Рішення від 11.06.2025 по справі 598/435/25

Справа № 598/435/25

провадження № 2/598/345/2025

РІШЕННЯ

іменем України

"11" червня 2025 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого Гудими І.В.

секретаря Жиляк Н.Я.

з участю представника позивача адвоката Гураль Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Збаражі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник Гураль Руслан Володимирович, до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ» про поновлення на роботі,

встановив:

До провадження Збаразького районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ» про поновлення на роботі, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ про її звільнення; поновити її на посаді сестри медичної; стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2025 року до моменту поновлення на роботі. Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона працювала на посаді сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях. З 05 лютого 2025 року її було звільнено з цієї посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме скороченням чисельності або штату працівників. Позивачка не погоджується з таким звільненням, вважає його незаконним, оскільки не було дотримано вимог трудового законодавства щодо підстав, порядку скорочення та переважного права на залишення на роботі. Вона вказує, що її посада не була ліквідована, а зміни у структурі та штатному розписі не містять об`єктивних підстав для звільнення саме її. Також позивач посилається на те, що їй не було запропоновано усі наявні вакантні посади відповідно до вимог статті 42 КЗпП України. Вказує, що попередньо понесе 20000 гривень витрат на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 07 березня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та визначено, що дану справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

19 березня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача - Береги Т.М., у якому зазначено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося на законних підставах у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме зі скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Також вказує, що підставою для звільнення став наказ від 21.11.2024 №103-ОД-ЦА «Про оптимізацію ліжкового фонду Збаразької СТЛ №63», що передбачав скорочення кількості ліжко-місць та реорганізацію структури лікарні, затверджену наказом ЦОЗ ДКВС України від 29.11.2024 №105-ОД-ЦА. Позивачу було запропоновано іншу роботу посаду сестри медичної у Львівській багатопрофільній лікарні філії ЦОЗ ДКВС України, але вона відмовилася від запропонованої вакантної посади. Відповідач наголошує, що роботодавець виконав усі вимоги КЗпП України, належно повідомивши працівника про звільнення та надавши пропозицію працевлаштування. Звільнення відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. У зв`язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У судовому засідання представник позивача адвокат Гураль Р.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позові та додаткових поясненнях у справі.

Представник відповідача ДУ «ЦЕНТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ» Берега Т.М. в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами. Проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні позову (а.с.69).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, ОСОБА_1 з 08.08.2018 прийнята на посаду сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в Тернопільській області, згідно наказу від 07.08.2018 року №169/к-тр. Наказом МЮ України від 28.09.2018 року №3774/к назву «Філія Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в Тернопільській області» змінено на «Філія Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Тернопільській області. 01.04.2021 року ОСОБА_1 переведено на посаду сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, згідно наказу №1/к-тр від 01.04.2021 року. Дані обставини знайшли своє підтвердження копіями сторінок трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.12-13).

З 05.02.2025 року ОСОБА_1 була звільнена з посади сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях за п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штатів). Підстава: попередження про скорочення штату працівників від 04.12.2024 року, що стверджується копією наказу філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях №14/к-тр від 04.02.2025 року (а.с.36).

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату.

До матеріалів справи долучено копії штатних розписів філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, які були подані як позивачем, так і відповідачем на підтвердження відповідних обставин справи.

Стороною позивача долучено штатний розпис філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях станом на 01 січня 2024 року, затверджений 22.01.2024 року. Документ містить детальну структуру штатних посад, зокрема зазначено, що у складі відділення для хворих на хіміорезистентний туберкульоз з бактеріовиділенням, де на посаді сестри медичної працювала позивач, передбачено 1,0 штатну одиницю посади сестри медичної (а.с.14-17).

Як вбачається з наданого стороною позивача штатного розпису філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях, затвердженого 15.01.2025 року та введеного в дію з 01.01.2025 року, у структурі філії відсутнє відділення для хворих на хіміорезистентний туберкульоз, що свідчить про реорганізацію або ліквідацію відповідного підрозділу. Водночас, позивачка вказує, що у згаданому штатному розписі вона продовжувала числитися у складі персоналу рядок 126 розпису містить 1,25 штатної одиниці за посадою «сестра медична», що підтверджує наявність її посади у січні 2025 року, до моменту звільнення (а.с.18-21).

