Рішення від 13.06.2025 по справі 826/9757/18

Справа № 826/9757/18

РІШЕННЯ

іменем України

13 червня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія АНТЛІЯ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2018,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Інженерна компанія АНТЛІЯ» жодних вимог податкового законодавства, на які вказує відповідач, не порушувало, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують реальність здійснюваних товариством господарських операцій з контрагентами.

На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, згідно якого справу №826/9757/18 було направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 року, вказану справу передано для розгляду судді Хмельницького окружного адміністративного суду Драновському Я.В., ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу №826/9757/18.

Замінено відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ 44116011).

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду продовжено розгляд справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Повідомляє, що спірні податкові повідомлення-рішення приймалися відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок виявлення під час перевірки порушення позивачем норм Податкового кодексу України, що виразилося у податковому обліку нереальних господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову.

Також просить розгляд справи здійснювати у відкритому судовому засіданні за участю сторін. Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій повторно викладено обґрунтування, наведені у позовній заяві.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 21.05.2018 №8759 проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ІК АНТЛІЯ" (код 38526951) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "АСФАРД" (код 39390804) за травень 2015 року, з ТОВ "ДЕНІ ЛЮКС" (код 40320908) за вересень 2016 року.

За результатами перевірки встановлено порушення:

- п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, п.3 П(С)БО 1, п.5 П(с)БО №15, п. 21 П(С)БО 15, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 19 864 грн. в тому числі по періодам: за 2015 рік на суму 673 грн., за 2016 рік на суму 19 191 гривень;

- п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму за вересень 2016 року у сумі 21 323 гривень;

- завищено від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (значення рядка 24) за травень 2015 року на суму 748 гривень.

На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- від 19.06.2018 №0008681401, яким збільшено ТОВ "Інженерна компанія АНТЛІЯ" суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 24662,00 грн;

- від 19.06.2018 №0008691401, яким збільшено ТОВ "Інженерна компанія АНТЛІЯ" суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 26654,00 грн;

- від 19.06.2018 №0008701401, яким збільшено ТОВ "Інженерна компанія АНТЛІЯ" суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 748,00 грн;

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3 та 44.4 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У свою чергу, відповідно до статей 19, 20 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19 пункту 20.1).

Згідно з пунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України платниками податку на прибуток - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За приписами пунктів 137.1-137.3 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу.

Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1 1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати та податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, за приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11. статті 201 Кодексу, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування витрат та податкового кредиту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не придбавались/не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування витрат та відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування платником податку витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 вбачається, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на формування податкового обліку позивача, зокрема, мали вплив взаємовідносини з контрагентами ТОВ "АСФАРД" та ТОВ "ДЕНІ ЛЮКС".

Відносно взаємовідносин з ТОВ "АСФАРД" (код 39390804), суд зазначає наступне.

Між ТОВ "ІК АНТЛІЯ" в особі директора Солодара Василя Васильовича та ТОВ "АСФАРД" в особі директора Чахлова Олександра Павловича було укладено договір №21-05/15 від 05.05.2015.

Згідно з предметом зазначеного договору "Продавець продає, а покупець купляє сантехнічні вироби в асортименті, іменовані надалі "Товар".

Позивачем було надано: рахунок на оплату № 38 від 21 травня 2015 року, видаткову накладну № 29 від 21 травня 2015 року.

Проте, рахунок на оплату № 38 від 21 травня 2015 року підписаний невідомою особою, оскільки у графі "Виписав(ла) ____" стоїть лише підпис та відтиск печатки ТОВ "АСФАРД" посада і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції відсутні.

Разом з тим, до матеріалів справи не було надано документ, з якого можна було б ідентифікувати якими способами та засобами куплений товар був доставлений.

Крім того, наявна податкова інформація щодо ТОВ "АСФАРД" свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з ТОВ "ІК АНТЛІЯ" у перевіряємому періоді:

- товариство подавало до органів ДФС звіти за формою 1ДФ за 2 кв. 2015 року та зазначено кількість працівників на підприємстві 1 особа, а саме директор товариства;

- баланс, звіт про фінансовий результат ТОВ "АСФАРД" за 2015 рік не подавались, у зв`язку з чим не можливо встановити наявність основних засобів на підприємстві;

- декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку, які могли б свідчити про наявність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки) ТОВ "АСФАРД" з моменту реєстрації 12.09.2014 по дату акта до органів ДФС не подавало;

- за даними АІС "Податковий блок" ТОВ "АСФАРД" за весь період своєї діяльності не здійснювало імпорту товарів.

Дані, встановлені перевіркою факти, свідчать про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій ТОВ "АСФАРД" з контрагентами - постачальниками та контрагентами покупцями, адже придбана номенклатура товару та його характеристики (назва, розміри, маркування, виробник) не відповідають реалізованим товарам на адресу ТОВ "ІК АНТЛІЯ".

