Рішення

від 11.12.2007 по справі 10571-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем

України

11.12.2007

Справа №2-15/10571-2007

За позовом Приватного підприємства

«Український продукт» (83080, м. Донецьк, вул. Дачна, 141, ідентифікаційний код

30998591) в особі Ялтинської філії ПП «Український продукт» (98650, АР Крим, м.

Ялта, смт. Масандра, вул. Н. Умельцев, 2, ідентифікаційний код 25872066)

До відповідача  Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

Про стягнення 2723,62 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача - Хорошунова Т.О.,

довіреність б/н від 07.08.2007 р., у српаві 

Від відповідача - не з'явився 

        Обставини справи: Приватне підприємство

«Український продукт» в особі Ялтинської філії ПП «Український продукт»

звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 2723,62 грн., в тому числі

2480,63 грн. заборгованості, 138,42 грн. пені, 80,10 грн. інфляційних втрат,

24,47 грн. річних.

Позовні вимоги мотивовані

невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті

поставленого позивачем товару за договором поставки  від 01.01.2006 р., через що заборгованість

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  перед Приватного підприємства «Український

продукт»  складає 2480,63 грн. та до часу

подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом

для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми

заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з

відповідача  80,10 грн. інфляційних

втрат, 24,47 грн. річних, 138,42 грн. пені.

11.12.2007 р. до господарського

суду надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу

України, згідно якої позивач змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з

відповідача 2480,63 грн. основного боргу, 366,33 грн. інфляційних втрат, 74,42

грн. річних, 138,42 грн. пені, всього 3059,80 грн.

Вказана заява прийнята судом до

розгляду.

Відповідач явку представника у

судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив,

вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду

справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

За такими обставинами суд вважає за

можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу

України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

01.01.2001 р. між Ялтинською філією

ПП «Український продукт» (Постачальник) (позивач) та Суб'єктом підприємницької

діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Покупець) (відповідач) був укладений  договір поставки б/н (а.с. 15).

Згідно пункту 1.1. Договору

Постачальник зобов'язується передати товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується

прийняти товар у власність і сплатити за нього обумовлену накладною грошову

суму.

Право власності на товар переходить

від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами накладної, яка

засвідчує факт передачі товару. (пункт 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору

загальна вартість цього Договору визначається вартістю товару, поставленого

протягом дії цього Договору.

Згідно з пунктом 3.4 Договору

Покупець зобов'язується оплачувати кожну партію поставленого товару в термін 7

календарних днів з дати поставки товару або здійснює передплату.

За вимогою Постачальника один раз

на місяць сторонами складається акт звірки розрахунків згідно чинного

законодавства. Покупець зобов'язаний не пізніше трьох днів після отримання акта

звірки підписати його, завірити печаткою та передати один примірник

Постачальнику, а також оплатити погоджену суму.

Пунктом 9.1 Договору визначений

термін його дії та становить з дати його підписання Сторонами до 31.12.2007 р.

Як свідчать матеріали справи,

позивачем на виконання умов договору здійснювалися поставки товару, що

підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними. (а.с.

16-24).

Вказаний товар був отриманий

відповідачем, що підтверджується підписами відповідача у видаткових накладних.

Однак, відповідач не виконав свої

обов'язки щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, в результаті

чого за ним склалася заборгованість у розмірі 2480,63 грн., що і послужило

підставою для звернення Приватного підприємства «Український продукт» в особі

Ялтинської філії ПП «Український продукт» із позовом до суду про стягнення

вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних

санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509

Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна

сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора)

певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші

тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника

виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного

кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов  договору  та 

вимог  цього  Кодексу, 

інших актів цивільного законодавства, 

а за відсутності таких умов та вимог - 

відповідно до   звичаїв   ділового 

обороту  або  інших 

вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення

міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою

визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу

України передбачено, що одностороння 

відмова  від  зобов'язання 

або одностороння зміна  його  умов 

не допускається,  якщо  інше 

не   встановлено договором або

законом.

Згідно статті 626 Цивільного

кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на

встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного

кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції

України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивачем у судовому засіданні був

представлений лист, яким Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа

ОСОБА_1 визнала заборгованість перед позивачем у розмірі 2480,63 грн.

Крім того, сторонами був складений

та підписаний акт звіряння розрахунків відповідно до умов договору, яким

відповідачем була визнана заборгованість у розмірі 2480,63 грн. (а.с. 25)

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського

процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати

заборгованості за поставлений позивачем товар. 

За такими обставинами, 

матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем

зобов'язань по оплаті 2480,63 грн. заборгованості за поставлений товар, через

що  вимоги позивача про стягнення з

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1  заборгованості у розмірі 2480,63 грн.

підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з

відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх

зобов'язань у розмірі 366,33 грн. та 74,42 грн. річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного

кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про

стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

інфляційних втрат у розмірі 366,33 грн. за період з 01.11.2006 р. по 01.11.2007

р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного

кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625

Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536

Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими

коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про

стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 3%

річних за період з 01.11.2006 р. по 01.11.2007 р. у розмірі 74,42 грн. суд

визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що

підлягають задоволенню.

          Позивач просить суд стягнути з

відповідача суму пені у розмірі 138,42 грн.          Частиною 1 статті 546 Цивільного

кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися

неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з

частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу 

України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується,

якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті

549 Цивільного кодексу  України

розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати

кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного

зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання

зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне

виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій

задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань

будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також

створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230

Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються

господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку

учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним

правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного

виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231

Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових

зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою

ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами,

якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.1  Договору сторони передбачили, що за

прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару Покупець

сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки

НБУ, яка діяла на той період.

За приписами  статті 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги| позивача| в частині стягнення| з відповідача 138,42 грн.

пені підлягають залишенню без розгляду на підставах пункту 5 статті 81

Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не були

виконані вимоги суду та  не був наданий

обґрунтований розрахунок пені з вказівкою періоду стягнення пені  з урахуванням чинного законодавства.

Пунктом 5 статті 81 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, якщо позивач  без 

поважних  причин  не  

подав    витребувані

господарським  судом матеріали, необхідні

для вирішення спору, або представник 

позивача  не  з'явився 

на   виклик у  засідання господарського  суду 

і  його  нез'явлення 

перешкоджає  вирішенню спору,

господарський суд може залишити позов 

без розгляду.

Державне мито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін

пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49

Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені

вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського

процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та

підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 14.12.2007 р.

         З урахуванням викладеного, керуючись

статями 33, 34, 49, 75, пункту 5 статті 81, 82-84  Господарського процесуального кодексу

України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на

користь Приватного підприємства «Український продукт» (83080, м. Донецьк, вул.

Дачна, 141, ідентифікаційний код 30998591, п/р 260069596767773 в ДФ ПУМБ

Донецьк, МФО 335537) в особі Ялтинської філії ПП «Український продукт» (98650,

АР Крим, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Н. Умельцев, 2, ідентифікаційний код

25872066) 2480,63 грн. заборгованості, 366,33 грн. інфляційних втрат, 74,42

грн. річних, 86,38 грн. державного мита та 112,66 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені позов

залишити без розгляду.

4.          Видати наказ після набуття судовим

рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.