Рішення від 13.06.2025 по справі 340/2573/25

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2573/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Ефект" (вул. Центральна, 11, с. Григорівіка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27533, код ЄДРПОУ 13767430) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (вул. Героїв Маріуполя, 102, м. Кропивницький, 25004, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ПП "Ефект" (далі позивач), через свого представника Тартикян К.А., за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (далі відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ053977 від 21.01.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що положення про відпочинок та час роботи водія (підтвердження перевірки тахографа), розповсюджуються лише на міжнародні автомобільні перевезення. Як видно із ТТН №241105-1 від 05.11.2024 року та подорожнього листа №201 від 05.11.2024 року, водій ОСОБА_1 не здійснював міжнародні перевезення, тому на нього вимоги підтвердження перевірки тахографа не розповсюджуються. Крім того, у зв`язку із тим, що акт про проведення перевірки №АР048463 складено 05.11.2024 року, то останній можливий день для притягнення позивача до відповідальності шляхом ухвалення відповідної постанови сплив ще 05.01.2025 року. Зазначена обставина, щодо пропуску строку розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, є окремою (додатковою) підставою для скасування постанови №ПШ053977 від 21.01.2025 року.

Ухвалою судді від 24.04.2025 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.26).

Представник відповідача подав відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, оскільки під час здійснення перевірки не надано державному інспектору протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу (водій надав перевіряючому протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу строк дії якого закінчився). Пунктом 1.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106, встановлено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Згідно наданої під час проведення рейдової перевірки ТТН від 05.11.2024 року №241105-1 перевезення вантажу здійснювалось з м. Світловодська до м. Лозова Харківської області, що є внутрішніми перевезеннями, а тому на позивача, як юридичну особу, яка використовує найману працю, розповсюджуються вимоги Положення №340. Щодо розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства поза межами строку встановленого в пункті 25 Порядку № 1567, то відповідач застосував адміністративно-господарський штраф в межах строку, передбаченого статтею 250 ГК України (а.с.29-33).

Дослідивши наявні в справі матеріали, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Укртрансбезпеки 05.11.2024 на а/д М-22, Полтава-Олександрія, км 53+100, (с. Бутенки, Кобеляцького району) проводилась рейдова перевірка, під час якої був зупинений транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу та згідно з товарно-транспортною накладною №241105-1 від 05.11.2024 року здійснював внутрішнє перевезення вантажу.

Водій ОСОБА_1 надав перевіряючому протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу UA139№000199В від 23.02.2022 року строк дії якого закінчився.

За результатами перевірки складено акт від 05.11.2024 року №АР048463 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно висновків якого під час здійснення перевірки виявлено порушення статей 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт": при здійсненні вантажних перевезень згідно ТТН №241105-1 від 05.11.2024 року автомобільний перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме протоколом перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу (транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом) (а.с.55).

На підставі акту перевірки в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області було винесено постанову №ПШ053977 від 21.01.2025 року, якою до позивача, за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", на підставі абз.3 частини 1 статті 60 цього Закону, застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (а.с.54).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює передбачений законодавством контроль за міжнародними перевезеннями пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється.

Згідно з п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У зв`язку з реорганізацією в структурі територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті, проведеної на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №1579-р від 02.12.2021 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті", було утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, зокрема відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області шляхом поділу Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1579-р від 02.12.2021 "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" також установлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

Наказом голови Державної служби України з безпеки на транспорті №1046 від 30 грудня 2021 року з 31 грудня 2021 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених територіальних органів.

Таким чином, Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області є належним суб`єктом щодо притягнення автомобільних перевізників до відповідальності за порушення законодавства України про автомобільний транспорт та застосування до них адміністративно-господарських штрафів.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно зі статтею 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право:

використовувати спеціалізовані автомобілі;

використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;

супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;

використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;

використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;

у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;

здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 2, 4 Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктами 12 - 14 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

Відповідно до пунктів 21, 25 - 27 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Щодо розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства поза межами строку встановленого пунктом 25 Порядку №1567 та винесення постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що повідомлення про розгляд справи від 26.11.2024 року №105268/32/24-24, яким позивача було запрошено прибути до Відділу 17.12.2024 року з 09:00 до 12:00 год, було направлено рекомендованим листом. Відповідно до роздруківки із офіційного сайту АТ "Укрпошта" за трек-номером № 25004010235658 рекомендований лист станом на 17.12.2024 року не був вручений (а.с.59, 59-зв).

Для належного повідомлення позивача про розгляд справи відповідачем було вирішено відкласти розгляд та повторно запросити позивача на розгляд справи на 14.01.2025 року (а.с.60).

