Постанова від 09.06.2025 по справі 915/1206/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/1206/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І.; Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючої судді): Романенко Д.С.;

Представники сторін:

Від Військової частини НОМЕР_1 Сидляревич І.В. та Грек О.С.;

Від ОСОБА_1 не з`явився;

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2025 (повний текст складено 21.02.2025)

по справі №915/1206/24

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення 1 121 000 грн,

(суддя першої інстанції: Смородінова О.Г., дата та місце ухвалення рішення: 11.02.2025, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська,14)

У жовтні 2024 року Військова частина НОМЕР_2 звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій, просила суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 штраф в розмірі 1121000,00 грн та стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 452,00 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням Відповідачем Договору № 14 від 20.02.2024 (далі Договір), укладеного між сторонами, в частині виконання ним зобов`язань щодо якості поставленого товару, у зв`язку з чим до нього заявлено вимогу про застосування господарської санкції у вигляді штрафу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2025 у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

У своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив, що у зв`язку з недоведенням Позивачем обставин постачання Відповідачем товару неналежної якості за договором, покладення відповідальності за неналежне виконання зобов`язання на Відповідача порушуватиме засади цивільного законодавства, визначені статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, принципи справедливості, добросовісності та судового захисту цивільних прав та інтересів. З огляду на це, суд відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, Позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Військової частини НОМЕР_2 в повному обсязі.

На переконання заявника, рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, на думку Скаржника, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафних санкцій передбачених договором та чинним законодавством.

Апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції в процесі розгляду справи допустив неправильне застосування норм матеріального (ст. ст. 629, 509, 11, 638, 639, 637, 213 Цивільного кодексу України та ст. ст. 230, 231, 232 Господарського кодексу України) та порушення вимог процесуального права та, як наслідок, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Так, пунктом 6.1 розділу 6 Договору "Відповідальність сторін" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

Апелянт зазначає, що частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов?язання, в якому хоча б одна сторона є суб?єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов?язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов?язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов?язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Позивачем надано розрахунок із суми Договору, яка дорівнює 5 605 000,00 грн відповідно до якого розрахунок 20 % обчислюється наступним чином: 5 605 000,00 х 20/100 = 1 121 000,00 грн.

3 огляду на зазначене, Позивач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2025 по справі №915/1206/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1206/24.

17.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1206/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2025 по справі №915/1206/24; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 розгляд справи №915/1206/24 вирішено здійснювати у закритому судовому засіданні; призначено розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2025 по справі №915/1206/24 на 19.05.2025 о 12-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

16.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

09.06.2025 у судове засідання строни не з`явилися. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги по справі №915/1206/24 до 09.06.2025 о 10:45.

09.06.2025 у судове засідання з?явились представники Позивача Сидляревич І.В. та Грек О.С.. Відповідач у судове засідання не з?явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представники Позивача підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2024 між Фізичною особою-підприємцем Дерешем Геннадієм Михайловичем, як постачальником, та Військовою частиною НОМЕР_1 , як покупцем, був укладений Договір поставки № 14 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити сітку гладку для улаштування фортифікаційного обладнання оборонних рубежів ДК21:2015:44310000-6 «Вироби з дроту» (далі за текстом - Товар), а покупець зобов`язався прийняти поставлений йому товар і оплатити його в терміни та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору найменування, кількість, ціна Товару вказуються Сторонами в Специфікації до цього Договору. Кожна наступна Специфікація є окремою угодою, укладеною в рамках цього Договору. Кожна наступна Специфікація не скасовує і не зупиняє дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ній (них) не вказано інше (п. 1.2).

Згідно з п. 2.2. Договору загальна вартість Договору на момент щодо його укладення 5 605 000,00 грн, без ПДВ.

Приписами п. 3.3. Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату, в розмірі 100% вартості Товару протягом 3 (трьох) календарних днів, з дати фактичної поставки Товару Постачальником та підписання накладної.