Зі сторонивідповідача,до відзивудолучено штатнийрозпис філіїДУ «ЦОЗДКВС України»у Чернівецькій,Івано-Франківській,Закарпатській таТернопільській областяхстаном на01.02.2025року,затверджений 04.02.2024року.Відповідно донього,структура філіїзазнала певнихзмін. Згідно з наданим штатним розписом філії,у складівідділення дляхворих налікарсько-стійкийтуберкульоз (30ліжок)передбачено разом6,50кількості штатнихпосад,з яких:2,00 лікарі;3,00 середніймедичний персонал,з яких1,00 сестрамедична старша,0,75сестра медична,0,75сестра медична,0,50сестра медична;1,00молодший медичнийперсонал,0,50 спеціалістине медики.У структуріфілії на01.02.2025року наявніінші посади«сестра медична»,зокрема:у відділенні№1медико-санітарноїчастини 2,00штатні одиниці;в амбулаторно-поліклінічномувідділенні 1,50штатної одиниці;у фізіотерапевтичномувідділенні 1,00штатна одиниця(сестрамедична зфізіотерапії);сестра медичназ дієтичногохарчування 1,00штатна одиниця;сестра медичназ масажу 0,25штатної одиниці;сестра медичнау централізованомустерилізаційному відділенні 1,00штатна одиниця;старша сестрамедична 1,00штатна одиниця.Усього уштатному розписіпередбачено щонайменше8,50штатних одиницьза посадою«сестра медична»в різнихфункціональних підрозділах. Таким чином, повного виключення цієї посади зі штатного розпису не відбулося, а отже, вона частково збереглася у структурі оновленого відділення (а.с.47-50).

З наданих відповідачем документів, а саме наказу по Державній установі «Центр охорони здоров`я ДКВС України» №103-ОД-ЦА від 21.11.2024 року, передбачено оптимізацію ліжкового фонду Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63, шляхом скорочення загальної кількості ліжко-місць зі 130 до 60, встановлено потужність Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 у 60 ліжко-місць: відділення для хворих на чутливий туберкульоз на 30 ліжко-місць; відділення для хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз на 30 ліжко-місць. Окремо передбачено реорганізацію відділення для засуджених із туберкульозною етіологією на 30 ліжко-місць у амбулаторно-поліклінічне відділення, без зміни умов праці працівників. Також наказом зобов`язано внести відповідні зміни до штатного розпису та забезпечити дотримання трудових прав працівників, у тому числі пропозицію інших посад у разі скорочення (а.с.38).

Наказом Державноїустанови «Центрохорони здоров`яДКВС України»№105-ОД-ЦАвід 29.11.2024року провнесення зміндо структурифілій ЦОЗДКВС України,наказано:затвердити структуруфілії ЦОЗДКВС Україниу новійредакції;провести зміни у структурі філії у зв`язку з оптимізацією ліжкового фонду Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 та зменшенням її штатної чисельності філії; визнати таким, що втратив чинність, попередній наказ ЦОЗ ДКВС України від 14.11.2024 № 99-ОД; контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника директора з економічних питань (а.с.39).

Також, представником відповідача долучено витяг із затвердженої структури філії, відповідно до якого до складу філії входить: керівництво, в т.ч. сектор філії у Тернопільській області; медична частина №67; Чернівецька міська медична частина №33; медична частина №41; Івано-Франківська міська медична частина №12; Закарпатська міська медична частина №9; Чортківська міська медична частина №26; а також Збаразька спеціалізована туберкульозна лікарня №63 у якій передбачено 17,00 штатних посад. Загальна кількість посад по всій філії становить 141,00 (а.с.39).

Долучене стороною відповідача до відзиву положення про Державну установу «Центр охорони здоров`я ДКВС України», затверджене наказом Міністерства юстиції України, визначає правовий статус, структуру, повноваження та організаційні засади діяльності установи. Документ передбачає, зокрема, право ЦОЗ створювати, реорганізовувати та ліквідовувати філії й структурні підрозділи, затверджувати їх штатні розписи, здійснювати кадрові призначення, а також забезпечувати дотримання трудового законодавства, включно з гарантіями для працівників у разі скорочення або змін в організації праці (а.с.40-45).

Отже, з наданих сторонами документів вбачається, що звільнення позивачки у зв`язку зі скороченням чисельності працівників не підтверджується реальним скороченням посади, яку вона обіймала. Відповідно до наданих штатних розписів, посада сестри медичної залишалась у структурі установи, як на момент набрання чинності зміненою структурою, так і на дату звільнення позивачки. Окремі зміни в назві чи організації відділень самі по собі не свідчать про ліквідацію відповідної посади. Більш того, штатна чисельність за посадою «сестра медична» зберігалася в кількох структурних підрозділах. Таким чином, надані відповідачем документи не підтверджують факту скорочення саме тієї посади, яку обіймала позивач, а отже не містять належного обґрунтування звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Однак, навіть за умови наявності формального скорочення посади у структурі, звільнення ОСОБА_1 не відповідає вимогам трудового законодавства щодо порядку скорочення та обов`язку пропонувати працівнику альтернативні варіанти працевлаштування.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно, з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом вказаної норми права роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Дані висновки, підтверджуються судовою практикою, зокрема, постановами ВС України від 1 квітня 2015 року №6-40цс15, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

Згідно постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі №638/14165/21, зроблено висновок про те, що за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав обов`язок щодо працевлаштування працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

04 грудня 2024 року позивачці вручили попередження про скорочення штату працівників, з якого слідує, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2024 №1932/к «Про затвердження структури Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу ЦОЗ ДКВС України від 29.11.2024 №105-ОД «Про внесення змін до структури філій ЦОЗ ДКВС України» та з метою забезпечення ефективної діяльності філій ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях та введеного в дію штатного розпису ЦОЗ ДКВС України, з врахуванням змін скорочена посада сестри медичної, яку займає позивачка. Одночасно, запропоновано тільки одну вакантну посаду сестри медичної в Львівській БЛ №19 філії ЦОЗ ДКВС України у Львівській області (а.с.7).

Таким чином, сам факт пропонування позивачці лише однієї вакантної посади у Львівській багатопрофільній лікарні №19 філії ЦОЗ ДКВС України не може вважатися належним виконанням обов`язку роботодавця, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України. Як вбачається з долученої відповідачем довідки від 13.03.2025 року (а.с.37), та долученого стороною позивача витягу із зведеної інформації про наявні вакантні посади у структурних підрозділах філій ЦОЗ ДКВС України, станом на період з 05.12.2024 по 05.02.2025 року (а.с.58), в тому числі; у межах Львівської багатопрофільної лікарні №19, наявні кілька вакантних посад сестер медичних, зокрема у терапевтичному стаціонарі, операційній та у відділенні анестезіології; у межах Івано-Франківської медичної частини №12, вакантна одна посада. Однак відповідач не надав жодних доказів того, що усі ці вакансії були запропоновані позивачці. Таким чином, роботодавцем не було виконано передбачений законом обов`язок із пропонування всіх наявних на момент звільнення посад, які відповідають кваліфікації працівника, що свідчить про порушення частини другої статті 40, статей 42 та 49-2 КЗпП України.

Статтею 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року №3933-XII (далі - Конвенція), визначено, що трудові відносини з працівником не можуть бути припинені, якщо немає законних підстав, пов`язаних із здібностями або поведінкою працівника, або обумовлених виробничою потребою.Іншими словами, працівник не може бути звільнений необґрунтовано з ініціативи роботодавця.

За змістом пункту а частини 2 статті 9 вказаної Конвенції тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено у статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Відповідач повинен спростувати доводи позивача та довести законність звільнення останнього з роботи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №381/4598/21 (провадження №61-12466св23).

Оцінивши вищенаведене, суд доходить висновку, що звільнення позивачки ОСОБА_1 з посади сестри медичної було здійснене з порушенням вимог трудового законодавства. Зокрема, відповідачем не доведено факту реального скорочення займаної нею посади, не підтверджено належного виконання обов`язку запропонувати всі наявні вакантні посади, які відповідали її професійній кваліфікації, а також не надано жодних доказів того, що при звільненні було враховано переважне право позивачки на залишення на роботі, визначене статтею 42 КЗпП України. Пропозиція лише однієї вакансії у віддаленому підрозділі не свідчить про належне виконання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, а збереження аналогічних посад у структурі установи підтверджує відсутність дійсного скорочення. Отже, обставини справи дають підстави для висновку про незаконність звільнення позивачки. А відповідач, як носій обов`язку доведення правомірності звільнення, не спростував аргументів позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про незаконність її звільнення та наявність підстав для поновлення на роботі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розмір середнього заробітку суд розраховує відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КабінетуМіністрів України№ 100від 08лютого 1995року (далі Порядок).

Згідно з пунктів 2, 5, 8 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Згідно постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі №638/14165/21, зроблено висновок про те, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Період вимушеного прогулу визначається робочими днями.

Як убачається з довідки філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» №7 від 05.03.2025 року (а.с.57), загальний дохід позивачки за грудень 2024 року та січень 2025 року склав 58 246 грн 25 коп., що становить середньоденну заробітну плату у розмірі ? 1294 грн.

Таким чином, за період вимушеного прогулу з 06 лютого 2025 року до 11 червня 2025 року (тобто 90 робочих днів), середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, становить 116460 гривень (1294 гривень ? 90 робочих днів ? 116 460 гривень). Тобто, загальна сума до стягнення становить 116460 гривень.

У зв`язку з викладеним, вимоги позивачки про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, виходить із наступного.

Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову суд ухвалює рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу між сторонами, а також про стягнення судового збору з відповідача на користь держави, якщо позивач був звільнений від його сплати. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі у справах про поновлення трудових прав звільняються від сплати судового збору. Таким чином, витрати на судовий збір підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Із позовної заяви вбачається, що позивач попередньо зазначив про намір понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 гривень. На підтвердження фактично понесених таких витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №149 від 06.02.2025 року, укладеним з адвокатським бюро «Руслана Гураля» (а.с.59), платіжне доручення від 01.03.2025 року про сплату коштів в розмірі 20?000 гривень, згідно договору 149 від 06.02.2025 року (а.с.60).

Зважаючи на те, що позов задоволено, вказані витрати на правничу допомогу є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, їх розмір є співмірним обсягу наданих послуг, а також відсутності з боку відповідача заперечень, у тому числі у відзиві, щодо розміру чи необхідності, у зв`язку з чим вказані витрати підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 20000 гривень на відшкодування витрат на правничу допомогу, а також 6056 гривень судового збору на користь державного бюджету, з яких: за вимогу немайнового характеру (поновлення на роботі) 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028 гривень; за вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить3028 гривень.

Керуючись статтями 21, 40, 42, 49-2, 232, 235, 238, 241-1 Кодексу законів про працю України, статтями 3, 12, 7681, 141, 259, 263265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Гураль Руслан Володимирович, до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ» (місцезнаходження вул.Юрія Іллєнка, буд.81 м.Київ, інд.04050, ЄДРПОУ 41713679) про поновлення на роботі задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №14/к-тр від 04.02.2025 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної Збаразької спеціалізованої туберкульозної лікарні №63 філії ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях з 06 лютого 2025 року.

Стягнути з Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» (місцезнаходження вул.Юрія Іллєнка, буд.81 м.Київ, інд.04050, ЄДРПОУ 41713679) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2025 року по 11 червня 2025 року, в розмірі 116492 (сто шістнадцять тисяч чотириста дев`яносто дві) гривні.

Стягнути з Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» (місцезнаходження вул.Юрія Іллєнка, буд.81 м.Київ, інд.04050, ЄДРПОУ 41713679) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» (місцезнаходження вул.Юрія Іллєнка, буд.81 м.Київ, інд.04050, ЄДРПОУ 41713679) судовий збір на користь держави в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішеннясуду складено,підписано тапроголошено 11червня 2025 року.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА