Рішення від 10.06.2025 по справі 320/6869/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2025 року № 320/6869/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Леонтовича А.М., при секретарі судового засідання Лебега П.В.,

за участю представників:

позивача - Прокопенко П.С.,

відповідача - Їжаківський А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про визнання протиправними та нечинними положень пунктів 1-3 Правил технічної експлуатації систем газопостачання, у тому числі додаток 6 до Правил технічної експлуатації систем газопостачання,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства енергетики України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та нечинними положення пунктів 1-3 Правил технічної експлуатації систем газопостачання, у тому числі додаток 6 до Правил технічної експлуатації систем газопостачання.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача оскаржувані положення Правил технічної експлуатації систем газопостачання є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки у відповідача відсутні повноваження встановлювати порядок прийняття (введення) в експлуатацію газопроводів. Крім того вважає, що оскільки газопровід є лінійним об`єктом інженерно-транспортної інфраструктури, які відносяться до об`єктів будівництва, для нормативно-правового супроводу його будівництва підлягають застосуванню положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки спірні положення Правил технічної експлуатації систем газопостачання прийняті у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України суб`єктом призначення в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

III. Процесуальні дії у справі.

31.01.2025 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/6869/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

17.02.2025 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі було відкрито загальне позовне провадження, розпочата підготовка справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 20.03.2025 на 14:00 год.

24.03.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У квітні 2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

20.03.2025 у судове засідання з`явились сторони, вислухавши думку сторін, в зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі суд на місці ухвалив оголосити перерву до 14.04.2025 до 14:30.

14.04.2025 у судове засідання сторони не з`явились, суд на місці ухвалив оголосити перерву до 19.05.2025 до 14:30.

19.05.2025 у судове засідання з`явились сторони, вислухавши думку сторін, в зв`язку з вичерпаним часом суд на місці ухвалив оголосити перерву до 10.06.2025 до 15:00.

10.06.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі. У судове засідання з`явились сторони, вислухавши думку сторін, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Позивач є сертифікованим інженером технічного нагляду, що підтверджується кваліфікаційним сертифікатом серії АТ № 012111 від 30.12.2024 року.

Наказом Міністерства енергетики України від 21.10.2024 № 402 затверджено Правила технічної експлуатації систем газопостачання, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2024 року за № 1816/43161 (далі - ПТЕСГ).

Як вбачається з Додатку 7 до ПТЕСГ, позивач є одним із підписантів Додатку 7, яким встановлено формат акта приймання об`єкта системи газопостачання для проведення пусконалагоджувальних робіт, що підтверджує його участь у правовідносинах в яких застосовуватиметься акт, який оскаржується

Згідно розділу IV ПТЕСГ встановлено вимоги до введення та виведення з експлуатації системи газопостачання.

Пунктом 1. ПТЕСГ встановлено, що прийняття в експлуатацію об`єктів системи газопостачання після закінчення їх будівництва, реконструкції або капітального ремонту здійснюється відповідно до вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 750) та з урахуванням вимог ДСТУ EN 12327:2017, Кодексу 2:2021 та цих Правил.

Пунктом 2. ПТЕСГ встановлено, що на об`єктах виробничого призначення перед введенням їх в експлуатацію мають бути проведені пусконалагоджувальні роботи. Акт приймання об`єкта системи газопостачання для проведення пусконалагоджувальних робіт складається за формою, наведеною у додатку 6 до цих Правил.

Пунктом 3. ПТЕСГ встановлено, що підключення (врізання) до діючої ГРМ здійснюється Оператором ГРМ.

Вважаючи, що оскаржуваними положеннями ПТЕСГ порушені права позивача, останній звернуся до суду із цим позовом.

V. Норми права

Згідно вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини третьої статті 22 Господарського кодексу України повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законом.

Згідно положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (надалі також - Положення про Міненерго), Міненерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує: формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі (далі - паливно- енергетичний комплекс); формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

Основними завданнями Міненерго є: забезпечення формування та реалізація державної політики у паливно- енергетичному комплексі; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики та теплопостачання; здійснення державного управління у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки.