Покупець при здійсненні платежів за даною угодою зобов`язується в платіжних документах, що свідчать про списання грошових коштів на користь Постачальника, вказувати призначення платежу, номер і дату Договору, номер і дату платіжного документа і відповідної Специфікації (п. 3.4 Договору);

П. 4.2. Договору передбачено, що перехід права власності на кожну партію поставленої Товару від Постачальника до Покупця відбувається в момент поставки кожної відповідної партії Товару. Всі ризики втрати або пошкодження після поставки Товару несе Покупець. Датою поставки і переходу ризиків вважається дата передачі Товару від Постачальника до Покупця / Вантажоодержувача, відповідно до умов поставки, узгоджених у відповідній(них) Специфікації(ціях), зазначена у видатковій і Товарно-транспортній накладних.

Відповідно до п. 4.3. Договору продукція здається Постачальником і приймається Покупцем в момент поставки: за кількістю - відповідно до кількості, зазначеній в Товарно-транспортної накладній (залізничній накладній) та / або відвантажувальній специфікації; за якістю - згідно з даними, зазначеними в сертифікаті якості.

Згідно з п. 4.4. Договору у разі виявлення під час приймання Товару недостачі, поставки некомплектної, неякісної Товару Покупець зобов?язаний письмово за підписом уповноваженої особи Покупця викликати представника Постачальника для складання Протоколу/дефектного акту. Виклик представника Постачальника є обов`язковим. Претензія за кількістю і якістю, відповідно до цього пункту, може бути пред`явлена Покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки Товару. Претензія повинна бути направлена Постачальнику за допомогою електронної пошти або факсимільного зв`язку з подальшим відправленням ДП «Укрпошта» або з нарочним. Претензія повинна містити повний перелік недоліків Товару з їх описом і з додатком фотоматеріалів, на яких зафіксовані виявлені Покупцем недоліки. Постачальник розглядає претензію протягом 15-ти робочих днів і має право ознайомитися зі станом Товару через свого уповноваженого представника.

Умовами п. 4.5. Договору встановлено, що Постачальник усуває виявлені дефекти або недоліки Товару, допущені з його вини, в терміни, обумовлені спільним Протоколом/дефектним актом, власними силами і за свій рахунок.

Усунення виявлених дефектів або недоліків силами Покупця, з наступною компенсацією таких витрат Покупця Постачальником, проводиться тільки з письмової згоди Постачальника зі складанням про це відповідної дефектної відомості (калькуляції), підписаної уповноваженими представниками Сторін, для чого Покупець направляє Постачальнику відповідний розрахунок вартості робіт по усуненню виявлених невідповідностей або дефектів. У разі порушення Покупцем умов цього пункту Постачальник звільняється від відшкодування понесених Покупцем витрат.

Якщо протягом п?яти робочих днів з моменту отримання розрахунку Покупця Постачальник не направить Покупцеві узгодження розрахованої Покупцем вартості робіт по усуненню виявлених невідповідностей/дефектів або аргументованого коригування такої вартості, розрахована Покупцем вартість вважається узгодженою Постачальником.

Сторони зобов`язуються виконати в повному обсязі всі свої зобов`язання, передбачені в інших статтях цього Договору (п. 5.1 Договору);

Відповідно до п. 6.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

Згідно з п. 6.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань з поставки товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у вигляді штрафу (неустойки, пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

У разі порушення Постачальником передбачених цим Договором термінів поставки Товару, а також термінів усунення дефектів, Покупець має право вимагати від Постачальника сплати неустойки в розмірі 0,5% від вартості Товару (з урахуванням ПДВ), поставка якої прострочена, за кожен день прострочення. (п. 6.3. Договору);

П. 6.4. Договору передбачено, що незалежно від сплати штрафу (неустойки, пені) сторона, що порушила цей Договір відшкодовує іншій стороні завдані в результаті збитки без урахування розміру штрафу (неустойки, пені)

Відповідно до п. 6.5. Договору сплата штрафу (неустойки, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов`язків, не звільняють Сторони від виконання зобов`язань за Договором, крім випадків, передбачених законодавством України та цим Договором.

