Рішення

від 29.05.2025 по справі 914/466/23

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2025 Справа № 914/466/23(916/551/25)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про:стягнення 3408395 грн. 18 коп. (з яких: 2048365,79 грн. пеня; 232789,20 грн. 3% річних; 1127240,19 грн. інфляційні втрати)в межах справи:№ 914/466/23про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Андріюк В. М.

Представники:

Позивача:не з`явивсяВідповідача:не з`явився

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» провадження в якій відкрито ухвалою суду від 15.02.2023 р. Вказана справа перебуває на стадії судової процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл». Повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 р. у справі № 914/466/23 припинено повноваження керівника боржника - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтереншнл» Марченка В. Г.; виконання обов`язків керівника боржника - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтереншнл» покладено на розпорядника майна, арбітражного керуючого Сокола О. Ю.

17.02.2025 р. до Господарського суду Одеської області за вх. № 569/25 надійшла позовна заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про стягнення заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. у розмірі 3408395 грн. 18 коп. (з яких: 2048365,79 грн. пеня; 232789,20 грн. 3% річних; 1127240,19 грн. інфляційні втрати).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 р. у справі № 916/551/25 зазначену позовну заяву передано до Господарському суду Львівської області для розгляду в межах справи № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Позовна заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про стягнення заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. у розмірі 3408395 грн. 18 коп. (з яких: 2048365,79 грн. пеня; 232789,20 грн. 3% річних; 1127240,19 грн. інфляційні втрати) надійшла до Господарського суду Львівської області 13.03.2025 р. за вх. № 781.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.03.2025 р., зазначеній позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер справи 914/466/23(916/551/25) та передано таку для розгляду судді Цікало А. І., в провадженні якого перебуває справа № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.03.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/466/23(916/551/25); постановлено справу № 914/466/23(916/551/25) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в межах справи № 914/466/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.04.2025 р.

03.04.2025 р. до суду за вх. № 8641/25 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій та процентів річних.

03.04.2025 р. до суду за вх. № 8633/25 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.04.2025 р. розгляд справи відкладено на 29.05.2025 р.

10.04.2025 р. до суду за вх. № 9365/25 від позивача надійшло клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивачу недостатньо встановленого судом п`ятиденного строку з дня отримання відзиву для підготовки аргументованої та документально підтвердженої відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи доводи позивача, викладені у клопотанні про продовження строку для подання відповіді на відзив, суд вважає за доцільне продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив.

21.04.2025 р. до суду за вх. № 10217/25 від позивача надійшла відповідь на відзив. У зазначеній відповіді позивач заперечив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та процентів річних.

29.05.2025 р. до суду за вх. № 14243/25 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У вказаному клопотанні зазначено, що відповідач не здійснює господарську діяльність на території позивача, оскільки невідомими особами було вчинено дії, направленні на перешкоджання розпоряднику майна та уповноваженим ним особам у доступі до майна боржника. В подальшому розпорядник майна дізнався про укладені договори: від 02.01.2024 р. № 02-ОП-2014 між боржником та ТзОВ «Аттоло Гранум» про надання послуг; від 24.01.2024 р. № 2401202-ФО між ТзОВ «Аттоло Гранум» та ТзОВ «Елітна служба безпеки та охорони» з метою отримання послуг охорони майна ТзОВ «Аттоло Гранум». У зв`язку із зазначеним, розпорядник майна звернувся до суду з позовом про визнання недійсними зазначених договорів та усунення перешкод в користуванні майном боржника (справа № 914/466/23(914/1534/24)). Вказаний позов Західним апеляційним господарським судом 14.05.2025 р. задоволено. На думку відповідача, у зв`язку з відсутністю складеної постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 р. у справі № 914/466/23(914/1534/24), наявні об`єктивні обставини, що унеможливлюють проведення судового засідання у даній справі 29.05.2025 р. та свідчать про необхідність відкладення вказаного засідання для можливості залучення вказаної постанови, яка має суттєве значення для розгляду справи.

Однак, відповідач не зазначає, як саме неправомірні дії невідомих осіб щодо перешкоджання розпоряднику майна та уповноваженим ним особам у доступі до майна боржника, а також укладені договори від 02.01.2024 р. № 02-ОП-2014 та від 24.01.2024 р. № 2401202-ФО впливають на виконання умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018р., стягнення заборгованості за яким є предметом даного спору.

Відповідачем не зазначено жодних підстав, передбачених ч. 2 ст. 202, ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, для відкладення розгляду справи.

У разі якщо відповідач вважає, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до складання Західним апеляційним господарським судом постанови від 14.05.2025 р. у справі № 914/466/23(914/1534/24) та така постанова яка має суттєве значення для розгляду даної справи, відповідач не був позбавлений права та можливості звернутись до суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі на підставі вимог п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, чого зроблено не було.

