Постанова від 11.06.2025 по справі 916/2984/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2984/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури- Кривельова Т.М.

від Одеської обласної ради м. Одеса- Сваха А.Я.

від Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) м. Одеса- не з`явився

від Південного офісу Держаудитслужби м.Одеса- не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек солюшнз Україна» м.Київ- Кіров О.Ф.

від Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» м.Одеса- Понамарьов В.В.

від Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації м. Одеса- не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеокнференцзв`язку апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) Південного офісу Держаудитслужби

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року м.Одеса, суддя першої інстанції Желєзна С.П. повний текст складено та підписано 11.11.2024 року

у справі № 916/2984/24

за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) Південного офісу Держаудитслужби

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек солюшнз Україна», Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного постачання»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації,

про визнання угоди недійсною та стягнення 2 726 426 грн 36 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі по тексту прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) (далі по тексту Адміністрація), Південного офісу Держаудитслужби до товариства з обмеженою відповідальністю «Протек солюшнз Україна» (далі по тексту ТОВ «Протек солюшнз Україна»), Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» (далі по тексту Установа), відповідно до якого прокурор просить суд визнати недійсною додаткову угоду №1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023, укладеного між відповідачами; стягнути з ТОВ «Протек солюшнз Україна» на користь Одеської обласної ради пеню у розмірі 1 396 360 грн та штраф у розмірі 1 330 66 грн 36 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що додатковою угодою № 1 від 07.12.2023 відповідачами було продовжено строк дії договору №38/23 від 06.12.2023 та строк постачання товару до 31.03.2024. Разом з цим, підстави для внесення змін до істотних умов договору у додатковій угоді відповідачами зазначені не були.

Прокурор стверджує, що підставою для укладення додаткової угоди №1 від 07.12.2023 та, відповідно, продовження строку поставки товару, був лист ТОВ «Протек солюшнз Україна» № 0712/05 від 07.12.2023, яким відповідач повідомив Установу про неможливість поставки імпортного товару у визначені договором строки у зв`язку з блокуванням польсько-українського кордону. Прокурор вважає, що, оскільки у листі ТОВ «Протек солюшнз Україна» кваліфікувало вказану ознаку як форс-мажорну, слід керуватись умовами договору №38/23 від 06.12.2023, які передбачають необхідність надання в такому разі сертифіката, виданого Торгово-промисловою палатою України, який засвідчує настання форс-мажорних обставин. Відсутність сертифіката про настання форс-мажорних обставин, за переконанням прокурора, свідчить про укладення спірної угоди з порушенням положень договору №38/23 від 06.12.2023 та приписів чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому, визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023, за переконанням прокурора, має наслідком необхідність застосування умов договору №38/23 від 06.12.2023, яким визначено обов`язок ТОВ «Протек солюшнз Україна» поставити товар у строк до 31.12.2023. Таким чином, з посиланням на умови договору №38/23 від 06.12.2023, а також на поставку відповідачем товару лише 11.03.2024, прокурором нараховано та заявлено до стягнення з ТОВ «Протек солюшнз Україна» на користь Одеської обласної ради пені у розмірі 1 396 360 грн та штрафу у розмірі 1 330 066 грн 36 коп.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави та наявність підстав для представництва, прокурор вказує, що товар за договором №38/23 від 06.12.2023 придбано за рахунок коштів місцевого (обласного) бюджету, а, отже, державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні належного виконання зобов`язань сторонами. При цьому, прокурор вказує, що звернення до суду з даним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, оскільки визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення штрафних санкцій з ТОВ «Протек солюшнз Україна» сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а, отже, - і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору.

Ухвалою суду від 08.07.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (далі по тексту Департамент).

12.07.2024 до суду від ТОВ «Протек солюшнз Україна» надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, що, за переконанням відповідача, є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, 12.07.2024 до суду від Установи також надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

16.07.2024 до суду від Установи надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні заявленого прокурором позову. Відповідач зазначає, що додаткова угода була укладена у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, а саме: логістичних проблем, пов`язаних із блокуванням автомагістралей сполучення, а також воєнним станом. Відповідач вказує, що інформація про акції протесту на під`їздах до прикордонних переходів на виїзд з Польщі була опублікована також в засобах масової інформації. Установа зазначає, що відповідність дій учасників процедури закупівлі вимогам чинного законодавства підтверджується висновком про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-11- 20-014047-a від 23.02.2024.

17.07.2024 до суду від ТОВ «Протек солюшнз Україна» також надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наявність документального підтвердження існування підстав для продовження строку дії договору. При цьому, відповідач наголошує про наявність у нього права самостійно визначати форму документального підтвердження об`єктивних обставин для продовження строку дії договору.

ТОВ «Протек солюшнз Україна» звертає увагу, що, незалежно від укладення додаткової угоди, товар за договором мав бути поставлений лише після отримання заявки, яка Управлінням на адресу товариства була направлена лише листом № 101 від 04.03.2024, тобто, за даних обставин справи товар не міг бути поставлений раніше березня 2024 року.