Всі суперечки і розбіжності, що виникають в ході виконання цього Договору, вирішуються Сторонами шляхом переговорів. Під «переговорами» Сторони не мають на увазі обов`язковість досудового врегулювання спорів. Досудове врегулювання спорів є обов`язковим для Сторін (п. 7.1);

Згідно з п. 7.2. Договору спори, які можуть виникнути у зв?язку з цим Договором, і за якими Сторонам не вдалося досягти згоди, вирішуються в судовому порядку.

Умовами п. 9.1. передбачено, що терміном дії Договору є час, протягом якого Сторони будуть здійснювати свої права і виконувати свої зобов?язання відповідно до цього Договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та подовженого Указами Президента України від 14.03.2022 №133, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» до 13 травня 2024 року, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 08 листопада 2023року №3429-?X (п. 9.2).

Додатком до Договору є Специфікація, якою передбачено, найменування, кількість та ціну Товару - як сітку гладку 100*100*6(2х4) у кількості 29 500,00 м- загальною вартістю 5 605 000,00 грн.

Вищенаведений Договір з Додатком до нього скріплений підписами та печатками обох сторін.

На виконання умов вищенаведеного Договору, Відповідачем було поставлено Позивачу товар на суму 5 605 000,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію видаткової накладної № 1 від 20.02.2024.

Відповідно до видаткової накладної № 1 від 20.02.2024 Позивачем було здійснено оплату за поставлений товар відповідно до платіжної інструкції № 4 від 20.02.2024 на суму 5 605 000,00 грн, однак вказані кошти не було зараховано на розрахунковий рахунок Відповідача у зв?язку з непроведенням операції банком отримувача (Відповідача) АТ «Універсал банк».

Так, з платіжної інструкції № 4 від 20.02.2024 вбачається, що після штампу та печаток військової частини НОМЕР_3 наявний запис «повернуто надавачем платіжних послуг отримувача: 28.02.2024 14:22 RR04».

Крім того, повернення коштів на розрахунковий рахунок Позивача підтверджується наданою останнім випискою з рахунку за 28.02.2024. Вказане не оспорюється обома сторонами.

У зв`язку із зазначеним 05.03.2024 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 14/1 до Договору № 14 від 20.02.2024, за умовами якої сторони домовилися, зокрема, про таке:

- у зв?язку з поставкою товару який не відповідає заявленій якості, що є предметом договору, згідно пункту 7.1 сторони дійшли згоди розірвати свої зобов?язання згідно цього Договору (п. 1);

- з моменту підписання цієї додаткової угоди Сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями (п. 2).

Відповідно до накладної повернення постачальнику №1 від 05.03.2024 Відповідачу було повернуто товар у повному обсязі, а саме сітка гладка 100*100*6(2x4) у кількості 29 500,00 м.

У подальшому, у період з 03.06.2024 по 27.07.2024 у Військовій частині НОМЕР_1 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проводилася перевірка щодо використання коштів і майна у сфері Державної спеціальної служби транспорту.

За результатами перевірки було складено аудиторський звіт від 25.07.2024 № 520/5/10/аз та зміни до нього від 21.08.2024 № 520/5/1190, за яким було встановлено недоотримання фінансових ресурсів (упущеної вигоди) військовою частиною НОМЕР_2 по договору поставки № 14 від 20.02.2024 року на суму 1 121 000,00 грн, у зв?язку із незастосуванням до контрагента штрафних санкцій.

Військовою частиною НОМЕР_2 було направлено Фізичній особі-підприємцю Дерешу Геннадію Михайловичу претензію № 9/91-982 від 08.09.2024 про стягнення штрафних санкцій на суму 1 121 000,00 грн, розрахованих на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у розмірі двадцяти відсотків від суми Договору.