При цьому суд зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для відкладення розгляду справи, як складання апеляційним судом судового рішення в іншій справі.

За таких обставин, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Сторони були належно повідомленні про дату, час та місце цього засідання, в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

12.07.2018 р. між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (Основний споживач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (Користувач за договором, відповідач у справі) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 (надалі Договір), відповідно до умов якого Основний споживач забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача, а Користувач зобов`язується своєчасно відшкодовувати витрати на електрозабезпечення (витрати на забезпечення технологічної можливості передачі електричної енергії та утримання технологічних електричних мереж) (п. 1.1.1. та п. 1.1.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 08.06.2021 р.).

Оплата Користувачем відшкодування витрат на електрозабезпечення здійснюється платіжним дорученням на підставі оформленого «Акта відшкодування витрат» та виставленого Основним споживачем рахунка не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом (п. 7.3. Договору).

Так, відповідно до контрольних показників лічильників електроспоживання та розрахунку споживання електроенергії по об`єктам відповідача, загальний об`єм електроенергії, спожитої відповідачем за лютий 2024 року - травень 2024 року становить 1758328 кВт*год (у лютому 2024 року - 603127 кВт*год, у березні 2024 року - 516849 кВт*год, у квітні 2024 року - 379729 кВт*год та у травні 2024 року - 258623 кВт*год).

Відповідно до п. 3 Додатку № 5 Договору, Основний споживач враховуючи умови п.1 оформлює «Акт відшкодування витрат» та надає їх на узгодження Користувачу. Користувач у впродовж трьох календарних днів зобов`язується повернути погоджений «Акт відшкодування витрат».

Відповідно до п. 7.4. Договору, рахунки направляються Користувачу на його фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням вказаним в Договорі або надаються уповноваженому представнику Користувача під підпис.

За надану в зазначений період електричну енергію, позивачем було направлено відповідачу для підписання акти відшкодування витрат на загальну суму 11290283,66 грн. та виставлено для оплати відповідні рахунки, а саме:

-за лютий 2024 року - акт № 95 від 29.02.2024 р. та рахунок № 560181 від 29.02.2024 р. на суму 4163964,68 грн. - отримано відповідачем 11.03.2024 р., що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ. Акт відшкодування витрат відповідачем підписано.

-за березень 2024 року - акт № 223 від 31.03.2024 р. та рахунок № 560262 від 31.03.2024 р. на суму 3417411,79 грн. - отримано відповідачем 08.04.2024 р., що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ. Акт відшкодування витрат відповідачем підписано.

-за квітень 2024 року - акт № 294 від 30.04.2024 р. та рахунок № 560343 від 30.04.2024 р. на суму 2240534,76 грн. - отримано відповідачем 09.05.2024 р., що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ. Акт відшкодування витрат відповідачем не підписаний без зазначення причин непідписання.

-за травень 2024 року - акт № 340 від 31.05.2024 р. та рахунок № 560422 від 31.05.2024 р. на суму 1468372,43 грн. - отримано відповідачем 12.06.2024 р., що підтверджується підписом представника відповідача в Журналі реєстрації видачі актів відшкодування витрат, рахунків по СЕЗ. Акт відшкодування витрат відповідачем не підписаний без зазначення причин непідписання.

30.12.2024 р. відповідно до договору доручення № 01/22 від 01.12.2024 р., ТзОВ «Пріста Ойл-Україна» було сплачено заборгованість у розмірі 11290283,66 грн. за ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за відшкодування витрат на електрозабезпечення, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями від 30.12.2024 р.

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. погашена у повному обсязі, однак з порушенням термінів такої оплати.

Згідно з п. 8.5. Договору, за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1. розділу 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), Користувач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо вчасного відшкодування витрат на електрозабезпечення, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 8.5. Договору, позивачем нараховано 2048365,79 грн. пені, 232789,20 грн. 3% річних та 1127240,19 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, основна заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню витрат на електрозабезпечення за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. погашена у повному обсязі, однак з порушенням термінів такої оплати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом п. 8.5. укладеного між сторонами Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. встановлено, що за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1. розділу 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), Користувач сплачує Основному споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо вчасного відшкодування витрат на електрозабезпечення, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 8.5. Договору, позивачем нараховано 2048365,79 грн. пені, 232789,20 грн. 3% річних та 1127240,19 грн. інфляційних втрат.

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 р. у справі № 922/3782/17 викладено висновок, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Розрахунок 3% річних здійснений позивачем за період 21.03.2024 р. 30.12.2024 р., а розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем за період квітень 2024 року грудень 2024 року.

Розглянувши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, здійсненні позивачем, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними.

Розрахунок пені здійснений позивачем за період 21.03.2024 р. 30.12.2024 р. по кожному рахунку окремо, а саме: за період 21.03.2024 р. 30.12.2024 р. на заборгованість у розмірі 4163964,68 грн. за лютий 2024 року згідно рахунку № 560181 від 29.02.2024 р., за період 21.04.2024 р. 30.12.2024 р. на заборгованість у розмірі 3417411,79 грн. за березень 2024 року згідно рахунку № 560262 від 31.03.2024 р., за період 21.05.2024 р. 30.12.2024 р. на заборгованість у розмірі 2240534,76 грн. за квітень 2024 року згідно рахунку № 560343 від 30.04.2024 р., за період 21.06.2024 р. 30.12.2024 р. на заборгованість за травень 2024 року у розмірі 1468372,43 грн. згідно рахунку № 560422 від 31.05.2024 р.

Суд зазначає, що позивачем при розрахунку пені не враховано положення частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, а отже невірно визначено період закінчення нарахування пені на заборгованість по відшкодуванню витрат на електрозабезпечення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 7.3. Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. встановлено, що оплата Користувачем відшкодування витрат на електрозабезпечення здійснюється платіжним дорученням на підставі оформленого «Акта відшкодування витрат» та виставленого Основним споживачем рахунка не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним періодом.

Враховуючи шестимісячний період, за який нараховується пеня, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, у даному випадку пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, слід нараховувати наступним чином: за період 21.03.2024 р. 21.09.2024 р. на заборгованість у розмірі 4163964,68 грн. за лютий 2024 року згідно рахунку № 560181 від 29.02.2024 р., за період 21.04.2024 р. 21.10.2024 р. на заборгованість у розмірі 3417411,79 грн. за березень 2024 року згідно рахунку № 560262 від 31.03.2024 р., за період 21.05.2024 р. 21.11.2024 р. на заборгованість у розмірі 2240534,76 грн. за квітень 2024 року згідно рахунку № 560343 від 30.04.2024р., за період 21.06.2024 р. 21.12.2024 р. на заборгованість за травень 2024 року у розмірі 1468372,43 грн. згідно рахунку № 560422 від 31.05.2024 р.

Здійснивши власні розрахунки пені, суд зазначає, що загальний розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо відшкодування витрат на електрозабезпечення становить 1505974,84 грн., а саме:

-за період 21.03.2024 р. 21.09.2024 р. на заборгованість у розмірі 4163964,68 грн. за лютий 2024 року згідно рахунку № 560181 від 29.02.2024 р. розмір пені становить 565093,24 грн.;

-за період 21.04.2024 р. 21.10.2024 р. на заборгованість у розмірі 3417411,79 грн. за березень 2024 року згідно рахунку № 560262 від 31.03.2024 р. розмір пені становить 452667,00 грн.;

-за період 21.05.2024 р. 21.11.2024 р. на заборгованість у розмірі 2240534,76 грн. за квітень 2024 року згідно рахунку № 560343 від 30.04.2024 р. розмір пені становить 295922,00 грн.;

-за період 21.06.2024 р. 21.12.2024 р. на заборгованість у розмірі 1468372,43 грн. за травень 2024 року згідно рахунку № 560422 від 31.05.2024 р. розмір пені становить 192292,60 грн.

Отже, позовна вимога в частині стягнення 542390,95 грн. пені задоволенню не підлягає.

Заборгованість відповідача перед позивачем, стягнення якої є предметом даного спору, виникла після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, отже, відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, така заборгованість є поточною.

Частино п`ятою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір штрафних санкції, процентів річних.

Зазначене клопотання обґрунтоване, зокрема тим, що основна заборгованість за Договором погашена в повному обсязі, порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, відповідач перебуває в судовій процедурі банкрутства, у відповідача наявна велика кредиторська заборгованість, фінансовий стан відповідача характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Беручи до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, а також враховуючи повне погашення основної заборгованості за Договором, суд дійшов висновку про можливість частково задоволити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкції, процентів річних та зменшити розмір пені яка підлягає стягненню на 35% до 978883,65 грн.

За подання до суду даної позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 51125,93 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 274 від 12.02.2025 р.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 51125,93 грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог без врахування зменшеного судом розміру пені.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про стягнення заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2343-П-ОДФ-18 від 12.07.2018 р. у розмірі 3408395 грн. 18 коп. (з яких: 2048365,79 грн. пеня; 232789,20 грн. 3% річних; 1127240,19 грн. інфляційні втрати) задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (вул. Головатого отамана, буд. 67/69, м. Одеса, 65003; код ЄДРПОУ 20005502) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (Митна площа, 1, м. Одеса, 65026; код ЄДРПОУ 38728457) 2338913 грн. 04 коп. (з яких: 978883,65 грн. пеня; 232789,20 грн. 3% річних; 1127240,19 грн. інфляційні втрати) та 42990 грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В задоволенні позову в частині стягнення 1069482 грн. 14 коп. пені відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 червня 2025 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.