ТОВ «Протек солюшнз Україна» наголошує, що доводи прокурора про необхідність отримання сертифіката про настання форс-мажорних обставин для укладення додаткової угоди є нелогічними, оскільки такий сертифікат можна отримати вже після настання строку виконання зобов`язання, що передбачено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та Регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Посилаючись на заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а саме і штрафу, і пені, ТОВ «Протек солюшнз Україна» просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 726 426 грн 36 коп.

22.07.2024 від Південного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення, якими позивачем було повідомлено, зокрема, про проведення Західним офісом Держаудитслужби моніторингу процедури закупівлі UA-2023-11- 20-014047-a, а, отже, про відсутність можливості надати пояснення щодо суті позовних вимог. Розгляд справи позивач просив проводити за відсутності його представника.

29.07.2024, 07.08.2024 до суду від прокурора надійшли відповіді на відзиви, по тексту яких прокурор наполягає на необхідності отримання сертифіката про настання форс-мажорних обставин для укладення додаткової угоди, оскільки наявність форс-мажорних обставин була визначена відповідачами в якості підстави для укладення спірної угоди. При цьому, прокурор звертає увагу, що на момент оголошення процедури закупівлі, тобто, станом на 20.11.2023, а також на дату укладення договору №38/23 від 06.12.2023 події, які кваліфіковані ТОВ «Протек солюшнз Україна» як форс-мажорні, вже існували, а, отже, не можуть бути підставою для продовження строку дії договору.

29.07.2024 до суду від прокурора також надійшли заперечення на клопотання Установи про залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовчому засіданні 12.08.2024 судом було оголошено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання про відмову у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду. Суд зазначає, що оцінка правомірності звернення прокурора до суду в інтересах позивачів додатково буде надана по тексту мотивувальної частини рішення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 по справі №916/2984/24, в позові відмовлено.

Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що

прокурором не було спростовано наявність об`єктивної обставини, яка спричинила продовження строку виконання зобов`язання згідно з додатковою угодою №1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023, наприклад, доказів можливості ввезення товару через будь-яких інший пропускний пункт або доказів фактичного ввезення товару через ділянку кордону, яка не межує з Польщею, тощо;

відповідачі не могли точно визначити строки блокування кордону або дату завершення блокади. Наведене дозволяє суду дійти висновку про недоведеність прокурором існування передбачених законом підстав для визнання угоди №1 від 07.12.2023 недійсною;

визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України);

позовна вимога про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023 не поєднана з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину. Так, спірною угодою було продовжено строк дії договору та строк дії поставки, тобто безпосередньо на виконання цієї угоди будь-які додаткові кошти не сплачувались, будь-яке інше майно ніж визначено безпосередньо договором, не передавалось.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах позивачів з вимогою про визнання угоди №1 від 07.12.2023 недійсною за даних обставин справи не призведе до поновлення будь-яких прав позивачів. Позиція суду з даного питання підтверджуються листом №1461/04 від 04.12.2023 КНП «Болградська центральна районна лікарня» Болградської міської ради Одеської області про неможливість прийняття лікарнею комп`ютерного томографа у строк до 31.12.2023.

Щодо вимог про стягнення з ТОВ «Протек солюшнз Україна» на користь Одеської обласної ради пені у розмірі 1 396 360 грн та штрафу у розмірі 1 330 066 грн 36 коп, суд першої інстанції додатково зазначив, що Одеська обласна рада не є стороною договору про закупівлю №38/23 від 06.12.2023, а, отже, прокурор не може вимагати стягнення штрафних санкцій на користь ради.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 у справі №916/2984/24 скасувати та постановити нове про задоволення позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, апелянт вказує на помилковість висновків суду щодо правомірності укладання додаткової угоди №1 від 07.12.2023 до договору та відсутності сертифікату про форс-мажорні обставини, оскільки:

ТОВ «Протек солюшнз Україна», як стороною, щодо якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), не було надано іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як то передбачене ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 8.3. договору;

судом не надано оцінки листу КУ «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» від 04.03.2024 №101, яким установа просить здійснити поставку товару у строки, визначені договором та відповіді на нього ТОВ «Протек солюшнз Україна» від 27.03.2024 №2703/06 щодо фактичної відмови у постачанні товару з причин, не передбачених у договорі (відсутність інформації щодо погодження приміщення та його стану для готовності для проведення монтажу обладнання);

листом ТОВ «Протек солюшнз Україна» № 0712/06 від 07.12.2023 повідомлено замовника про неможливість виконання договірних зобов`язань у встановлені строки у зв`язку із блокуванням Державного кордону та кваліфіковано цю подію як форс-мажорну обставину. При цьому блокування Державного кордону (на яке саме, як на форс-мажорну обставину посилається відповідач) згідно відкритої інформації, викладеної у мережі Інтернет розпочато 06.11.2023. Таким чином, TOB «Протек солюшнз Україна», як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір № 38/23 від 06.12.2023 (укладений за результатами закупівлі), та отримавши 100% авансу за товар, усвідомлювала, що кінцевою датою постачання товару є дата, визначена в договорі, з огляду на що повинна була розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання в погоджені сторонами строки. Тобто, TOB «Протек солюшнз Україна», підписавши договір, погодило усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати поставки товару;

у даному випадку інтереси держави порушено внаслідок незастосування до відповідача передбаченої договором неустойки за невчасне постачання товару, внаслідок чого на користь держави не стягнуто відповідні кошти, які могли бути використані на задоволення її потреб.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації), Південного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі № 916/2984/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2025 о 13:00 год.

