Рішення від 12.06.2025 по справі 640/18398/19

Справа № 640/18398/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Груп» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.09.2019 №0000441412, №0000431412.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гермес Груп» податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає такими, що не ґрунтуються на первинних документах та податковому законодавстві. Так, за висновком перевіряючих, ТОВ «Гермес Груп» мало нереальні господарські відносини із ТОВ «Кемторг ЛТД», не зважаючи на те, що під час перевірки позивачем було надано повний та вичерпний пакет документів на підтвердження товарності проведених господарських операцій. З боку контролюючого органу з невідомих причин первинна документації була проігнорована, що призвело до хибних висновків за результатами перевірки та прийняття безпідставних податкових повідомлень-рішень. Позивач не може нести відповідальність за недотримання норм законодавства особами, які не є контрагентами Товариства та за невиконання своїх обов`язків податковим органом. Висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях відносно контрагента позивача, діяльність якого позивач не може перевіряти та й не повинен робити цього. Натомість податковий орган мав можливість запросити від контрагента позивача по ланцюгу постачання певні документи, ініціювати та провести їх перевірки, віднести його до статусу ризикових та заблокувати реєстрацію податкових накладних, однак податковий орган не вжив жодних заходів для встановлення дійсного характеру здійснених господарських операцій, не заблокував податкові накладні тощо.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідаційною комісією скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025, головуючим по справі визначено суддю Завальнюка І.В.

Ухвалою судді від 11.04.2025 справу прийнято до провадження; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; замінено у справі відповідача Головне управління ДПС у Київській області (43141377) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (44096797).

02.05.2025 до суду від ГУ ДПС у Київській області (44096797) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що відповідно до положено ПКУ та наказу ГУ ДФС у Київській області від 09.08.2019 № 1647, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гермес Груп» (код ЄДРПОУ 42228797) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ «Кемпторг ЛТД» (код ЄДРПОУ 42362175) за період з 01.10.2018 по 31.01.2019. Враховуючи проведений аналіз фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ГЕРМЕС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37892395) із ТОВ «Кемторг ЛТД» не підлягає відображенню у податковому обліку здійснення господарських операцій ТОВ «ГЕРМЕС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37892395) з придбання товарів від ТОВ «Кемторг ЛТД» за жовтень 2018 - січень 2019 року. Враховуючи вищезазначене, ТОВ «ГЕРМЕС ГРУП» безпідставно врахувало до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, за рахунок податкових накладних виписаних від ТОВ «Кемторг ЛТД» за грудень 2018 року на суму ПДВ 400 066 грн. Перевіркою не підтверджено реального руху активів (реалізація будівельних матеріалів) на адресу ТОВ «ГЕРМЕС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37892395) від ТОВ "Кемторг ЛТД" протягом перевіряємого періоду, що свідчить про оформлення первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та отримання ТОВ «ГЕРМЕС ГРУП» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 09.08.2019. №1647 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Гермес Груп» (код ЄДРПОУ 42228797) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ «Кемпторг ЛТД» (код ЄДРПОУ 42362175) за період з 01.10.2018 по 31.01.2019, за результатами якої складено акт від 21.08.2019 № 756/10-36-14-12/42228797.

Перевіркою питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «ГЕРМЕС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37892395) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством постачальником ТОВ "Кемпторг ЛТД" (код ЄДРПОУ 42362175) за період з 01.10.2018 по 31.01.2019 встановлено порушення пп. 198.1, ст.198, п.200.1, 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за грудень 2018 року на суму 140 066 грн. та занижено податок на додану вартість за грудень 2018 року на суму 260 000 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000441412, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість на 260 000 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 65 000 грн; та № 0000431412, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ по декларації від 18.01.2019 № 9307631623 за грудень 2018 р. на 140 066 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу за актом перевірки безпідставними, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягаючими скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, 26.11.2018 між ТОВ «Кемторг ЛТД» (постачальник) (42362175) та ТОВ «Гермес Груп» (покупець) (42228791) укладено договір поставки № 26/10Щ.

За умовами вищезазначеного договору:

1.1. Постачальник зобов`язується постачати Покупцеві товар зазначений у п.1.2 даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього Договору.

1.2. Товар що постачається Постачальником Покупцю - щебінь та щебенево піщана суміш. Найменування, кількість і асортимент товару, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки яких визначені Сторонами у Договорі, Специфікаціях та/або видаткових накладних, що мають силу Специфікацій, які є невід`ємною частішою даного Договору

1.5. Якість Товару має відповідати загальним критеріям якості для цього тішу товарів, відповідним державним стандартам або технічним умовам виробника та підтверджуватись сертифікатами якості.

2.2. Загальна вартість Договору становить 2400396,40 (два мільйони чотириста тисяч триста дев`яносто шість) гривень сорок копійок, в тому числі 400066,06 (чотириста тисяч шістдесят шість) гривень шість копійок ПДВ.

3.2. Покупець здійснює оплату поставленого товару на умовах відстрочення платежу. Строк оплати за поставлений товар настає через рік з моменту підписання даного Договору.

5.3. Місце та умови поставки: поставка здійснюється зі складу Постачальника на умовах само вивозу Покупцем.

5.5. При прибутті представника Покупця/водія на склад Постачальника, Постачальник надає йому видаткові накладні, сертифікати відповідності товару чи іншого документа, що підтверджує якість товару, рахунки на оплату, оригінал повідомлення про готовність товару та підписує товарно-транспортні накладні та відмічає оригінал Замовлення Покупця.

5.6. Представник Покупця/водій, при прийнятті товару, зобов`язаний звірити відповідність кількості та асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, видати Постачальнику довіреність на отримання ним товару.

6.2. За порушення строків проведення розрахунків за цим Договором Покупець сплачує пеню в розмірі не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ від своєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення платежів.

Згідно первинних документів, ТОВ «Кемторг ЛТД» поставлено 9 партій товару (щебінь фр. 40-70 мм; щебенево-піщана суміш С-7 з цементом 2,5%) на загальну суму 2 400 396,40 грн, ПДВ 400 066,06 грн, про що складено видаткові накладні №№ 455 від 03.12.2018, 464 від 04.12.2018, № 469 від 05.12.2018, № 487 від 10.12.2018, № 493 від 11.12.2018, № 501 від 12.12.2018, № 509 від 13.12.2018, № 512 від 14.12.20188, № 517 від 17.12.2018 та податкові накладні № 4 від 03.12.2018, № 8 від 04.12.2018, № 18 від 05.12.2018, № 18 від 10.12.2018, № 24 від 11.12.2018, № 37 від 12.12.2018, № 39 від 13.12.2018, № 41 від 14.12.2018, № 73 від 17.12.2018.

До перевірки надано товарно транспортні накладні за переліком (№ АР031218-1 від 03.12.2018, № АР031218-2 від 03.12.2018, № АР031218-3 від 03.12.2018, № АР031218-4 від 03.12.2018, № АР031218-5 від 03.12.2018, № AP031218-6 від 03.12.2018, № AP031218-7 03.12.2018, № АР031218-8 від 03.12.2018, № АР031218-9 від 03.12.2018, № АР031218-10 03.12.2018, № АР031218-11 від 03.12.2018, № AP041218-1 від 04.12.2018 та ін.).

Як зазначає позивач у позові, товар, що придбавався позивачем у ТОВ «Кемторг ЛТД» у подальшому реалізовано ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП», яке і здійснювало його перевезення.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені: Дт 28 Кт 63 2 000 330,34 (оприбуткування товару); Дт 64 Кт 63 400 066,06 (відображена сума ПДВ).

Розрахунки за договором поставки № 26/10Щ від 26.11.2018 не проводились (поставки з відстрочкою платежів).

За висновками перевіряючих, оскільки у позивача відсутні: - банківські документи, які б підтверджували оплату товару (згідно п.3.2 Договору відстрочення платежу закінчилось 26.11.2019 року); - сертифікати відповідності товару чи іншого документа, що підтверджує якість товару (згідно п. 1.5, п.5.5 Договору); - довіреність на водія виписана ТОВ «Гермес Груп» для отримання товару (згідно п.5.6 Договору), то фактично товар не постачався.

Разом з тим до перевірки були надані товарно-транспорті накладні, відповідно до яких здійснювалось перевезення товару за договором поставки №26/10Щ від 26.11.2018 (зазначені на стор. 3-6 Акту перевірки), в яких зазначається: - автомобільний перевізник - ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП»; - пункт навантаження - Рижівський кар`єр (м. Горішні Плавні); - пункт розвантаження - смт. Українськ (АБЗ); - прибуття/вибуття - відомості відсутні.

Перевезення товару здійснювалось за допомогою ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП», однак позивачем до перевірки не надано договір надання послуг перевезення, який мав бути укладений з зазначеним підприємством.

Відповідно до реєстраційних даних, місцезнаходження ТОВ «Гермес Груп» є: 7400, Київська обл., м. Бровари, вул. Оникієнка Олега, буд. 2/1.

Оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів стосовно наявності в нього на праві власності або оренди складських чи інших приміщень для зберігання товару за адресою - смт. Українськ (АБЗ), встановити куди саме був доставлений товар неможливо.

При цьому, відповідно до п.83.1.2 ст.83 Податкового кодексу України та згідно положень ст. ст. 19, 20, 72, 73 і 74 Податкового кодексу України проведено аналіз баз даних ДПС України, щодо ТОВ «Кемпторг ЛТД» (код ЄДРПОУ 42362175) та встановлено наступне: чисельність працюючих 1 особа. Інформація про власні і орендовані складські та офісні приміщення, основні засоби: вартість основних засобів 0 тис. грн. Аналізом Єдиного державного реєстру податкових накладних не встановлено додаткової оренди основних та транспортних засобів.

Крім цього відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, виробництва, переробки, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності. При цьому, для навантаження щебеню зазвичай використовуються бульдозери, транспортери, ковшові елеватори, вантажно-штаблеві машини й т.д., які в свою чергу відсутні у «Кемпторг ЛТД» (код ЄДРПОУ 42362175).

В ході аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що протягом 2018-2019 років ТОВ «Кемторг ЛТД» придбано у постачальників ряд товарів з номенклатурою (взуття, одежа, туалетна вода, іграшки та інше). Аналізом Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у відповідний період ТОВ «Кемторг ЛТД» реалізовано бітум дорожній, щебінь, електротовари та інше.

Таким чином, встановити походження реалізованого ТОВ «Кемпторг ЛТД» (код ЄДРПОУ 42362175) товару (щебінь та щебенево-піщана суміш) неможливо, що може свідчити про обрив ланцюга постачання, підміну придбаного/реалізованого товару, формування для інших підприємств «ризикового» кредиту.

На підставі вищевикладеного та враховуючи проведений аналіз фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ГЕРМЕС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37892395) із ТОВ «Кемторг ЛТД» перевіряючі дійшли висновку про те, що не підлягає відображенню у податковому обліку здійснення господарських операцій ТОВ «ГЕРМЕС ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37892395) з придбання товарів від ТОВ «Кемторг ЛТД» за жовтень 2018 січень 2019 року.

Враховуючи вищезазначене, ТОВ «ГЕРМЕС ГРУП» безпідставно врахувало до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, за рахунок податкових накладних виписаних від ТОВ «Кемторг ЛТД» за грудень 2018 року на суму ПДВ 400 066 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (ПК України).

Відповідно підпунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 5, 6, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 16 "Витрати", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, від 06 лютого 2018 № К/9901/5042/17.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Суд зазначає, що хоча позивачем і дотримано вимоги щодо документування господарських операцій первинними документами (видатковими і податковими накладними, ттн, замовлення покупця, повідомлення про готовність товару до поставки), у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте враховуючи діяльність контрагента, такі документи не можуть бути безумовною підставою для формування показників податкової звітності за відсутності реального здійснення таких операцій.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кемторг ЛТД» є фігурантом кримінального провадження №42019101060000182 від 12.06.2019 року.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень наявна ухвала Печерського районного суду міста Києва від 29.10.2019 по справі №757/56540/19-к, відповідно до якої.

Київською місцевою прокуратурою №6 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке 12.06.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019101060000182, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час проведення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження встановлено, що бюджетні кошти, які КК «Київавтодор» (код ЄДРПОУ 3359026), перераховував за будівельно-ремонті роботи на ТОВ «ДС Пром Груп» (код ЄДРПОУ 39810010), які перерахували дані грошові кошти на підприємства з ознаками «ризиковості», а саме: ТОВ «Гермес Груп» (код 42228797), ТОВ «Фторкомпонент» (код 42529199) ТОВ «Ламеція ЛТД» (код 42448204), ТОВ «Кемторг ЛТД» (код 42362175), які в свою чергу отримані кошти переводять в готівку та повертають представникам вказаних вище підприємств за мінусом відсотка конвертації.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з ТОВ «Кемторг ЛТД» (код 42362175), суд враховує інформацію про власні і орендовані складські та офісні приміщення, основні засоби: вартість основних засобів 0 тис. грн. Аналізом Єдиного державного реєстру податкових накладних не встановлено додаткової оренди основних та транспортних засобів. Крім цього відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, виробництва, переробки, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності. При цьому, для навантаження щебеню зазвичай використовуються бульдозери, транспортери, ковшові елеватори, вантажно-штаблеві машини й т.д., які в свою чергу відсутні у «Кемпторг ЛТД» (код ЄДРПОУ 42362175).

На противагу висновкам податкового органу представник позивача посилається на підтвердження фактів поставок товарів товарно-транспортними накладними та видатковими накладними, що суд оцінює критично за недостатністю.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №813/6835/14.

У постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 440/422/19 зазначено, що встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування, зокрема, якщо йдеться про податковий облік з ПДВ, щодо операцій з постачання товарів (послуг) як об`єкта оподаткування та операцій з придбання товарів (послуг) як підстави для формування податкового кредиту.

Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Суд зазначає, що висновки податкового органу хоча і частково ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо контрагентів позивача, проте з урахуванням суті, обставин та наслідків господарських операцій, на які посилається позивач, такі висновки є обґрунтованими та свідчать про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит.

Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку,

І оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою і діяльністю, відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Аналогічних висновків в подібних правовідносинах щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року у справі № 21-4781а15, та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.04.2019 року у справі № 815/5845/16 та від 16.04.2019 року у справі № 804/8168/15.

З викладеного вбачається, що всі наведені ознаки, як кожна окремо, так і у сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що за операціями ТОВ «Гермес Груп» з ТОВ «Кемторг ЛТД» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Груп» (07400, Київська обл., м. Бровари ,вул. Олега Оникієнка, 2/1; ЄДРПОУ 42228791) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а; ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.