13.01.2025 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з участю представника в судовому засіданні (а.с.60-зв).

Відповідачем було задоволено клопотання та відкладено розгляд справи на 21.01.2025 року. Повідомлення про розгляд №3959/5.1.1/24-25 від 14.01.2025 було направлено позивачу на електронну адресу (а.с.61-62).

Представник позивача 21.01.2025 року на розгляд справи не з`явився, однак направив до Відділу заперечення по справі (а.с.62зв.-64).

За результатами розгляду справи 21.01.2025 року винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Отже, відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.

Дійсно, пункт 25 Порядку № 1567 визначає, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Разом з тим, строки застосування адміністративно-господарських санкцій передбачені у статті 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з частиною 1 якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту статті 250 ГК України висновується, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.

Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у вказаній статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

У справі, що розглядається, акт проведення перевірки складено 05.11.2024 року, спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято 21.01.2025 року.

Наведене свідчить, що територіальний орган Укртрансбезпеки, фактично порушивши строк розгляду справи (не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення), передбаченого пунктом 25 Порядку № 1567, застосував адміністративно-господарські санкції в межах строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Водночас, варто зауважити, що вказані строки мають принципово різне значення, адже п.25 Порядку № 1567 стосується строку розгляду суб`єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а ст. 250 ГК України визначає саме строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 року у справі № 160/12371/22.

В даному випадку, відповідач застосував до позивача адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статті 250 ГК України.

Щодо виявлено перевіркою порушення законодавства про автомобільний транспорт, то суд зазначає таке.

Предметом спору у цій справі є постанова в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області від 21.01.2025 року №ПШ053977, якою до позивача, за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 цього Закону, застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (а.с.54).

Так, статтею 34 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Оскільки перелік документів згідно зі статтею 48 Закону №2344-III не є вичерпним, а тому законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів, відсутність яких на момент проведення перевірки може свідчити про порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт з відповідними правовими наслідками для автомобільного перевізника.

Абзацом 3 частини першим статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначається нормами Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. №385 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 р. за №946/18241 (далі Інструкція №385 в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

За правилами пункту 1.3 Розділу І Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктом 1.4 Розділу І у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР (994_016), - "калібрування";

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Як зазначено у пункті 3.3 Розділу ІІІ Інструкції № 385, водій транспортного засобу обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

має при собі:

протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або картку водія, роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 Розділу III Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) ( 994_016 );

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

При цьому згідно з пунктами 2.6, 2.7 Розділу ІІ Інструкції № 385 передбачено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

-установлення або заміни тахографа;

-ремонту тахографа;

-зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

-якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електроними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

За умови позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа ПСТ відповідно до вимог ЄУТР (994_016) маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра згідно з вимогами додатка 2.

З аналізу вищезазначених норм Інструкції № 385 суд дійшов висновку, що повірка тахографа здійснюється кожні два роки, при цьому обов`язок щодо проведення наступної періодичної перевірки тахографа виникає з моменту спливу дворічного строку.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340 в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 1.1 Розділу І це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Згідно з пунктом 1.3 Розділу І Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.4 Розділу І цього Положення визначено перелік осіб, на яких це Положення не поширюється.

Згідно з пунктом 1.4 Розділу Положення № 340 воно не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;

транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств;

закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності;

транспортними засобами спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту), які обладнані спеціальними світловими сигнальними пристроями відповідно до пункту 3.6 розділу 3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за умови наявності у водія відповідного транспортного засобу первинного документа, що фіксує маршрут руху такого транспортного засобу, а також у разі забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Згідно з пунктом 6.1 Розділу VІ Положення №340 автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Системний аналіз цих норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. Для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов`язковою є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17.

При цьому, при здійсненні відповідних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Не пред`явлення вказаних документів на момент проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.

Як встановлено судом, під час здійснення перевірки 05.11.2024 року водій ОСОБА_1 надав перевіряючим протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 23.02.2022 року №UA139№000199В (а.с.57), з якого вбачається, що транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаний тахографом, однак з урахуванням пункту 2.6 розділу IІІ Інструкції №385 термін дії вказаного протоколу закінчився у лютому 2024 року, позаяк перевірка та адаптація тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР повинна виконуватися періодично кожні два роки.

Таким чином, актом перевірки від 05.11.2024 року №АР048463 зафіксовано, що при здійсненні вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія необхідними документами, саме протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Приписами частини 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи позивача на підставі наданих доказів, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки доказів на підтвердження порушення відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позові вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Ефект" відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК