної колії служби колії увільнено від роботи з 28.02.2022, у зв`язку із призовом на військову службу до ЗСУ за призовом під час загальної мобілізації осіб в особливий період зі збереженням місця роботи, займаної посади і середнього заробітку на період проходження військової служби під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, згідно Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", статті 119 КЗ "Про працю". (Том 1, а.с 167).

Згідно наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №50 від 01.03.2022 "Про зупинку дії наказу ДП "Львіввугілля" від 12.11.2021 №219 "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19", зупинено дію наказу ДП "Львіввугілля" від 12.11.2021 №219 Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 до завершення воєнного стану в Україні. (Том 1 а.с. 105).

Відповідно до наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №30/к від 02.03.2022 "Про допущення до роботи", зупинено дію наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №105 від 15.11.2021 "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19", наказу №150/к від 08.12.2021 «Про відсторонення від роботи» до завершення воєнного стану в Україні та допущено до роботи з 03.03.2022 до завершення воєнного стану в Україні ОСОБА_1 - майстра залізничної колії. (Том 1 а.с. 104).

Згідно наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №93/к від 19.07.2022 "Про припинення нарахування і виплати середнього заробітку", ОСОБА_1 майстру залізничної колії служби колії припинено нарахування і виплату середнього заробітку з 19.07.2022 у зв`язку із призовом на військову службу. (Том 1 а.с. 168).

Відповідно до наказу ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» №5/к від 15.01.2025, ОСОБА_1 приступив до роботи з 15.01.2024, у зв`язку із звільненням у відставку з військової служби за станом здоров`я. (Том 1 а.с. 157).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України). За змістом частини другої цієї статті держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта вказаної статті).

Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

У рішенні № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України» (абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини).

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 Цивільного кодексу України якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону № 2801-XII громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Закон № 1645-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Частиною першою cтатті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, ДП «Львіввугілля».

Наказом МОЗ від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.

Наказом МОЗ від 30 листопада 2021 року № 2664 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 31 січня 2022 року, Перелік № 2153 доповнено пунктами 7-9, згідно з якими до Переліку увійшли працівники органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності, комунальних підприємств, установ та організацій.

Наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1236, зокрема на період воєнного стану:

- фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19;

- фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

- закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану;

- пункт 41-6постанови № 1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

Указане вище свідчить про те, що після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі № 4004-XII та Інструкції № 66.

Підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (абзац шостий частини першої статті 7 Закону № 4004-XII).

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 66 з урахуванням змін, внесених наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544, подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності - це письмовий організаційно-розпорядчий документ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66 особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 66 право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам Державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції № 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції № 66 термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) виснувала, що положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.

У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 130/3548/21 виснувала, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Судом не встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Його відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював в ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у справі № 130/3548/21 дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).

Частиною першою статті 115 КЗпП встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Також, абзацом 3 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (100-95-п) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348). (Абзац третій пункту 32 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 18 ( v0018700-95 ) від 26.10.95).

Аналіз даного роз`яснення дає підстави для висновку, що у випадку незаконного відсторонення від роботи підлягає стягненню саме середній заробіток, а не заробітна плата, які є різними за своєю правовою природою, на що вказує і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня у справі № 910/4518/16.

Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно із графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з довідкою відповідача від 05.05.2025 заробітна плата позивача за жовтень-листопад 2021 року сукупно становила 29 920,30 грн, а ним було відпрацьовано 42 дні, отже його середньоденна заробітна плата становила 712,39 грн.

Виходячи з кількості робочих днів у період з 09.12.2021 по 28.02.2022, що складає 54 робочих дня та розрахунку 712,39 грн.* 54 = 38469, 06 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» існує вичерпний перелік грошових доходів, які підлягають індексації. Середній заробіток за час вимушеного прогулу індексації не підлягає, оскільки він не є фактично нарахованою заробітною платою за відпрацьований час, а лише компенсує втрачений дохід.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, яку оцінено в 50 000 грн суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, зокрема моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1-2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на обставини заподіяння йому моральної шкоди внаслідок відсторонення від роботи, що призвело до моральних страждань.

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, якими врегульовано питання відшкодування моральної шкоди та підстави такого відшкодування, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру з вини відповідача, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За таких обставин і міркувань позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3028 грн., від якого позивач був звільнений при зверненні до суду та 2422, 40 грн з позивача на користь держави за дві вимоги немайнового характеру в задоволенні яких суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Наказ Відокремленого підрозділу «Вантажо-транспортне управління» державного підприємства «Львіввугілля» №150/к від 08.12.2021 про відсторонення від роботи в частині відсторонення ОСОБА_1 , майстра залізничної колії- скасувати.

Стягнути зВідокремленого підрозділу«Вантажо-транспортнеуправління» державногопідприємства «Львіввугілля»(ЄДРПОУ35879833,місцезнаходження м.Шептицький,вул.Львівська,59)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )середній заробітокза часвимушеного прогулуу розмірі38469,06грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

У решті вимог відмовити.

Стягнути з Відокремленого підрозділу «Вантажо-транспортне управління» державного підприємства «Львіввугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 3028 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.06.2025.

Суддя: А. І. Жураковський