Рішення від 13.06.2025 по справі 160/8136/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 рокуСправа №160/8136/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/8136/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька, 6-Я, код ЄДРПОУ: 42424288) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару: від 17.10.2024 року №UA110130/2024/000325/1, від 22.11.2024 року №UA110130/2024/000371/1.

05 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Заява обґрунтована необхідністю розподілу судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано докази на підтвердження таких витрат, а також докази її направлення відповідачу.

10 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення на клопотання про компенсацію судових витрат, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є неналежними та надані в неналежний спосіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/8136/25 до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.

Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.

Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

1) Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.06.2023 року №16/01-06/23 (далі Договір);

2) Додаток від 10.03.2025 року №10/03-25 до Договору (далі Додаток);

3) Акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 04.06.2025 року по Договору (далі Акт);

4) Рахунок на оплату від 14.03.2025 року №42 (далі Рахунок);

5) Платіжна інструкція від 14.03.2025 року №378 (далі Квитанція).

Договором погоджено надання позивачу правничої допомоги.

За п. 3.2. Договору питання оплати вирішуються згідно Додатку та Акту приймання-передачі.

Додатком погоджено надання професійної правничої допомоги щодо оскарження рішень відповідача, що були предметом позову. Орієнтовний перелік та обсяг послуг:

1) консультація: 1000 грн;

2) підготовка позовної заяви: 4 год;

3) підготовка відповіді на відзив: 2 год.

Вартість однієї години роботи: 1250,00 грн.

Погоджено виплату гонорару 8500,00 грн після підписання Акту.

Рахунком виставлено до оплати 20000,00 грн одночасно по Додатку, а також іншому додатку за Договором.

Згідно квитанції Рахунок оплачено.

Актом оформлено приймання-передачі послуг, визначених в Додатку, а також засвідчено сплату гонорару 8500,00 грн на момент підписання акту.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Відповідач вказував на порушення порядку подання доказів на підтвердження витрат на адвоката (їх надано після ухвалення рішення суду).

Суд звертає увагу на те, що в позові зазначено: «Позивач повідомляє, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 8500,00 грн., та заявляє, що остаточний розмір понесених ним судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи, зокрема розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, будуть надані в порядку та строки, передбачені ст. 139, ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України».

При цьому абз. 2 ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В даній справі позивачем використано наявне право зробити заяву про те, що докази на підтвердження витрат будуть надані після ухвалення рішення, доводи відповідача в цій частині ігнорують наявне у позивача право. В даному випадку застереження було зроблено, тому докази мають бути прийняті. Більш того, застереження зроблено максимально заздалегідь ще у позовній заяві. Окрім цього, відповідач подав заперечення проти наданих доказів, що свідчить про дотримання змагальності та прав відповідача, натомість викладені доводи скоріше стосуються намагання відповідача унеможливити вирішення відповідного питання, однак для цього відсутні будь-які правові підстави.

Щодо безпосередньо строку на подання доказів суд зауважує, що рішення хоча й датоване 26.05.2025 року, однак в Електронний кабінет позивача доставлено 02.06.2025 року о 17:00 год. В свою чергу заява подана 04.06.2025 року і зареєстрована в суді 05.06.2025 року, тобто в межах 5 днів після отримання позивачем рішення суду, що є єдиним розумним варіантом поведінки в даній юридичній ситуації. При цьому позивач вірно просив поновити строк на подання таких доказів, в зв`язку з чим з вищевикладених підстав суд поновлює такий строк, оскільки позивач з об`єктивних підстав не міг подати відповідні докази раніше. Окрім цього, суд наголошує на тому, що відшкодування судових витрат є засадою адміністративного судочинства, а тому такий принцип не може бути незастосований з будь-яких формальних підстав. Як наслідок, питання розподілу витрат на адвоката має бути вирішене по суті.

Наведені відповідачем приклади судової практики є нерелевантними. Змістовно релевантні правові висновки наявні в ухвалі Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.07.2023 року у справі №340/2823/21.

Також суд звертає увагу на помилковість доводів відповідача про те, що докази могли бути надані і раніше, оскільки приймання-передачі послуг засвідчено саме Актом, який складено 04.06.2025 року після отримання рішення суду. При цьому суд повторює, що позивач, завдяки здійсненому в позовній заяві застереженню, наділений правом надати докази після ухвалення рішення суду. Як наслідок, питання доцільності надання таких доказів раніше, в т.ч. в зв`язку з тим, що вони створені раніше, є внутрішньою справою виключно позивача, оскільки таким чином законодавець врегулював спірні правовідносини, правила про необхідність подання доказів на підтвердження витрат на адвоката відносно дати їх створення не передбачено.

Далі відповідач цитував положення законодавства та судової практики без будь-якого обґрунтування такого цитування в конкретній юридичній ситуації.

Також відповідач стверджував, що Квитанція не містить зв`язку з даною справою. Це твердження є безпідставним, оскільки в Квитанції наявне посилання на Рахунок, в Рахунку на Додаток, а в Додатку прямо вказано номер справи та спірні рішення відповідача. Твердження відповідача про відсутність зв`язку зі справою у Рахунку є безпідставним з тієї ж підстави.

Відповідач зазначав, що Рахунок відсутній, однак він долучений до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідач вказував, що документи складені до відкриття провадження у справі. Однак відповідач не врахував, що провадження у справі відкривається завжди після подання позовної заяви, а надані послуги стосувалися як раз складання такої позовної заяви. Тобто, зворотна хронологія є неможливою. Окрім цього, сторони вільні в порядку реалізації договірних зобов`язань: сплачувати витрати до чи після відкриття провадження у справі чи ухвалення в ній рішення.

Посилання на розбіжність суми є безпідставним, оскільки Рахунок відсилає не лише до Додатку, а й до іншого документу також. Тобто, одним платежем сплачено різні зобов`язання, що є цілком розумною діловою практикою. Окрім цього, сплачено більше, а не менше, ніж сторони обумовили, тому для підтвердження заявленої до відшкодування суми така розбіжність в будь-якому випадку значення не має.

Також відповідач посилався на штучне збільшення кількості наданих послуг, судом приймається це зауваження.

В свою чергу безпідставним є твердження про те, що підготовка відповіді на відзив є необов`язковою, оскільки сторони реалізовують наявні у них права на власний розсуд, в свою чергу подання відзиву як різновиду заяви по суті справи є правом (не обов`язком) відповідача, яке він також вільно використав разом з правом на подання заперечення (друга заява по суті, яка подається саме після відповіді на відзив). Однак вірним є те, що складання відповіді на відзив потребує менше зусиль, ніж складання позову, що в свою чергу враховано в заявленому розмірі витрат на її складання (вдвічі менше ніж на позов).

Відповідач зазначав, що адвокат не міг знати наперед, які дії треба буде вчиняти у справі (щодо відповіді на відзив). Водночас, Додаток визначає вартість послуг. Відповідно, у разі неподання відзиву позивач дійсно не мав би підстав для подання відповіді на відзив. В свою чергу подання заяв по суті є найбільш очікуваними юридичними діями, тому визначення їх вартості є цілком доцільним.

Відповідач посилався на те, що адвокат представляє позивача і в інших справах, що не несе змістовного навантаження для вирішення питання про розподіл судових витрат, адже відповідач не навів жодних розрахунків середніх значень заявлених витрат, доводів щодо подібності підстав для коригування митної вартості та інших змістовних доводів.

Посилання на те, що позивач не обґрунтував відсутність у нього юриста та наявність потреби у професійній правничій допомозі очевидно не узгоджується за ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. В даній нормі не вказано «кожен, окрім суб`єктів господарювання, які мають у штаті юриста», тому відповідач безпідставно вкотре надавав власні оцінки порядку реалізації позивачем своїх прав.

Отже, доводи відповідача судом враховані та відхилені, за виключенням посилань на штучне виокремлення послуг.

Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати пов`язаними з розглядом справи. Водночас, суд не визнає такі витрати обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.

Судом враховані доводи відповідача щодо пропорційності розміру витрат.

Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.

Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розмір заявлених витрат є частково обґрунтованим та частково пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.

Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.

Суд, з`ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що спірні правовідносини є поширеними, за змістом такі відносини не були суттєво складними, в наявності стале нормативно-правове регулювання таких правовідносин, а також судова практика, про що свідчить в т.ч. виклад рішення суду.

Судом враховано і ціну позову, яка складає майже 112341,51 грн.

Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для зменшення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу з 8500,00 грн до 5000,00 грн за критеріями обґрунтованості та пропорційності.

Керуючись ст. ст. 132-143, 241-243, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними підстави пропуску строку подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» пропущений строк на подання таких доказів у справі №160/8136/25.

Прийняти докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/8136/25.

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/8136/25 задовольнити частково.

Ухвалити у справі №160/8136/25 додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТАЛІЯ» (49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька, 6-Я, код ЄДРПОУ: 42424288) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко