Рішення від 13.06.2025 по справі 420/36012/24

Справа № 420/36012/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРІЯ-В» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ-В до Одеської митниці, у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000307/1 від 24.05.2024 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UА500500/2024/000582 від 24.05.2024 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 26.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.04.2019 року між позивачем та фірмою Yiwu Unigator Trading Co., Ltd було укладено зовнішньоекономічний договір №323. Відповідно до п.2.1. договору №323 від 01.04.2019 року, укладеного між позивачем (Покупець) та Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (Продавець) зобов`язується у строк та у порядку, встановленому даним Договором, передати Товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його Продавцеві. 24.05.2024 року уповноваженою особою позивача Столяр В.В. для митного оформлення вантажу було подано до митного органу митну декларацію №24UA5005ti0018464U9, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: пакувальний лист б/н від 06.03.2024, рахунок-фактуру (інвойс) №SUDU5978070 від 06.03.2024, сертифікат про походження товару №24С620000196/06485 від 25.03.2024, страховий поліс № TYIE202431010708E03032 від 25.03.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №323 від 01.04.2019 року, додаткова угода №1 від 01.04.2021 року, додаткова угода №2 від 01.05.2024 року, специфікацію №81 від 06.03.2024, копію митної декларації країни відправлення №292120240000209741 від 16.03.2024, автотранспортну накладну №CR0052297 від 21.05.2024, довідку щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 120524/3 від 23.05.2024, рахунок на оплату транспортно- експедиційних послуг №1607 від 23.05.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 06.05.2024 року. 24.05.2024року відповідачем ухвалено рішення № UA500500/2024/000307/1 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000582. Вважаючи прийняте відповідачем рішення від 24.05.2024 року № 11А500500/2024/000307/1 «Про коригування митної вартості товарів» та видану на підставі цього рішення картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № ІІА500500/2024/000582 незаконними та необгрунтованими, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

11.12.2024 року відповідач подав суду:

- клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду положень ч. 6 ст. 262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, адже категорія справи є типовою, її обставини не відрізняються суттєвими особливостями;

- відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти позову, Одеська митниця зазначила, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 24UA500500018464U9 від 24.05.2024 року відповідно до якої за умовами поставки CIF на митну територію України надійшов товар ТОВ «Таврія - В». Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 24UA500500018464U9 від 24.05.2024 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500018464U9 від 24.05.2024 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000307/1 від 24.05.2024 року. На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Станом на 24.05.2024 декларантом ТОВ "Таврія-В" було надано лист, яким декларант повідомив що всі документи які стосуються вантажу вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару 8 12,6848 дол. США/кг (МД від 06.08.2020 № UA209140/2020/070437), ніж заявлено декларантом 5,4308 дол. США/кгпо товару 10 є більшим (МД від 29.05.2023 № UA500080/2023/003854) та становить 4.02 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом 2,311 дол. США/ кг.по товару 13 є більшим (МД від 29.05.2023 № UA500080/2023/003854) та становить 4.02 дол. США/кг, ніж заявлено декларантом 2,5452 дол. США/кг. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000307/1 від 24.05.2024 року. Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2024/000582 від 24.05.2024 року та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 224UA500500018541U0 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 101 981,2 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000307/1 від 24.05.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000582 від 24.05.2024року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «Таврія - В».

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 01.04.2019 року між позивачем та фірмою Yiwu Unigator Trading Co., Ltd було укладено зовнішньоекономічний договір № 323 від 01.04.2019 року (а.с.105-113).

Відповідно до п.2.1. договору, укладеного між позивачем (Покупець) та Yiwu Unigator Trading Co., Ltd (Продавець), Продавець зобов`язується у строк та у порядку, встановленому даним Договором, передати Товар Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його Продавцеві.

Згідно п.2.2. договору, умови Договору (найменування, асортимент, та кількість Товару, Ціна за одиницю Товару, порядок оплати, умови поставки та інші умови) визначаються даним Договором та Специфікаціями. Специфікації підписуються Сторонами відносно однієї чи декількох поставок конкретної партії (партій) Товару та є невід`ємними частинами Договору.

Пунктом 2.3. договору зазначено, що при визначенні умов поставки Сторони керуються міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс-2010» (далі-Інкотермс-2010). За умов розходження положень Договору (Специфікацій) та Інкотермс-2010, перевагу мають положення Договору (Специфікацій). Відповідно до п.2.4. договору №323 від 01.04.2019 року, за умов розходження положень Договору та Специфікації, перевагу мають положення Специфікації.

Згідно п.4.1 Договору ціна товару встановлена в доларах США. Ціна товару та загальна вартість партії товару погоджується сторонами в Специфікації.

Відповідно до п.4.2. договору №323 від 01.04.2019 року, загальна вартість партії Товару визначається відповідно до умов постачання згідно з Інкотермс 2010 та включає, у тому числі вартість Товару, упаковки, маркування та транспортування до місця призначення, погодженого Сторонами, та інші необхідні витрати Продавця.

Згідно до п.5.2. зовнішньоекономічного договору №323 від 01.04.2019 року, умови поставки конкретної партії Товару узгоджуються Сторонами у відповідній Специфікації.

Відповідно до п.6.2 Договору тара та пакування товару, що поставляється, є стандартними для такого виду товару та забезпечує його безпеку при перевезенні автомобільним, залізничним, морським транспортом та іншими видами транспорту або контейнерним шляхом. При порушенні пакування товару такий товар вважається неякісним. Продавець несе відповідальність за псування або втрату товару, пов`язану із неякісним або неналежним пакуванням.

Згідно Додаткової угоди №1 від 01.04.2021 року до Договору № 323 закріплено, що п.4.4 Договору викладено в іншій редакції, а саме: «Оплата товару здійснюється у валюті «долар США», у формі банківського переказу на рахунок продавця в наступному порядку 100% вартості партії товару на підставі комерційного інвойсу за окрему партію товару протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження товару (дати, зазначеної в коносаменті)» (а.с.114-115).

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту «Yiwu Unigator Trading Co., Ltd» поставила товариству з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ-В" товар, що зазначено в інвойсі № SUDU5978070 від 06.03.2024 року.

24.05.2024 року уповноваженою особою позивача Столяр В.В. для митного оформлення вантажу було подано до митного органу митну декларацію №24UA500500018464U9, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору (а.с.149-152).

Для підтвердження вказаних у митній декларації №24UA500500018464U9 від 24.05.2024 року відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано нижченаведений перелік документів:

-пакувальний лист б/н від 06.03.2024;

-рахунок-фактуру (інвойс) №SUDU5978070 від 06.03.2024;

-сертифікат про походження товару №24С620000196/06485 від 25.03.2024;

-страховий поліс № TYIE202431010708E03032 від 25.03.2024;

-зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів № 323 від 01.04.2019р.;

-додаткова угода № 1 від 01.04.2021 року;

-додаткова угода № 2 від 01.05.2024 року;

-специфікація № 81 від 06.03.2024;

-копію митної декларації країни відправлення №292120240000209741 від 16.03.2024;

-автотранспортну накладну №CR0052297 від 21.05.2024;

-довідку щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 120524/3 від 23.05.2024;

-рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1607 від 23.05.2024;

-банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 06.05.2024 року.

Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ Одеською митницею зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації фірми - виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

24.05.2024 року декларантом ТОВ "Таврія-В" було надано лист, яким декларант повідомив, що не має можливості надати додаткові документи для підтвердження митної вартості вказаних товарів у МД № 24UA500500018464U9 від 24.05.2024 року та просить продовжити оформлення даної МД.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA 500500/2024/000307/1 від 24.05.2024 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення (а.с.58-60).

Прийняття такого рішення відповідач обґрунтовує в графі 33 Рішення, а саме зазначив, що: 1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних Із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, Інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної' складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) у поданому інвойсі № SUOU5978070 від 06.03.2024 відсутнє посилання на контракт № 323 від 01.04.2019 та специфікацію № 81 від 06.03.2024 що не дає можливість ідентифікувати на яких умовах здійснюється поставка; 3) в CMR від 21.05.2024 № CR0052297 наявна печатка перевізника ОСОБА_1 , а в довідці на оплату транспортно-експедиційних послуг № 120524/3 від 23.05.2024 наявна печатка TОB «ФТП»; 4) в рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг № 1607 від 23.05.2024 зазначено договір № ФТП/951K від 30.03.2023р. та коносамент № 237127934 які не надавались до митного оформлення. З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:' виписку з бухгалтерської документації;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги специфікації фірми - виробника товару;- копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Станом на 24.05.2024 декларантом ТОВ «Таврія-В» було надано лист, яким декларант повідомив що всі документи які стосуються вантажу вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 63 МКУ, розбіжності не спростовано. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим Імпорту, приймається митним органом у письмовій формі ПІД час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після 'їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно частини 6 статті 54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: 1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх вфомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митна вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ. Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної' вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які Імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при обчисленні. Відповідно до частини З статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Відповідно до п,1 статті 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для`її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни І час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з Ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59. 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62. 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та САІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару 8-12,6848 дол. США/кг (МД від 06.08.2020 № UA209140/2020/070437), ніж заявлено декларантом -5,4308 дол. США/кг; по товару 10 є більшим (МД від 29.05.2023 № UA500080/2023/003854) та становить 4.02 дол. США/кг. ніж заявлено декларантом 2,311 дол. США/кг; по товару 13 є більшим (МД від 29.05.2023 № UА500080/2023/003854) та становить 4,02 дол. США/кг, між заявлено декларантом 2,5452 дол. США/кг. Декларанту роз`яснюється, що згідно з частини третьої статті 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням Митного органу України про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною Митними органами України; у разі незгоди декларанта з рішенням Митного органу України про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному Митним органом України відповідно до частини сьомої' статті 55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у Митному органі України вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

На підставі цього рішення відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000582 (а.с.61-62).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст. 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23,24 ст. 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає.

Як вже встановлено судом, відповідно до п.6.2 Договору тара та пакування товару, що поставляється, є стандартними для такого виду товару та забезпечує його безпеку при перевезенні автомобільним, залізничним, морським транспортом та іншими видами транспорту або контейнерним шляхом. При порушенні пакування товару такий товар вважається неякісним. Продавець несе відповідальність за псування або втрату товару, пов`язану із неякісним або неналежним пакуванням.

Також, як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах Інкотермс FCA.

На виконання умов Договору № 323, було оформлено Специфікацію № 81 від 06.03.2024 року на товар загальною вартістю 43 976,10 дол. США, умовами поставки зазначено СIF Constanta.

Суд зазначає, що СIF («cost, insurance and freight (... named port of destination)» або «вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)» міжнародний комерційний торгівельний термін, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки СIF продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця.

Таким чином, у разі поставки товару на умовах СIF витрати, пов`язані з доставкою товару, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Тобто суд приходить до висновку, що при оформленні вищевказаної митної декларації у вартість імпортованого товару вже була включена вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданих декларантом з урахуванням оскаржуваних рішень, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат позивача на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, в даному випадку, вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Така правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.

Щодо покликань відповідача на те, що у поданому інвойсі № SUDU5978070 від 06.03.2024 відсутнє посилання на контракт № 323 від 01.04.2019 та специфікацію № 81 від 06.03.2024 що не дає можливість ідентифікувати на яких умовах здійснюється поставка, то суд відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються наданими до митного оформлення відповідними інвойсом та специфікацією.

Щодо покликань відповідача на те, що у CMR від 21.05.2024 № CR0052297 наявна печатка перевізника ОСОБА_1 , а в довідці на оплату транспортно-експедиційних послуг № 120524/3 від 23.05.2024 наявна печатка ТОВ «ФТП», суд зазначає таке.

Так, в матеріалах справи міститься довідка про вартість перевезення до митного кордону України від 23.05.2024 року за №120524/3, оформлена ТОВ «ФТП», яка надавалась представником підприємства до митного оформлення товару, що підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Як вбачається з вказаного рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг, експедиторською компанією ТОВ «ФТП» (код ЄДРПОУ 37888626) надано позивачеві ТОВ «Таврія-В» транспортно-експедиційних послуги.

Позивач стверджує, що транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здійснюється суб`єктами підприємницької діяльності - експедиторами (юридичними та фізичними особами), які діють за дорученням вантажовідправників та вантажоодержувачів.

Відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного, регулюються відповідним законодавством.

Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиційна діяльність - є підприємницькою діяльністю з надання транспортно-експедиційних послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів».

Своєю чергою, визначення експедитора дано у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363: «Експедитор з перевезення вантажів працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування».

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Отже, сфера діяльності транспортних агентів включає такі види перевезень, як експорт з України, імпорт в Україну, транзит територією України та територією інших держав, внутрішні перевезення територією України (ст. 8 Закону про ТЕД).

Чинне законодавство України під автомобільним перевезенням вантажу розуміє послуги з перевезення, тоді як під послугами з транспортного експедирування необхідно розуміти цілий комплекс організаційно-розпорядчих заходів, спрямований на супроводження вантажу.

Документами, що були надані позивачем до митного оформлення, підтверджується той факт, що позивач ТОВ «Таврія-В» отримав від свого контрагента компанії ТОВ «ФТП» комплексні транспортно-експедиторські послуги з організації автомобільного перевезення вантажів, зокрема, послуги з організації перевезення поза митною територією України та послуги з організації перевезення по митній території України.

Згідно до ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., вантажна накладна (CMR) містить такі дані:

a) дата і місце складання вантажної накладної;

b) ім`я та адреса відправника;

c) ім`я та адреса перевізника;

d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;

e) ім`я та адреса одержувача;

f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;

g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;

i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);

j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У позові зазначено, що експедиторська компанія ТОВ «ФТП» надала своєму Клієнту компанії ТОВ «Таврія-В» послуги з організації перевезення вантажу, залучивши для цього перевізника ФОП ОСОБА_1 . Відповідно, в автотранспортній накладній (ЦМР) № CR0052297 від 21.05.2024 наявна печатка перевізника ФОП ОСОБА_1 з назвою перевізника та його реквізитами, згідно до вимог законодавства. У той час як довідка щодо транспортних витрат та страхування вантажу № 120524/3 від 23.05.2024 надана позивачеві його контрагентом- експедиторською компанією ТОВ «ФТП», та, відповідно, у ній наявна печатка ТОВ «ФТП».

Доказів чи доводів в спростування даних тверджень позивача відповідачем до суду не надано.

Зважаючи на вказане, суд відхиляє вищевказані твердження відповідача як необґрунтовані.

Щодо покликань відповідача на те, що у в рахунку на оплату транспортно експедиційних послуг № 1607 від 23.05.2024 зазначено договір №ФТП/951К від 30.03.2023р. та коносамент № 237127934, які не надавались до митного оформлення, то суд зазначає, що митний кодекс не визначає вичерпного переліку документів, що надають на підтвердження витрат на транспортування.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем митному органу документи та пояснення стосовно надання послуг з перевезення товару, є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч. 2 ст. 53 МК України для визначення вартості товару.

Між тим суд зауважує, що Митний кодекс України не містить приписів відносно того, що договори про транспортно-експедиційні витрати на перевезення товару є документами, які підтверджують митну вартість таких товарів.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 року у справі №380/19286/23 зазначив, що витребування митними органами додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів є правомірним лише в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених даних. Заяви митного органу про недостовірність документів мають бути обґрунтовані доказами, такими як експертні висновки або рішення компетентних органів.

Викладення в оскаржуваному рішенні лише припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯ-В" є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови, то суд вважає, що така вимога також підлягає задоволенню як похідна, позаяк саме на підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем була прийнята оскаржувана картка відмови.

Отже позовні вимоги ТОВа «ТАВРІЯ-В» є такими, що підлягають задоволенню, а доводи відповідача суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 3028грн.на підставі ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ-В до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UА500500/2024/000307/1 від 24.05.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UА500500/2024/000582 від 24.05.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВРІЯ-В витрати зі сплати судового збору у сумі 3028(три тисячі двадцять вісім)грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ТОВ ТАВРІЯ-В (код ЄДРПОУ: 19202597; адреса: вул. Мясоїдівська, буд. 14, м. Одеса, 65091).

Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А, м. Одеса, 65078).

Суддя М.М. Аракелян