На вказану претензію Відповідачем надано відповідь б/н від 10.09.2024 (x. № 1823/9-91 від 26.09.2024), за змістом якої останній підтверджує факт укладення Договору, поставки товару в повному обсязі згідно умов договору. Однак, Відповідач зазначає, що при оплаті за поставлений товар кошти банком отримувача (Відповідача) АТ «Універсал банк» були повернуті Позивачу у зв?язку з не пройденим фінансовим контролем. Також, у відповіді зазначено, що при підписанні додаткової угоди було допущено технічну помилку, що товар не відповідає якості, замість того, що не пройшов фінансовий моніторинг в банку АТ «Універсал банк», та розірваний за згодою сторін, внести зміни до договору для виправлення допущеної помилки на сьогоднішній день неможливо, оскільки ФОП Дереш Геннадій Михайлович припинив свою діяльність.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадським формувань Фізична особа-підприємець Дереш Геннадій Михайлович припинив підприємницьку діяльність ще 28.03.2024 згідно з записом №2005210060002011861.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частинами першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 268 Господарського кодексу України, перебачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам (у разі наявності), зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов?язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Відповідно до ч. 6-7 ст. 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов?язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Положеннями ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин, правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, у якому хоча б одна сторона є суб?єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов?язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов?язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 Господарського кодексу України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад.

Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, отже, і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 Цивільного кодексу України).

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

У частині дев`ятій статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як було встановлено судовою колегією на момент підписання Договору Відповідач перебував у статусі Фізичної особи підприємця, проте він припинив свою підприємницьку діяльність ще 28.03.2024, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи, зокрема суб`єктний склад учасників та правову природу правовідносин, що виникли між сторонами на підставі укладених господарських договорів, дійшов висновку, що припинення підприємницької діяльності фізичною особою та втрата нею статусу фізичної особи підприємця не є підставою для припинення зобов`язань, взятих на себе за такими договорами. Зобов`язання, що виникли у межах господарської діяльності, продовжують існувати і підлягають виконанню відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, незалежно від зміни статусу суб`єкта.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 05 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19).

Як вже було зазначено, Позивачем та Відповідачем було укладено Договір поставки № 14, відповідно до предмету якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити сітку гладку для улаштування фортифікаційного обладнання оборонних рубежів, а покупець зобов`язався прийняти поставлений йому товар і оплатити його в терміни та на умовах, передбачених цим Договором

Відповідачем на виконання умов Договору було поставлено Позивачу сітку гладку100*100*6(2х4) у кількості 29 500,00м2 на суму 5605 000,00 грн, що не заперечується Позивачем

Вказаний товар було оплачено Позивачем відповідно до платіжної інструкції № 4 від 20.02.2024 на суму 5 605 000,00 грн.

Разом з тим, як було встановлено судовою колегією зазначені кошти не були зараховані на рахунок Відповідача, та повернуті на рахунок Позивача, що підтверджується випискою з рахунку за 28.02.2024.

З огляду на зазначене, між сторонами було укладено Додаткову угоду про розірвання Договору, а товар у повному обсязі було повернуто Відповідачу на підставі накладної № 1 від 05.03.2024.

Судова колегія зазначає, що на підтвердження обставин порушення Відповідачем зобов`язань щодо якості поставленого товару Позивач посилається на положення Додаткової угоди № 14/1 від 05.03.2024 до Договору № 14 від 20.02.2024, в якій сторони зазначили, що дійшли згоди на розірвання договору у зв`язку з поставкою товару, що не відповідав заявленій якості.

Поряд з цим, умовами п. 4.4 Договору передбачено, що у разі виявлення під час приймання Товару недостачі, поставки некомплектого неякісного Товару Покупець зобов`язаний письмово за підписом уповноваженої особи Покупця викликати представника Постачальника для складання Протоколу/дефектного акту. Виклик представника Постачальника є обов`язковим. Претензія за кількістю, і якістю, відповідно до цього пункту, може бути пред`явлена Покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки Товару. Претензія повинна бути направлена Постачальнику за допомогою електронної пошти або факсимільного зв`язку з подальшим відправленням ДП «Укрпошта» або з нарочним. Претензія повинна містити повний перелік недоліків Товару з їх описом і з додатком фотоматеріалів, на яких зафіксовані виявлені Покупцем недоліки. Постачальник розглядає претензію протягом 15-ти робочих днів і має право ознайомитися зі станом Товару через свого уповноваженого представника».

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до пункту 4.5 Договору сторонами передбачено порядок усунення виявлених дефектів товару:

«Постачальник усуває виявлені дефекти або недоліки Товару, допущені з його вини, в терміни, обумовлені спільним Протоколом/дефектним актом, власними силами і за свій рахунок. Усунення виявлених дефектів або недоліків силами Покупця, з наступною компенсацією таких витрат Покупця Постачальником, проводиться тільки з письмової згоди Постачальника зі складанням про це відповідної дефектної відомості (калькуляції), підписаної уповноваженими представниками Сторін, для чого Покупець направляє постачальнику відповідний розрахунок вартості робіт по усуненню виявлених невідповідностей або дефектів. У разі порушення Покупцем умов цього пункту Постачальник звільняється від відшкодування понесених Покупцем витрат. Якщо протягом п?яти робочих днів з моменту отримання розрахунку Покупця Постачальник не направить Покупцеві узгодження розрахованої Покупцем вартості робіт по усуненню виявлених невідповідностей / дефектів або аргументованого коригування такої вартості, розрахована Покупцем вартість вважається узгодженою Постачальником».

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять протоколу, дефектного акта чи інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт постачання Відповідачем товару неналежної якості.

Крім того, відсутні будь-які документи, що свідчили б про надання Відповідачу можливості усунути виявлені недоліки поставленого товару.

Таким чином, окрім згадки про поставку неякісного товару у тексті Додаткової угоди про розірвання Договору, Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували фактичне постачання товару неналежної якості, а також документального підтвердження того, що Відповідачу було надано можливість усунути виявлені недоліки у порядку, визначеному умовами Договору.

З тексту відповіді Відповідача на претензію Позивача, вбачається, що у Додатковій угоді №14/1 від 05.03.2024 була допущена помилка стосовно підстави розірвання Договору, на переконання Відповідача, Договір був розірваний за згодою сторін, у зв`язку з тим, що платіж не пройшов фінансовий моніторинг банку, а не з підстав невідповідності якості товару.

При цьому, Позивач у судовому засіданні надав пояснення, що фактичним мотивом припинення договірних зобов`язань сторін слід вважати не постачання Відповідачем товару неналежної якості, а технічну неможливість банку-отримувача здійснити відповідний платіж, що призвело до незарахування грошових коштів на рахунок Відповідача. Ці пояснення фактично дублюють позицію Відповідача, викладену ним у претензії.

Аналізуючи обставини справи, судова колегія встановила, що Відповідач виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, зокрема здійснив поставку товару відповідно до встановлених умов, що не заперечується Позивачем. Факт незарахування коштів на розрахунковий рахунок Відповідача виник не з його вини, а внаслідок організаційних причин, пов`язаних із банком-отримувачем.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що Відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання. Відповідно, Позивач не має правових підстав для накладення штрафних санкцій на Відповідача за нібито неналежне виконання умов Договору.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

Враховуючи викладене, у зв`язку із недоведенням Позивачем обставин неякісності поставленого Відповідачем за Договором товару, судова колегія вважає, що при зазначених обставинах покладення відповідальності за неналежне невиконання зобов`язання на Відповідача порушуватиме визначені статтею 3 Цивільного кодексу України засади цивільного законодавства, що стосуються судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості та добросовісності.

В контексті наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені Скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються наявними матеріалами справи, а позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 про стягнення штрафу в розмірі 1 121 000,00 грн із Дереша Геннадія Михайловича за неналежне виконання Договору № 14 від 20.02.2024 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2025 по справі №915/1206/24 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2025 по справі №915/1206/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2025 по справі №915/1206/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2025 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош