Ухвала від 13.06.2025 по справі 760/14256/25

Справа №760/14256/25

2-з/760/183/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,-

встановив:

До Солом`янського районного суду м. Києва через свого представника звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС», в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 108 701 (сто вісім тисяч сімсот один) долар США;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 35 745,60 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.06.2025 відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Разом з позовною заявою від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої останній просить застосувати заходи забезпечення позову у виді:

- накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Аса-Плюс», які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову - 108 701 (сто вісім тисяч сімсот один) долар США, яка становить по курсу НБУ на день подання позову - 4 512 178 (чотири мільйони п`ятсот дванадцять тисяч сто сімдесят вісім) гривень;

- заборони відповідачу - ТОВ «Аса-Плюс» вчиняти дії щодо розпорядження (відчуження, в тому числі шляхом передачі в іпотеку) земельною ділянкою(яка єдина із всіх, якими володіє відповідач поки ще не передана в іпотеку), кадастровий номер 8000000000:72:577:0027, площею (га): 0,0056, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1862244080000, номер запису про право власності: 32200285.

Свою заяву представник позивача обґрунтовує тим, що 29 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АСА-ПЛЮС» укладено попередній договір купівлі-продажу квартир №29/10/20), відповідно до якого сторони зобов`язалися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості - основний договір.

Пунктом 2.1 договору 1 визначено, що продавець відповідно до умов основного договору зобов`язується передати у власність покупця дві квартири з характеристиками, визначеними п. 2.3. цього Договору, що розміщені в житловому будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість об`єкта нерухомості в розмірі та в порядку, визначеними цим Договором.

Відповідно до п.2.2. договору 1, будинок, в якому знаходиться об`єкт нерухомості, належить до проекту: «Друга черга будівництва клубного містечка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 » та розміщується на земельних ділянках: кадастровий номер 8000000000:72:577:0002 та кадастровий номер 8000000000:72:577:0001, що належить продавцю - ТОВ «АСА-ПЛЮС», на праві приватної власності.

Сторони зобов`язались укласти основний договір у строк до 01 травня 2021 року.

Відповідно до п.4.1. договору 1, ціна основного договору за домовленістю сторін на дату укладення цього договору є ціною об`єкта нерухомості та складає 1354524,00 (один мільйон триста п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні, що еквівалентно та становить по курсу продажу валюти в АТ КБ «Приват Банк» на день укладення договору 1 - 47 361,00 (сорок сім тисяч триста шістдесят один) доларів США, виходячи з вартості 1 кв.м у розмірі еквівалентному - 665,00 (шістсот шістдесят п`ять) доларів США.

Згідно п. 4.2. Договору 1, покупець до укладення договору сплатив продавцю гарантійний платіж у розмірі 100% від вартості об`єкту нерухомості, що становить 1354524,00 (один мільйон триста п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні, що еквівалентно сумі 47 361,00 (сорок сім тисяч триста шістдесят один) доларів США.

Основний договір між сторонами не укладався.

Станом на час звернення до суду із даним позовом, відповідач не виконав своїх зобов`язань за умовами договору, а саме відповідач не збудував будинок та не передав позивачу квартири у власність, на будівельному майданчику, відведеному для будівництва житлового будинку, на даний час не ведуться жодні будівельні роботи, а будівельники та виконавці робіт на об`єкті відсутні.

21 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АСА-ПЛЮС» укладено попередній договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості №21/06/21/1-H/1-G від 21.06.21, відповідно до якого сторони зобов`язалися в майбутньому укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості - основний договір.

Відповідно до п.2.2. договору будинок, в якому знаходиться об`єкт нерухомості, належить до проекту: «Третя черга будівництва клубного містечка «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2 » та розміщується на земельних ділянках: кадастровий номер 8000000000:72:576:0014 та кадастровий номер 8000000000:72:576:0015, що знаходяться у власності продавця.

Пунктами 3.1., 3.3. договору встановлено, що закінчення будівництва та введення в експлуатацію будинку, в якому знаходиться об`єкт нерухомості забезпечується продавцем в термін: 3 квартал 2022 року.

Сторони зобов`язались укласти основний договір у строк до 01 вересня 2022 року.

Відповідно до п.4.1. договору ціна основного договору за домовленістю сторін на дату укладення цього договору є ціною об`єкта нерухомості та складає 1312800,00 (один мільйон триста дванадцять тисяч вісімсот) гривень, що еквівалентно сумі 48 000,00 (сорок вісім тисяч) доларів США, виходячи з вартості 1 кв.м у розмірі еквівалентному - 719,53 (сімсот дев`ятнадцять п`ятдесят три цента) доларів США.

01 липня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості №21/06/21/1-H/1-G від 21.06.21, якою фактично було внесено зміни тільки до п. 4.3.1., п. 4.3.2. попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості №21/06/21/1-H/1-G від 21.06.21.

01 травня 2023 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості №21/06/21/1-H/1-G від 21.06.21, якою фактично замінено об`єкт нерухомості, у зв`язку з чим покупець додатково сплачує продавцю 403 300 (чотириста три тисячі триста) гривень, що еквівалентно сумі 10 900 (десять тисяч дев`ятсот ) доларів США, які покупець сплатив до підписання даної додаткової угоди.

Отже, на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості №21/06/21/1-H/1-G від 21.06.21р. (з урахуванням додаткових угод) позивачем було сплачено відповідачу готівкою 58 900,00 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот) доларів США, факт чого підтверджується додатковою угодою №1 та додатковою угодою №2.

Основний договір між сторонами не укладався.

Окрім цього, відповідач повідомив, що їх компанія може здійснити ремонт у цих двох квартирах (підлога, електрика та фарбування стін) і сторони домовились на здійснення такогоремонту. Позивач передав відповідачу, озвучену останнім суму(яку відповідач нарахував виходячи із нібито вартості матеріалів та робіт) грошових коштів готівкою у розмірі 7 440 (сім тисяч чотириста сорок) доларів США.

Попередній договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості №21/06/21/1-H/1-G від 21.06.21, укладений сторонами у простій письмовій формі та не був нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку, тому договір та укладені до нього додаткові угоди є нікчемними, а відповідач має повернути позивачу безпідставно набуті кошти за нікчемним договором.

Як зазначає представник заявника, на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартир №29/10/20 від 29 жовтня 2020 року та попереднього договору купівлі-продажу об`єкта нерухомості №21/06/21/1-H/1-G від 21.06.21 (з урахуванням додаткових угод), а також нібито на здійснення ремонту вказаних квартир, позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 113 701,00 (сто тринадцять тисяч сімсот один) долар США.

Відповідач в добровільному порядку з вищенаведеної суми коштів повернув тільки 5 000(п`ять тисяч) доларів США, решта сума коштів у розмірі 108 701(113 701 - 5000 = 108 701) (сто вісім тисяч сімсот один) долар США так і не була повернута відповідачем позивачу, відтак позивач звернувся до суду з позовом про стягнення таких коштів у судовому порядку.

З огляду на обсяг позовних вимог, на недобросовісність відповідача, що виразилась в передачі в іпотеку земельних ділянок, на яких повинні були будуватися багатоквартирні будинки з квартирами для позивача, неповерненні коштів за попередніми договорами купівлі-продажу об`єктів нерухомості в великому розмірі, а також нікчемність цих договорів(що може свідчити про те, що відповідач не планував у подальшому укладати основні договори купівлі-продажу, бо вони мають укладатися в тій формі (нотаріальній), що і попередні договори), заявник з метою реального виконання рішення звертається до суду із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:

- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливість виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Аса-Плюс», які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову - 108 701 (сто вісім тисяч сімсот один) долар США, яка становить по курсу НБУ на день подання позову - 4 512 178 (чотири мільйони п`ятсот дванадцять тисяч сто сімдесят вісім) гривень;

- заборони відповідачу - ТОВ «Аса-Плюс» вчиняти дії щодо розпорядження (відчуження, в тому числі шляхом передачі в іпотеку) земельною ділянкою (яка єдина із всіх, якими володіє відповідач поки ще не передана в іпотеку), кадастровий номер 8000000000:72:577:0027, площею (га): 0,0056, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1862244080000, номер запису про право власності: 32200285.

Разом з тим, суд звертає увагу, що заявником не вказано на які саме грошові кошти, на яких рахунках та у яких банківських та/або інших фінансово-кредитних установах, яке призначення мають вказані рахунки, на які заявник просить накласти арешт, тобто рахунки представником позивача не визначені та не ідентифіковані. Крім того, накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках юридичної особи може зупинити або блокувати діяльність самої юридичної особи. Окрім того, щодо заборони вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою варто зазначити, що заявником не вказана вартість такої ділянки.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що представником позивача не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що обраний позивачем вид забезпечення позову буде співмірним із заявленим позовом; враховуючи, що заявником не наведено належного обґрунтування твердження, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання можливого майбутнього рішення суду про задоволення позову, будь-яких відповідних доказів не надано, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149-153, 259, 260, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСА-ПЛЮС» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголош ення.

Суддя Г.О. Козленко