Ухвала від 12.06.2025 по справі 487/3957/25

Справа № 487/3957/25

Провадження № 2/487/2256/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2025 м. Миколаїв

Cуддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А., розглянувши позовну заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Дмитра Георгійовича в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївська лікарня швидкої медичної допомоги», про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д.Г. 10.06.2025 подав досуду велектронній формічерез електроннийкабінет позов в інтересахдержави вособі Національноїслужби здоров`яУкраїни до ОСОБА_1 ,в якомупросив стягнутиз відповідача ОСОБА_1 на користьдержави вособі Національноїслужби здоров`яУкраїни витратина лікуванняпотерпілого відзлочину ОСОБА_2 у розмірі13254,97грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6 ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 2, 4, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

При цьому підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).

Позивач, звертаючись до суду з позовом про відшкодування коштів, посилається на ч. 3 ст. 28 ЦПК України, яка визначає підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 зазначено, що "порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).

Перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у ст. 28 ЦПК України.

Особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Отже, на підставі вказаного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що положення частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені у частині першій статті 28 ЦПК України, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого".

В позові зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.01.2025 у справі № 490/146/25), тому позовна заява пред`являється до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 11.06.2025 за № 13.23-490844-2025 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрований.

Згідно з відповіддю № 1471428 від 12.06.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відомостей про те, що ОСОБА_1 зареєстрував місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, матеріали позовної заяви не містять.

Отже, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 , зазначене у позовній заяві, не має правового значення для визначення альтернативної підсудності, оскільки не є зареєстрованим. Звернення позивача до суду з позовом за місцем фактичного проживання відповідача без підтвердження його реєстрації не відповідає вимогами статті 28 ЦПК України.

Крім того, позов про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування ОСОБА_2 від кримінального правопорушення, не є позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, що також унеможливлює його подання до Центрального районного суду м. Миколаєва за правилами ч. 3 ст. 28 ЦПК України.

Так, відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, регламентується ст. 1206 ЦК України.

Зміст та суб`єктний склад зобов`язання, що регулюються ст. 1206 ЦК України, дозволяють констатувати, що це зобов`язання не є договірним, однак, не є і зобов`язанням із відшкодування шкоди в розумінні ст. 1177 ЦК України (відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення), оскільки понесені закладом охорони здоров`я (кредитором) витрати на лікування не є завданою боржником (особою, яка вчинила злочин) шкодою.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для подання позову до суду за правилами альтернативної підсудності, а тому слід застосувати положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

В даному випадку зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , і на цю територію не поширюється юрисдикція Заводського районного суду м. Миколаєва.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, суд вважає, що цивільну справу за позовом заступника керівникаОкружної прокуратуриміста МиколаєваЧобану Д.Г.в інтересахдержави вособі Національноїслужби здоров`яУкраїни до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,Комунальне некомерційнепідприємство Миколаївськоїміської ради«Миколаївська лікарняшвидкої медичноїдопомоги»,про відшкодуваннякоштів,витрачених закладомохорони здоров`яна стаціонарнелікування особи,потерпілої відкримінального правопорушення, слід передати на розгляд Пересипського районного суду міста Одеси.

Керуючись ст. 31 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Дмитра Георгійовича в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївська лікарня швидкої медичної допомоги», про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, передати на розгляд Пересипського районного суду міста Одеси.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Роз`яснити сторонам, що передача справи здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суддя Т.А. Карташева