Щодо взаємовідносин з ТОВ "ДЕНІ ЛЮКС" (код 40320908), суд зазначає наступне.

Між ТОВ "ІК АНТЛІЯ" та ТОВ "ДЕНІ ЛЮКС" було укладено договір поставки №13-09/16 від 01.09.2016 та договір про надання послуг № 19-09/16 від 01.09.2016.

Позивачем було надано: рахунок на оплату № 176 від 13 вересня 2016 року, видаткову накладну № 178 від 13 вересня 2016 року (по договору поставки №13-09/16 від 01.09.2016), рахунки на оплату № 203 від 27 вересня 2016 року, № 202 від 27 вересня 2016 року, акти надання послуг № 205 від 27 вересня 2016 року, № 210 від 28 вересня 2016 року.

Проте, рахунки на оплату підписані невідомими особами, оскільки у графі "Виписав(ла) _____" стоїть лише підпис та відтиск печатки ТОВ "ДЕНІ ЛЮКС" посада і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції відсутні.

Разом з тим, до матеріалів справи не було надано документ, з якого можна було б ідентифікувати якими способами та засобами відбувалася поставка.

Надані до матеріалів справи акти наданих послуг не розкривають зміст виконаних робіт (наданих послуг): не вказано кількість залучених до виконання робіт працівників (робітників), механізмів та обладнання; не можливо дослідити графік виконання робіт (надання послуг); не можливо дослідити перелік працівників, які надавали послуги; не вказано кількість годин, які відпрацьовані робітниками виконавця.

Інформація щодо ТОВ "Дені Люкс", що свідчить про неможливість вчинення господарських операцій:

- баланс та додаток АМ до декларації з податку на прибуток декларацію з податку на прибуток ТОВ "Дені Люкс" з моменту реєстрації по дату акта не подавались, у зв`язку з чим не можливо встановити наявність основних засобів на підприємстві;

- декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку, які могли б свідчити про наявність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки) ТОВ "Дені Люкс" з моменту реєстрації по дату акта до органів ДФС не подавало;

- за даними АІС "Податковий блок" ТОВ "Дені Люкс" у вересні 2016 року та у попередніх періодах не здійснювало імпорту товарів;

- товариством було подано до ДПІ "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" за вересень 2016 року відобразило кількість працюючих 5 осіб разом з директором, заробітна плата становить 450 грн.

- ТОВ "Дені Люкс" не подавався податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податку, i сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) до ДПІ. За результатами проведеного аналізу "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" та відсутністю подання Форми №1 ДФ за період 3 квартали 2016 року, не встановлено виплат за ознакою "157" (дохід, виплачений підприємцю на єдиному податку та на загальній системі оподаткування або самозайнятій особі).

Згідно з даними АІС "СФП" по ТОВ "Дені Люкс" наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 27.02.2017 № 10328/28-10-21-12.

Директор, головний бухгалтер та засновник ТОВ "ДЕНІ ЛЮКС" (код 40320908) в одній особі за перевіряємий період ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та на дату акта перевірки - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Однак, згідно з отриманими поясненнями від ОУ ГУ ДФС у м. Києві, Паренюк Ірина Олександівна вказує на свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Дені Люкс".

Враховуючи вищенаведену інформацію щодо ТОВ "Дені Люкс", можна зробити висновок про неможливість вчинення господарських операцій з ТОВ "Дені Люкс" за перевіряємий період.

Таким чином, вищенаведена інформація, щодо контрагента ТОВ "Дені Люкс" свідчить про неможливість вчинення ним господарських операцій за договорами від №19-09/16 від 01.09.2016 та №13-09/16 від 01.09.2016.

Вказане, в сукупності з аналізом матеріально-технічної бази вищезазначеного підприємства, обґрунтовано свідчить про неспроможність фактичного виконання відповідних послуг.

Таким чином, контролюючим органом під час здійснення перевірки правомірно були встановлені обставини, які у сукупності свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Фактично позивачем було проведено господарські операції з контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з ними.

Несприятливі наслідки недостатньої бережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 у справі № 825/2042/14 та від 14.03.2019 у справі № 808/2159/17.

Окрім того, як зазначив Верховний Суд в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14, первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставними.

Таким чином, враховуючи також вищезгадані правові позиції Верховного Суду, слід дійти висновку, що інформація, щодо контрагентів позивача свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з ТОВ "ІК Антлія" у перевіреному періоді та те, що виписані первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам частини другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не можуть приймати участі у податковому обліку.

У зв`язку з вищенаведеним, судом не встановлено підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані сторонами, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позовутовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія АНТЛІЯ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2018 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія АНТЛІЯ" (вул. Степана Олійника, 7, кв.128, м. Київ, 02068 , код ЄДРПОУ - 38526951) Відповідач:Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116 , код ЄДРПОУ -

Головуючий суддя Я.В. Драновський