16.01.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського через електронний суд від Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного призначення» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4570/24/Д2).

Зокрема, у відзиві Установа зазначала, що Закон України «Про публічні закупівлі» визначає підстави, за яких правовідносин мають можливість для внесення за взаємною згодою змін в договір як існування об`єктивних обставин, у тому числі, обставин непереборної сили тощо. У той же час, ані у вказаному Законі, ані в договорі не передбачено заборони сторонам самостійно, за власним розсудом, внести зміни до договору у разі існування певної форс-мажорної обставини на час укладення договору, а для визнання недійсним договору суд має встановити, що зміст правочину саме суперечить актам законодавства України.

Внесення змін до договору відбулось за добровільною згодою сторін цього договору, які є рівними суб`єктами у спірних правовідносинах та вправі врегульовувати свої взаємовідносини на власний розсуд, враховуючи положення чинного законодавства України як-то: про свободу підприємницької діяльності, про свободу договору; про право врегулювати в договорі свої відносини, які не врегульовані актами законодавства; про право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, якщо в цих актах прямо не вказано про інше або у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, судом вірно визначено про те, що прокурором не було спростовано наявність об`єктивної обставини, які спричинили продовження строку виконання зобов`язання згідно з додатковою угодою №1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023, як і те, що відповідач 2 та ТОВ «Протек солюшнз Україна» не могли точно визначити строки блокування кордону або дату завершення блокади, а позовна вимога прокурора про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 07.12.2023 до договору № 38/23 від 06.12.2023 не поєднана з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, оскільки спірною угодою було продовжено строк дії договору та строк дії поставки, тобто безпосередньо на виконання цієї угоди будь-які додаткові кошти не сплачувались, будь-яке інше майно, ніж визначено безпосередньо договором, не передавалось.

Таким чином, звернення прокурора в інтересах позивачів з вимогою про визнання угоди № 1 від 07.12.2023 недійсною за даних обставин справи не могло і не призведе до поновлення будь-яких прав позивачів, а тому рішення суду в цьому випадку є обґрунтованим.

23.01.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського через електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек солюшнз Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4570/24/Д3), в якому останнє просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора у справі № 916/2984/24 у повному обсязі, рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі № 916/2984/24 залишити без змін, вказуючи на правомірність укладення додаткової угоди, наявність об`єктивних обставин, з яким Закону України «Про публічні закупівлі» пов`язує можливість внесення змін до договору, відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій на користь Одеської обласної ради, повноту та об`єктивність висновків суду першої інстанції щодо оцінки вказаних обставин.

Судове засідання 03.02.2025 року по справі №916/2984/24 за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації), Південного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі №916/2984/24 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, судді зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Колоколова С.І., не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 року розгляд апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації), Південного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі № 916/2984/24, призначено на 11.03.2025 о 10:30 год.

Судове засідання 11.03.2025 року не відбулось у зв`язку із тим, що було виявлено несправність системи відеоконференцзв`язку про, що будо складено відповідний акт.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 року розгляд апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації), Південного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі № 916/2984/24, призначено на 21.04.2025 о 10:30 год.

14.04.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського через електронний суд від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшли пояснення (вх.№4570/24/Д4), відповідно до яких останній просив суд враховувати інформацію, викладену у науковому висновку щодо відповідальності за невиконання чи неналежне виконання державних контрактів при прийнятті судового рішення справі № 916/2984/24, зокрема, що:

- кошти, сплачені суб`єктом господарювання як штрафні санкції за державним контрактом одержувачу бюджетних коштів за бюджетною програмою державному підприємству, не можуть розглядатися як кошти цього підприємства. Відповідно до п. 23 ч. 2 ст. 29 БК України вони підлягають спрямуванню до дохідної частини Державного бюджету України;

- кошти, сплачені суб`єктом господарювання (постачальником) як штрафні санкції за державним контрактом, підлягають стягненню до Державного бюджету України на підставі п. 23 ч. 2 ст. 29 БК України;

- сторони державного контракту не мають права вільно визначати порядок зарахування пені та штрафів за невиконання зобов`язань з постачання товарів, що фінансується за рахунок державного бюджету, на користь сторони договору;

- наразі відсутні підстави вважати неефективним стягнення штрафних санкцій, передбачених законом, з виконавця державного контракту. Задоволення позову прокурора про стягнення штрафних санкцій за державним контрактом, укладеним ДП «Медичні закупівлі України» на виконання бюджетної програми, є ефективним способом захисту порушених інтересів держави;

- терміни «державний контракт», «державне замовлення», «бюджетне зобов`язання», «виконавець державного замовлення» підлягають буквальному тлумаченню відповідно до їхніх легальних визначень, які містяться у відповідних законодавчих актах. Враховуючи міжгалузеве нормативно-правове регулювання державних закупівель актами господарського законодавства (ГК України, Закон України «Про публічні закупівлі») та публічного законодавства (БК України), умови договорів про закупівлю не можуть суперечити імперативним публічно-правовим нормам. Норми ЦК України можуть застосовуватися лише в тій частині, в якій відносини щодо виконання державного замовлення не врегульовані спеціальними законодавчими актами.