У пункті 4 Положення про Міненерго зазначено, що Міністерство відповідно до покладених на нього завдань розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції; визначає пріоритетні напрями розвитку з питань, що належать до його компетенції.

Згідно частини першої статті 8 Закону України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року № 329-VIII (далі - Закон № 329-VIII) технічні норми та норми безпеки, що поширюються на газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, установку LNG, у тому числі з правила техніки безпеки, мінімальні технічні вимоги до проектування та експлуатації, вимоги до проведення технічної перевірки, вимоги до професійної кваліфікації та досвіду фізичних та юридичних осіб, які виконують роботи з будівництва, інженерно- технічні роботи і технічне обслуговування газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, та підлягають оприлюдненню у встановленому порядку.

Технічні норми та норми безпеки повинні бути об`єктивно необхідними, недискримінаційними та забезпечувати безаварійну та безперебійну роботу газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки.

На виконання частини третьої статті 8 Закону № 329-VIII та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 № 1 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади у сфері державного енергетичного нагляду (контролю) на ринку природного газу» наказом Міністерства енергетики України 21 жовтня 2024 року № 402, затверджені Правила технічної експлуатації систем газопостачання, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2024 року за № 1816/43161, (далі - ПТЕСГ).

ПТЕСГ встановлюють основні технічні та організаційні вимоги до експлуатації (у тому числі до робіт, пов`язаних з технічним обслуговуванням та реконструкцією) систем газопостачання природного газу з надлишковим тиском не більше 1,2 МПа, технічного обслуговування димових і вентиляційних каналів комунально-побутових об`єктів, житлових і громадських будинків, організації виконання робіт та ведення технічної документації при експлуатації таких об`єктів.

Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 № 1, Міністерству енергетики доручено у двомісячний строк з дня набрання чинності цією постановою розробити і затвердити правила технічної експлуатації систем газопостачання, які визначатимуть, зокрема, вимоги до суб`єктів господарювання, що виконують роботи з технічного обслуговування димових і вентиляційних каналів комунально-побутових об`єктів, житлових і громадських будинків.

Згідно абз. 2 п. 7 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 № 731, у разі наявності положень, норм та доручень, що поширюються на інші органи, нормативно-правовий акт повинен бути погоджений з відповідними суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами відповідно до законодавства в порядку та за формою, встановленими законодавством з питань документування управлінської діяльності.

Міністерство юстиції України згідно п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 № 731, проводить державну реєстрацію нормативно- правового акта, яка полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та тендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 8 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, має відповідати вимогам законодавства про мови та інших актів законодавства, узгоджуватися з раніше прийнятими актами і викладатися згідно з правописом та з дотриманням правил нормопроектувальної техніки.

Статтею 19-1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено порядок приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи.

Частиною п`ятою статті 19-1 цього Закону передбачено, що оператор газорозподільної системи або оператор газотранспортної системи на підставі поданої замовником заяви надає послугу з приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи відповідно до умов договору про приєднання, Закону, кодексу газорозподільних систем або кодексу газотранспортної системи.

Частиною шостою статті 19-1 зазначеного Закону передбачено, що замовник має право на свій розсуд обирати виконавця проектних та будівельних робіт з приєднання серед суб`єктів господарювання, які мають право на провадження відповідного виду діяльності згідно з вимогами законодавства. Разом з тим, витрати замовника, пов`язані з виконанням проектних та будівельних робіт, не включаються до складу плати за приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи.

За змістом положень частин п`ятої та шостої статті 19-1 Закону України «Про ринок природного газу» приєднання до газорозподільної системи виконується оператором газорозподільної системи.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Положеннями частини першої статті 38 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Розділом V Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824, визначено порядок приєднання об`єктів замовників (технічного доступу) до ГРМ.

Наказом Міністерства енергетики України від 21.10.2024 № 402 затверджено Правила технічної експлуатації систем газопостачання, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2024 року за № 1816/43161 (далі - ПТЕСГ).

Розділом IV ПТЕСГ встановлено вимоги до введення та виведення з експлуатації системи газопостачання.

