Ухвала від 11.06.2025 по справі 761/22950/25

Справа № 761/22950/25

Провадження № 1-кс/761/15439/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні за №72023000110000106

ВСТАНОВИЛА

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні за №72023000110000106.

Клопотання мотивоване тим, що детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 72023000110000106 від 15.11.2023 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами низки суб`єктів господарської діяльності за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 212 КК України.

За обставин викладених у клопотанні, у ході здійснення досудового розслідування, на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, ОСОБА_5 від 27.05.2025 (справа №761/21504/25, провадження № 1-кс/761/14604/2025), проведено 29.05.2025 обшук складських приміщень за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Козацька, 4, за результатами якого вилученого речі, предмети на яких містяться відомості, що маються значення для досудового розслідування, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу:

- печатки ТОВ «МАКСІЛАЙН» (код 45221291), ТОВ «СМ-КАСКАД» (код 45346906), ТОВ «АВАНГАРДКОМ» (код 45358873), ТОВ «КОНСТАНТАПРОД» (код 45147061), ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), ТОВ «ЮСМАК» (код 45718686), ТОВ «ГАЛАКТИК-ТОРГ» (код 45200219), ТОВ «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» (код 44009091), ТОВ «ФУДГРАНД» (код 44844146).

У клопотанні прокурор зазначає, що вилучені під час обшуку речі, предмети мають суттєве значення для досудового розслідування та встановлення повного кола осіб, причетних до зазначеної незаконної діяльності, обсягу вини кожної з них, для здійснення допитів, слідчих експериментів тощо.

30.05.2025 детективом винесено постанову про визнання виявлених речей, предметів речовими доказами.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі, зазначив, що в даному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування, обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді, вказав, що вилучені в ході проведення обшуку печатки визнані речовим доказом, просив клопотання задовольнити.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що в ході проведення обшуку вилучено майно, вважає його вилучення безпідставним, зауважила, що вилучене майно не відповідає категорії речового доказу у відповідності до ст. 98 КПК України, вказала, що обшук проведено не за адресою вказаною в ухвалі слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку, просила відмовити в задоволенні клопотання.

Слідча суддя, заслухавши думку учасників, дослідивши клопотання та матеріали додані до нього, документи, що надійшли на адресу суду, дійшла висновку про таке.

З матеріалів клопотання вбачається, що детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 72023000110000106 від 15.11.2023.

29.05.2025 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27.05.2025, в межах даного кримінального провадження проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, зокрема печатки, які 30.05.2025 постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_7 , визнано речовим доказом.

Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч.3 ст.132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Аналіз матеріалів клопотання дозволяє стверджувати про належний рівень обґрунтованості тверджень прокурора про те, що має місце вчинення кримінального правопорушення необхідного ступеня тяжкості.

Прокурор заявляє метою арешту майна є збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч.3ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст.170-174 КПК України, та згідно ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч.1 ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звернувся з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

За ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим вважаю, що сама по собі постанова детектива про визнання речових доказів від 30.05.2025 носить суто формальний характер, оскільки в самій постанові не надана оцінка майну - печаткам, які вилучено 29.05.2025 під час проведення обшуку за адресою: за адресою: м Полтавська область, м. Кременчук, вул. Козацька, 4, положенням статті 98 КПК України.

В той же час прокурором не надано відповіде підтвердження про відповідність майна вилученого 29.05.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , тому, що воно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або може містити інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ст. 212 КПК України, відомостей про призначення експертних досліджень щодо вилученого майна слідчій судді також не надано.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Враховуючи наведене, слідча суддя не вбачає законних підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

Керуючись ст. ст.98,170,171,172,309,395 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні за №72023000110000106, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Повний текст оголосити 13 червня 2025 року о 08 годині 20 хвилин.

Слідча суддя ОСОБА_1