17.04.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського через електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю «Протек солюшинз Україна» надійшли заперечення на пояснення заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 14.04.2025 (вх.№4570/24/Д5).

Заперечуючи проти наданих пояснень, Товариство вказувало на неналежність наукового висновку як доказу у справі через недотримання вимог процесуального законодавства; неприпустимість подання пояснень після заяв по суті справі та порушення встановленого порядку подання доказів.

Додатково Товариство також зазначало, що правовий режим контрактів, фінансування яких здійснюється за рахунок місцевих бюджетів, істотно відрізняється від режиму державних контрактів, у тому числі й щодо питання спрямування штрафних санкцій. Посилання заявника на норми щодо державних контрактів є неправомірним та не відповідає фактичним обставинам цієї справи.

У зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Савицького Я.Ф. 21.04.2025 у відпустці та тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Колоколова С.І. судове засідання 21.04.2025 року по справі №916/2984/24 не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 року розгляд апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації), Південного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі № 916/2984/24, призначено на 02.06.2025 о 14:30 год.

В судовому засіданні 02.06.2025 року оголошено перерву у судовому засіданні до 11.06.2025 о 14:00 год.

Щодо поданого позивачем Наукового висновку від 26.02.2025 про відповідальності за невиконання чи неналежне виконання державних контрактів докторки юридичних наук, професорки, професорки кафедри цивільного права і процесу Донецького національного університету імені Василя Стуса Олени БЕЛЯНЕВИЧ, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи (ч. 2 ст. 108 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 109 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Суд звертає увагу, що хоча й Господарський процесуальний кодекс України не надає висновкам експерта статусу доказів, втім, норми, якими врегульовано право сторін надати такі висновки (параграф 7 "Висновок експерта у галузі права"), містяться у гл. 5 Господарського процесуального кодексу України "Докази доказування", із чого випливає, що такі висновки мають подаватися сторонами одночасно з доказами і за правилами надання доказів.

Як вбачається зі змісту поданого Наукового висновку, він не стосується питань, які передбачені ч. 1 ст. 108 Господарського процесуального кодексу України як такі, щодо яких учасникам справи надається право подати до суду висновок експерта у галузі права (застосування аналогії закону, аналогії права та/або змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі). У висновку надано тлумачення норм чинного законодавства України.

Колегія суддів зауважує, що прокурор просить суд врахувати науковий висновок як частину пояснень та врахувати їх зміст і аргументацію при розгляді справи. Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вважає наданий позивачем висновок саме висновком експертів у галузі права, такий висновок не є доказом і не є обов`язковим для суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що наданий висновок взагалі не існував на момент ухвалення оскаржуваного рішення, а тому підстави для його прийняття на стадії апеляційного розгляду у суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з чим колегія суддів відмовляє прокурору у клопотанні щодо його врахування.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем Колоколова С.І. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.06.2025 року №62 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2984/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 для розгляду апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації), Південного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі № 916/2984/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів Богацька Н.С., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 року справу №916/2984/24 за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) Південного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі № 916/2984/24 прийнято до провадження у новому складі.

В судовому засіданні 11.06.2025 року прокурор, представник Одеської обласної ради підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити; представники відповідачів проти доводів апелянта заперечували, просили рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представники Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) Південного офісу Держаудитслужби, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, в судове засідання, яке відкладалося, не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином про що свідчить довідки про доставку до їх електронних кабінетів шляхом направлення ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, про причини неявки в судове засідання суд апеляційної інстанції не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру суду апеляційної інстанції не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України, Пискал проти України, Майстер проти України, Субот проти України, Крюков проти України, Крат проти України, Сокор проти України, Кобченко проти України, Шульга проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ ФПК ГРОСС проти України, Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, що прийняли участь в засіданні суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, які з`явилися до судового засідання, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі № 916/2984/24 частково відповідає вимогам чинного законодавства України і відсутні підстави для скасування вірного висновку, але потребує зміни його мотивувальної частини з викладенням її в редакції постанови суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

20.11.2023 Установою було оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі UA-2023-11-20-014047-a, переможцем якої було визнано ТОВ «Протек солюшнз Україна».

Листом №1461/04 від 04.12.2023 КНП «Болградська центральна районна лікарня» Болградської міської ради Одеської області просила Одеську обласну державну (військову) адміністрацію допомогти в отриманні апарату комп`ютерної томографії. При цьому, лікарня повідомляла, що орієнтовний період повної готовності лікарні для отримання апарату комп`ютерної томографії є січень 2024 року, оскільки лікарнею не завершено ремонт приміщення, декларація про провадження діяльності у сфері використання ядерної енергії до Державної інспекції ядерного регулювання України відповідно не подана.

06.12.2023 між Установою (Замовник) та ТОВ «Протек солюшнз Україна» (Виконавець) було укладено договір про закупівлю товару №38/23, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується поставити та передати у власність Замовника товар за предметом: код ДК 021:2015 - 33110000-4 - «Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини» (код ДК 021:2015 - 33115000-9 Томографічне обладнання (комп`ютерний томограф всього тіла)) код НК 024:2019 «Класифікатор медичних виробів» - 37618 - Система рентгенівської комп`ютерної томографії всього тіла (далі - товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а Замовник зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором.

Згідно з п. п. 2.1, 2.3 договору №38/23 від 06.12.2023 загальна ціна цього договору складає 19 948 000,00 грн. Розрахунки за товар здійснюються у разі наявності фінансування в безготівковій формі шляхом проведення попередньої оплати після набрання чинності договору у розмірі 100 % від ціни договору на рахунок Виконавця, впродовж 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами договору.

Поставка товару здійснюється Виконавцем з використанням власного або залученого транспорту до 31.12.2023 (п. 3.1 договору №38/23 від 06.12.2023).

За змістом п. п. 3.2, 3.4 договору №38/23 від 06.12.2023 поставка товару здійснюється за адресою: 65045. Одеська область, місто Одеса, вулиця Гаванна, 1, на підставі заявки Замовника. Поставка товару повинна здійснюватися Виконавцем не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідної заявки Замовника.

Відповідно до п. п. 3.8, 3.9 договору №38/23 від 06.12.2023 товар вважається переданим Замовнику, а зобов`язання Виконавця щодо поставки товару вважаються виконаними в повному обсязі у кількості та якості в місці поставки товару на підставі підписаної сторонами видаткової накладної. Право власності на товар переходить від Виконавця до Замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної та передання товару Замовнику в місці поставки.

За порушення терміну поставки товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять робочих днів з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості (п. 6.5 договору №38/23 від 06.12.2023).

Відповідно до п. 7.1 договору №38/23 від 06.12.2023 договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно з п. 8.1 договору №38/23 від 06.12.2023 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Під непереборною силою в цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т. п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).

Відповідно до п. 8.3 договору №38/23 від 06.12.2023 сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

За змістом п. 8.8 договору №38/23 від 06.12.2023 на дату укладення цього договору існує форс-мажорна обставина на території України - військова агресія РФ проти України, що стала підставою введення воєнного стану тому згідно з пунктом 8.1 розділу 8 «Обставини непереборної сили» договору зазначені форс-мажорні обставини не звільняють Продавця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 12.1 договору №38/23 від 06.12.2023 договір про закупівлю укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", крім частин третьої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 Закону та особливостей.

Відповідно до пп. 4 п. 12.3 договору №38/23 від 06.12.2023 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку: продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Форма документального підтвердження об`єктивних обставин визначатиметься Замовником під час виникнення об`єктивних обставин (з огляду на їх особливості) з дотриманням чинного законодавства.

Зміни до договору про закупівлю оформляються шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною. Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору (п. п. 12.4, 12.5 договору №38/23 від 06.12.2023).

Специфікація товару (найменування, одиниця виміру, ціна) викладена у додатку №1 до договору №38/23 від 06.12.2023.

07.12.2023 ТОВ «Протек солюшнз Україна» звернулось до Управління з листом №0712/05, відповідно до якого товариство просило розглянути питання про продовження строку поставки товару до 31.03.2024 шляхом підписання додаткової угоди до договору. Зі змісту листа можна встановити, що необхідність укладення додаткової угоди обґрунтована блокуванням польсько-українського кордону, що утруднює своєчасну поставку товару, який відповідач ввозить із-за кордону. Вказана обставина кваліфікована відповідачем як форс-мажорна.

Листом №0712/06 від 07.12.2023 ТОВ «Протек солюшнз Україна» у доповнення до листа від 07.12.2023 № 0712/05 направило копію повідомлення від постачальника товару - компанії Protech-Solutions Switzerland AG від 06.12.2023 № 0612-01, в якому постачальник з посиланням на інформаційне повідомлення Прикордонної служби Польщі зазначив, що з 06.11.2023 року на пунктах пропуску на українсько-польському кордоні проходить безстрокова акція протесту польських перевізників, яка стосується вантажного транспорту.

07.12.2023 між відповідачами було укладено додаткову угоду №1 до договору №38/23 від 06.12.2023, якою викладено п. 14 договору (реквізити сторін) у новій редакції. Крім того, цією угодою відповідачами було продовжено строк поставки та строк дії договору до 31.03.2024.

25.12.2023 Установою в рахунок оплати товару за договором №38/23 від 06.12.2023 було переказано на рахунок ТОВ «Протек солюшнз Україна» грошові кошти у розмірі 19 948 000,00 грн.

19.01.2024 між відповідачами було укладено додаткову угоду №2 до договору №38/23 від 06.12.2023, якою викладено п. 3.2 у новій редакції, відповідно до якої поставка товару здійснюється за адресою: Одеська область, м. Болград, вул. Ізмаїльська, 71, 75, на підставі заявки Замовника.

Листом №280224/06 від 28.02.2024 ТОВ «Протек солюшнз Україна» просило Установу надати офіційну заявку на поставку комп`ютерного томографа за адресою, зазначеною у додатковій угоді №2 від 19.01.2024 до договору №38/23 від 06.12.2023.

04.03.2024 Установа надала ТОВ «Протек солюшнз Україна» замовлення на здійснення поставки товару за договором №38/23 від 06.12.2023, що передбачає необхідність поставки товару протягом десяти робочих днів з дня отримання заявки.