Пунктом 1. ПТЕСГ встановлено, що прийняття в експлуатацію об`єктів системи газопостачання після закінчення їх будівництва, реконструкції або капітального ремонту здійснюється відповідно до вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 750) та з урахуванням вимог ДСТУ EN 12327:2017, Кодексу 2:2021 та цих Правил.

Пунктом 2. ПТЕСГ встановлено, що на об`єктах виробничого призначення перед введенням їх в експлуатацію мають бути проведені пусконалагоджувальні роботи. Акт приймання об`єкта системи газопостачання для проведення пусконалагоджувальних робіт складається за формою, наведеною у додатку 6 до цих Правил.

Пунктом 3. ПТЕСГ встановлено, що підключення (врізання) до діючої ГРМ здійснюється Оператором ГРМ.

VI. Оцінка суду

Відносно доводів позивача, щодо відсутності повноважень Міністерства енергетики України (далі - Міненерго) у прийнятті правил технічної експлуатації систем газопостачання суд зазначає таке.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини третьої статті 22 Господарського кодексу України повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законом.

Міністерство енергетики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (надалі також - Положення про Міненерго), Міненерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує: формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі (далі - паливно-енергетичний комплекс); формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

Основними завданнями Міненерго є: забезпечення формування та реалізація державної політики у паливно-енергетичному комплексі; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики та теплопостачання; здійснення державного управління у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки.

У пункті 4 Положення про Міненерго зазначено, що Міністерство відповідно до покладених на нього завдань розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції; визначає пріоритетні напрями розвитку з питань, що належать до його компетенції.

Згідно частини першої статті 8 Закону України «Про ринок природного газу» від 9 квітня 2015 року № 329-VIII (далі - Закон № 329-VIII) технічні норми та норми безпеки, що поширюються на газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, установку LNG, у тому числі з правила техніки безпеки, мінімальні технічні вимоги до проектування та експлуатації, вимоги до проведення технічної перевірки, вимоги до професійної кваліфікації та досвіду фізичних та юридичних осіб, які виконують роботи з будівництва, інженерно-технічні роботи і технічне обслуговування газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі, та підлягають оприлюдненню у встановленому порядку.

Технічні норми та норми безпеки повинні бути об`єктивно необхідними, недискримінаційними та забезпечувати безаварійну та безперебійну роботу газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки.

На виконання частини третьої статті 8 Закону № 329-VIII та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 № 1 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади у сфері державного енергетичного нагляду (контролю) на ринку природного газу» наказом Міністерства енергетики України 21 жовтня 2024 року № 402, затверджені Правила технічної експлуатації систем газопостачання, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2024 року за № 1816/43161, (далі - ПТЕСГ).

ПТЕСГ встановлюють основні технічні та організаційні вимоги до експлуатації (у тому числі до робіт, пов`язаних з технічним обслуговуванням та реконструкцією) систем газопостачання природного газу з надлишковим тиском не більше 1,2 МПа, технічного обслуговування димових і вентиляційних каналів комунально-побутових об`єктів, житлових і громадських будинків, організації виконання робіт та ведення технічної документації при експлуатації таких об`єктів.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності повноважень Міненерго у прийнятті правил технічної експлуатації систем газопостачання.

Відносно доводів позивача, що ПТЕСГ суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (зі змінами), (далі - Порядок № 461) суд зазначає таке.

Судом встановлено, що наказ Міненерго було погоджено без зауважень Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику зокрема: - у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури; - у сфері технічного регулювання у будівництві, ціноутворення у будівництві; - у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Таким чином, у випадку порушення положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України надало б свої зауваження.

Суд приймає доводи відповідача, що Міненерго не діяло всупереч своїм повноваженням, не вносило змін до нормативно-правових актів інших органів державної влади, натомість в межах компетенції та повноважень вжило заходів щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від № 1 та Закону України «Про ринок природного газу».

Стосовно розробки та затвердження ПТЕСГ судом встановлено таке.

Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2024 № 1, Міністерству енергетики доручено у двомісячний строк з дня набрання чинності цією постановою розробити і затвердити правила технічної експлуатації систем газопостачання, які визначатимуть, зокрема, вимоги до суб`єктів господарювання, що виконують роботи з технічного обслуговування димових і вентиляційних каналів комунально-побутових об`єктів, житлових і громадських будинків.

На виконання вимог вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України Міненерго було розроблено правила технічної експлуатації систем газопостачання.

Згідно абз. 2 п. 7 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 № 731, у разі наявності положень, норм та доручень, що поширюються на інші органи, нормативно-правовий акт повинен бути погоджений з відповідними суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами відповідно до законодавства в порядку та за формою, встановленими законодавством з питань документування управлінської діяльності.

Міненерго було погоджено проект наказу «Про затвердження Правил технічної експлуатації систем газопостачання» з відповідними органами.

Міністерство юстиції України згідно п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 № 731, проводить державну реєстрацію нормативно- правового акта, яка полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та тендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 8 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, має відповідати вимогам законодавства про мови та інших актів законодавства, узгоджуватися з раніше прийнятими актами і викладатися згідно з правописом та з дотриманням правил нормопроектувальної техніки.

Міністерством юстиції України листом від 02.12.2024 № 165703/202666-26-24/10.1.3 повернуто після державної реєстрації наказ Міненерго від 21.10.2024 № 402 «Про затвердження Правил технічної експлуатації систем газопостачання», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 листопада 2024 року за № 1816/43161.

Також слід зазначити, що Міністерство цифрової трансформації України за результатами проведення цифрової експертизи проекту наказу Міненерго «Про затвердження Правил технічної експлуатації систем газопостачання» надало загальну оцінку наказу, як відповідний.

Рішенням від 04.10.2024 № 391 Державної регуляторної служби України було погоджено проект наказу Міненерго «Про затвердження Правил технічної експлуатації систем газопостачання».

З огляду на встановлені у справі обставини суд погоджується з доводами відповідача, що у Міністерства енергетики України були всі повноваження для розробки та затвердження правил, а також здійснено реєстрацію наказу відповідно до положень чинного законодавства.

Відносно позовних вимог в частині визнання протиправним та нечинним пункту 1 глави IV ПТЕСГ в частині прийняття в експлуатацію об`єктів системи газопостачання, зокрема, щодо доводів позивача, що зазначений пункт ПТЕСГ суперечить вимогам статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 461 суд зазначає таке.

Пунктом 1 глави IV ПТЕСГ встановлено: «Прийняття в експлуатацію об`єктів системи газопостачання після закінчення їх будівництва, реконструкції або капітального ремонту здійснюється відповідно до вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 750) (далі - Порядок) та з урахуванням вимог ДСТУ EN 12327:2017, Кодексу 2:2021 та цих Правил».

Так, вимогами пункту 1 глави IV ПТЕСГ встановлена необхідність урахування вимог інших нормативно-технічних документів при прийнятті в експлуатацію об`єктів системи газопостачання, які є чинними та встановлюють особливості експлуатації об`єктів системи газопостачання, а саме ДСТУ ЕN 12327:2017 (ЕN 12327:2012, IDT) «Газова інфраструктура. Випробовування тиском, уведення та виведення з експлуатації. Функційні вимоги», прийнятому згідно з пунктом 1 наказу Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 13 червня 2017 року № 151 (далі - ДСТУ EN 12327:2017), та Кодексу усталеної практики 2:2021 «Газорозподільні системи. Рекомендації щодо проектування, будівництва, контролювання за будівництвом, уведення та виведення з експлуатації газорозподільних систем», прийнятого згідно з пунктом 1 наказу Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 18 листопада 2021 року №445.

Аналогічні вимоги та порядок прийняття в експлуатацію об`єктів систем газопостачання до встановлення ПТЕСГ містилися і в інших нормативно-правових актах, зокрема були передбачені главою IV Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 № 285, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 за № 674/27119 (далі - Правила № 285).

При цьому, положення вимог ПТЕСГ приведені у відповідність до чинних нормативно-правових актів.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача, що зазначений пункт ПТЕСГ суперечить вимогам статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 461.

Щодо доводів позивача, що пункт 2 глави IV ПТЕСГ в частині проведення пусконалагоджувальних робіт та встановлення форми Акта приймання об`єкта системи газопостачання для проведення пусконалагоджувальних робіт суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки його стаття 39, не передбачає обов`язку проведення пусконалагоджувальних робіт для складання документів, які підтверджують факт прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва газопроводу, та які надають право експлуатації газопроводу суд зазначає таке.

Пунктом 2 глави IV ПТЕСГ встановлено: «На об`єктах виробничого призначення перед введенням їх в експлуатацію мають бути проведені пусконалагоджувальні роботи. Акт приймання об`єкта системи газопостачання для проведення пусконалагоджувальних робіт складається за формою, наведеною у додатку 6 до цих Правил». Абзацом п`ятим пункту 9 глави VII ПТЕСГ передбачено, що на об`єкті виробничого призначення, на якому встановлено технологічне обладнання, повинні бути проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, передбаченим проектом будівництва, створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно- правових актів з охорони праці та промислової безпеки, пожежної та техногенної безпеки, екологічних і санітарних норм.

Аналогічні вимоги щодо необхідності проведення пусконалагоджувальних робіт, до прийняття ПТЕСГ, були передбачені і іншими нормативно-правовими актами, зокрема главою IV Правил № 285, при цьому форма акта приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пусконалагоджувальних робіт) була встановлена додатком Ю (обов`язковий) до ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 15 листопада 2018 року № 305 (із змінами, внесеними наказом від 17 лютого 2020 року № 47).

Таким чином вимоги пункту 2 глави IV ПТЕСГ приведені у відповідність до вимог пункту 9 Порядку, та з метою встановлення єдиних підходів до оформлення результатів проведення зазначених робіт додатком 6 до ПТЕСГ встановлена форма Акта приймання об`єкта системи газопостачання для проведення пусконалагоджувальних робіт.

З огляду на зазначене суд вважає необгрунтованими доводи позивача, що пункт 2 глави IV ПТЕСГ в частині проведення пусконалагоджувальних робіт та встановлення форми Акта приймання об`єкта системи газопостачання для проведення пусконалагоджувальних робіт суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відносно доводів позивача, що пункт 3 глави IV ПТЕСГ в частині підключення (врізання) до діючої ГРМ є протиправним, оскільки чинне законодавство на думку позивача не передбачає, що власником інженерних мереж може бути виключно Оператор ГРМ що начеб-то свідчить, що положення пункту 3 глави IV Правил суперечать абзацу 2 пункту 9 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд зазначає таке.

Пунктом 3 глави IV ПТЕСГ встановлено: «Підключення (врізання) до діючої ГРМ здійснюється Оператором ГРМ».

Суд зазначає, що питання підключення закінченого будівництвом об`єкта визначені не тільки статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Зокрема, статтею 19-1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено порядок приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи.

Частиною п`ятою статті 19-1 цього Закону передбачено, що оператор газорозподільної системи або оператор газотранспортної системи на підставі поданої замовником заяви надає послугу з приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи відповідно до умов договору про приєднання, Закону, кодексу газорозподільних систем або кодексу газотранспортної системи.

При цьому, частиною шостою статті 19-1 зазначеного Закону передбачено, що замовник має право на свій розсуд обирати виконавця проектних та будівельних робіт з приєднання серед суб`єктів господарювання, які мають право на провадження відповідного виду діяльності згідно з вимогами законодавства. Разом з тим, витрати замовника, пов`язані з виконанням проектних та будівельних робіт, не включаються до складу плати за приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи.

За змістом положень частин п`ятої та шостої статті 19-1 Закону України «Про ринок природного газу» приєднання до газорозподільної системи виконується оператором газорозподільної системи.

Також, відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Положеннями частини першої статті 38 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Розділом V Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за № 1379/27824, визначено порядок приєднання об`єктів замовників (технічного доступу) до ГРМ.

Беручи до уваги зазначене вище суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача, що пункт 3 глави IV ПТЕСГ в частині підключення (врізання) до діючої ГРМ є протиправним, оскільки чинне законодавство не передбачає, що власником інженерних мереж може бути виключно Оператор ГРМ.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, про необґрунтованість адміністративного позову.

VIІ. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 13 червня 2025 р.