Листом №070324/06 від 07.03.2024 ТОВ «Протек солюшнз Україна» підтвердило отримання заявки та намір поставки товару у визначений договором №38/23 від 06.12.2023 строк.

11.03.2024 ТОВ «Протек солюшнз Україна» поставило комп`ютерний томограф за адресою КНП «Болградська центральна районна лікарня» Болградської міської ради Одеської області, що підтверджується підписаними між відповідачами та за участю лікарні актом №38/23-1 приймання-передачі товару, актом №38/23-1/1 приймання-передачі документів, видатковою накладною №ЛО000609 від 11.03.2024 та товарно-транспортною накладною.

Листом №69 від 15.05.2024 Установа у відповідь на лист прокуратури повідомила, що додаткова угода №1 від 25.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023 була укладена у зв`язку з затримкою поставки обладнання через блокування кордону. Крім того, відповідачем було надано інформацію щодо ціни придбаного товару, технічних характеристик предмета закупівлі, попередньої оплати товару тощо.

Листом від 27032024-05 від 27.03.2024 ТОВ «Протек солюшнз Україна» у відповідь на лист прокуратури повідомило про підстави укладення додаткової угоди №1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023, повідомило про поставку товару 11.03.2024 тощо. При цьому, відповідачем було вказано про відсутність правових підстав для надання будь-яких документів, запит про надання яких був зроблений прокуратурою з посиланням на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Листом від 26.04.2024 Одеська обласна прокуратура повідомила Південний офіс Держаудитслужби про наявність підстав для визнання додаткової угоди № 1 від 07.12.2023 недійсною. При цьому, прокуратура просила повідомити відомості про вжиття Південним офісом заході з метою стягнення неустойки у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Протек солюшнз Україна» зобов`язань за договором №38/23 від 06.12.2023.

Листом від 06.05.2024 Південний офіс Держаудитслужби у відповідь на лист прокуратури повідомив, зокрема, про проведення 23.02.2024 Західним Офісом Держаудитслужби моніторингу закупівлі UA-2023-11-20-014047-а, за результатами якого порушень виявлено не було.

В матеріалах справи наявні також інші листи Одеської обласної прокуратура, адресовані, зокрема, Департаменту, Одеській обласній військовій адміністрації, Одеській обласній раді, а також відповіді на листи прокуратури, надані Управлінням обласної ради з майнових відносин, Департаментом, Одеською обласною військовою адміністрацією тощо. У вказаних листах прокуратура порушувала питання щодо правомірності укладення додаткової угоди №1 від 07.12.2023, а також наявність підстав для стягнення з ТОВ «Протек солюшнз Україна» штрафних санкцій.

Листом №278 від 08.05.2024 Установа у відповідь на лист прокуратури повідомила про проведення Західним офісом Держаудитслужби перевірки дотримання вимог законодавства по процедурі закупівлі UA-2023-11-20-014047-а, за результатами якої встановлено відсутність порушень законодавства.

Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2023-11-20-014047-a від 23.02.2024 був долучений Установою до матеріалів справи під час вирішення судом даного спору.

07.06.2024 між ТОВ «Протек солюшнз Україна», Установою та КНП «Болградська центральна районна лікарня» Болградської міської ради Одеської області було підписано акт №38/23-2 проведення монтажних та пусконалаштувальних робіт, введення товару в експлуатацію.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсною додаткову угоду №1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023, укладеного між відповідачами та стягнення з ТОВ «Протек солюшнз Україна» на користь Одеської обласної ради пені у розмірі 1 396 360 грн та штрафу у розмірі 1 330 66 грн 36 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, але за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.

Перш ніж здійснювати оцінку правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги по суті позовних вимог, судова колегія перевіряє підставність представництва прокурором інтересів держави.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, останній зазначає, що сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав та в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» було укладено додаткову угоду, якою продовжено строк поставки товару.

Прокурором подано позов в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) Південного офісу Держаудитслужби, які визначені в якості уповноважених органів (контролюючий орган та розпорядник бюджетних коштів).

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Одеська обласна рада виступає в якості суб`єкта владних повноважень, яка приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Так, відповідно до п. 1.1 Статуту Комунальної установи «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» установа є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада в межах повноважень, визначених законодавством України.

Згідно п. 3.1 Статуту майно Установи належить на праві спільної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст області та закріплено за Установою на праві оперативного управління.

Відповідно до п. 1.8 Статуту Установа є неприбутковою та фінансується з бюджету.

Пунктом 2.3 Статуту передбачено, що предметом діяльності Установи є, у тому числі, закупівля виробів медичного призначення, лікарських засобів для закладів охорони здоров`я Одеської області за найменуванням та кількістю, визначеними рішеннями Органу управління майном, їх зберігання, видача, звітування з цього питання перед відповідними установами.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 27 цього ж Закону до відання виконавчих органів міських, селищних та сільських рад належать повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

Отже, на Одеську обласну раду покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, в тому числі при проведенні публічних закупівель, а тому, остання в даному випадку становитиме собою орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України «Про прокуратуру». Одночасно, ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» унормовує, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

В умовах воєнного стану на виконання ст. 4 указаного Закону відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено Волинську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації. Обласні військові адміністрації є тимчасовими державними органами, які утворюються на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дій Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 252 "Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану" визначено, що військові адміністрації населених пунктів, обласні, районні та Київська міська військові адміністрації затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.

Також, у відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.

У статті 15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" закріплено, що в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку. У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об`єкти спільної власності територіальних громад.

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі (пункт 2 частини 1 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання.

Пунктами 1, 5 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону; звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже, обласна державна адміністрація є суб`єктом владних повноважень, що здійснює виконавчу владу на відповідній території, до повноважень якого належить зокрема, підготовка та виконання обласного бюджету. За змістом пункту 5 частини першої статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласна державна адміністрація має право звертатися до суду за захистом порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів.

Аналогічні правові висновки викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 912/738/20 та від 25.02.2021 у справі № 912/9/20.

Згідно умов закупівлі розрахунок з постачальником товару за цією закупівлею здійснюватиметься в межах виділених бюджетних призначень.

У п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип ефективності при складанні та виконанні бюджетів, який передбачає, що учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Ефективне використання бюджетних коштів, зокрема шляхом проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог чинного законодавства становить безумовний інтерес держави, оскільки безпосередньо впливає на її соціально-економічний розвиток, забезпечения гарантій у сфері охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення найбільш не захищених верств населення.

У даному контексті публічні закупівлі відіграють ключову роль у забезпеченні раціонального, стійкого економічного зростання держави, як один із інструментів для створення умов до найбільш ефективного використання бюджетних коштів.

Отже, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а порушення встановленої процедури (якщо така буде встановлена), такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 № 43 (надалі - Положення).

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів. необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна. станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки та моніторингу закупівлі.

Статтею 5 Закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно зі ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Так, п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п. п. 3, 4, 9 ч. 4 Положення. Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель: здійснює контроль. зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства тощо.

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель.

Згідно пунктів 1. 3. 13 положення, Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Офіс є юридичною особою публічного права. Основним завданням Офісу реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Миколаївській, Херсонській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі управління), які здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням. На території Одеської області реалізацію державного фінансового контролю здійснює апарат Офісу.

3 системного тлумачення вищенаведених правових норм вбачається, що Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади,що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, окрема, при здійсненні державних закупівель. Саме до повноважень Держаудитслужби та її підрозділів належить вжиття заходів контролю щодо додержання вимог законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також звернення до суду в інтересах держави з позовними заявами у разі не виконання ними вимог про усунення виявлених порушень.

Одеська обласна прокуратура листами від 26.04.2024 року за №15/2/1-595вих-24, № 15/2/1-592вих-24 та № 15/2/1-596вих-24 повідомила Одеську обласну раду, Одеську обласну державну (військову) адміністрацію та Південний офіс Держаужитслужби (відповідно) про порушення законодавства під час виконання договору №38/23 від 06.12.2023 та укладання додаткової угоди до нього. У відповідь на вказані звернення, Одеська обласна рада, Одеська обласна державна (військова) адміністрація не зазначали про вжиття заходів за встановленими порушеннями, Південний офіс Держаужитслужби повідомив, що викладені у листі факти будуть враховані під час проведення чергових заходів державного фінансового контролю у Замовника.

Вказане свідчить про нездійснення позивачами захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень (він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).

Звернення до суду прокурор обґрунтовує необхідністю задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Заступник керівника Одеської обласної прокуратури 20.06.2024 на адресу позивачів спрямувала повідомлення про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Отже, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не с спором між прокурором і відповідним органом, а також не с тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано,то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Тобто, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

З огляду на зазначене та враховуючи дотримання прокурором визначеної національним законодавством процедури представництва інтересів держави в суді, судова колегія вважає, що наданими прокурором доказами підтверджено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) Південного офісу Держаудитслужби.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції апеляційному суду належить передусім встановити наявність або відсутність обставин, якими було б визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене право та охоронюваний інтерес позивача, яке саме право було порушене, та який необхідний та ефективний спосіб захисту у даному випадку має застосовуватися.

Так, за положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

При цьому, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у ст. 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18.

Тому захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, прокурор просить визнати недійсною додаткову угоду №1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023, укладеного між відповідачами та стягнення з ТОВ «Протек солюшнз Україна» на користь Одеської обласної ради штрафних санкцій у розмірі 2 726 426 грн 36 коп.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію ( див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 ГПК України. Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судова колегія зазначає, що договір №38/23 від 06.12.2023 та спірна додаткова угода до нього укладена між відповідачами у даній справі - Товариством з обмеженою відповідальністю «Протек солюшнз Україна» та Комунальною установою «Одеська обласна база спеціального медичного постачання».

Спірна додаткова угода №1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023, як і сам договір не є тристоронніми.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами договору №38/23 від 06.12.2023 досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового, двостороннього, строкового, консенсуального та оплатного договору поставки №38/23 від 06.12.2023.

11.03.2024 року товар згідно договору №38/26 від 06.12.2023 року було поставлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Протек солюшнз Україна» в узгоджене згідно додаткової угоди № 2 до договору № 38/26 від 06.12.2023 року місце, що підтверджується підписаним та скріпленим печаткам сторін без жодних зауважень актом приймання-передачі товару № 38/23-1 від 11.03.2024 року (т.2 а.с.127).

26.12.2023 року Комунальною установою «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» здійснено оплату товару на суму 19 948 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8 від 25.12.2023 (т.1 а.с.44).

Вказане свідчить про те, що договір було виконано сторонами у повному обсязі, кінцева мета договору поставки була реалізована.

Слід наголосити, що жодних доказів понесення збитків Комунальною установою «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» або визначеними прокурором у якості позивачів особами у зв`язку з укладанням спірної додаткової угоди щодо продовження строків поставки товару, матеріали справи не містять, адже грошове зобов`язання за договором не змінювалось та не збільшувалось. При цьому, інші істотні умови договору, які можуть стосуватися або розпорядника бюджетних коштів, або органу місцевого самоврядування, крім продовження строку виконання договірного зобов`язання, оспорюваною додатковою угодою не змінювались.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Ризики підприємницької діяльності несе суб`єкт господарювання, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Судова колегія наголошує, що згідно п.6.5. договору №38/23 від 06.12.2023 за порушення терміну поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять робочих днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Договір не містить обов`язку перерахування неустойки на користь третіх осіб, що не є сторонами договору, зокрема, Одеській обласній раді.

Відповідно до умов договору зобов`язання щодо сплати неустойки виникає між сторонами договору, а саме, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Протек солюшнз Україна" та Комунальною установою «Одеська обласна база спеціального медичного постачання».

Судом враховується, що у п.10.3 постанови від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки засновником комунального підприємства (закладу) та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, яка фінансує і контролює діяльність свого комунального підприємства (закладу), а також зобов`язана контролювати виконання міського (обласного) бюджету за договорами про закупівлю товарів, то орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів, тому є належним позивачем у справах про стягнення бюджетних коштів.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду зауважила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади. Аналогічний висновок викладений у п.60 постанови Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №912/1107/23.

За обставин цієї справи вбачається, що предметом спору є не повернення бюджетних коштів або їх нераціональне витрачання, адже відповідачем-1 виконано у повному обсязі свої зобов`язання перед відповідачем-2, які прийняті останнім без жодних зауважень чи заперечень, а стягнення саме неустойки - пені та штрафу у зв`язку з порушенням ТОВ "Протек солюшнз Україна" договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки товару у випадку наявності підстав для визнання додаткової угоди недійсною.

Верховний Суд в п. 17 постанови від 02.08.2023 р. у справі № 908/2335/22 зауважив, що стягнення неустойки в разі порушення контрагентом комунальної організації своїх зобов`язань за договором відбувається на користь такої організації; неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет, тобто контролюються міською радою.

Вказана правова позиція була підтримана також у постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 911/826/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, позовна заява Прокурора в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) Південного офісу Держаудитслужби про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023, укладеної між відповідачами та стягнення з ТОВ «Протек солюшнз Україна» на користь Одеської обласної ради пені у розмірі 1 396 360 грн та штрафу у розмірі 1 330 66 грн 36 коп., зважаючи на формулювання позовної вимоги у співвідношенні з фактичними обставинами цієї справи, підлягає залишенню без задоволення, оскільки спірний договір та додаткова угода є двосторонніми правочинами, сторонами яких є зазначене товариство та Установа; позивачі не є стороною зазначених правовідносин, тому, навіть у випадку порушення умов договору, стягнення штрафних санкцій має здійснюватися на користь саме Установи, адже неустойка не є коштами, які повертаються до бюджету та не контролюються обласною радою / державною адміністрацією / держаудитслужбою, а стягується на користь Установи як сторони господарського договору.

Як вже зазначалося вище, Комунальна установа «Одеська обласна база спеціального медичного постачання» виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт господарювання - сторона у зобов`язальних відносинах; Комунальна установа, як юридична особа, що наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем у суді та спроможна самостійно захищати свої права та законні інтереси в разі їх порушення. В свою чергу визначені прокурором позивачі не є стороною договірних відносин та не мають будь-яких зобов`язань за договором №38/26 від 06.12.2023 року.

З урахуванням викладеного, прокурор не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними засобами доказування наявності порушеного, оспорюваного права чи охоронюваного інтересу осіб, в інтересах яких прокурором подано даний позов, що є самостійною підставою для відмови у позові.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди №1 від 07.12.2023 до договору №38/23 від 06.12.2023.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з ТОВ «Протек солюшнз Україна» пені у розмірі 1 396 360 грн та штрафу у розмірі 1 330 66 грн 36 коп., нарахованих на підставі п.6.5 договору, то остання також не підлягає до задоволення враховуючи те, що поставка товару відбулась в строки, визначені договором з урахуванням умов додаткової угоди.

Отже, у зв`язку із вищенаведеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) Південного офісу Держаудитслужби у повному обсязі, тому висновок суду першої інстанції в цій частині є вірним, але за мотивами, викладеними вище за текстом постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, але за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для скасування вірного висновку суду.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) Південного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі №916/2984/24 задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі № 916/2984/24 потребує зміни в його мотивувальній частині з викладенням її в редакції постанови суду апеляційної інстанції з залишенням без змін рішення суду в іншій частині.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) Південного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі №916/2984/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2024 року у справі № 916/2984/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 року у справі № 916/2984/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.06.2025.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

СуддіН.С. Богацька

Я.Ф. Савицький